Рішення № 138205454, 14.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/985/26

2/703/1268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Яковенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таргоній Вадим Миколайович, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди

встановив:

23 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таргоній В.М., через систему «Електронний суд», звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовної заявою до АТ «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, в якій просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 300 000 гривень відшкодування моральної шкоди без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 травня 2025 року о 12 годині 12 хвилин в м.Сміла, на перегоні Цвіткове-Володимирівка, станції Цвіткове 183 км пікет 6 зупинка Клубна пасажирський потяг №44 під керуванням машиніста Федін, здійснив наїзд на ОСОБА_2 , який в результаті отриманих травм загинув на місці пригоди.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 його матері було спричинено моральну шкоду.

При визначенні розміру моральної шкоди позивач виходить з наступного: 1) сам факт загибелі людини під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його рідних, враховуючи те, що згідно ч.3 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; 2) загиблий був молодого віку, загинув у віці 18 років, що додатково завдає матері моральних страждань; 3) сталий життєвий устрій позивача непоправно змінено з незалежних від неї обставин. До смерті сина в позивача було звичне життя, в якому син займав важливе місце. Вона втратила можливість тривалого життєвого зв`язку з своєю дитиною, який відновлений бути не може; 4) внаслідок смерті сина позивач назавжди позбавлена можливості отримувати від нього підтримку та допомогу як моральну, так і матеріальну, жодні зусилля з її сторони не зможуть виправдати ситуацію, що склалася; 5) позивач мала правомірні сподівання отримувати від свого сина допомогу в майбутньому, оскільки з часом в людини природно зменшується можливість самостійно піклуватись про себе, а діти, згідно ст.202 СК України, зобов`язані утримувати своїх батьків. З часом позивачу доведеться докладати додаткових зусиль для організації свого життя; 6) крім втрат пов`язаних з підтримкою та допомогою, позивач відчуває біль та страждання через смерть сина, оскільки смерть дитини є найтяжчою втратою для батьків і, як і для будь-якої людини, не може не спричиняти зміну в психоемоційному стані позивача; 7) щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою; 8) щодо характеру та обсягу страждань емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість; 9) передчасна смерть сина стала різкою психотравматичною подією . Особливу увагу заслуговував те, що страждання позивача, пов`язані зі смертю, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що смерть є непоправною подією.

Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті 300 000 гривень.

Такий розмір, на думку позивача, є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.

З урахуванням вищевикладеного, позивач, в інтересах якої діє адвокат, звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 25 лютого 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, вирішено розгляд клопотання сторони позивача про витребування доказів здійснити у підготовчому судовому засіданні, відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву та, у разі подання позивачем відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, а позивачу право на подання відповіді на відзив, а також встановлено сторонам відповідні строки для подання до суду зазначених заяв по суті справи.

13 березня 2026 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшов відзив представника відповідача АТ «Українська залізниця» Козятинського О.М. на позовну заяву, в якому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вказує, що 12 травня 2024 року о 12 голині 09 хвилин на 183 км пк 7 парної колії перегону Цвіткове-Володимирівка пасажирським проїздом №44 сполученням Івано-Франківськ Черкаси (електровоз ВЛ-40У №1495/2) було травмовано сторонню особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув на місці пригоди.

За фактом події 12 травня 2024 року наказом начальника Корсунської дистанції колії №ПЧ-8 №11/199 від 13 травня 2024 року створено комісію з розслідування транспортної події. Комісією складено Акт службового розслідування аварії форми ЦРБО-2 від 22 травня 2024 року. Згідно з п.9 Акту, обставини випадку: «… машиніст електровоза при швидкості 89 км/год застосував екстрене гальмування з подачею піску під колісні пари для запобігання наїзду на людину, яка перед поїздом перетнула залізничні колії і прямувала вздовж колії спиною до локомотива в габариті рухомого складу, не реагуючи на сигнали великої гучності … Наїзду попередити не вдалося. Гальмівний шлях склав 540 м, розрахунковий гальмівний шлях склав 540 м».

