Рішення № 1382049, 12.02.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 37/427

12.02.08

За позовом

До

Третя особа

Про

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф»

1. Консорціуму «Укріндустрія»

2. Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Етьєн-вєст»

4. Будівельної корпорації «УкрАзіаБуд»

Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

визнання права на частку в капітальному будівництві

Суддя Кондратова І.Д.

В засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Вдовичен О.О., Овчаренко Г.В.- представники за довіреністю № 1 від 03.09.07 р.;

Від відповідача 1 : Дугін О.М.- представник за довіреністю № б/н 17.09.2007 року;

Від відповідача 2 : Пащенко І.В.- представники за довіреністю № 37-17 від 29.12.2006 року; Скляр Д.М.- представник за довіреністю № 3/7-9 від 24.12.2007 року;

Від відповідача 3 : Лиса О.А.- представник за довіреністю № б/н від 10.10.2007 року;

Від відповідача 4 : не з’явився;

Від третьої особи : Шаповал В.П.- представник за довіреністю від 18.09.2007 року № 070-4525/07;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф»до Консорціуму «Укріндустрія» про визнання права позивача на частку в капітальному будівництві, що становить 456,88 м2 у нежилому приміщенні першого поверху по генеральному плану № 5 на будівельній площадці за будівельною адресою вул. Бальзака, 2-й мікрорайон жилого масиву «Троєщина», Деснянського району міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2007 р. порушено провадження у справі № 37/427, розгляд справи було призначено на 25.09.2007 року о 12-30.

Представник відповідача 24.09.2007 року представник відповідача через канцелярію Господарського суду міста Києва надав відзив на позовні вимоги, відповідно до якого зазначає, що позивач в повному обсязі виконав вимоги договору № 1-д від 15.05.2003 року, відповідач не заперечує право позивача на частку вищезазначеного майна, а отже між сторонами відсутній предмет спору.

Представник позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва 25.09.2007 року надав суду доповнення до позовної заяви, а також заявив усне клопотання про залучення до участі у справі інших відповідачів, а саме : Головне управління внутрішніх військ МВС України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Етьєн-вєст»та Будівельну корпорацію «УкрАзіаБуд», обґрунтовуючи своє клопотання тим, що між Відповідачем та Будівельною корпорацією «УкрАзіаБуд»10 червня 2003 року був укладений договір № 42/02 Л про дольову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, відповідно до умов якого Будівельна корпорація «УкрАзіаБуд»виступає пайовиком, а Відповідач замовником у добудові об'єкта незавершеного будівництва, а саме: 6-ти 34-х поверхових житлових будинків з монолітного залізобетону з об'єктами соціально-побутової сфери та підземним паркінгом, які розташовані в 2-му мікрорайоні житлового масиву Троєщина у Деснянському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2007 року розгляд справи було відкладено, за клопотанням позивача залучено до участі у справі інших відповідачів, а саме : Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Етьєн-вєст»та Будівельну корпорацію «УкрАзіаБуд», а також залучено участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва 09.10.2006 року надав суду пояснення до позовної заяви.

Представник відповідача 1 через канцелярію Господарського суду міста Києва 11.10.2007 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що виділення долі та оформлення права власності буде виконуватись по закінченню будівництва та затвердження приймальною комісією акту приймання об’єкту в експлуатацію. Відповідно до п. 2 статті 331 Цивільного кодексу України та договору право власності на долю інвестора (нерухоме майно) виникає з моменту завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію приймальною комісією. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). На сьогодні будівельні роботи в об’єкті ще не завершені та об’єкт є не введеним в експлуатацію, що унеможливлює передати позивачу право власності за цим договором на частку в об’єкті, яка становить 456,88 м2.Крім того. Відповідач вказує на те, що позовні вимоги щодо визнання права позивача на частку в капітальному будівництві не дають чіткого розуміння, яке саме право просить визнати суд позивач за цією позовною заявою.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 11.10.2007 року подав суду клопотання про визнання Головного управління внутрішніх військ МВС України неналежним відповідачем по справі, а також надав суду пояснення по справі № 37/427, відповідно до якого зазначає, що у зв’язку з відсутністю коштів на добудову об’єктів між відповідачем 2 та відповідачем 1 був укладений договір від 18.04.2003 року № 19/1/ДУ, згідно з яким відповідач 2 передав відповідачу 2 окремі функції замовника, необхідні для добудови та введення об’єкта в експлуатацію. Крім того, відповідач вказує на те, що договір від 15.05.2003 року № 1-ДУ укладений між позивачем та відповідачем 1 на підставі якого позивач інвестував кошти у будівництво, не в якій мірі не створює на своїй юридичні природі зобов’язань відповідача перед позивачем.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача та залучити до участі у справі інших відповідачів, а саме: Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Етьєн-вєст»та Будівельну корпорацію «УкрАзіаБуд».

