Ухвала суду № 138208723, 14.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/8557/24

Провадження 1-кп/522/1639/26

УХВАЛА

14.07.2026 м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження ЄРДР №42023163030000075 від 28.08.2023 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч.2, 4 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 , у період з квітня 2020 по червень 2021 років, більш точний час не встановлений, група осіб, до складу якої входили ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інші невстановлені особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження № 12024163510000264 діючи разом, з корисливих мотивів, здійснили самовільне будівництво одноповерхової капітальної будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, що перебуває у водоохоронній зоні моря, лиманів та зоні охорони археологічного культурного шару за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває в у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, шляхом улаштування на ній одноповерхової капітальної будівлі магазину площею 66, 5 кв.м, використавши при цьому завідомо підроблені документи, при наступних обставинах.

Так, у квітні 2020 року, більш точний час не встановлено, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на самовільне будівництво одноповерхової капітальної споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, що перебуває у водоохоронній зоні моря, лиманів та зоні охорони археологічного культурного шару за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

З метою реалізації свого злочинного плану ОСОБА_4 , використовуючи правовстановлюючі документи на об?єкт нерухомого майна у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який він придбав 19.02.2016 за договором купівлі - продажу N? 263 за адресою: м. Одеса, провулок Компасний, 6, звернувся до ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» за виготовленням технічного паспорту, а також висновку щодо технічної можливості виділу об`єкту нерухомого майна у вигляді будівлі гаражу загальною площею 60,2 кв.м., розташованого за адресою:

АДРЕСА_4 .

При цьому, на момент звернення за вищевказаними документами, а саме станом на квітень 2020 року, ОСОБА_4 достовірно розумів, що він не являється власником раніше придбаного об?єкту нерухомого майна, оскільки вказані об?єкти останній відчужив ОСОБА_7 на підставі договору купівлі - продажу від 15.11.2018 N? 9174, що посвідчений приватним нотаріусом

Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та відчужив

ОСББ «КОМПАСНИЙ» на підставі договору дарування від 02.08.2018 №746,

який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 .

Незважаючи на відсутність права виділу об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Одеса, провулок Компасний, 6, ОСОБА_4 22.04.2020 отримав від ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» завідомо підроблений висновок щодо технічної можливості виділу об?єкту нерухомого майна, серія номер: 191811, згідно з яким склад новоутвореного об?єкту є будівля гаражу загальною площею 60, 2 кв.м. При цьому, підставою виділу вказаного об?єкту у висновку вказано договір купівлі-продажу N? 263 від 19.02.2016 відповідно якого, як зазначалось вище станом на квітень 2020 року ОСОБА_4 вже не був власником нерухомого майна за вказаною адресою.

У подальшому 22.04.2020 ОСОБА_4 замовив та отримав від ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» технічний паспорт, серія номер: б/н на виділений об?єкт нерухомості у вигляді будівлі гаражу загальною площею 60, 2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , якого фактично не існувало.

Після чого, 27.04.2020 більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 , діючи із прямим умислом, достовірно розуміючи, що новостворений об?єкт нерухомості у вигляді будівлі гаражу не існує, діючи з корисливих мотивів, а саме з метою подальшого заволодіння земельною ділянкою та подальшого проведення на ній будівельних робіт, перебуваючи у офісі приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , подав заяву про державну реєстрацію права власності на будівлю гаражу, надавши при цьому завідомо підроблені документи, а саме:

- висновок від 22.04.2020, виготовлений ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» на замовлення ОСОБА_4 щодо технічної можливості виділу об?єкту нерухомого майна, серія номер: 191811, згідно з яким склад новоутвореного об?єкту є гараж загальною площею 60, 2 кв.м;

- технічний паспорт від 22.04.2020 виготовлений ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» на замовлення ОСОБА_4 б/н на об?єкт нерухомого майна у вигляді будівлі гаражу загальною площею 60, 2 кв.м, а також недостовірні документи у вигляді договорів купівлі - продажу N? 263 та N? 266 від 19.02.2016 посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 .

