Рішення № 138205476, 13.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3949/26

2/703/2540/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.

за участю

секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення заборгованості із заробітної плати,

установив:

29.01.2026 позивач звернулася до суду із позовом до Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що до 28.11.2025 працювала на Державному підприємстві «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України.

Наказом від 27.11.2025 №62а-к її звільнено з посади прибиральника виробничих приміщень з 28.11.2025 на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, за угодою сторін.

Станом на день звільнення їй було нараховано до виплати 22478,50 грн, що включає компенсацію за невикористану відпустку 14784,00 грн, з яких утримано податки, обов`язкові платежі, профспілкові внески, також станом на листопад 2025 року існувала заборгованість підприємства із виплати заробітної плати в сумі 11094,82 грн. Нараховані їй суми, належні до виплати при звільненні, станом на день звернення до суду їй виплачені не були.

Оскільки відповідач не провів з нею повного розрахунку у день звільнення, просить стягнути з підприємства 22478,50 грн невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 18.06.2026 відкрите провадження в справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, встановлений сторонам процесуальний строк для подання письмових заяв по суті справи, судове засідання призначене на 13.07.2026.

Позивач, належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, до суду із невідомих причин не з`явилася, із письмовими заявами чи клопотаннями про відкладення судового розгляду не зверталася.

Відповідач представника в судове засідання не направив, 02.07.2026 через систему «Електронний суд» звернувшись із письмовою заявою про проведення судового розгляду за відсутності представника відповідача, за змістом якої проти задоволення позовних вимог не заперечує.

За ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанови Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №520/5386/15-ц, від 24.10.2024 в справі №752/8103/13-ц).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 до 28.11.2025 працювала прибиральником виробничих приміщень у ДП «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України, що підтверджується відомостями трудової книжки.

Наказом виконувача обов`язків директора ДП «Комбінат «Дніпро» ДАУР №62а-к від 27.11.2025 її звільнено за ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. У зв`язку з цим наказано здійснити виплати за невикористані дні щорічної відпустки: за період роботи з 23.03.2024 до 22.03.2025 - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 3 календарних дні додаткової щорічної відпустки за ненормований робочий день та особливий характер праці; за період роботи з 23.03.2025 до дня звільнення - 21 календарний день основної щорічної відпустки та 2 календарних дні додаткової щорічної відпустки за ненормований робочий день та особливий характер праці.

16.01.2026 підприємством сформоване повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, згідно з яким у зв`язку зі звільненням, ОСОБА_1 нараховано 14784,00 грн компенсації за 56 днів невикористаної відпустки. Крім того, борг підприємства на початок звітного періоду становив 11094,82 грн. Загальна сума боргу підприємства становить 22478,50 грн. Суми відповідних нарахувань визначені із урахуванням сум податків, зборів, профспілкових внесків, що фактично були роботодавцем утримані за відповідним цільовим призначенням.

Відомостей про вручення вказаного повідомлення позивачці матеріали справи не містять.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до положень ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Як визначено частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 83 КЗпП України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Судом установлено, що при звільненні з позивачем відповідач не провів у повному обсязі розрахунок та не виплатив належну позивачці заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 24478,50 грн. Указаний факт відповідачем не оспорюється, оскільки у направленій на адресу суду заяві відповідач, в особі виконувача обов`язків директора підприємства Гончаренка Є.М. не заперечував проти стягнення цієї суми.

Унаслідок непроведення роботодавцем повного розрахунку при звільненні порушені права та законні інтереси позивача, тому позов підлягає до задоволення.

Суд також зауважує, що відповідно до повідомлення про нараховані суми від 16.01.2026 сума, належна до виплати позивачу у розмірі 22478,50 грн, визначена після утримання податків та необхідних платежів, тому для недопущення подвійного оподаткування стягнення заборгованості належить здійснити з відповідача без утримання податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1, 2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Разом з тим, як встановлено ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд на підставі вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України доходить висновку, що з відповідача на користь держави належить стягнути 665,60 грн судового збору.

Відомості про інші судові витрати сторін, що пов`язані із розглядом справи, в матеріалах відсутні.

На підстав наведеного, керуючись ст. 5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 263, 265 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату та грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки у загальному розмірі 22478 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн 50 коп, без утримання із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Стягнути за рахунок Державного підприємства «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України до Державного бюджету України судовий збір у сумі 665,60 грн.

Рішення суду в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Комбінат «Дніпро» Державного агентства з управління резервами України, місцезнаходження м. Сміла Черкаського району Черкаської області, вул. Івана Франка, 18, код ЄДРПОУ 14373242.

Повне судове рішення складене 13.07.2026.

Суддя І.В. Овсієнко