Крім того, позивач надав суду заяву про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста вода –М», судом подане клопотання було відхилено, оскільки Господарським процесуальним кодексом не передбачена така процесуальна дія як «залучення співвідповідача», крім того, позивач не обґрунтував яким саме чином рішення по даній справі може вплинути на права та обов’язки Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста вода –М».

Представники відповідачів 3, 4 11.10.2007 р. в судове засідання не з’явилися, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/427 від 25.09.2007 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2007 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Будівельної корпорації «УкрАзіаБуд»в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2007 року надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить суд визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф»власником майнових прав на частку в об’єкті інвестування за договором № 1-ДУ від 15.05.2003 року, що складається з нежитлових приміщень загальною площею 456,88 м2 на першому поверсі будинку № 5 по вул. Бальзака,2 у 2-му мікрорайоні жилого масиву «Троєщина»Деснянського району міста Києва.

Крім того, позивач в судовому засіданні заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а саме підрядника, який здійснює роботи на об’єкті інвестування – Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста вода –М», посилаючись на те, що рішення по даній справі може вплинути на права та обв’язки даної юридичної особи. Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що правовідносини з капітального будівництва є комплексними та включають у себе, в тому числі відносини, щодо будівельних підрядів та відносини, щодо фінансування капітального будівництва, а суб’єктами цих правовідносин є залежно від виконуваних ними функцій –інвестор, замовник та підрядник.

Розглянувши подане клопотання суд відзначив, що воно не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів суду та не обґрунтував яким саме чином рішення по даній справі може вплинути на права та обов’язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста вода –М».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2007 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить суд визнати позивача власником майнових прав на частку в об’єкті інвестивування за договором № 1-ДУ від 15.05.2003 року, що складається з нежитлових приміщень загальною площею 456,88 кв.м на першому поверсі житлового будинку № 9, корпус 5 по проспекту Генерала Ватутіна у 2-А мікрорайоні житлового масиву «Вигурівщина-Троєщина»у Деснянському районі міста Києва.

Представник Будівельної корпорації «УкрАзіаБуд»в судове засідання 12.11.2007 року не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Будівельної корпорації «УкрАзіаБуд»в судове засідання 20.11.2007 року не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Проте через канцелярію господарського суду міста Києва подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до затвердження вимог кредиторів. Судом подане клопотання було відхилене як необґрунтоване та безпідставне.

Представник Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про зобов’язання відповідача 1 та відповідача 4 надати письмові докази щодо вкладення оспорюваної позивачем інвестиції в об’єкті інвестування. Судом подане клопотання було відхилене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2007 року розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В.о. голови правління Куюн Д.В. Будівельної Корпорації “УкрАзіаБуд” через канцелярію Господарського суду міста Києва подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2007 року про відкладення розгляду справи, а представник Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України подав апеляційну скаргу ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2007 року. Подані апеляційні скарги за резолюцією Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.12.2007 року були передані на розгляд судді Кондратовій І.Д. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2007 року подані апеляційні скарги були повернуті скаржникам, як такі, що подані на ухвали Господарського суду міста Києва, що не підлягають оскарженню.

В судовому засіданні 05.12.2007 року була оголошена перерва до 07.12.2007 року, про що сторони повідомлені розпискою та телеграмою.

Представник Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України 06.12.2007 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про фіксування судового засідання. Судом подане клопотання було задоволено.

Крім того, представник Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України подав клопотання про відкладення розгляду справи до вирішення та прийнятті рішення по справах № 15/857б та 18/490, судом подане клопотання було відхилено, оскільки строк розгляду справи обмежений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а відповідно до статті 77 ГПК України відсутня така підстава як до розгляду іншої справи. Суд також зазначає, що у суду відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі в розумінні ст. 79 ГПК України до вирішення спору між сторонами по справі № 15/857б та 18/490, оскільки рішення по даних справах ніяким чином не впливає на рішення по даній справі. Крім того, з ухвали № 18/490 від 15.11.2007 року не вбачається, який саме договір є предметом спору по даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2007 року розгляд справи було відкладено до 24.12.2007 року.

Представник Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України через канцелярію Господарського суду міста Києва подав відзив на позовні вимоги, відповідно до якого вказує, що договір від 15.05.2003 року № 1-ДУ укладений між позивачем та відповідачем1 не створює по своїй юридичній природі зобов’язань перед відповідачем 2.

Крім того, представник Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України подав суду через канцелярію Господарського суду міста Києва клопотання про зупинення провадження по справі № 37/427 до вирішення та прийняття рішення по справі № 18/490 про розірвання договору № 4А/03/206 від 15.03.2006 року.

Перед початком судового засідання 24.12.2007 року сторін було попереджено про неможливість на даний час здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу з технічних причин, а тому розгляд даного клопотання судом було відкладено до наступного судового засідання.

Крім того, в судовому засіданні 24.12.2007 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 37/427.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2007 року розгляд справи було відкладено до 29.01.2008 року, продовжено строк вирішення спору, а також зобов’язано Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України надати суду реєстр обтяженої та необтяженої третіми особами загальної площі в будинку № 5.

Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України вимоги ухвали господарського суду міста Києва не виконало, реєстр обтяженої та необтяженої третіми особами загальної площі в будинку № 5 суду не надало.

В судовому засіданні 29.01.2008 року розглянуто клопотання Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про зупинення провадження у справі до вирішення та прийняття рішення по справі № 18/490 про розірвання договору № 4А/03/206 від 15.03.2006 року.

Судом подане клопотання відхиляється, оскільки у відповідності до частини 2 статті 651, частин 3,4 статті 653 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи те, що позивачем вже внесена інвестиція в об’єкт будівництва і його позовні вимоги не носять зобов’язального характеру, суд вважає, що відсутні правові підстави для зупинення провадження у даній справі і факти, які необхідні для правильного вирішення справи, можуть бути самостійно встановлені у цій справі.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.01.2008 року оголошена перерва до 12.02.2008 року, про що сторони повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.02.2008 оголошений повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, між позивачем та Консорціумом “Укріндустрія” (надалі –Відповідач-1) був укладений інвестиційний договір, умови якого позивачем виконані в повному обсязі, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф” набуло майнових прав на об’єкт інвестування. Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на ці майнові права, а також через дії відповідачів, що свідчать про невизнання ними належності цих прав ТОВ “Мед Лайф”, позивач просить визнати його власником майнових прав на частку в об’єкті інвестування за договором № 1-ДУ від 15 травня 2003 року, що складається з нежитлових приміщень загальною площею 456,88 кв. м на першому поверсі будинку № 5 по вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні жилого масиву “Троєщина” Деснянського району м. Києва.

У відзиві на позовну заяву Відповідач-1 зазначає, що з моменту укладання договору Консорціум “Укріндустрія” ніяким чином не заперечував право Позивача на частку в об’єкті будівництва, підтвердженням чого є направлення Відповідачем-1 на адресу Позивача додаткової угоди № 1 від 01.02.2007 р. до договору № 1-ДУ від 15 травня 2003 р. та акта приймання-передачі майнових прав. Тому, Відповідач-1 вважає, що спір про право між Консорціумом “Укріндустрія” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф” на сьогоднішній день відсутній, внаслідок чого провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В уточненому відзиві Відповідач-1 вказує також, що позовні вимоги не дають чіткого розуміння, яке Позивач просить визнати саме право – власності чи майнове, а тому, у зв’язку з об’єднанням ТОВ “Мед Лайф” кількох позовних вимог, які перешкоджають чіткому з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднюють вирішення спору, позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Етьєн-вєст»у відзиві на позовну заяву зазначає, що його частки у вбудованому (офісному) приміщенні у будинку № 5 немає і ніколи не було. З часу укладенні договору № 206-4а/03 від 15.03.2003 року ТОВ «Етьєн-вєст»не укладав жодного договору купівлі-продаду або іншого договору щодо відчуження на вищевказані об’єкти.

Будівельна Корпорація «УкрАзіаБуд»своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, передбаченим ст. 59 ГПК України, не скористалася.

Судом ухвалою суду витребувався від Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України реєстр обтяженої та необтяженої третіми особами загальної площі в будинку № 5, крім того, судом також від відповідачів витребувались письмові пояснення з доданням підтверджуючих доказів, в яких необхідно було зазначити чи укладались ними договори інвестування з будь якими іншими особами на спірний об’єкт інвестування, а саме ; не житлове приміщення загальною площею 456,88 м2 на першому поверсі будинку № 5 по вул. Бальзака, 2 у другому мікрорайоні жилого масиву «Троєщина»Деснянського району міста Києва. Відповідач витребувані докази та пояснення суду не надав.

Представник Відповідача-2 у судовому засіданні 11.10.2007 р. подав клопотання про визнання Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України неналежним відповідачем у справі, посилаючись на те, управління не може бути суб’єктом спірних правовідносин, оскільки не суб’єктом договору інвестування, який укладений між позивачем та відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

18 квітня 2003 року між Консорціумом «Укріндустрія»(Новий Замовник-Інвестор) та Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (Попередній Замовник-Інвестор) був укладений договір № 1/ДУ про дольову участь у будівництві об’єкта нерухомого майна, відповідно до умов якого Попередній Замовник-Інвестор поетапно передає Новому Замовнику-Інвестору функції замовника для добудови об’єкта незавершеного будівництва, при цьому Новий Замовник-Інвестор прийняв об’єкт не для власних потреб, а з метою виконання функцій замовника для завершення будівництва цього об’єкта. Всі витрати Нового Замовника-Інвестора, пов’язані з виконанням цього договору вважаються участю інвестора в інвестуванні будівництва об’єкта, при цьому після введення об’єкта в експлуатацію у Нового Замовника-Інвестора виникає право власності на частку в об’єкті, відомості про яку зазначено в п. 1.6 цього договору.

Відповідно до п. п. 3.4, 4.2 договору № 1/ДУ про дольову участь у будівництві об’єкта нерухомого майна в межах загальної площі частки Нового Замовника-Інвестора, яка визначена в п. 1.6 цього договору Новий Замовник-Інвестор без погодження з Попереднім Замовником-Інвестором має право від свого імені залучати до інвестування частки Нового Замовника-Інвестора третіх осіб. Розрахунки з третіми особами здійснює виключно Новий Замовник-Інвестор. За рішенням Нового Замовника-Інвестора (без погодження із Попереднім Замовником-Інвестором та дотриманням вимог п. 1.8 цього договору) права володіння, користування та розпорядження часткою Нового Замовника-Інвестора (в цілому або частково) можуть бути передані третім особам у порядку, встановленому законодавством. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються Новим –Інвестором Замовником від свого імені та третіми особами самостійно на основі договорів.

На виконання вищезазначених пунктів договору № 1/ДУ про дольову участь 15 травня 2003 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф»та Консорціум «Укріндустрія» уклали інвестиційний договір № 1-ДУ, за умовами якого Відповідач-1 зобов’язався власними або залученими силами виконати роботи з капітального будівництва об’єкта нерухомого майна по вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Троєщина»у Деснянському районі м. Києва і після приймання об’єкта в експлуатацію передати належну Позивачу частку - нежиле приміщення площею 456, 88 кв. м на першому поверсі будинку за генеральним планом № 5 за вказаною адресою, а ТОВ «Мед Лайф»зобов’язалося забезпечити фінансування своєї частки. Позивач зобов’язання щодо внесення інвестиції виконав, що підтверджено платіжними дорученнями № 85 від 22.05.2003 р. та № 127 від 05.06.2003 р., виписками з особового рахунку ТОВ «Мед Лайф»з 20.05.2003 р. по 26.05.2003 р. і з 03.06.2003 р. по 10.06.2003 р., та Відповідачем-1 не заперечується, про що свідчить акт звіряння взаєморозрахунків від 20.09.2007 р.

10.03.2006 року між Консорціумом «Укрінідустрія»(сторона 1), Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (сторона 2) та Будівельною корпорацією «Укразіабуд»(сторона 3) був укладений договір № 205 від 10.03.2006 року про заміну сторін в зобов’язання, відповідно до умов якого сторона 1 перевела на сторону 3 всі зобов’язання перед стороною 2 та передала всі права, що витікають з договором № 1/ду (за нумерацією сторони 2 - № 19/1/ДУ) від 18.04.2003 року, а сторона 3 прийняла на себе всі зобов’язання перед стороною 2 та всі права, що передаються стороною 1 та зобов’язується сумлінно виконувати умови договору від 18.04.2003 року № 1/ду (за нумерацією сторони 2 - № 19/1/ДУ).

Відповідно до п. 8, 9 договору від 18.04.2003 року № 1/ду (за нумерацією сторони 2 - № 19/1/ДУ) сторона 1 та сторона 3 зобов’язуються протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору провести переговори та підписати угоди про заміну боржника в зобов’язаннях (зміну сторони 1 стороною 3 з переходом всіх прав та обов’язків від сторони 1 до сторони 3, що витікають з договорів № 1А-ду від 15.03.2003 року, № д-06-03 від 11.06.2003 року, а також договору № 3 пайової участі в будівництві від 07.06.2005 року, укладених стороною 1 з ТОВ «Мед Лайф», ЗАТ «Київський експериментальний механічний завод «Зварка»та ТОВ «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент». В разі неможливості укласти угоду (угоди), сторона 3 зобов’язується взяти на себе всі витрати (збитки), що можуть виникнути у сторони 3 внаслідок пред’явлення Кредиторами (кредитором) вимог до сторони 1, пов’язаних з договорами, зазначеними в п. 8 цього договору.

Крім того, 20.04.2006 року сторона 1 та сторона 2 підписали додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1.5 даної угоди, сторони погодили, що майнові права на не житлові приміщення загальною площею 456,88 грн. квадратних метрів належать кредитору за договором № 1А-ДУ від 15.05.2003 року, підписуючи дану угоду сторона 2 підтвердила свою ознайомленість зі станом виконання боргових зобов’язань та обсягом кредиторів.

Аналіз договору № 205 від 10.03.2006 р. про заміну сторін в зобов’язаннях свідчить, що при його укладенні були порушені вимоги ст. 520 ЦК України щодо отримання згоди кредитора (ТОВ “Мед Лайф” на заміну боржника (Консорціуму “Укріндустрія”), однак суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, виходить із вимог ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним). На день прийняття рішення по справі № 37/427 даний договір є чинним, та не визнаний у встановленому порядку недійсним.

Таким чином, вищевказаним договором Консорціум «Укріндустрія»поклав обов’язок виконати його зобов’язання перед ТОВ «Мед Лайф» на Будівельну Корпорацію «УкрАзіаБуд», з чим остання погодилася і прийняла на себе такий обов’язок (п. 10 Договору), а тому судом не приймаються до уваги посилання відповідача 1 на те, що з моменту укладення інвестиційного договору та по теперішній час він не заперечував право Позивача на отримання у власність частки у капітальному будівництві, підтвердженням чого слугує направлення Відповідачем-1 ТОВ «Мед Лайф»оферти про укладення Додаткової угоди № 1 від 01.02.2007 р. про передачу майнових прав на частку в об’єкті будівництва. Позивачем цей факт не заперечується, оскільки не можна назвати правомірною пропозицію укласти додаткову угоду до договору, в якому Консорціум «Укріндустрія» вже не є стороною, так як на момент направлення оферти відбулася заміна боржника у зобов’язанні –Відповідача-1 Відповідачем-4. Тому такі дії Відповідача-1 не призводять до бажаних правових наслідків для Позивача.

15 березня 2006 р. між Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Етьєн-вєст», Будівельною Корпорацією «УкрАзіаБуд», яка діяла на підставі договору про заміну сторін в зобов’язаннях, був укладений договір № 4А/03/206. Цим договором та договором № 206-1 від 15.03.2006 р., укладеним між Відповідачем-3 та Відповідачем-4, сторони визначили, у тому числі, розмір площ, на які у них виникає право власності в об’єкті будівництва –житлових будинках з монолітного залізобетону у 2-му мікрорайоні житлового масиву «Троєщина»у Деснянському районі м. Києва, після введення його в експлуатацію. Крім того, за умовами договору № 4А/03/206 від 15.03.2006 року, сторони дійшли згоди щодо розірвання договору про заміну сторін у зобов’язаннях, укладеного між Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Будівельною Корпорацією «УкрАзіаБуд»та Консорціумом “Укріндустрія” та договору № 19/ 1/ДУ від 18.04.2003 р., укладеного між Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Консорціумом “Укріндустрія”, виходячи з того, що новий договір охоплює предмети названих договорів, що підлягають розірванню (п. 10.4 Договору).

Розриваючи договір № 205 від 10.03.2006 р. про заміну сторін в зобов’язаннях та договір № 1/ДУ від 18.04.2003 р. про дольову участь у будівництві об’єкта нерухомого майна (в яких однією із сторін є Консорціум “Укріндустрія”), сторони договору № 206-4 А/03 від 15.03.2006 р. не врахували положень ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір № 4/ 03 від 14.03.2006 р. про заміну сторін в зобов’язаннях та договір № 1/ ДУ від 18.04.2003 р. про дольову участь у будівництві об’єкта нерухомого майна були розірвані в односторонньому порядку, без участі Консорціуму “Укріндустрія”. Однак, суд, обмежений заявленими позовними вимогами, в цьому випадку також виходить із презумпції правомірності правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об’єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права визнаються речовими правами (ч. 2 ст. 190 ЦК України).

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 177, 190 Цивільного кодексу України, ч. 3, 5 ст. 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність”, ст. 16 Закону України “Про іпотеку”, ст. 4 Закону України “Про заставу” та положень Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, майнові права визнані законодавцем самостійним об’єктом цивільних прав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За приписами ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації –з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації –з моменту державної реєстрації (абз. 1-3 ч. 2 ст. 331 ЦК України).

Отже, до завершення будівництва проінвестованого об’єкта нерухомого майна і прийняття його в експлуатацію, інвестору належить не право власності на об’єкт, а майнові права на нього.

Суд приходить до висновку, що Позивач, виконавши в повному обсязі умови інвестиційного договору в частині фінансування об’єкта будівництва набув майнових прав на нежитлове приміщення загальною площею 456, 88 кв. м, вбудоване у перший поверх будинку № 5 по вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні жилого масиву “Троєщина” Деснянського району м. Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Законодавець визначає, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Стаття 16 ЦК України перелічує основні способи захисту цивільних прав, однак перелік їх не є вичерпним, вони конкретизуються та доповнюються, зокрема, у главі 29 ЦК України.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів з листами, в яких просив надати йому відповідь щодо визнання (невизнання) або оспарювання його майнових прав на нежитлове приміщення загальною площею 456, 88 кв. м, вбудоване у перший поверх будинку № 5 по вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні жилого масиву “Троєщина” Деснянського району м. Києва, проте відповідачі на його листи не відповідали та не реагували. Лише відповідач 1 визнавав майнові права позивача, проте, як встановлено судом, він втратив будь які права на визнання або невизнання вимог інвестора (позивача). Відповідач-2, Відповідач-3 у своїх усних та письмових поясненнях посилаються на те, що між ними та ТОВ «Мед Лайф»відсутні договірні зобов’язання, тому суб’єктами визнання чи невизнання майнових прав позивача вони не можуть виступати, проте дані посилання судом не приймаються до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджуються, що відповідач 2 та відповідач 3 мають безпосереднє відношення до об’єкту інвестування (нежитлове приміщення загальною площею 456, 88 кв. м, вбудоване у перший поверх будинку № 5 по вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні жилого масиву “Троєщина” Деснянського району м. Києва), а своїми діями, зокрема, укладення договорів, які стосуються прав та обов’язків позивача, без згоди та повідомлення позивача про укладення договорів, а також невиконання вимог ухвал суду, затягування розгляду справи та всіляке перешкоджання всебічному розгляду справи (зокрема ненадання суду доказів, які витребуються ухвалою Господарського суду міста Києва та які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду) свідчить про те, що відповідачами не визнаються майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 456, 88 кв. м, вбудоване у перший поверх будинку № 5 по вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні жилого масиву “Троєщина” Деснянського району м. Києва, а їхні дії направлені на позбавлення права отримати його частку в об’єкті інвестування після здачі об’єкта будівництва в експлуатацію.

