Ухвала суду № 138203396, 09.07.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2221/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кременчуці Полтавської області в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_7 та законного представника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_9 та законного представника ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_11 та законного представника ОСОБА_12 ,

потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

представників потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ,

представника служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації ОСОБА_17 ,

Встановив:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває дане кримінальне провадження.

Під час підготовчого судового засідання прокурор зазначила, що кримінальне провадження підсудне Кременчуцькому районному суду Полтавської області, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. Оскільки обвинувачені є неповнолітніми, просила суд призначити справу до судового розгляду у закритому судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 27 КПК України та доручити уповноваженому органу пробації скласти досудову доповідь щодо обвинувачених. Також, прокурор заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, та вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. Наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, щодо наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, то ОСОБА_3 може переховуватись від суду, адже він обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів в короткий проміжок часу, а саме чотирьох кримінальних правопорушеннях проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, що у своїй сукупності дає підстави вважати, що він може в подальшому переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені діяння; щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то наразі ОСОБА_3 не надав будь-які свідчення щодо обставин дій, у вчинення яких він обвинувачується, з метою встановлення всіх обставин події, способу та знарядь вчинення правопорушення, що свідчить про те, що у подальшому ОСОБА_3 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для доведення стороною обвинувачення перед судом обставин кримінального правопорушення; щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 1 КК України, то ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень протягом короткого проміжку часу, тому наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, після повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні трьох епізодів незаконного заволодіння транспортними засобами та на момент вчинення четвертого кримінального правопорушення, відносно ОСОБА_3 03.06.2026 Крюківським районним судом м. Кременчука було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби та покладені відповідні обов`язки, якими він знехтував та умисно порушив, що підтверджує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам, які, з урахуванням обставин кримінального провадження, з часу застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та не зникли.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та задоволення клопотання прокурора про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні. Щодо клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою заперечувала, вказавши, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України; ризики, зазначені в його обґрунтування, є недоведеними, та повторюються прокурором з часу застосування такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 . Прокурором не доведено, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Окрім того, прокурор не врахував дані про особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_3 раніше не судимий, є неповнолітнім, має стійкі соціальні зв`язки, проживає з матір`ю, сестрою та молодшим братом, має постійне зареєстроване місце проживання. Просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , та обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Також, адвокат ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_18 , заявила клопотання про скасування арешту, накладеного на мобільний телефон «Motorola» бузкового кольору в заблокованому стані (сейф-пакет KMV 10049361) та мобільний телефон марки «Redmi 12» блакитного (сейф-пакет KMV), 15 червня 2026 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука у справі № 524/7656/26, які були вилучені у ОСОБА_3 під час обшуку затриманої особи, однак хоча на момент затримання ОСОБА_3 ці телефони тимчасово перебували у нього, проте правом власності він на них не володіє. Мобільний телефон марки «Redmi 12» належить матері ОСОБА_3 - ОСОБА_18 , а мобільний телефон «Motorola» бузкового кольору належить молодшому брату ОСОБА_3 - ОСОБА_19 . Вказує, що наявність арешту із застосуванням найбільш обтяжливого способу у вигляді заборони користуватися майном суттєво позначається на інтересах ОСОБА_18 та її неповнолітнього сина ОСОБА_19 , і становить надмірний тягар для неї, так як вона позбавлена права мирно володіти своїм майном.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його законний представник ОСОБА_8 підтримали думку захисника ОСОБА_7 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Підтримала клопотання прокурора про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні. Інших заяв, клопотань не надійшло.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_10 підтримали думку захисника ОСОБА_9 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_11 не заперечував проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Підтримав клопотання прокурора про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні. Інших заяв, клопотань не надійшло.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його законний представник ОСОБА_12 підтримали думку захисника ОСОБА_11 .

Потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та представники потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Інших заяв, клопотань не надійшло.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Кримінальне провадження підсудне Кременчуцькому районному суду Полтавської області. Підстав для закриття кримінального провадження згідно п.п. 4-8 ч.1,2 ст. 284 КПК України не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, і не підлягає поверненню прокурору.

Згідно ч. 4 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

Враховуючи характер обвинувачення по даному кримінальному провадженню, те що обвинувачені є неповнолітніми, суд вважає, що у відповідності до положень ст. 27 КПК України судове провадження необхідно здійснювати у закритому судовому засіданні.

Також підлягають виклику в судове засідання свідки, вказані в реєстрі матеріалів досудового розслідування з метою забезпечення повноти судового розгляду. Клопотань про виклик інших свідків не надходило.

Окрім того, як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд вирішив доручити уповноваженому органу пробації - Крюківському районному відділу філії державної установи «Центр пробації» в Полтавській області скласти досудову доповідь щодо неповнолітніх обвинувачених.

Вирішуючи клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12.06.2026 було застосована щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання від вартою строком на 60 днів.

Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 492 КПК за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статей 177, 178 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання та наявність в нього постійного місця роботи або навчання; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей.

За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, а також у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до вимог ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Необхідно зазначити, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає, що стороною обвинувачення було доведене існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 289 КК України, які за правилами ст. 12 КК є нетяжким та тяжкими злочинами та ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, що саме по собі може спонукати останнього до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від слідства і суду, суд зважає на те, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.

Також, наявний ризик, що ОСОБА_3 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, то суд також вважає його обґрунтованим з огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень протягом короткого проміжку часу, тому наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, після повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні трьох епізодів незаконного заволодіння транспортними засобами відносно ОСОБА_3 03.06.2026 Крюківським районним судом м. Кременчука було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби та покладені відповідні обов`язки, однак ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні 11.06.2026 четвертого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 289 КК України, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки та відсутність належних стримуючих факторів, у тому числі ізоляції від суспільства, може сприяти подальшій протиправній поведінці обвинуваченого.

Судом враховано дані про особу обвинуваченого, оцінено неповнолітній вік обвинуваченого, про що наголошував захист. Однак характер інкримінованих кримінальних правопорушень вказують на те, що вік не може бути єдиним виключним чинником для оцінки достатності певного виду запобіжного заходу.

Матеріали справи не містять відомостей, також таких не надано й стороною захисту, які б свідчили, що вікові та психологічні особливості, стан здоров`я обвинуваченого виключають застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Недостатність застосування домашнього арешту обумовлена тим, що запобігання встановленим ризикам потребує постійного цілодобового стороннього контролю за діями обвинуваченого. Прокурором доведено, що домашній арешт за відсутності постійного стороннього контролю не зможе запобігти встановленим ризиками переховування від суду, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

Інші запобіжні заходи у виді застави, особистого зобов`язання та особистої поруки із тих самих причин є неспроможними запобігти встановленим ризикам, оскільки мають ще більш м`який характер та менші стримуючі спроможності впливу на поведінку обвинуваченого.

За встановлених судом обставин та інтенсивності ризиків, з урахуванням пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, їх тяжкості, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладних на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом.

Враховуючи викладене, вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , враховуючи думку обвинуваченого, його законного представника та захисника, які заперечують проти задоволення заявленого клопотання, суд бере до уваги підвищену суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватими, та з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності відомостей щодо неможливості перебування обвинуваченого під вартою, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.

Згідно з ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України зазначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України зазначено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи встановлені обставини та приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, та ризики передбачені ст. 177 КПК України, суд визначає заставу у виді двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Щодо клопотання адвоката ОСОБА_7 , заявленого в інтересах ОСОБА_18 , про скасування арешту, накладеного на мобільний телефон «Motorola» бузкового кольору в заблокованому стані (сейф-пакет KMV 10049361) та мобільний телефон марки «Redmi 12» блакитного (сейф-пакет KMV), 15 червня 2026 року ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_3 , його законного представника ОСОБА_8 , які підтримали заявлене клопотання, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення заявленого клопотання, думку представників потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які підтримали прокурора, інші учасники процесу залишили вирішення клопотання на розсуд суду, дослідивши матеріали клопотання, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи, що на даний час по даному кримінальному провадженню судовий розгляд ще не розпочато, кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого засідання, обґрунтованих підстав та доказів для скасування арешту на майно представником заявника не надано, тому клопотання про скасування арешту на майно є передчасним.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту на майно слід відмовити.

При цьому суд роз`яснює, що відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст.109, 110, 174, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 284, 291, 314-315, 369, 392, ч.5 ст.394, п. 1-1 ч.2 ст.395 КПК України, суд,

Ухвалив:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України у закритому судовому засіданні у залі Кременчуцького районного суду Полтавської області на 16 липня 2026 року о 12 год. 45 хв.

Про час розгляду справи повідомити учасників кримінального провадження.

Доручити уповноваженому органу пробації - Крюківському районному відділу філії державної установи «Центр пробації» в Полтавській області скласти досудову доповідь щодо обвинувачених ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Досудову доповідь надати до Кременчуцького районного суду Полтавської області у строк до 12 серпня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченим, що їм надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді. Зобов`язати представника персоналу органу пробації невідкладно повідомляти суд про наявність або виникнення об`єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 задовольнити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Мала Кохнівка Полтавської області, громадянину України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість п`ятсот шістдесят) грн., яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Роз`яснити ОСОБА_3 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на рахунок: UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, отримувач коштів - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області.

Внесення застави є підставою для звільнення особи з-під варти.

Встановити ОСОБА_3 , у випадку внесення застави, наступні обов`язки строком на два місяці з моменту внесення такої:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у випадку невиконання вищезазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п.3 ч.4 ст.183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування арешту майна - відмовити.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» для відома та для виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 13 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1