Ухвала суду № 138201081, 08.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10143/26

Провадження № 4-с/357/17/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання Бондар Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №3 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прохацького Руслана Олександровича, стягувач: ПАТ «Банк «Київська Русь»,

В С Т А Н О В И В :

03.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що зареєстрована судом 16.06.2026, мотивуючи тим, що у травні 2026 року з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна йому стало відомо про обтяження № 12851800, внесене на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31661891, виданої 24.07.2012, при цьому згідно відомостей АСВП, усі виконавчі провадження, що були відкриті відносно нього, як боржника, давно закриті. 08.05.2026 до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції ним було подано заяву про зняття арешту. Головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацьким Русланом Олександровичем було надано відповідь за вих. № 121020 від 28.05.2025, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження у період з 12.03.2012 по 16.05.2013 в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області на виконанні перебувало ВП №31661891 з примусового виконання виконавчого листа №2-6812, виданого 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн. У межах виконання ВП №31661891, на усе майно ОСОБА_1 було накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №31661891 від 24.07.2012. Виконавче провадження №31661891 завершено 16.05.2013, на підставі п.2.ч.1.ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення постанови (повернуто без виконання в зв`язку із відсутністю майна у боржника). При здійсненні пошуку в АСВП, встановлено, що після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №31661891 від 16.05.2013 - виконавчий лист №2-6812 виданий 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн, повторно надійшов на примусове виконання до відділу 07.11.2014, на підставі якого було зареєстровано ВП №45376808. Виконавче провадження №45376808 було завершено 27.07.2015, на підставі п. 2 ч. 1.ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення постанови (повернуто без виконання в зв`язку із відсутністю майна у боржника). При здійсненні пошуку в АСВП, встановлено, що після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №45376808 від 27.07.2015 - виконавчий лист №2-6812, виданий 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн, станом на дату надання відповіді, до Відділу на примусове виконання повторно не надходив. Відповідно до інформації, що міститься у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 виступає боржником, на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, станом на дату надання відповіді - не перебувають. Надати копії матеріалів виконавчих проваджень ВП №31661891 та №45376808 (в межах яких було накладено арешт на нерухоме майно) не вбачається за можливе, оскільки матеріали ВП №31661891 та №45376808 знищено, у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. Ч. 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав, які передбачають зняття виконавцем арешту з усього майна боржника. Відповідно до ч. 5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження»: у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. ПАТ «Банк «Київська Русь»», був ліквідований, 16.07.2015 Національним банком України відкликано банківську ліцензію. Виконавчий лист з 27.07.2015 по теперішній час повторно до виконання не пред`являвся. Не перебування виконавчого листа на примусовому виконанні свідчить про відсутність обов?язку відповідача у грошовому зобов`язанні, яке може настати примусово. З часу останнього повернення виконавчого листа стягувачу пройшло 11 років. Виходячи з наведеного, виконавчий лист № 2-6812 виданий 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн, не може бути пред`явлений до примусового виконання. Порушення його прав та законних інтересів виникло у зв`язку з тим, що на його заяву від 08.05.2026 №14947/19.1-39 про зняття арешту, у зв`язку з відсутністю відкритих виконавчих проваджень, державний виконавець відмовив у знатті арешту з майна боржника. У період з 27.05.2015 (повернення виконавчого листа стягувану) до дня розгляду заяви про зняття арешту (28 травня 2026 року) органами державної виконавчої служби не проводилися виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа. Також, відсутні відомості про наявність будь-яких відкритих виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_1 є боржником. Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про безпідставність продовження дії арешту. На теперішній час відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6812, виданого 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн, що свідчить про відсутність претензій стягувача. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Тому, просив визнати неправомірною відмову головного державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прохацького Руслана Олександровича щодо не зняття арешту з майна, а саме: невизначене майно, все майно, що належить ОСОБА_1 , який накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №31661891 від 24.07.2012, міський відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Кравчук А.О., реєстраційний номер обтяження: 12851800 та зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна, а саме: невизначене майно, все нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , який накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №31661891 від 24.07.2012, міський відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Кравчук А.О., реєстраційний номер обтяження: 12851800.

19.06.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 08.07.2026 15:00.

