Рішення № 138202283, 13.07.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/613/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між АТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95270871000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит і встановлено суму ліміту додаткового кредиту в розмірі до 50 000 грн. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та в строк, визначеними умовами договору. Проте, відповідач, користуючись наданими йому коштами, свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. 17 вересня 2020 року між АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 186, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників АТ «Укрсиббанк», у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 95270871000. Станом на день звернення до суду з вказаним позовом заборгованість відповідача за кредитним договором становить 31 172,39 грн, яка складається із: 23 695,06 грн заборгованість за тілом кредиту; 7 452,33 грн заборгованість за відсотками; 25 грн заборгованість за комісією. З огляду на викладене просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 95270871000 у загальному розмірі 31 172,39 грн і судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

За ухвалою судді від 10 березня 2026 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

23 березня 2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, згідно з яким він позовні вимоги не визнав і просив застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки за умовами кредитного договору № 95270871000 строк повернення кредиту сплив 17 вересня 2020 року, а тому саме з цієї дати почався перебіг позовної давності. Натомість позивач звернувся до суду з вказаним позовом лише 19 лютого 2026 року, тобто поза межами трирічного строку.

08 червня 2026 року до суду від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких позивач не погоджується з наведеними у відзиві твердженнями відповідача щодо спливу строків позовної давності, оскільки 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено п. 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України встановлений карантин, дію якого неодноразово було продовжено та який діяв до 30 червня 2023 року. Крім того, 17 березня 2022 року набув чинності Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено п. 19, за змістом якого в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. 04 вересня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», відповідно до якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. З урахуванням наведених норм законодавства строк позовної давності за кредитним договором № 95270871000 від 20 жовтня 2019 року починає свій перебіг з 04 вересня 2025 року, а тому станом на день звернення до суду з вказаним позовом строк позовної давності пропущено не було.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 квітня 2019 року між АТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95270871000, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановив кредитний ліміт у розмірі 24 000 грн, зі строком дії ліміту кредитування 24 місяці, зі сплатою процентної ставки в розмірі 55% і комісії (а.с. 14-20, 21-22, 23 зворотній бік 31).

17 вересня 2020 року між АТ «Укрсиббанк» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 186, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 95270871000. Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Каптіал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором щодо рахунку № 26206966189330 у розмірі 31 172,39 грн, з яких: 23 695,06 грн заборгованість за основним боргом, 7 452,33 грн заборгованість за відсотками, 25 грн заборгованість за комісіями (а.с. 33-37).

13 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з досудовою вимогою Вих. № 20006775 про виконання зобов`язання перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором № 95270871000, номер рахунку НОМЕР_1 , а саме сплатити заборгованість у розмірі 31 172 гривні 39 копійок (а.с. 10, 11-13, 37 зворотній бік).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості, яка згідно долученого до позову розрахунку позивача, становить 31 172,39 грн і складається із: 23 695,06 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 452,33 грн заборгованість за відсотками, 25 грн заборгованість за комісією (а.с. 32 зворотній бік).

Підстав вважати, що наданий розрахунок заборгованості невірний немає, він не спростований відповідачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 95270871000, номер рахунку НОМЕР_1 , у заявленому позивачем розмірі 31 172 гривні 39 копійок.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності слід зазначити таке.

За умовами договору № 95270871000, укладеного між АТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_1 01 квітня 2019 року, строк кредитування становить 24 місяці з дати встановлення ліміту кредитування.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 19 лютого 2026 року.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину, який неодноразово продовжувався і закінчився лише 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у межах строку позовної давності, а тому вимоги відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акту наданих послуг № 339 від 13 лютого 2026 року та детального опису наданих послуг до нього за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 8 000 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.

Керуючись ст. 512, 514, 526, 530, 599, 610-612, 626, 628, 638, 639, 1046-1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 95270871000 в розмірі 31 172 (тридцять одна тисяча сто сімдесят дві) гривні 39 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13 липня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО