Ухвала суду № 138208504, 14.07.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/1192/19

1-кп/465/855/26

У Х В А Л А

Іменем України

"14" липня 2026 р. м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у кримінальному провадженні за № 12018140000000426 від 21.07.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карл Марк - Штадт, Німеччина, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, доцента Львівського медичного університету ім. Данила Галицького, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львів, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, безробітного, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

цивільного позивача ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в:

На розгляді Франківського районного суду м. Львова перебуває указане кримінальне провадження № 12018140000000426 від 21.07.2018.

Вироком Франківського районного суду м.Львова від 08.08.2025:

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, із призначенням покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, із звільненим на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, із призначенням покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, із звільненим на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Вирішено питання про долю речових доказів, процесуальних витрат та арешт майна.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13.01.2026 вирок Франківського районного суду м. Львова від 08.08.2025, за апеляційною скаргою прокурора Львівської обласної прокуратури, мотивованою невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених скасовано, із призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції зі стаді підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні судом оголошено про те, що попереднім складом суду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 11.04.2019 до спільного розгляду з кримінальним провадженням приєднано цивільний позов ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 до ОСОБА_9 (том 1 а.с. 38-45).

3 січня 2024 року від ПрАТ СК «ББС ІНШУРАНС» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (том 3 а.с. 151-153).

11 вересня 2024 року цивільними позивачами підписано заяву про відсутність матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_3 , залишивши за собою право на отримання компенсації матеріальних збитків (частини моральної та матеріальної шкоди), завданих кримінальним правопорушенням із страхової компанії, в якій був застрахований автомобіль «Kia Soul», реєстраційний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 , станом на 21.07.2018 (том 3 а.с. 243).

14 липня 2026 року цивільними позивачами на адресу суду подано спільну заяву про залишення цивільного позову без розгляду та проведення розгляду справи за їх відсутності.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулось того ж дня, тобто 14.07.2026, цивільний позивач ОСОБА_6 підтвердив дійсність заяви про залишення позову без розгляду та просив її задовольнити.

Цивільний відповідач, його захисник та прокурор не заперечували проти залишення позову без розгляду.

Захисник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_8 висловився про необхідність продовження судового розгляду цивільного позову до страхової компанії, незважаючи на те, що позовних вимог до неї не заявлено.

З`ясувавши позиції учасників судового розгляду, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільний співвідповідач, відповідна страхова компанія залучена участі до у справі за ініціативою суду, ухвалою судового засідання від 20.11.2023 (том 3 а.с. 146-149).

16 січня 2024 року на адресу суду надійшла заява від залученого співвідповідача про його правильне найменування Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» (том 3 а.с. 169-170).

Також співвідповідач подав на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого звернув увагу на відсутність позовних вимог саме до страхової компанії та безпідставність її залучення до участі у справі, без відповідного клопотання позивачів. Також звернув увагу на те, що для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілої особи, необхідна наявність вироку суду, яким встановлено вину або невинуватість ОСОБА_3 у завданні шкоди (том 3 а.с. 151-153).

Вимог до співвідповідача позивачами не заявлялося.

У відповідності до вимог ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.3 ст.61 КПК України цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов в кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання. Подання заяви про відкликання позову (заяви) є правом позивача (заявника), яке не може бути обмежено судом.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Відповідна правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 585/2152/19 (провадження № 61-4450св20) від 17.07.2020 року та у справі № 712/13263/17 (провадження № 61-29936св18) від 11.04.2019 року.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПУ України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.

Отже, подання заяви про залишення позову без розгляду є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням. Тобто, суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.

Таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 29 червня 2021 року у справі № 505/3083/13-ц, від 04 квітня 2022 року у справі № 441/1609/19, від 19 липня 2022 року у справі № 388/1029/20, Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2022 року у справи № 759/14677/21.

Крім того, закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 у справі № 441/1609/19.

Таким чином, оскільки позивачами у добровільному порядку у підготовчому судовому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суті, подано заяву про залишення позову без розгляду і це не порушує нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ч. 5 ст. 128 КПК України, п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Заяву цивільних позивачів ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , про залишення без розгляду цивільного позову, про відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , про відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачам, що відповідно до частини другої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Суддя: ОСОБА_1