07.07.2026 представник стягувача, адвокат Ярошенко Анастасія Сергіївна, подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що ознайомившись зі скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку, зазначає про Фонд безпосередньо здійснює виведення ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку 19.03.2015 постановою Правління Національного банку України № 190 «Про віднесення ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 61 від 19.03.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», згідно із яким з 20.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20.03.2015 по 19.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ». Відповідно до постанови Правління НБУ № 460 від 16.07.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 138 від 17.07.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ». Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1335 від 13 липня 2020 року з 16 липня 2020 року відкликані повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» делеговані Стрюковій Ірині Олександрівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 грудня 2018 року № 3382 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ». Відповідно до зазначеного рішення процедура ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» здійснюється безпосередньо Фондом з урахуванням вимог Закону України №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (далі - Закон №590) та відповідно до частини п?ятої статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За таких обставин, Фонд гарантування здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Щодо інформації по боржнику, то за даними обліку в ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», вбачається, що між ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено кредитний договір від 15.11.2007 № 41796-61-07-2, право вимоги за яким відступлене ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» у складі лоту F29GL23019(https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-06-22 000031-b/). Розмір заборгованості станом на дату відступлення складав 20 947,44 грн. 09 серпня 2018 року було укладено між ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» договір № UA-EA-2018-06-22 000031-b/42 відступлення права вимоги. З урахування вищевказаного, просить прийняти вказані пояснення до відома та врахувати їх при розгляді скарги.

Скаржник - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 08.07.2026 подав до суду заяву, у якій просив розгляд скарги проводити за його відсутності, скаргу підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Головний державний виконавець Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацький Руслан Олександрович у судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 24.06.2026 подав до суду заяву, у якій просив розгляд скарги проводити без його участі, при прийнятті рішення у справі покладається на розсуд суду.

Представник стягувача ПАТ «Банк «Київська Русь» у судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 25.04.2016, у період з 10.10.2018 до 01.07.2021 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, 05.10.2025 отримав травму «ВТ (05.10.2025) Акуботравма Цефалгічний синдром» та станом на 01.06.2026 інформація про нього відсутня у Єдиному реєстрі боржників, що підтверджується копією паспорта, копією посвідчення, копією довідки ВЧ НОМЕР_3 від 17.09.2021, копією довідки ВЧ НОМЕР_4 від 13.10.2025 та інформацією з Єдиного реєстру боржників.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01.06.2026 №479795774, вбачається, що на нерухоме майно ОСОБА_1 було накладено арешт: номер запису про обтяження 12851800; зареєстровано: 09.08.2012 17:53:39 за №12851800 реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 31661891, 24.07.2012, міський відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 , обтяжувач та заявник Міський відділ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції державний виконавець Кравчук А.О..

28.05.2026 головним державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області КМУ МЮУ Русланом Прохацьким надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 08.05.2026, з якої вбачається, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження у період з 12.03.2012 по 16.05.2013 в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області на виконанні перебувало ВП №31661891 з примусового виконання виконавчого листа №2-6812 виданого 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн. В межах виконання ВП №31661891 на все майно ОСОБА_1 накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №31661891 від 24.07.2012. Виконавче провадження №31661891 завершено 16.05.2013 на підставі п.2.ч.1.ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення постанови (повернуто без виконання в зв`язку із відсутністю майна у боржника). При здійсненні пошуку в АСВП, встановлено, що після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №31661891 від 16.05.2013 - виконавчий лист №2-6812 виданий 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн, повторно надійшов на примусове виконання до відділу 07.11.2014, на підставі якого було зареєстровано ВП №45376808. Виконавче провадження №45376808 завершено 27.07.2015 на підставі п. 2.ч. 1.ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення постанови (повернуто без виконання в зв`язку із відсутністю майна у боржника). При здійсненні пошуку в АСВП, встановлено, що після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №45376808 від 27.07.2015 - виконавчий лист №2-6812 виданий 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн. станом на дату надання відповіді до Відділу на примусове виконання повторно не надходив. Відповідно до інформації, що міститься у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, виконавчі провадження, в яких ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 виступає боржником, на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, станом на дату надання відповіді - не перебувають. Надати копії матеріалів виконавчих проваджень ВП №31661891 та №45376808 (в межах яких було накладено арешт на нерухоме майно) не вбачається за можливе, оскільки матеріали ВП №31661891 та №45376808 знищено, в зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. Ч. 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав, які передбачають зняття виконавцем арешту з усього майна боржника. Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»: у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, Білоцерківський відділ ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не скасував арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31661891 від 24.07.2012.

Також, встановлено, що стягувач ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» перебуває у стані припинення та відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1335 від 13.07.2020, яке набрало чинності з 16.07.2020, з 16.07.2020 відкликані повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» делеговані Стрюковій Ірині Олександрівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 грудня 2018 року № 3382 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та визначено здійснювати ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з урахуванням вимог Закону України №590 та відповідно до частини п?ятої статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та задоволення вимог кредиторів здійснюється безпосередньо Фондом.

