Рішення № 138205469, 14.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2649/26

2/703/2035/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

28.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через представника, з використанням системи «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.07.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання фінансового кредиту №36546-07/2023, що підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідачу надано кредит шляхом перерахування на платіжну картку. 12.12.2023 між первісним кредитором та позивачем у справі укладений договір факторингу №12122023, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №36546-07/2023, укладеним з ОСОБА_1 .

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 становить 70000,00 грн, з яких 7000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 63000,00 грн проценти за користування кредитом, що позивач просить стягнути з відповідача, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05.05.2026 відкрито провадження в справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

14.05.2026 відповідачем ОСОБА_1 поданий письмовий відзив, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує.

Заперечення відповідачки гуртуються на відсутності належних доказів надання кредиту саме в її користування та порушення сторонами договору факторингу порядку відступлення прав вимоги.

За доводами позовної заяви, перерахування коштів позичальникові здійснене на рахунок платіжної картки, однак із матеріалів не вбачається, що такий вказаний у кредитному договорі та відкритий на її ім`я.

На підтвердження перерахування кредиту надано довідку, яка за своєю формою та змістом не є первинним документом та не може слугувати належним та достатнім доказом видачі кредиту, окрім того, містить лише маску картки, тому не дозволяє встановити отримувача коштів.

Остання обставина не може бути підтверджена і розрахунком заборгованості, що виконаний кредитором з огляду на правовий висновок, сформульований ВС в постанові від 29.01.2020 в справі №755/18920/18.

Відповідач не отримувала повідомлення ні від первісного кредитора, ні від фактора про відступлення на користь останнього права грошової вимоги, відтак обов`язок виконання зобов`язань перед позивачем не виник.

Розмір процентів за кредитом, а саме 63000,00 грн, значно перевищує суму кредиту, 7000,00 грн, тому відповідач вбачає підстави для застосування до спірних правовідносин сторін положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та зменшення заборгованості за процентами, що є непропорційною до суми позики і право суду застосовувати відповідні положення щодо процентів за кредитом, а не виключно до неустойки, визнане в постанові ВС від 07.10.2020 в справі №132/1006/19.

Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що проценти нараховані поза строком кредитування, тому підстави для їх стягнення відсутні.

Відзив містить заяву відповідача про неспівмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, такі не відповідають складності справи, обсягу вчинених представником дій.

В задоволенні позову просить відмовити в цілому.

Інших письмових заяв по суті справи, чи клопотань, сторонами не подано.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки, на відміну від договору позики, набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (частина перша статті 638 ЦК України). Особливістю консенсуальної природи кредитного договору є те, що законом допускається одностороння відмова від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Судом встановлено, що 27.07.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту №36546-07/2023, що підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 1.1 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 27.07.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 20.07.2024.

Згідно п. 1.4 договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту, тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.4.1 договору обумовлено, що процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього договору.

За п. 1.4.2 передбачено 40% знижки на перший платіж у разі, якщо клієнт до 20.08.2023 сплатить кошти в сумі не менше першого платежу за графіком платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Згідно п. 1.6 договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надання без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п. 3.1 договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що обчислення строку користування кредитом, нарахування процентів за цим договором здійснюється на фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання клієнтом зобов`язань за ним.

З огляду на викладене суд приходить до переконання про укладення сторонами 27.07.2023 кредитного договору в порядку, що передбачений нормами ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», відповідна обставина відповідачем не заперечувалася, що вбачається із відзиву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до інформаційного листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2025, грошові кошти у сумі 7000,00 грн перераховано на картку № НОМЕР_1 27.07.2023 о 21-15 год.

12.12.2023 первісним кредитором сформоване повідомлення до ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №36546-07/2023 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», однак відомості про його надсилання чи вручення адресатові відсутні.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №36546-07/2023 від 27.07.2023, виникла заборгованість, що за розрахунком первісного кредитора, ТОВ «Аванс Кредит», станом на 12.12.2023 складає 31325,00 грн, з яких 7000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 24325,00 грн проценти за користування кредитом.

При цьому з розрахунку судом встановлено відсутність виконання відповідачем власних зобов`язань за договором, оскільки платежів на погашення кредиту не внесено, однак за період із 27.07.2023 до 20.08.2023 застосовано 40% знижку при нарахуванні процентів, що нараховані по 105,00 грн щоденно.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

12.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» як клієнтом та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактором укладено договір факторингу №12122023.

Згідно з п. 1.1 фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

За п. 1.4 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості відбувається з моменту набрання чинності даним договором.

За п. 13.1 договору факторингу, такий набирає чинності із моменту підписання та діє до 31.12.2024.

12.12.2023 сторонами договору факторингу №12122023 від 12.12.2023 підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників.

На підтвердження придбання права грошової вимоги позивачем надано платіжну інструкцію №73644 від 12.12.2023 про сплату ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Аванс Кредит» плати за відступлення права вимоги за договором факторингу №12122023 від 12.12.2023.

Відповідно до витягу із Реєстру боржників до Договору факторингу №12122023 від 12.12.2023, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №36546-07/2023 від 27.07.2023 у загальній сумі 31325,00 грн, з яких 7000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 24325,00 грн заборгованості за процентами.

За розрахунком заборгованості, що виконаний позивачем, вбачається проведення нарахувань процентів за кредитом за період із 13.12.2023 до 20.07.2024 за процентною ставкою 2,5% щоденно, тобто по 175,00 грн, відтак загальний розмір заборгованості складає 70000,00 грн, з яких 7000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 63000,00 грн проценти за користування кредитом.

З розрахунку слідує, що боржником не вносилося платежів за договором.

Цивільним кодексом України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За вказаних обставин позивачем наведені достатні докази набуття права грошової вимоги за кредитними договорами, стороною яких було ТОВ «Аванс Кредит», в тому числі і укладеним із ОСОБА_1 .

Доводи відзиву щодо неотримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги не виключають правовідносин, що складаються між боржником та особою, що набула на законних правових підставах права грошової вимоги до нього, оскільки мають інші правові наслідки, а саме покладають на фактора ризик вчинення боржником виконання на користь первісного кредитора і таке має значення правомірного.

За обставинами справи, такого виконання боржником не вчинено.

Щодо розміру заборгованості за процентами.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів -1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5% (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З урахуванням викладеного судом проведено перерахунок процентів за користування кредитом за період із 23.04.2024 до 20.07.2024, відповідний підсумок становить 56770,00 грн.

Щодо доводів відзиву про надмірність процентів суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті і такий перелік не є вичерпним.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливою умовою договору.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Чинне законодавство передбачає можливість зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України) та звільнення позичальника від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню), інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором, однак, дані норми стосуються вимог про нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань.

Відтак національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм ЦК України. Посилання позичальників на непомірність процентів за кредитом не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм ЦК України.

З викладеного вище судом встановлено, що в даному випадку проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору в порядку 1056-1 ЦК України та вони не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і ст. 549 ЦК України.

Положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" не можуть бути застосовані щодо обумовлених сторонами процентів за користування кредитом.

Доказів погашення відповідачем заборгованості як позивачу, так і первісному кредитору, в повному обсязі, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, судом встановлено, що боржник належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів не виконувала, в результаті чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З досліджених судом обставин вбачається, що позивач належними та допустимими доказами довів виникнення між ТОВ «Аванс Кредит» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником кредитних відносин, що не заперечувалося відповідачкою, законність набуття права грошової вимоги до відповідача, вказані обставини не спростовані доводами відзиву та не виключаються внаслідок того, що відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахунку суми позики, відтак позиція позивача виглядає більш переконливою.

Однак враховуючи неправомірність частини нарахувань в якості процентів за користування кредитом, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За платіжною інструкцією від 14.04.2026 №23792, позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути із відповідача.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статті 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу судові надано договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений позивачем із Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №928 про надання послуг щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 загальною вартістю 8000,00 грн, детальний опис наданих послуг до акту №928 із відомостями про обсяг наданих послуг правничої допомоги, всього 6 год 30 хв, ордер про надання правової допомоги адвокатом Усенком М.І.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, §268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).

Застосовуючи викладений вище підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і відповідає умовам укладеного договору про надання правової допомоги, оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, який не брав участі в судових засіданнях, оскільки такий проводився в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, а в даній категорії справ склалася усталена судова практика.

З урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову (справа є малозначною відповідно до ст. 19 ЦПК України), зважаючи на клопотання відповідача про неспівмірність судових витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №36546-07/2023 від 27.07.2023 у розмірі 63770,00 грн, що включає 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 56770,00 грн заборгованості за процентами, а також 2425,45 грн судового збору, 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 68195 (шістдесят вісім тисяч сто дев`яності п`ять) грн 45 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 14.07.2026.

Суддя І.В. Овсієнко