До того ж, відповідачі, розподіляючи частки в об’єкті будівництва, на які у них виникає право власності після введення будинків в експлуатацію, не згадують про права інвесторів на частки в цих об’єктах, зокрема, права ТОВ “Мед Лайф” на отримання у власність проінвестованої ним частки об’єкта.

У своїх поясненнях Відповідач-2 вказує, що договір від 15.05.2003 р. № 1-ДУ, укладений між позивачем та Консорціумом “Укріндустрія”, на підставі якого ТОВ “Мед Лайф” інвестував кошти у будівництво, не створює зобов’язань Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України перед позивачем.

Суд погоджується з тим, що дійсно зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. Однак, певні обов’язки замовника будівництва виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства. Так, Положенням про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. № 1820 визначено, що для оформлення права власності та видачі свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб і побудовані за кошти суб’єктів інвестиційної діяльності подаються, у тому числі, наступні документи: перелік інвесторів, які приймали участь в будівництві, документи про передачу функцій замовника (якщо таке мало місце), договір про інвестування будівництва, перебудови чи реконструкції об’єкта, в т.ч. в порядку пайової участі, акт прийому-передачі об’єкта у власність інвестора.

У зв’язку з тим, що певні обов’язки Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, як замовника будівництва, перед Позивачем, як інвестором, виникають безпосередньо із нормативних актів, клопотання Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання його неналежним відповідачем у цій справі судом відхиляється.

Крім того, предметом даного спору є визнання майнових прав інвестора, яке не визнається відповідачами.

Виходячи з того, що законодавчо майнові права визнано речовими правами, на них поширюються відповідні норми інституту речового права. Як і будь-які речові права, майнові права є абсолютними, тобто суб’єктивному праву особи кореспондує суб’єктивний обов’язок необмеженого (абсолютного) кола осіб.

Таким чином, носієм майнових прав є позивач, а носіями пасивних суб’єктивних обов’язків –відповідачі за цим позовом.

Суд зазначає, розглядає захист майнових прав Позивача як засіб усунення невизначеності у взаєминах суб’єктів правовідносин, оскільки визнання майнових прав створить необхідні умови для реалізації суб’єктивного права позивача і сприятиме запобіганню та попередженню з боку третіх осіб дій, які можуть перешкоджати його нормальному здійсненню.

Таким чином, повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які представники сторін посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази за правилами ст. 43 ГПК України, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню.

В своїх уточненнях позовних вимог, позивач просить суд покласти судові витрати на позивача, а тому враховуючи дані уточнення, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф” (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 20, код ЄДРПОУ 30114370) власником майнових прав на частку в об’єкті інвестування за договором № 1-ДУ від 15 травня 2003 року, що складається з нежитлових приміщень загальною площею 456,88 кв. м., що знаходиться за будівельною адресою : перший поверх будинку № 5 (п’ять) по вулиці Бальзака у 2-му мікрорайоні жилого масиву “Троєщина” Деснянського району міста Києва.

3. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України.

Суддя І.Д. Кондратова