Ухвала суду № 138208548, 13.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/2306/26

1-кп/465/934/26

У Х В А Л А

судового засідання

13.07.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025142410000284 від 29.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.307 КК України, -

за участі обвинуваченого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальному провадження №42025142410000284 від 29 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 307 КК України.

Ухвалою суду від 18.03.2026 призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.03.2026 призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні.

Прокурором Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотання обґрунтоване тим, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 є забезпечення виконання обвинуваченим покладеного на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вважає, що на даний час ризики які передбачені п.1,3,5, ч.1 ст. 177 КПК України не минули.

Так, при вивчені особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 є особою працездатного віку, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий.

ОСОБА_5 з 19.08.2022 перебуває на обліку в лікаря-нарколога та є пацієнтом державної лікувальної програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» та відповідно до «Листка призначень препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів хворим, які отримують лікування в стаціонарних або амбулаторних умовах і виконання цих призначень» отримує у її рамках таблетки із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено бупренорфін, відповідно до призначеної дози.

Також, встановлено, що ОСОБА_5 офіційно ніде не працює, іншою суспільно-корисною діяльністю не займається, на утриманні будь-яких осіб не має, а тому не має міцних соціальних зв`язків, затриманий працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України, за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.ч. 1,2 ст. 307 КК України, санкцією статті якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років. А тому є підстави вважати, що обвинувачений може з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, з мето уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, перешкоджати досудовому розслідуванню шляхом незаконного впливу на свідків тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також може продовжити свою протиправну діяльність, а саме вчиненні відповідних аналогічних тому, у якому зараз підозрюється, кримінальних правопорушень, тобто наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Підставами застування вказаного запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.ч.1,2 ст. 307 КК України, та наявність вищенаведених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання та просив таке задовольнити.

Захисник та обвинувачений заперечили проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме на домашній арешт.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників судового процесу, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 28.01.2026 застосовано до ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42025142410000284 від 29.07.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26.03.2026 включно з можливістю внесення застави у розмірі 133120 грн., який в подальшому було неодноразово продовжено ухвалою суду, востаннє до 17.07.2026 включно.

Ч.1 ст.331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.2,3 цієї статті, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1.2 ст.307 КК України, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Суд вважає встановленим, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинуваченого від суду, незаконного впливу на інших учасників у даному кримінальному провадженні та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики не зменшилися.

Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Доказів того, що обвинувачений не може перебувати за станом здоров`я в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» не надано.

Суд враховує те, що з метою уникнення покарання обвинувачений може переховуватись від суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд звертає увагу, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Рішенням Європейського суду з прав людини «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень».

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

За наведених обставин суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, що не спростовано в судовому засіданні стороною захисту, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від суду, чинити тиск на інших учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи у суді, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою на шістдесят днів, з визначенням розміру застави.

Частиною 3 ст.183 КПК визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, дані про його особу, та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і не може бути завідомо непомірним для нього, виходячи з положень ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає, що заставу слід визначити у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 10 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, д/р IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв`язку;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні №42025142410000284 від 29.07.2025 року;

- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали негайно направити начальнику ДУ Львівської установи виконання покарань №19.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що згідно Рішення Конституційного Суду від 13.06.2019 №4-р/2019 вони вправі оскаржити дану ухвалу суду до Львівського апеляційного суду.

Повний текс ухвали складено 14.07.2026

Суддя ОСОБА_1