Рішення № 138200981, 14.07.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/495/26

Провадження № 2/292/426/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року с-ще Пулини

Пулинського районного суду Житомирської області

Головуюча суддя Гуц О.В.

секретар судового засідання Риданова Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Пулини цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року позивач ТОВ "Споживчий центр" звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем 14.10.2025 укладено Кредитний договір (оферти) № 14.10.2025-100000569.

Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 гривень, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 14.10.2025 строком на 189 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 20.04.2026.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 29440,00 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 гривень, по процентам в розмірі 11760,00 гривень, по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 560,00 гривень, по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1120,00 гривень, по відсоткам, нараховані по ст. 625 ЦК України в розмірі 8000,00 гривень, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 14.10.2025-100000569 від 14.10.2025 у розмірі 29440,00 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та судові витрати, пов"язані з надсиланням строні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 112 грн. 98 коп..

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

18 червня 2026 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» задовольнити частково; стягнути на користь Позивача суму тіла кредиту в розмірі 8 000 грн та відсотки, які були нараховані виключно в межах перших 30 днів дії договору; відмовити Позивачу у стягненні відсотків та комісій, що були нараховані поза межами 30-денного строку дії кредитного договору; застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та повністю відмовити у стягненні неустойки (або зменшити її розмір до мінімального) у зв`язку з її очевидною не співмірністю; розстрочити виконання судового рішення у цій справі строком на 3 місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, з виплатою присудженої суми рівними частинами щомісячно.

Від представника позивача до суду через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги задовольнити; розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

18.06.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі, в якому просив прийняти та долучити дані додаткові пояснення до матеріалів цивільної справи № 2/292/426/26; застосувати норми чинного законодавства України щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення зобов`язань під час дії воєнного стану; відмовити ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, штрафів та інших неустойок, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання договору.

22.06.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в якому просив прийняти дані заперечення на відповідь на відзив до розгляду. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення комісії за обслуговування (1680 грн), комісії за надання (560 грн) та штрафних нарахувань за п. 17 договору (прихованої пені на суму близько 10 000 грн) відмовити повністю. Зменшити загальний розмір стягнення до фактичного тіла кредиту (8000 грн) та законних відсотків, нарахованих виключно в межах строку дії договору до 20.04.2026 р. Здійснювати розгляд справи № 292/495/26 за моєї відсутності (без участі Відповідача) за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника Банку, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання, призначене на 14.07.2026, не з"явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. У запереченні на відповідь на відзив просив здійснювати розгляд справи № 292/495/26 за його відсутності (без участі відповідача) за наявними у справі матеріалами.

З викладених обставин суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України, з повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 14 жовтня 2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) №14.10.2025-100000569 шляхом підписання заявки та пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в сумі 8000 грн., строком на 189 днів, з визначеною датою повернення - 20.04.2026. Процентна ставка "Стандарт"- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Процентна ставка "Економ"- фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Комісія, пов"язана з наданням кредиту - 7% від суми кредиту та дорівнює 560 грн.. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 560 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Денна процентна ставка - 0,78%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 4135,87%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 19769 грн 50 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 11769 грн 50 коп. Згідно графіку платежів, за користування кредитом встановлено 9 чергових платежів: 1 - загальний розмір чергового платежу 2240 грн., розмір процентів у складі чергового платежу - 1680 грн., розмір платежу з комісії за надання у складі чергового платежу - 560 грн., дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом - 14.10.2025-03.11.2025, дата чергового платежу - 03.11.2025; 2 - загальний розмір чергового платежу 2240 грн., розмір процентів у складі чергового платежу - 1680 грн., розмір платежу з комісії за обслуговування у складі чергового платежу - 560 грн., дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом - 04.11.2025-24.11.2025, дата чергового платежу - 24.11.2025; 3 - загальний розмір чергового платежу 2240 грн., розмір процентів у складі чергового платежу - 1680 грн., розмір платежу з комісії за обслуговування у складі чергового платежу - 560 грн., дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом - 25.11.2025-15.12.2025, дата чергового платежу - 15.12.2025; 4 - загальний розмір чергового платежу 2240 грн., розмір процентів у складі чергового платежу - 1680 грн., розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 560 грн., дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом - 16.12.2025-05.01.2026, дата чергового платежу - 05.01.2026; 5 - загальний розмір чергового платежу 2240 грн., розмір процентів у складі чергового платежу - 1562,4 грн., розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 677,6 грн., дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом - 06.01.2026-26.01.2026, дата чергового платежу - 26.01.2026; 6 - загальний розмір чергового платежу 2240 грн., розмір процентів у складі чергового платежу - 710,05 грн., розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 1529,95 грн., дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом - 27.01.2026-16.02.2026, дата чергового платежу - 16.02.2026; 7 - загальний розмір чергового платежу 2240 грн., розмір процентів у складі чергового платежу - 549,41 грн., розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 1690,59 грн., дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом - 17.02.2026-09.03.2026, дата чергового платежу - 09.03.2026; 8 - загальний розмір чергового платежу 2240 грн., розмір процентів у складі чергового платежу - 371,9 грн., розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 1868,1 грн., дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом - 10.03.2026-30.03.2026, дата чергового платежу - 30.03.2026; 9 - загальний розмір чергового платежу 1849,5 грн., розмір процентів у складі чергового платежу - 175,74 грн., розмір платежу з суми кредиту у складі чергового платежу - 1673,76 грн., дати початку і закінчення чергового періоду користування кредитом - 31.03.2026-20.04.2026, дата чергового платежу - 20.04.2026. Відповідно до квитанції до платіжної інструкції №20375-1391-299417448 від 14.10.2025, ТОВ "Споживчий центр" перераховано 14.10.2025 10:43:55 кошти на суму 8000 грн. Отримувач: Новаківський О.О. IBAN/номер картки: НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №14.09.2025-100000569. ІД операції:1691346364. Як слідує з рохрахунку заборгованості за договором № 14.10.2025-100000569 від 14.10.2025, станом на 26.05.2026, позичальник: ОСОБА_1 , заборгованість по кредитному договору № 14.10.2025-100000569 від 14.10.2025 складає: основний борг - 8000,00 гривень, проценти - 11760,00 гривень, комісія - 1680,00 гривень, залишок відсотків за ст.625 ЦК України - 8000,00 грн., разом 29 440,00 грн. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види кредитування.

Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Визначення поняття зобов"язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

У справі встановлено, що кредитний договір між сторонами укладений 14.10.2025 в електронній формі строком на 189 днів, який підписаний одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першої ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ч.1 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" (надалі Закон) зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами".

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме відповідачу надано кредит в розмірі 8000 грн., на строк 189 днів, тобто до 20.04.2026. Кошти перераховані на картковий рахунок відповідача 14.10.2025.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а саме - не повернув кредит, не сплатив відсотки за його використання та комісію, внаслідок чого згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 29440,00 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 грн, за процентами в розмірі 11760,00 грн, по комісії за надання кредиту в розмірі 560,00 грн., по додатковій комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1120,00 грн., відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України в розмірі 8000,00 грн.

Перевіривши розрахунок заборгованості, складений позивачем, суд не виявив порушень умов договору та законодавства при його складанні, однак не погоджується щодо заявленої до стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 8000,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.

Указом Президента України №№64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3 ст.66 Закон України "Про правотворчу діяльність", у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що проценти в порядку ст.625 ЦК України за кредитним договором нарахована з 04.11.2025, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а не п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.

При зазначених обставинах, відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідачки процентів в порядку ст.625 ЦК України в розмірі 8000,00 грн., задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги щодо стягнення за кредитним договором №14.10.2025-100000569 від 14.10.2025 заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 600,00 грн. та по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1120 грн., суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»)

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Зазначений висновок відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин

Пункт 8, 9 Заявки містить перелік додаткових та супутніх послуг ТОВ за які встановлюється плата у вигляді комісії.

Отже, враховуючи, що сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, то вказані вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору та не сплатив заборгованість в добровільному порядку, суд вважає стягнути з нього на користь позивача примусово заборгованість в сумі 21440 грн., з них: за тілом кредиту - 8000 грн., за відсотками - 11760 грн., по комісії (пов"язаної з наданням кредиту) - 560 грн., по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1120 грн., а у стягненні процентів нарахованих на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 8000 грн., слід відмовити згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач не має стабільного доходу, крім того відповідач зазначає, що ніяким чином не хоче ухилятися від виконання обов`язку з погашення заборгованості перед позивачем, однак погашення боргу одним платежем є неможливим для нього та поставить його та його сім`ю у скрутне матеріальне становище.

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Із змісту п. 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, вбачається, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана судом при ухваленні самого рішення.

Із змісту п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року вбачається, що суд, який ухвалив рішення, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може забезпечити його виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Із змісту п. 37 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, вбачається, що визначення порядку виконання рішення суду, надання розстрочки виконання зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що існують обставини які істотно ускладнюють виконання рішення суду тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, заперечень проти заяви позивач суду не надав.

При цьому, суд бере до уваги, що позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для відповідача добровільно виконати свої зобов`язання, що забезпечить задоволення вимог позивача без понесення додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення. Таке рішення відповідає головному завданню цивільного судочинства, яке превелює над будь-якими міркуваннями забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів, мінімізуючи витрати для обох сторін та забезпечуючи розумний строк розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду через систему "Електронний суд" позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (21440,00 /29440,00)х2662,40 = 1938 грн. 92 коп.

На підтвердження витрат, пов"язаних з підготовкою та направленням документів боржнику позивач надав квитанцію "Поштова служба "Е-Пост" №2095797 від 03.06.2026 на суму 112,98 грн., опис вкладення до листа на ім"я ОСОБА_1 .

При зазначених обставинах з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов"язані з підготовкою та направленням документів боржнику пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (21440,00 /29440,00)х112,98 = 82 грн. 27 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 629, 634, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 7, 8, 10-13, 81, 82, 83, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 274, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, НОМЕР_3 ; місце знаходження: 01032, місто Київ, вул. Саксаганського,133-А) заборгованість за Кредитним договором №14.10.2025-100000569 від 14.10.2025 в розмірі 21440 (двадцять одна тисяча чотириста сорок) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1938 (одна тисяча дев"ятсот тридцять вісім) грн. 92 (дев"яносто дві) коп, та витрати, пов"язані з надсиланням строні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 82 (вісімдесят дві) грн. 27 (двадцять дві) коп..

Розстрочити виконання рішення суду, стягуючи з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №14.10.2025-100000569 від 14.10.2025 в розмірі 21440,00 грн на 3 (три) місяці зі сплатою рівними частинами в сумі по 7146,66 грн щомісячно, з моменту постановлення рішення суду до повного погашення.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Гуц