Ухвала суду № 138202507, 30.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 756/2676/26

Провадження №2-з/367/125/2026

УХВАЛА

Іменем України

30 червня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Горбачова Ю.В., розглянувши заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УМ ФАКТОРИНГ», в інтересах якого діє представник Сластнікова Л.В., про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

До Ірпінського міського суду Київської області з Оболонського районного суду міста Києва за підсудністю надійшла цивільна справа № 756/2676/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УМ ФАКТОРИНГ», в інтересах якого діє представник Сластнікова Л.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на підставі ухвали від 25.02.2026 року.

30 березня 2026 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву залишено без руху з зазначенням недоліків та наданням позивачу строку для їх усунення. У встановлений строк позивач усунув виявлені недоліки.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року за позовом відкрито провадження та справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розширену виписку із зазначенням контрагента за період з 18.03.2024 по 21.03.2024 по платіжній картці - маска картки: НОМЕР_1 , що емітованої на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

18.06.2026 року до суду надійшла заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УМ ФАКТОРИНГ», в інтересах якого діє представник Сластнікова Л.В., про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», до якого емітовано картку № НОМЕР_4 , а також на рахунках в будь-яких інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту 3000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа № 756/2676/26 за позовом ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором споживчого кредиту №1378658 від 18.03.2024 року. Відповідач протягом тривалого час демонструє стале небажання добровільно виконувати свої зобов`язання з повернення грошових коштів, які належать позивачу. У зв`язку з наведеним, вважає, що вимога про арешт коштів на всіх рахунках є законним механізмом, який дозволяє виконавцю знайти необхідну суму (в межах заявлених позовних вимог) для забезпечення реального виконання майбутнього рішення суду.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 с т. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на право суду на вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує при постановленні ухвали не лише доводи заяви позивача про забезпечення позову, а й наявні матеріали цивільної справи, оскільки згідно положень ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені відомості, потрібні для забезпечення позову.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 у справі №285/2445/18 (провадження № 61-45537св18), від 16.09.2020 у справі № 344/6384/18 (провадження № 61-2347св19) та від 17.11.2020 у справі № 766/25403/18 (провадження №61-5718св19), вирішуючи питання, пов`язані з подібними у даній справі правовідносинами.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Разом з тим, з наведених заявником обґрунтувань щодо підстав подачі заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, суд не вбачає підстав, які вказують на наявність достатніх ризиків утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УМ ФАКТОРИНГ», в інтересах якого діє представник Сластнікова Л.В., про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Ю. В. Горбачова