04.05.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 проведено державну реєстрацію права власності на неіснуючу будівлю гаражу за ОСОБА_4 .

Вищевказані незаконні дії ОСОБА_4 були здійснені для подальшого проведення будівельних робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 11 - А., тобто на земельній ділянці, на якій були розташовані паркувальні місця кооперативної стоянки «ПОСМІТНОГО», яка є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного плану з метою надання своїм діям законності, ОСОБА_4 28.05.2020 подарував ОСОБА_5 на підставі договорів дарування № 270 та № 271, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , неіснуючий об`єкт нерухомості будівлю гаража.

При цьому ОСОБА_5 , отримуючи в дар зазначену будівлю гаража, достовірно розумів, що вказаний об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , відсутній, а на місці, де було заплановано подальше проведення будівельних робіт із нового будівництва будівлі магазину, розташовані місця паркування автомобілів членів кооперативної автостоянки «ПОСМІТНОГО». Це, своєю чергою, свідчить про те, що він усвідомлював намір ОСОБА_4 , спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Задля реалізації зазначеного плану ОСОБА_4 , діючи разом із ОСОБА_5 , з метою узаконення неіснуючого об`єкта нерухомості у вигляді будівлі гаража 09.06.2020 за № 01-07/189 отримали у Департаменті архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва «Реконструкція гаража, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, з пристосуванням нежитлового приміщення гаража під магазин за адресою: АДРЕСА_4 ».

Продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_4 , діючи спільно із ОСОБА_5 , 17.07.2020 за № ОД051200717259 отримали повідомлення про початок виконання будівельних робіт із намірами забудови: «Реконструкція гаража, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, з пристосуванням нежитлового приміщення гаража під магазин за адресою: АДРЕСА_4 ».

Далі, 23.11.2020 ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 отримали декларацію про готовність до експлуатації об`єкта за № ОД101201123543 із намірами забудови: «Реконструкція гаража, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані, з пристосуванням нежитлового приміщення гаража під магазин за адресою: АДРЕСА_4 ».

При цьому встановлено, що проведення будівельних робіт ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з будівництва магазину станом на 23.11.2020 не було завершено та фактично тривало до червня 2021 року. Більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, що, своєю чергою, вказує на факт проведення самочинного будівництва, тобто будівництва без належних дозвільних документів.

Крім того, факт самочинного будівництва підтверджується тим, що в період дії дозвільних документів і на період фактичного проведення будівельних робіт проводилась не реконструкція будівлі гаража під магазин, а нове будівництво, оскільки за адресою: АДРЕСА_3 будь-які об`єкти капітального будівництва, зокрема будівля гаража, були відсутні, тобто наміри забудови, зазначені у містобудівних умовах та обмеженнях, дозвільних документах на право проведення будівельних робіт, а також у документі, яким нібито засвідчено введення об`єкта в експлуатацію, не відповідали фактично проведеним будівельним роботам, що свідчить про проведення будівельних робіт з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Також у зв`язку з тим, що будівництво проводилось на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, тобто без документів, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України об`єкт нерухомості у вигляді будівлі магазину загальною площею 66,5 кв. м є самочинно збудованим.

У подальшому ОСОБА_4 , діючи спільно із ОСОБА_5 , достовірно розуміючи, що за адресою: АДРЕСА_4 фактично була відсутня будівля гаража, а самочинне будівництво будівлі магазину проводилось на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , а саме на місці розташування кооперативної автостоянки «ПОСМІТНОГО», з метою узаконення своїх дій звернулися до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради для присвоєння нової адреси будівлі магазину «м. Одеса, вул. Літературна, 11-А».

14.12.2020 Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради було видано наказ № 01-13/к-499/о, згідно з яким об`єкту нерухомості присвоєно адресу: АДРЕСА_3 .

Для завершення своїх протиправних дій ОСОБА_4 , діючи разом із ОСОБА_5 , 18.12.2020 звернувся до державного реєстратора із заявою про проведення державної реєстрації зміни адреси об`єкта нерухомого майна з АДРЕСА_4 на м. Одеса, вул. Літературна, 11-А, про що було здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отримуючи вказані дозвільні документи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , маючи на меті подальше проведення будівельних робіт, а саме нового будівництва будівлі магазину на самовільно зайнятій земельній ділянці, достовірно розуміли, що завідомо вводять в оману органи державної влади щодо існування капітальної будівлі гаража, а тому як підставу для проведення робіт зазначали саме його реконструкцію, оскільки усвідомлювали, що здійснити нове будівництво за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку буде неможливо.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи спільно із ОСОБА_5 , приблизно в період з жовтня 2020 року по червень 2021 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), під виглядом проведення реконструкції нібито існуючого об`єкта нерухомого майна, прикриваючи свої дії раніше отриманими дозвільними документами, здійснив роботи з незаконного нового будівництва капітальної одноповерхової будівлі магазину загальною площею 66,5 кв. м на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій у межах водоохоронної зони моря, лиманів та зони охорони археологічного культурного шару, вчинені групою осіб за адресою: АДРЕСА_3 .

Встановлено, що площа самовільно зайнятої земельної ділянки, на якій ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_5 здійснено самовільне будівництво капітальної одноповерхової споруди за адресою: АДРЕСА_3 , становить 66,5 кв. м.

Також встановлено, що самовільно побудована капітальна споруда площею 66,5 кв. м розташована на земельній ділянці, яка знаходиться у водоохоронній зоні моря, лиманів та зоні охорони археологічного культурного шару, що підтверджується відповідною документацією, отриманою з Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, а також із Департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради.

За інформацією Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради встановлено, що рішення про передачу у власність або користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 11-А, Одеською міською радою не приймалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ і міст, є комунальною власністю. Згідно з ч. 2 ст. 83 цього Кодексу у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком випадків, коли такі дії відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда чи інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , діючи спільно із ОСОБА_5 , у період з жовтня 2020 року по червень 2021 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що у нього відсутні будь-які документи, які надають право користування та/або право власності на земельну ділянку, а також те, що для отримання дозвільних документів на узаконення подальшого наміру самовільного зайняття земельної ділянки та проведення самовільного нового будівництва на ній законних підстав не існувало, діючи групою осіб, здійснив самовільне нове будівництво капітальної одноповерхової споруди магазину загальною площею 66,5 кв. м на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій у водоохоронній зоні моря, лиманів та зоні охорони археологічного культурного шару, яка належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 11-А.

Дії, ОСОБА_4 кваліфіковано за частинами 2, 4 статті 197-1 КК України, як: самовільне будівництво будівлі (споруди) на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій у межах водоохоронної зони моря та зони охорони археологічного культурного шару, вчиненого групою осіб.

ОСОБА_5 , у період жовтня 2020 року червня 2021 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, групою осіб, до складу якої входили ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інші невстановлені особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження № 12024163510000264, діючи спільно, з корисливих мотивів, здійснили самовільне будівництво одноповерхової капітальної будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, що перебуває у водоохоронній зоні моря, лиманів та зоні охорони археологічного культурного шару за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, шляхом улаштування на ній одноповерхової капітальної будівлі магазину площею 66,5 кв. м, за наступних обставин.

Так, у травні 2020 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне будівництво одноповерхової капітальної споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці, що перебуває у водоохоронній зоні моря, лиманів та зоні охорони археологічного культурного шару за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває у власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Для реалізації спільного злочинного плану, з метою надання своїм діям видимості законності, ОСОБА_5 , діючи спільно з ОСОБА_4 , уклали договори дарування від 28.05.2020 № 270 та № 271, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , на підставі яких за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на неіснуючий об`єкт нерухомості у вигляді будівлі гаража загальною площею 60,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 .