Згідно з п.12.3 Акту, причиною випадку комісія визнала невиконання потерпілим вимог п.2.2, 2.3, 2.5 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України №54 від 19 лютого 1998 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року за №183/2633.

Аналогічні висновки містяться в Протоколі оперативної наради при начальнику Корсунської дистанції колії №48 від 22 травня 2024 року.

Комісією локомотивного депо ім. Т.Шевченка 12 травня 2024 року складено Акт огляду електровоза ВЛ-40У №1495/2, з якого вбачається, що всі прилади безпеки, гальмівне обладнання, система подачі піску, звукові сигнали та склоочисники у справному стані та відповідають вимогам інструкції ЦТ-ЦШ-0072, ЦТ-ЦВ-ЦЛ-0015.

Протокол оперативної наради при начальнику локомотивного депо ім. Т.Шевченка №ТЧ-5-05-12 від 16 травня 2024 року прямо вказує: «Вини локомотивної бригади в випадку травмування людини не вбачати».

Машиніст ОСОБА_3 та помічник машиніста ОСОБА_4 діяли відповідно до вимог п.п.16.38, 16.39 Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №411 від 20 грудня 1996 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України №50/1854 від 25 лютого 1997 року.

Зазначає, що обов`язок заподіювача шкоди по її відшкодуванню виникає за певних юридичних фактів, до яких належить: наявність моральної шкоди, неправомірні дії (бездіяльність) заподіювача, причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) заподіювача і шкодою, що спричинена, вина заподіювача.

Позивачем не доведено наявність вини відповідача чи його працівників.

Щодо розміру моральної шкоди вказує, що позивач просить 300 000 гривень, посилаючись на практику Верховного Суду у справах без вини потерпілого. У даній справі наявна груба необережність (а можливо й умисел) потерпілого, що є підставою для повної відмови або суттєвого зменшення розміру відшкодування.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 300 000 гривень моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів та зобов`язано Слідче управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду надати Смілянському міськрайонному суду Черкаської області належним чином завірені копії документів та процесуальних рішень, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12024250350000442 від 12 травня 2024 року, а саме: висновок (висновки) судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; кінцеве процесуальне рішення, яке прийнято уповноваженою особою, за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження.

У зв`язку з невиконання Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області вищевказаної ухвали суду про витребування доказів, 09 червня 2026 року судом постановлено окрему ухвалу та ухвалу про застосування заходів процесуального примусу.

10 червня 2026 року на адресу суду від Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, на виконання ухвали суду від 14 квітня 2026 року, надійшли копії матеріалів кримінального провадження №12024250350000442, а саме: копія висновку експерта №05-6-02/152 від 14 травня 2024 року; копія постанови слідчого від 09 вересня 2025 року про закриття кримінального провадження.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Таргоній В.М. у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з завою, в якій просив розгляд справи провести без його та позивача участі. Позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Козятинський О.М. у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву підтримує, проти позову заперечує, у задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди просить відмовити у повному обсязі. У випадку задоволення позовних вимог, просив зменшити розмір моральної шкоди до 10 000 гривень. Крім того, просив судовий розгляд проводити без участі представника відповідача.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позиції сторін, які викладена письмово, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Кримківської сільської ради Шполянського району Черкаської області 14 листопада 2005 року, ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Мокрокалигірської сільської ради 12 липня 2023 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 12 липня 2023 року, про що у цей же день складено відповідний актовий запис №1. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 ».

З огляду на вищевикладене, позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Мокрокалигірської сільської ради 20 травня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 18 років в с. Носачів Черкаського району Черкаської області, про що 20 травня 2024 року складено відповідний актовий запис №34.

