Ухвала суду № 138203241, 13.07.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №552/3920/26

Провадження № 2/552/2776/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

Головуючого судді Турченко Т.В.,

При секретарі Дмитриченковій Ю.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, Національної поліції України,-

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні представник відповідача Національної поліції України Паламар Д.О. заявив клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 вже зверталась до суду з тим самим предметом і з тих самих підстав та до тих самих сторін у справі, проте не зазначила про це у позовній заяві.

Судом вже надавалася оцінка обставинам викладеним ОСОБА_1 у своїй позовній заяві.

Предметом спору у справі №552/5878/25 було стягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 31 462 500 грн., та матеріальну шкоду у розмірі 31 462 500 грн, що є еквівалентом 300 Біткоїнів. Підставами позову у справі №552/5878/25 є неналежне здійснення посадовими особами Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015170300001109 розпочатому 08.08.2015 відносно ОСОБА_2 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та четвертою статті 190 КК України, за результатами розслідування якого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 , яка є потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, не повернуто 300 Біткоїнів.

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 21.10.2025 року у справі №552/5878/25, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 26.02.2026 року вирішено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна, Національної поліції України про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Предметом спору у справі № 552/3920/26 є стягнення з Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану протиправною бездіяльністю працівників поліції під час виконання службових обов`язків у межах кримінального провадження №12015170300001109 у розмірі 300 біткоїнів.

Підставами позову ОСОБА_1 у даній справі є неналежне здійснення посадовими особами Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015170300001109 розпочатому 08.08.2015 відносно ОСОБА_2 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та четвертою статті 190 КК України, за результатами розслідування якого ОСОБА_2 , звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 , яка є потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, не повернуто 300 Біткоїнів.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди вже розглядалися Київським районним судом міста Полтави у справі №552/5878/25, в якій судом прийнято рішення, яке станом на дату звернення ОСОБА_1 до Київського районного суду міста Полтави з даним позовом набрало законної сили, тому просив закрити провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , звернулась в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Держави України, Національної поліції України про відшкодування шкоди та просить стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь моральну шкоду у розмірі 1 069 377 152, 76 грн., матеріальну шкоду у розмірі 1 069 377 152, 76 грн.

Як на підставу позову, позивач посилається, що вироком суду по кримінальному провадженні № 545/3264/20, де вона визнана потерпілою, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень за ч.1, ч.2 ст. 190 КК України на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, із закриттям в цій частині кримінального провадження, заст. 190 ч.4 КК України визнано невинним та виправданого за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Посилаючись на ряд судових рішень Полтавського окружного адміністративного суду, ухвал слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, зазначає щодо бездіяльність органу досудового розслідування - Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, як структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області , що призвела до закриття провадження та неповернення ОСОБА_1 , 300 біткоїнів та станом на 12.05.2026 року сума матеріального збитку складає 20 674 800,00 євро, що в гривневому еквіваленті є 1 069 377 152, 76 грн.

Крім матеріальних збитків, позивачу ОСОБА_1 через бездіяльністю поліції завдано моральних збитків на суму 1 069 377 152, 76 грн., які полягають у стресах, моральних стражданнях та психоемоційних навантаженнях.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави по цивільній справі № 552/5878/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, Національної поліції України, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили.

Рішенням встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою, де зазначила, що слідчим відділенням Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015170300001109 за ознаками злочину, передбаченого ч.ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України.

На належні сім`ї ОСОБА_1 кошти ОСОБА_2 придбав 300 Біткоїнів, які станом на 05.10.2023 не повернуто, тим самим їй завдано матеріальних збитків на суму 31462 500 євро.

У даному кримінальному провадженні вона була визнана потерпілою, однак вироком Полтавського районного суду Полтавської області в справі № 545/3264/20 ОСОБА_1 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Вважає, що наявність виправдувального вироку суду свідчить про пряму бездіяльність органу досудового розслідування Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, в результаті чого сім`ї ОСОБА_1 не відшкодовано матеріальні збитки на суму понад 10500 доларів США та не повернуто 300 Біткоїнів.

Також ОСОБА_1 вказувала, що бездіяльністю поліції їй завдано моральних збитків на суму 299090100 грн. Моральні збитки полягають у стресах, моральних стражданнях та психоемоційних навантаженнях.

В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (вартість 300 Bitcoin) на дату подання позову, що складає 20674800 євро. Стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду (вартість 300 Bitcoin), що складає 1069377152 грн.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Підстави для закриття провадження у справі передбаченістаттею 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" зазначив, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо рішення, що набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що "згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами".

Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі".

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір".

У постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) Великої Палати Верховного Суду вказала, що "предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу".

У постанові від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права".

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень").

У справі № 552/5878/25 та у справі № 552/3920/26 позивачем визначено коло відповідачів, а саме Держава Україна, Національна поліція України. Предмет позовів: відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої неповерненням 300 біткоїнів, вартість яких визначалась позивачем на час звернення до суду.

Підстави позовів: системна бездіяльність органу досудового розслідування , що призвела до закриття провадження у кримінальній справі, не повернення позивачу коштів з посиланням на ряд судових рішень Полтавського окружного адміністративного суду, ухвал слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, не проведення слідчих та процесуальних дій уповноваженими особами під час досудового розслідування.

Таким чином, суб`єктний склад учасників правовідносин у справах № 552/5878/25 та № 552/3920/26, як і предмет та підстави позову, матеріально-правові вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду є тотожними.

Враховуючи встановлені обставини, клопотання представника відповідача Національної поліції України підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ч.2 ст. 200 , п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України, Національної поліції України про відшкодування шкоди.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 13 липня 2026 року.

Головуючий Т.В. Турченко