При цьому ОСОБА_5 , отримуючи в дар зазначену будівлю гаража, достовірно розумів, що вказаний об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 фактично відсутній, а на місці, де планувалося проведення будівельних робіт із нового будівництва магазину, розташовані місця для паркування автомобілів членів кооперативної автостоянки «ПОСМІТНОГО». Це, у свою чергу, свідчить про те, що він усвідомлював намір ОСОБА_4 , спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .

Задля реалізації зазначеного плану ОСОБА_5 , діючи разом із ОСОБА_4 , з метою узаконення неіснуючого об`єкта у вигляді будівлі гаража, 09.06.2020 отримали у Департаменті архітектури та містобудування Одеської міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва № 01-07/189 на об`єкт: «Реконструкція гаража без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані з пристосуванням нежитлового приміщення гаража під магазин за адресою: АДРЕСА_4 ».

Продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_5 , діючи спільно з ОСОБА_4 , 17.07.2020 за № ОД051200717259 отримали повідомлення про початок виконання будівельних робіт із наміром забудови: «Реконструкція гаража без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані з пристосуванням нежитлового приміщення гаража під магазин за адресою: АДРЕСА_4 ».

Надалі, 23.11.2020, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4 отримали декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № ОД101201123543 із наміром забудови: «Реконструкція гаража без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані з пристосуванням нежитлового приміщення гаража під магазин за адресою: АДРЕСА_4 ».

Разом із тим, під час досудового розслідування встановлено, що станом на 23.11.2020 будівельні роботи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 завершені не були і фактично тривали до червня 2021 року, більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, що свідчить про здійснення самочинного будівництва, тобто будівництва без належних дозвільних документів.

Крім того, факт самочинного будівництва підтверджується тим, що в період дії дозвільних документів фактично проводилася не реконструкція будівлі гаража під магазин, а нове будівництво, оскільки за адресою: АДРЕСА_3 будь-які об`єкти капітального будівництва, зокрема будівля гаража, були відсутні. Таким чином, наміри забудови, зазначені у містобудівних умовах та обмеженнях, дозвільних документах на виконання будівельних робіт, а також у документі про введення об`єкта в експлуатацію, не відповідали фактично виконаним роботам, що свідчить про істотне порушення будівельних норм і правил.

Також встановлено, що будівництво здійснювалося на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, тобто без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою. У зв`язку з цим об`єкт нерухомості будівля магазину загальною площею 66,5 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, є самочинно збудованим.

За інформацією Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради встановлено, що рішення про передачу у власність або користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 11-А Одеською міською радою не приймалося.

Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ і міст, є комунальною власністю. Згідно з частиною 2 цієї статті у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу її у власність або користування (оренду), або за відсутності відповідного правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда чи інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 , діючи спільно з ОСОБА_4 у період жовтня 2020 року червня 2021 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що у нього відсутні будь-які документи, які надають право власності чи користування земельною ділянкою, а також що дозвільні документи на реконструкцію були отримані з метою подальшого самовільного зайняття земельної ділянки та здійснення нового будівництва, діючи групою осіб, здійснив самовільне будівництво капітальної одноповерхової будівлі магазину загальною площею 66,5 кв. м на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій у водоохоронній зоні моря, лиманів та зоні охорони археологічного культурного шару, яка належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, 11-А.

Дії, ОСОБА_5 кваліфіковано за частинами 2, 4 статті 197-1 КК України, як: самовільне будівництво будівлі (споруди) на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій у межах водоохоронної зони моря та зони охорони археологічного культурного шару, вчиненого групою осіб.

Захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки.

В обґрунтування клопотання захисник послався на те, що об`єкт нерухомого майна, який є предметом кримінального правопорушення 15 листопада 2022 року був відчужений ОСОБА_14 .

Крім того, захисник зазначив, що листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 06.06.2024 № 01-19/834 повідомлено, що зазначеними департаментом підготовлено проєкт рішення про надання ОСОБА_14 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0098 га за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Також захисник послався на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2026 року у справі № 522/12795/24, яким відмовлено у задоволенні позову прокурора в інтересах Одеської міської ради про скасування реєстрації декларацій, припинення права власності, звільнення земельної ділянки та знесення зазначеного об`єкта нерухомого майна.

На думку захисника, зазначені обставини свідчать, що внаслідок зміни обстановки інкриміновані обвинуваченим діяння втратили суспільну небезпечність, а тому наявні підстави для звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали клопотання захисника, та не заперечували при закриття кримінального провадження у зв`язку зі зміною обстановки, підтвердили, що правові наслідки закриття кримінального провадження із вказаної підстави їм зрозумілі.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.

Представник потерпілого Одеської міської ради ОСОБА_15 у судовому засіданні 01.07.2026 висловив позицію, згідно з якою вважав, що клопотання захисника не є достатньо обґрунтованим, оскільки процедура надання ОСОБА_14 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є незавершеною, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2026 на яке посилається захисник не набрало законної сили.

Повідомлений у встановленому порядку про дату, час і місце судового розгляду представник потерпілого у наступне судове засідання 14.07.2026 не з`явився, клопотань про відкладення розгляду - не надходило.

З огляду на зазначене, з урахуванням положень ст. 325 КПК України, розгляд проведено без представника потерпілого.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України, а таке звільнення здійснюється виключно судом.

Згідно зі статтею 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Таким чином, для застосування статті 48 КК України необхідна сукупність таких умов:

-особа вчинила кримінальне правопорушення вперше;

-кримінальне правопорушення є кримінальним проступком або нетяжким злочином;

-кримінальне правопорушення не належить до категорій, щодо яких застосування статті 48 КК України виключено;

-після вчинення кримінального правопорушення відбулася зміна обстановки;

-унаслідок такої зміни діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.

Так, з матеріалів, наданих стороною захисту, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, тобто кримінальне правопорушення, яке їм інкримінується, вчинено ними вперше.

Інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення належать до категорії нетяжких злочинів, не є корупційним кримінальним правопорушенням, кримінальним правопорушенням, пов`язаними з корупцією, та не належать до інших категорій, щодо яких стаття 48 КК України не допускає звільнення від кримінальної відповідальності.

Отже, формальні передумови застосування статті 48 КК України щодо кожного з обвинувачених наявні.

Згідно з роз`ясненнями наданими у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення кримінального правопорушення обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним або особа перестала бути суспільно небезпечною. Суд повинен з`ясувати, яка обстановка існувала на момент вчинення кримінального правопорушення, у чому полягає її зміна на час розгляду справи та яким чином саме ця зміна зумовила втрату суспільної небезпечності діяння або особи.

Таким чином, вирішуючи питання про зміну обстановки, суд виходить із того, що вона повинна оцінюватися не ізольовано за кожною окремою обставиною, а з урахуванням сукупності змін, які відбулися після вчинення інкримінованих діянь та існують на час розгляду клопотання.

Так, встановлено, що 15 листопада 2022 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 укладено нотаріально посвідчений договір дарування, за яким право власності на магазин загальною площею 60,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 перейшло до ОСОБА_14 . Таким чином право власності на об`єкт перейшло до іншої особи, яка не є обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 06 червня 2024 року № 01-19/834 підтверджено підготовку проєкту рішення про надання ОСОБА_14 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0098 га за адресою: АДРЕСА_3 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Також, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2026 року у справі № 522/12795/24 відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_4 , про скасування реєстрації декларацій, припинення права власності, звільнення земельної ділянки та знесення об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд ураховує, що самі по державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна чи підготовка проєкту рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не змінюють ретроспективної кримінально-правової оцінки дій обвинувачених і не свідчать про відсутність події або складу інкримінованих кримінальних правопорушень.