У листі №14447-2026 від 28 січня 2026 року Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області, який адресований адвокату Таргонію В.М., зазначено, що Слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024250350000442 від 12 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, за фактом того, що 12 травня 2024 року о 12 годині 12 хвилин м. Сміла, вулиця Перегон Цвіткове-Володимирівка, станції Цвіткове, 183 км пікет 6, зупинка Клубна, пасажирський потяг №44 машиніст Федін здійснив наїзд на гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновку експерта №05-6-02/152 від 14 травня 2024 року: 1. Смерть ОСОБА_2 настала від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалася переломами кісток скелету із ушкодженнями внутрішніх органів і масивною кровотечею та отяготилася гострою крововтратою із мало кровністю внутрішніх органів; 2. Ступінь прояву трупних явищ дозволяє думати про те, що із моменту смерті до моменту дослідження трупа в морзі пройшло більше 24 годин; 3.5. При судово-медичній експертизі трупа виявлено ряд тілесних ушкоджень, які виникли від дії твердого тупого предмета, можливо за умов травмування залізничним транспортом, що зазначені в постанові, прижиттєві, по давнині спричинення можуть відповідати часу події, що зазначена у постанові, містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а небезпека для життя. Смерть ОСОБА_2 перебуває у прямому причинному зв`язку із даними ушкодженнями; 4. Спирту в крові трупа не виявлені.

09 вересня 2025 року слідчим ВРЗСТ СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою вирішено кримінальне провадження №12024250350000442 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 травня 2024 року, закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Як вбачається із вищевказаної постанови слідчого, останнім встановлено, що: «12 травня 2024 року до ВП №2 Черкаського районного управління поліції в Черкаській області надійшло повідомлення про травмування людини на залізничній колії.

12 травня 2024 року за даним фактом ВП №2 Черкаського районного управління поліції в Черкаській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024250350000442 від 12 травня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 12 травня 2024 року близько 12 години 09 хвилин на залізничній колії 183 км 6 пікету, пасажирський потяг №44, сполученням ст. Цвіткове-Володимирівка, під керуванням ОСОБА_3 , здійснив наїзд на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 . Від отриманих травм ОСОБА_2 помер на місці.

Будучи допитаним в якості потерпілого ОСОБА_1 пояснила, що 10 травня 2024 року близько 10 години 00 хвилин її син ОСОБА_2 , направився до своєї дівчини в с. Хлистунівка. Під час перебування в своєї дівчини зв`язок підтримували та ІНФОРМАЦІЯ_4 під час розмови сказав, що 12 травня 2024 року буде їхати додому в с. Ярошівка. Про смерть сина дізналася 12 травня 2024 року о 13 годині 20 хвилин, коли зателефонувала до сина, а трубку взяв співробітник поліції та повідомив про обставини та смерть сина.

Відповідно до акту службового розслідування аварії форми ЦРБО-2 від 22 травня 2024 року, комісія працівників виробничого підрозділу служби колії «Корсунська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» дійшла висновку, що згідно з вимогами п.9.6.10 «Порядку службового розслідування транспортних подій» СТП 07-005:2019, випадок травмування рухомим складом залізничного транспорту, що переміщався, громадянина ОСОБА_2 , що стався 12 травня 2024 року на 183 км пк 7 перегону Цвіткове-Володимирівка, віднести з інших причин. Причиною випадку вважати невиконання травмованим вимог пунктів: 2.2 (Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); 2.3 (При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і впевнившись у відсутності рухомого складу, що рухається по сусідніх коліях почати перехід); 2.5 (Ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів), Правил безпеки громадян на транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №54 від 19 лютого 1998 року (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №1059 від 22 листопада 2007 року), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року за №193/2633.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи усі зібрані у ході досудового розслідування докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, слід дійти висновку, що за результатами досудового розслідування у даному кримінальному провадженні встановлена відсутність в діянні працівників залізниці складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України. Зважаючи на те, що потерпіла особа допустила порушення «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» у наслідок чого отримав травмування із власної вини, про що свідчать зібрані докази, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України».

