Рішення № 138202763, 08.07.2026, Макарівський районний суд Київської області

"08" липня 2026 р. Справа № 370/3899/25

Провадження № 2/370/1372/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рік с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Споживчий центр» Пархоменко М.А. через систему «Електронний суд» звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором номер 14.09.2024-100002462 від 16.09.2024 року у загальному розмірі 10 609,50 грн., з яких: 4 578,47 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту, 3 211,03 грн. - нараховані проценти за користування кредитом, 2 820,00 грн. - неустойка (штраф). Також Позивач просить стягнути з Відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 16.09.2024 року між сторонами в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора (після проходження Відповідачем верифікації через Систему BankID НБУ) було укладено Кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кошти у розмірі 6 000,00 грн. на строк 140 днів (до 02.02.2025 року) під фіксовану ставку 1% за кожен день користування. Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, тоді як Відповідач належним чином кошти не повернув, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилась зазначена прострочена заборгованість. При цьому Позивач визнає факт здійснення Відповідачем часткових оплат протягом дії договору на загальну суму 6 853,58 грн., проте зазначає, що вказані оплати були враховані при формуванні довідки про заборгованість та є підтвердженням визнання боргу Відповідачем.

Ухвалою судді від 17.12.2025 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про відкриття провадження у справі та строк для подання відзиву повідомлявся своєчасно та належним чином у порядку, передбаченому статтею 190 ЦПК України, про поважні причини неявки чи процесуальні заперечення суду не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав. Зважаючи на викладене, клопотань від сторін про розгляд справи з їх викликом до суду не надходило, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 та частини другої статті 279 ЦПК України розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та ухвалює рішення за матеріалами справи № 370/3899/25.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16.09.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 14.09.2024-100002462.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобовязується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобовязується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію (якщо Комісія встановлена договором).

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не повязаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-8727-7772-4526.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що позичальником документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім як фінансовий, а саме: 380507551005.

Позичальник ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором E232, 16.09.2024 року підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтвердив укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти у розмірі 6 000 гривень, а отже акцептував умови Договору.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Таким чином, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 статті ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до Договору від 16.09.2024 та Довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахунок коштів Кредитодавцем 16.09.2024 о 15:16:40 сума перерахована на картку заемщика номер НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 10 609,50 грн., що складається з наступного: основний борг (тіло кредиту) 4 578,47 грн., проценти 3 211,03 грн., неустойка 2 820,00 грн.

Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором відповідач має заборгованість у загальному розмірі 10 609,50 грн., з яких 2 820,00 грн. становить неустойка.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2 820,00 грн., оскільки вона нарахована в період дії в Україні воєнного стану, а тому на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України підлягає списанню.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк. Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами кредитного договору, такий правочин відповідно до ст. 204 ЦК України створює презумпцію правомірності правочину. Відтак кредитний договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Зобов`язання за кредитним договором мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору (ст. 526 ЦК України).

Відтак, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих процентів, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, відповідач не надав суду відзиву чи жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов підлягає до часткового задоволення в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 578,47 грн. та процентів у розмірі 3 211,03 грн., що разом становить 7 789,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1 778,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 141, 178, 258-260, 263, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.09.2024-100002462 від 16.09.2024 року в розмірі 7 789 (сім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 50 коп., з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту 4 578,47 грн., нараховані проценти 3 211,03 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог (щодо стягнення неустойки у розмірі 2 820,00 грн.) - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 53 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 14 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ: 37356833;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання за реєстрацією: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.О. Бізяєва