09.08.2018 між ПАТ «Банк «КИЇВСЬКА РУСЬ», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» Білої Ірини Володимирівни, та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-06-22 000031-b від 13.07.2018, було укладено договір № UA-EA-2018-06-22 000031-b/42 відступлення права вимоги, згідно з умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, а також поручителів та заставодавців за договорами забезпечення, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, за кредитними договорами, договорами поруки, застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. За цим договором новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.

З витягу з додатку №1 до Договору № UA-EA-2018-06-22 000031-b/42 відступлення права вимоги від 09.08.2018, а саме: витягу з реєстру договорів та боржників, до переліку входить кредитний договір № 41796-61-07-2 від 15.11.2007, позичальником якого є ОСОБА_1 .

21.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59189724 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченка І.Л. №837 від 09.05.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» заборгованості у розмірі 21169,57 грн, у зв`язку з погашенням основної заборгованості, витрат та основної винагороди приватного виконавця на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано законодавцем у розділі VII ЦПК України.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Схожі за змістом положенням містились у ст. 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника) у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Враховуючи викладене, ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника та повернення виконавчого листа) не встановлювала прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у даній справі, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні на стадії його завершення, а виник у зв`язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 08.05.2026 про зняття арешту, у зв`язку з відсутністю відкритих виконавчих проваджень щодо нього, державний виконавець не зняв арешт з нерухомого майна боржника.

За таких обставин, ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника та повернення виконавчого листа) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою), щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню та не може існувати автономно, безстроково за відсутності відкритого виконавчого провадження. Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, відсутності боргу або вимог перед особою, яка придбала право вимоги за зобов`язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Аналогічна правова позиція, що добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору вказує на відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.

Встановлено, що виконавчий лист №2-6812, виданий 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн, є єдиним документом на підставі якого міським відділом ДВС Білоцерківського міського управління юстиції на той час було відкрито ВП №31661891, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31661891 від 24.07.2012 та станом на дату винесення вказаної постанови, на примусовому виконанні відділу ДВС перебував лише даний виконавчий лист.

Крім того, як зазначено вище в ухвалі, у рамках виконавчого провадження №31661891 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-6812, виданого 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було накладено арешт на належне боржнику майно та вказане виконавче провадження було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент винесення постанови (повернуто без виконання в зв`язку із відсутністю майна у боржника).

Встановлено, що з часу останнього повернення виконавчого листа стягувачу пройшло 11 років, а враховуючи вищезазначене, виконавчий лист № 2-6812, виданий 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн, не може бути пред`явлений до примусового виконання. У період з 27.05.2015 (повернення виконавчого листа стягувану) до дня розгляду заяви про зняття арешту (28 травня 2026 року) органами державної виконавчої служби не проводилися виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа. Також, відсутні відомості про наявність будь-яких відкритих виконавчих проваджень, за якими ОСОБА_1 є боржником. Відсутність відкритого виконавчого провадження та знищення матеріалів виконавчого провадження за терміном зберігання свідчить про безпідставність продовження дії арешту. Крім того, на даний час відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6812, виданого 17.12.2009 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» боргу в сумі 23964,84 грн, а що свідчить про відсутність претензій стягувача.

За таких обставин, суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні такого арешту підстави відсутні.

Крім того, суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст. 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даному випадку судом враховується, що з моменту завершення виконавчого провадження минуло більше 11 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання і матеріали справи містять відомості про погашення заборгованості за кредитним договором перед правонаступником стягувача та відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 , унеможливлює у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна та реалізації права власності.

Крім того, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №2-356/12, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц, від 26.01.2022 у справі № 127/1541/14-ц, від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц, від 09.01.2023 у справі №2-3600/09, від 26.07.2024 у справі № 761/687/14, від 07.08.2024 у справі №14-7238/2009, від 30.04.2025 у справі № 753/12589/23, від 10.12.2025 у справі № 202/5715/24, від 01.04.2026 у справі № 711/6615/24 та від 03.06.2026 у справі № 932/5808/25.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін. Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не зняття відділом ДВС арешту з майна боржника є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, що порушує право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном та підлягає захисту, шляхом скасування арешту нерухомого майна, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №31661891 від 24.07.2012, міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Керуючись ст. 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прохацького Руслана Олександровича щодо не зняття арешту з майна належного ОСОБА_1 , який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за №31661891 від 24.07.2012, державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Кравчук А.О., реєстраційний номер обтяження: 12851800.

Зобов`язати Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна належного ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за №31661891 від 24.07.2012, державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Кравчук А.О., реєстраційний номер обтяження: 12851800.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 13.07.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко