Ухвала суду № 138202449, 14.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"14" липня 2026 р. Справа № 363/7395/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участі секретаря Підопригори Х.О., Ярового Ю.М., представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Демарчук Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27.03.2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27.03.2026 року по цивільній справі за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якій просив: скасувати заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27.03.2026 року. В обґрунтування заяви зазначав, що про існування судового рішення та його зміст останній дізнався 13.05.2026 року, коли приватний виконавець, не попередивши ОСОБА_1 , заблокував всі його карткові рахунки. В той же день ОСОБА_1 сплатив борг. Отже ОСОБА_2 вважає, що заочне рішення підлягає скасуванню, оскільки він не міг з`явитися до судового засідання та повідомити суд про причини неявки тому, що йому не було відомо про наявність судового провадження, у зв`язку з відсутністю його належного повідомлення, крім того, якби він знав про наявність позову, він би вирішив це питання в досудовому порядку, також заявник вказує, що має інвалідність другої групи з 2013 року, є учасником бойових дій з 2017 року, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору. Крім того, за адресою яка вказана в матеріалах справи він не проживає, а лише зареєстрований, оскільки перебуває на квартирному обліку. Заявник зазначає, що неявка до суду позбавила його можливості подати відзив на позовну заяву та докази що мають істотне значення для правильного вирішення справи та суттєвого зменшення боргу, вважає, що не повинен був сплачувати судовий збір, відсотки, штрафи та пеню з 11.03.2022 року по 31.11.2023 рік, оскільки проходив службу.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» проти заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення категорично заперечувала.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, випливає зі змісту ст. 123 ЦПК України.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення, передбачено ст. 127 ЦПК України.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України - заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди пріоритетність мають надавати дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України").

Отже, встановлений ч. 2 ст. 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, у постанові від 12.06.2024 року у справі за №756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09.11.2021 року у справі за №214/5505/16, зробила такі висновки щодо застосування ст. ст. 126, 127 ЦПК України в сукупності зі ст. ст. 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява.

Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі за №214/5505/16, констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом. При цьому, інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила. Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме ст. 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

При цьому, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 26.04.2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року).

В той же час, безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 29.10.2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.03.2025 року позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задоволено та суд направив відповідачу копію заочного рішення, однак конверт повернувся до суду без відмітки поштового відділення про причини невручення.

Із заявою про перегляд заочного рішення суду від 27.03.2025 року у справі за №363/7395/25 ОСОБА_1 звернувся 22.06.2026 року та у вказаній заяві зазначав, що про існування заочного рішення дізнався лише 13.05.2026 року. При цьому заява ОСОБА_1 не містить клопотання про поновлення строку та направлена ним до суду поза межами строку, передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України. Причин пропуску строку звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення заявник у заяві не зазначив та не обґрунтував.

Частина 2 ст. 126 ЦПК України визначає, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що заява ОСОБА_1 не містить клопотання на поновлення пропущеного строку, в заяві не зазначені причини пропуску строку на звернення до суду , вказана заява про перегляд заочного рішення подана з пропуском процесуального строку, визначеного законом, а відтак підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.126, 127, 260, 284 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27.03.2025 року по справі за №363/7395/25 - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.

Головуюча суддя О.П.Дьоміна