Доказів оскарження вищевказаної постанови слідчого та її скасування матеріли цивільної справи не містять та сторонами суду не надані.

Крім того, відповідно до Наказу начальника дистанції від 13 травня 2024 року за №ПЧ-8-11/199 «Про створення комісії з розслідування аварії травмування сторонньої особи, завданого рухомим складом», 12 травня 2024 року о 12 голині 09 хвилин на 183 км пк 7 парної колії перегону Цвіткове-Володимирівка при слідуванні поїзда №44 сполученням Івано-Франківськ Черкаси локомотивом ВЛ-40У №1495 смертельно травмовано сторонню особу громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Ярошівка Звенигородського району Черкаської області. Даним наказом вирішено: 1. Створити комісію з розслідування аварії випадку травмування сторонньої особи, завданого рухомим складом 12 травня 2024 року на 183 км пк 7 парної колії перегону Цвіткове-Володимирівка; 2. Розслідування випадку провести протягом 10 діб з моменту травмування відповідно до вимог Стандарту акціонерного товариства «Українська залізниця» СТП 07-008:2019 «Про порядок службового розслідування транспортних подій»; 3. Комісії з розслідування аварії до 22 травня 2024 року скласти Акт службового розслідування форми РБО-2 (додаток Б до Стандарту акціонерного товариства «Українська залізниця» СТП 07-008:2019 «Про порядок службового розслідування транспортних подій» та надати начальнику дистанції на розгляд.

Згідно Акту службового розслідування аварії, складеного 22 травня 2024 року на підставі наказу Регіональної філії «Одеська залізниця» від 27 грудня 2017 року №379-Н/Од та наказу начальника ВП служби колії «Корсунської дистанції колії» від 13 травня 2024 року №ПЧ-8-11/199, комісією встановлено, що 12 травня 2024 року о 12 годині 09 хвилин, регіональна філія «Одеська залізниця», ВП служби колії «Корсунська дистанція колії», перегін Цвіткове-Володимирівка, 183 км пк 7, поїзд №44, сполученням Івано-Франківськ Черкаси, час затримки 91 хвилина, електровоз ВЛ40У №1495/2, машиніст електровоза локомотивного депо ст.ім.Т.Шевченка (ТЧ-5) регіональної філії «Одеська залізниця» Федін Д.В., помічник машиніста електровоза локомотивного депо ст.ім.Т.Шевченка регіональної філії «Одеська залізниця» Казановський М.В., потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , смертельно травмований. Машиністом електровозу ОСОБА_3 було застосовано екстрене гальмування з подачею піску під колісні пари та подавались звукові сигнали великої гучності. З пояснень локомотивної бригади: при слідуванні парною колією перегону Цвіткове-Володимирівка на 183 км машиніст електровоза при швидкості 89 км/год застосував екстрене гальмування з подачею піску під колісні пари для запобігання наїзду на людину, яка перед поїздом перетнула залізничні колії і прямувала вздовж колії спиною до локомотива в габариті рухомого складу, не реагуючи на сигнали великої гучності, що подавала локомотивна бригада. Наїзду попередити не вдалося. Гальмівний шлях склав 540 м, розрахунковий гальмівний шлях склав 540 м. Після зупинки поїзда на 184 км помічник машиніста ОСОБА_4 направився на місце події, де виявив тіло потерпілого без ознак життя. Висновки комісії: 12.1. На підставі вище викладеного та згідно з п.15 розділу ІІ додатку до «Положення про класифікацію транспортних подій на залізничному транспорті», затвердженого наказом МІУ від 03 липня 2017 року №235, випадок травмування рухомим складом залізничного транспорту, що переміщався, ОСОБА_2 , що стався 12 травня 2024 року на 183 км пк 7, перегону Цвіткове-Володимирівка, класифікувати як аварія; 12.2. Згідно з вимогами п.9.6.10 «Порядку службового розслідування транспортних подій» СТП 07-005:2019, випадок травмування рухомим складом залізничного транспорту, що переміщався, ОСОБА_2 , що стався 12 травня 2024 року на 183 км пк 7, перегону Цвіткове-Володимирівка, віднести з інших причин; 12.3. Причиною випадку вважати невиконання травмованим вимог п.п.2.2, 2.3, 2.5 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України №54 від 19 лютого 1998 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року за №193/2633 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №1059 від 22 листопада 2007 року).

Відповідно до Протоколу №48 оперативної наради при начальнику Корсунської дистанції колії від 22 травня 2024 року, нарада постановила: 1. Травмування громадянина ОСОБА_2 рухомим складом 12 травня 2024 року на 183 км пк 7 перегону Цвіткове-Володимирівка віднести до аварій відповідно до п.16 додатку до п.1 розділу ІІ Положення про класифікацію транспортних подій на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 03 липня 2017 року №235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 липня 2017 року за №904/30772, а саме: «травмування (загибель) сторонніх осіб на залізничному транспорті, завдане рухомим складом залізничного транспорту, що переміщався» та взяти на облік по Корсунській дистанції колії; 2. Основною причиною випадку вважати порушення потерпілим п.2.2, 2.3, 2.5 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України №54 від 19 лютого 1998 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року за №193/2633 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №1059 від 22 листопада 2007 року).

Згідно Акту, складеного комісією 12 травня 2024 року, при огляді електровоза ВЛ-40У №1495/2 приписки ТЧ-2 Подільськ, несправностей даного електровозу, у тому числі гальмівної системи, подачі піску, його наявності в бункерах, звукових сигналів великої та малої гучності, не виявлено.

Відповідно до Протоколу №ТЧ-5-05/12 оперативної наради при начальнику локомотивного депо ім.Т.Шевченка від 16 травня 2024 року, нарадою розглянуто випадок травмування сторонньої людини на 183 кв пк 7 перегону Цвіткове-Володимирівка у добу 12 травня 2024 року та постановлено, зокрема вини локомотивної бригади в випадку травмування людини не вбачати.

Доказів оскарження вищевказаних актів та протоколів та їх скасування матеріли цивільної справи не містять та сторонами суду не надані.

Згідно довідки №33, складеної заступником начальника Локомотивного депо ім.Т.Шевченка 27 січня 2026 року, ОСОБА_3 дійсно працює у виробничому підрозділі «Локомотивне депо ім.Т.Шевченка» філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця» з 16 січня 2013 року по цей час, займає посаду машиніста електровоза цеху експлуатації.

З урахуванням вищевикладеного, під час судового розгляду встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 від тілесних ушкоджень, які отримані ним внаслідок травмування його на 183 км пк 7, перегону Цвіткове-Володимирівка пасажирським потягом №44 сполученням Івано-Франківськ Черкаси, електровоз ВЛ-40У №1495/2 під керуванням ОСОБА_3 , який займає посаду машиніста електровозу цеху експлуатації виробничого підрозділу «Локомотивне депо ім.Т.Шевченка» філії «Локомотивна компанія» АТ «Укрзалізниця» та який на час вказаного травмування виконував свої посадові обов`язки машиніста електровозу цеху експлуатації перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем АТ «Українська залізниця», при цьому смертельне травмування ОСОБА_2 є наслідком порушення саме ним вимог п.2.2, 2.3, 2.5 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України №54 від 19 лютого 1998 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року за №193/2633 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №1059 від 22 листопада 2007 року), натомість в діях машиніста електровозу ОСОБА_3 жодних порушень, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку з смертельним травмуванням ОСОБА_2 , не вбачається.

У позовній заяві ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таргоній В.М., стверджує, що внаслідок смерті її сина ОСОБА_2 у ДТП їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 300 000 гривень 00 копійок, яку просить стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця».