Водночас предметом розгляду цього клопотання є не виправдання обвинувачених та не встановлення відсутності складу кримінального правопорушення, а вирішення питання, чи зберігає інкриміноване діяння суспільну небезпечність на час розгляду кримінального провадження.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 48 КК України є нереабілітуючою підставою та не означає визнання діяння правомірним.

Суд вважає, що сукупність наведених змін істотно відрізняє обстановку, яка існувала на час інкримінованих подій, від обстановки, яка склалася на час розгляду клопотання.

На момент розгляду справи об`єкт фактично та юридично відокремлений, прийнятий до експлуатації, зареєстрований як нерухоме майно, має присвоєну компетентним органом адресу та перебуває у власності третьої особи.

Орган місцевого самоврядування, в інтересах якого здійснювалося звернення з цивільним позовом, через відповідний структурний підрозділ розпочав процедуру оформлення землекористування за чинним власником об`єкта.

Крім того, вимоги про знесення об`єкта, звільнення земельної ділянки, скасування декларацій та припинення речового права були предметом окремого судового розгляду, за результатами якого в задоволенні позову відмовлено.

Наведене свідчить про те, що правовідносини, пов`язані із порушенням прав територіальної громади, на час розгляду клопотання трансформувалися у площину оформлення земельних прав новим власником нерухомого майна.

Об`єкт не перебуває у володінні чи користуванні обвинувачених, а тому вони не мають фактичної та юридичної можливості надалі визначати його долю або спосіб використання відповідної земельної ділянки.

Суд також ураховує значний проміжок часу, який минув після подій, що є предметом обвинувачення, відсутність відомостей про вчинення обвинуваченими нових кримінальних правопорушень та відсутність даних про продовження ними протиправного використання відповідної земельної ділянки.

При цьому сплив часу суд оцінює не як самостійну підставу для застосування статті 48 КК України, а разом з іншими об`єктивними змінами фактичного і правового характеру.

Сукупність установлених обставин свідчить, що характер суспільних відносин, яким, за версією обвинувачення, було заподіяно шкоду, фактичний стан об`єкта нерухомості, його суб`єктний склад і правовий режим зазнали істотних змін.

Унаслідок цих змін застосування до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заходів кримінальної відповідальності не є необхідним для досягнення завдань кримінального закону, а інкриміновані їм діяння на час розгляду кримінального провадження втратили суспільну небезпечність.

Суд окремо зазначає, що наявність рішення суду в цивільній справі не має для цього кримінального провадження наперед установленого значення щодо доведеності чи недоведеності обвинувачення.

Разом із тим фактичне існування такого рішення, його предмет і правові наслідки є складовою обстановки, яка склалася після інкримінованих подій, тому можуть бути враховані судом під час вирішення питання про застосування статті 48 КК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що на час розгляду кримінального провадження внаслідок істотної зміни обстановки діяння, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , втратили суспільну небезпечність.

Судом обвинуваченим роз`яснено: суть висунутого обвинувачення; підставу звільнення від кримінальної відповідальності; нереабілітуючий характер такої підстави; право заперечувати проти закриття кримінального провадження та вимагати продовження судового розгляду в загальному порядку.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що зміст і правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності їм зрозумілі, та надали згоду на закриття кримінального провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.

Згідно з частиною першою ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Частиною третьою ст. 288 КПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження тa звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

З огляду на встановлені обставини, добровільну згоду обвинувачених та відсутність передбачених законом перешкод, суд вважає клопотання захисника обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 44, 48 КК України, статями 110, 284-286, 288, 370-372, 376, 392,395,532 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_6 задовольнити.

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки, на підставі ст. 48 КК України.

Кримінальне провадження за ЄРДР № 42023163030000075 від 28.08.2023, в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України - закрити, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки, на підставі ст. 48 КК України.

Кримінальне провадження за ЄРДР № 42023163030000075 від 28.08.2023, в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України - закрити, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.

Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченим та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1