Рішення № 138208843, 14.07.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/183/26

14.07.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

26.01.2026 до суду надійшла позовна заява ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 06.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 4425311.

Позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося на підставі договорів відступлення права вимоги, а саме: від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 26-01/2022-83 від 26.01.2022, від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023, а згодом від ТОВ «Коллект Центр» до ТОВ «Факторинг партнерс» за договором № 28-08/25 від 28.08.2025.

Таким чином, на думку позивача, до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4425311.

Згідно з витягом з Реєстру боржників, який є невід`ємним додатком до договору факторингу, позивач набув право вимоги до відповідача на загальну суму 17 176,86 грн, з яких: 4 020,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 13 156,86 грн заборгованість за нарахованими процентами станом на дату відступлення права вимоги.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив справу слухати без його участі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідачу направлявся рекомендований лист з повідомленням, який повернувся не врученим з відміткою «адресат відсутній».

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, оскільки належним чином повідомлений відповідач повторно не з`явився у судове засідання, а позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 06.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4425311 в електронній формі.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 6500,00 грн.

Згідно з п. 1.3 договору кредит надано строком 30 днів, а саме з 06.08.2021 по 05.09.2021.

Відповідно до п. 1.4 договору терміном повернення кредиту, сплати комісії та процентів визначено 05.09.2021.

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1235,00 грн, що нараховується одноразово за ставкою 19 % від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 3900,00 грн, які нараховуються за ставкою 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом їх перерахування на картковий рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором V68923, чим підтвердив ознайомлення з його умовами та погодження з ними. Підписання договору одноразовим ідентифікатором відповідно до умов договору та вимог Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.

Позивачем також надано докази виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за договором шляхом перерахування відповідачу кредитних коштів у передбаченому договором розмірі, а саме факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 6500,00 грн підтверджується квитанцією № 01f9f793-5b29-4ef6-be5d-aee890ec1eba_637638388294132396 ТОВ «МІЛОАН», банк платника АТ «АЛЬФА БАНК».

Судом встановлено, що 26.01.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 26-01/2022-83, відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 4425311.

Надалі, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Коллект Центр».

У подальшому, 28.08.2025 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір відступлення права вимоги № 28-08/25, згідно з яким позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 4425311.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором № 4425311 становить 17 176,86 грн, з яких:

- 4020,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

- 13 156,86 грн заборгованість за нарахованими процентами;

Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором або сплати заборгованості у повному обсязі матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, пов`язані з укладенням та виконанням договору споживчого кредиту, отриманням відповідачем кредитних коштів, обов`язком їх повернення разом із процентами, а також переходом права вимоги до позивача на підставі послідовно укладених договорів відступлення права вимоги (факторингу). Позивач, як новий кредитор, звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами факт укладення 06.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 4425311, який укладений в електронній формі та підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V68923. Таким чином, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а договір є належним доказом виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 6500,00 грн підтверджується квитанцією № 01f9f793-5b29-4ef6-be5d-aee890ec1eba_637638388294132396 ТОВ «МІЛОАН», банк платника АТ «АЛЬФА БАНК».

Судом також встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 4425311 неодноразово відступалося: спочатку від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору відступлення права вимоги № 26-01/2022-83 від 26.01.2022, надалі до ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору № 10-01/2023 від 10.01.2023, а в подальшому до позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору відступлення права вимоги № 28-08/25 від 28.08.2025. Отже, позивач набув статусу належного кредитора у спірному зобов`язанні.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17 176,86 грн, з яких: 4020,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 13 156,86 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, погашення заборгованості або заперечень щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання умов договору є порушенням зобов`язання.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти у розмірі, визначеному договором або законом.

Частиною першою ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Оскільки позивачем доведено факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, набуття права вимоги за договором відступлення права вимоги та розмір непогашеної заборгованості, а відповідач не подав відзиву на позов, не спростував доводів позивача та не надав доказів належного виконання своїх договірних зобов`язань або помилковості здійсненого розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з огляду на задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу вирішується судом відповідно до наданих доказів їх фактичного понесення, співмірності та розумності.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів, зокрема договору про надання правничої допомоги, актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків, платіжних документів та інших доказів, що підтверджують обсяг і вартість наданих послуг.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має перевірити їх реальність, необхідність, розумність та співмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, ціною позову та значенням справи для сторін. При цьому домовленості між адвокатом і клієнтом щодо розміру гонорару не є безумовно обов`язковими для суду при вирішенні питання про компенсацію таких витрат за рахунок іншої сторони.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024. Водночас, всупереч вимогам статті 141 ЦПК України, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фактичну сплату гонорару адвокату або виникнення у позивача обов`язку щодо його сплати, зокрема документів, передбачених пунктом 4.2 договору (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку, іншого банківського документа, касового чека тощо).

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є документально не підтвердженими, а тому їх розмір не може вважатися доведеним.

Відсутність належного документального підтвердження понесених витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про їх відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08 листопада 2023 року у справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св23) та від 01 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719св23).

Отже, оскільки представником позивача не надано належних доказів на підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, підстави для їх відшкодування відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 202, 204, 207, 509, 512514, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 274, 280282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4425311 від 06 серпня 2021 року у загальному розмірі 17 176 (сімнадцять тисяч сто сімдесят шість) гривень 86 копійок, яка складається з:

- 4 020 (чотири тисячі двадцять) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту;

- 13 156 (тринадцять тисяч сто п`ятдесят шість) гривень 86 копійок заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА