Рішення № 138203169, 14.07.2026, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________

Справа №: 528/32/26

Провадження № 2/528/382/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 липня 2026 року м. Гребінка

14 липня 2026 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Татіщевої Я.В., секретаря Ігнатущенко І.М., розглянувши у приміщенні суду м. Гребінка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 03.07.2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №03.07.2025-100000059, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Зазначає, що позичальником під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Відповідно до умов договору ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн.

Зазначає, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує належним чином, внаслідок чого станом на дату подачі позову до суду утворилася заборгованість за договором, яка становить 8170 грн. 96 коп., яка складається із: основного боргу в розмірі 3955,60 грн., заборгованості по процентам в розмірі 2215,36 грн.; неустойки 2000 грн.

Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитом і судові витрати у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно п.4 прохальної частини позовної заяви просив справу розглядати за відсутності представника ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

У судове засідання відповідач не з`явився, згідно заяви просив справу розглядати без його участі, при ухваленні рішення застосувати Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підтвердження чого надав відповідні документи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини в межах наданих письмових доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних встановлених обставин і відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що 03.07.2025 року ОСОБА_1 була заповнена Заявка кредитного договору №03.07.2025-100000059 (кредитної лінії), яка підписана одноразовим ідентифікатором Е564.

Того ж дня, а саме 03.07.2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 03.07.2025-100000059 (кредитної лінії) на наступних умовах: сума кредиту 4000,00 грн; строк, на який надається Кредит - 70 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 10.09.2025 року; процентна ставка «економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,01% за один день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду, розмір процентної ставки «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування, окрім первинного періоду, не може бути збільшено в односторонньому порядку. Кредит надається у безготівковій формі з перерахуванням коштів на реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу 4149-49ХХ-ХХХХ-2736. Договір підписано одноразовим ідентифікатором «Е564» (а.с. 15-21).

Факт перерахування ОСОБА_1 коштів за кредитним договором підтверджується повідомленням ТОВ «УПР» за №1-3012 від 30.12.2025 року (а.с. 28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №03.07.2025-100000059 від 03.07.2025 року позичальник ОСОБА_1 , має заборгованість у розмірі 8170 грн. 96 коп., яка складається із: основного боргу в розмірі 3955,60 грн., заборгованості по процентам в розмірі 2215,36 грн.; неустойки 2000 грн. (а.с. 12-14).

Матеріали справи свідчать про те, що договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Порядок укладення електронного договору передбачено нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Зі змісту статті 1054 ЦК України слідує, що за кредитним договором, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, суд погоджується із доводами відповідача стосовно того, що оскільки він є військовослужбовцем, який перебуває в лавах ЗСУ, а тому має гарантоване законом право щодо не нарахування штрафних санкції, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року № 1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції:

«15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, які набрали чинності 19 серпня 2022 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі по теперішній час, а отже на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково, лише у розмірі заборгованості за наданим кредитом у розмірі 3955,60 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд пропорційно стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 526, 610, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 263-265, 273 ч.1, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код в ЄДРПОУ37356833) заборгованість за Кредитним договором №03.07.2025-100000059 від 03.07.2025 року у розмірі 3955 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 60 коп., що є основною сумою боргу/тіло кредиту.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код в ЄДРПОУ37356833) судовий збір у розмірі 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 95 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме, документально підтверджених витрат на правничу допомогу буде здійснено після подання доказів щодо таких витрат в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Я. В. Татіщева