Згідно ст.27 Конституції України, кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про залізничний транспорт», підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів -це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання у постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

У пункті 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №457 передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Відповідно до ч.2 та ч.5 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Враховуючи, що причиною смерті ОСОБА_2 є травми, завдані внаслідок контакту з рухомим складом залізничного транспорту, тобто травми, спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку з його експлуатацією, та приймаючи до уваги, відсутність доведеного умислу потерпілого або обставин непереборної сили, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача АТ «Українська залізниця» цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 , оскільки саме власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду незалежно від вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого на завдання шкоди самому собі.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача АТ «Українська залізниця», як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, про те, що позивачем не доведено наявність вини відповідача чи його працівників.

Згідно ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постановах від 02 квітня 2025 року у справі № 626/1730/23, від 24 січня 2025 року у справі №624/946/23 зазначив наступне: «Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо) (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св19))».

Судом встановлено, що смертельне травмування ОСОБА_2 є наслідком порушення саме ним вимог п.2.2, 2.3, 2.5 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України №54 від 19 лютого 1998 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 березня 1998 року за №193/2633 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв`язку №1059 від 22 листопада 2007 року), якими передбачено: п.2.2 - перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); п.2.3 - при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід; п.2.5 - ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів.

З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_2 12 травня 2024 року на 183 км пк 7, перегону Цвіткове-Володимирівка, перед поїздом №44 сполученням Івано-Франківськ Черкаси, електровоз ВЛ-40У №1495/2, перетнув залізничні колії та рухався вздовж колії спиною до поїзда в габариті рухомого складу, при цьому машиніст ОСОБА_3 вжив всіх можливих заходів для уникнення наїзду на ОСОБА_2 , а саме: застосував екстрене гальмування з подачею піску та подавав сигнали великої гучності, на які ОСОБА_2 не реагував.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність у діях потерпілого ОСОБА_2 вини у формі грубої необережності, яка сприяла настанню його смерті, а відтак і про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, заявленого позивачем.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять розумність та справедливість при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях Тома проти Люксембургу , Калок проти Франції (2000) та Недбала проти Польщі , Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненнню з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь позивача ОСОБА_1 , суд враховує, що позивач зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю сина, що є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, позивач позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки сина у подальшому своєму житті та в старості, відновити попередній стан життя позивача неможливо, груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди, та приймаючи до уваги вимоги розумності, виваженості та справедливості, те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, внаслідок чого оцінює розмір моральної шкоди, яка завдана позивачу ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю її сина ОСОБА_2 та, з огляду на встановлені судом обставини, підлягає відшкодуванню відповідачем АТ «Українські залізниці», у сумі 100 000 гривень 00 копійок.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22) зроблено висновок, що «тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів … Перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині належного предмету виконання».

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таргоній В.М., підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даною позовною заявою була звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», та приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути частину судового збору, який мав бути сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, у разі, якщо б вона не була звільнена від його сплати, пропорційно до суми задоволених судом позовних вимог, а іншу частину віднести на рахунок держави.

Приймаючи до уваги ціну позову та враховуючи, що позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд», позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом, у відповідно до вимог ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», мав бути сплачений судовий збір, у разі, якщо б вона не була звільнена від його сплати, у сумі 2400 гривень 00 копійок.

Так, 100 000 гривень 00 копійок відповідає 33,33% від заявленої ціни позову 300 000 гривень 00 копійок, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача (33,33% від 2400 гривень 00 копійок становить 799 гривень 92 копійки).

Керуючись ст.4, 5, 13, 76-82, 89, 133-141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таргоній Вадим Миколайович, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця , код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таргоній Вадим Миколайович, - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця , код ЄДРПОУ 40075815, на користь держави судовий збір у сумі 799 (сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця , код ЄДРПОУ 40075815.

Головуючий Т.В. Ігнатенко