Рішення № 138200943, 14.07.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/521/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 липня 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області у складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересовані особи Романівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України,-

В С Т А Н О В И В :

В травні 2026 року адвокат Могильницька І.М. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з заявою, в якій просить встановити факт смерті сина заявника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Старочуднівська Гута Романівського району Житомирської області, який загинув під час бойових дій в населеному пункті Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява обгрунтована тим, що через відсутність документів на підтвердження загибелі сина заявника під час виконання ним бойового завдання біля населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , оскільки потрібно документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

01 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що для встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умовами подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

За приписами частини другої статті 46 ЦК України, згідно якої фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.

Наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності достовірно не свідчить про смерть ОСОБА_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

Відтак представник заінтересованої особи вважає, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 у певний час ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, не має.

Разом з тим зазначає, що з огляду на встановлені обставини по справі та наявність у заявника вірогідного припущення про смерть фізичної особи, заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом даної особи померлою на підставі частини 2 статті 46 ЦК України.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 16 червня 2026 року залучено до участі у даній справі військову частину НОМЕР_1 як правонаступника військової частини НОМЕР_2 .

В судове засідання учасники справи та їх представники, будучи належним чином повідомленими про час і місце його проведення, не з`явилися. Представником заявника заявлено клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності заявника. Романівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Міністерством оборони України заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представників заінтересованих осіб.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується відповідним свідоцтвом про народження.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 15 від 15 січня 2024 року та витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 40 від 09 лютого 2024 року, солдата ОСОБА_2 номера обслуги 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_3 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13 січня 2024 року № 3-РС, на посаду стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , ВОС-100672А, який прибув з військової частини НОМЕР_3 , з 15 січня 2024 року зараховано до списків частини на всі види забезпечення, є таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Солдата ОСОБА_2 , стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що 08 лютого 2024 року прибув в підпорядкування командира військової частини НОМЕР_4 та залучений до складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (здійснення заходів).

В акті службового розслідування командира військової частини НОМЕР_2 та у витязі із акту службового розслідування командира військової частини НОМЕР_2 , розпочатого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 13.04.2024, міститься інформація про обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 , а саме в пунктах 2-3 зазначено, що «2. За змістом рапорту командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 від 13.04.2024 (вхідний № 1140 від 13.04.2024) приблизно о 22:15 12.04.2024 під час пересування до позиції «ПЕРСИК», що розташована поблизу селища Білогорівка, Сєвєродонецького району Луганської області, солдат ОСОБА_4 , потрапив під мінометний вогонь, в результаті якого отримав поранення несумісні з життям.

3. Солдат ОСОБА_4 02.03.2024 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 від 01.03.2024 № 165 та бойового наказу командира НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_4 від 02.03.2024 № 5 виконував завдання в районі селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.

За змістом пояснень оператора 2 аеромобільного взводу 6 аеромобільної роти НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 він виконував службові обов`язки на одній з позицій 6 аеромобільної роти НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_4 здійснюючи супровід групи евакуації за допомогою дрона.

Приблизно о 22:15 під час переміщення група евакуації потрапила під щільний мінометний обстріл, в результаті якого стрілець-снайпері механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 , який перебував в групі евакуації, отримав поранення несумісні з життям. Проте, через поточну інтенсивність бойових дій тіло солдата ОСОБА_6 не вдалося евакуювати.

Про дану подію солдат ОСОБА_7 доповів на командно- спостережний пункт 6 аеромобільної роти НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_4 заступнику командира з морально-психологічного забезпечення 6 аеромобільної роти НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_4 молодшому лейтенанту ОСОБА_8 .

Згідно поясненням заступника командира з морально-психологічного забезпечення 6 аеромобільної роти НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_4 молодшого лейтенанта ОСОБА_9 , який 12.042024 року перебував на командно-спостережному пункті 6 аеромобільної роти НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 22:25 молодший лейтенант ОСОБА_10 отримав доповідь від оператора 2 аеромобільного взводу 6 аеромобільної роти НОМЕР_5 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_5 , що під час переміщення, група евакуації попала під мінометний обстріл, в результаті чого стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_11 , який також входив до групи евакуації отримав поранення несумісні з життям, але через інтенсивність бойових дій, тіло солдата ОСОБА_6 евакуювати не вдалося.».

У вищевказаному витязі із акту службового розслідування також вказано, що службове розслідування слід вважати завершеним. Стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 вважати таким, що зник безвісти 12.04.2024 в районі селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області в умовах безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Вітчизни.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 309 від 22 червня 2024 року, проведено службове розслідування по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 . Розслідуванням, висновки якого викладено в акті службового розслідування від 21.06.2024, встановлено, що стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , зник безвісти 12.04.2024 в ході бойових дій в районі селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Службове розслідування за фактом зникнення безвісти 13.04.2024 солдата ОСОБА_2 , стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого виводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , завершено та слід вважати солдата ОСОБА_2 таким, що зник безвісти 13.04.2024 в районі селища Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області в умовах безпосередньої участі з бойових діях під час захисту Вітчизни.

У доповіді командира військової частини НОМЕР_2 за фактом безвісти зниклого під час виконання завдання за призначенням військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 та рапорті командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 наявна інформація про те, що «Приблизно о 22:15 12.04.2024 під час пересування до позиції «Персик», що розташована поблизу села Білогорівка, Сєвєродонецького району Луганської області, група евакуації потрапила під мінометний вогонь, в результаті якого військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_2 стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 отримав поранення несумісні з життям.

Тіло, ймовірно солдата ОСОБА_6 знаходиться на підконтрольній території бойового зіткнення, з-за поточної інтенсивності бойових дій евакуація тіла станом на 13.04.2024 не проведена, у зв`язку із чим вважається зниклим безвісти».

Відповідно до сповіщення сім`ї № 25, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 17 квітня 2024 року, яке адресоване ОСОБА_1 , її повідомлено про те, що її син солдат ОСОБА_2 внаслідок бойових дій зник безвісти 12 квітня 2024 року в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.

20 квітня 2024 року Відділенням поліції № 5 Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області на підставі заяви ОСОБА_1 про те, що її син стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 квітня 2024 року зник безвісти під час бойових дій в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060470000124 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 22 жовтня 2025 року, відомості щодо військовослужбовця ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Дата набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 24.06.2024. Інформація про обставини зникнення безвісти особи та встановлення її місця перебування, або поховання чи місцязнаходження тіла (останків): зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій).

В анкеті на особу, яка зникла безвісти за особливих обставин, від 08 вересня 2024 року наявні відомості щодо військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , який зник безвісти 12 квітня 2024 року в умовах безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Вітчизни в районі селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.

З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 26 липня 2024 року № 183 вбачається, що зниклий безвісти солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 02.03.2024 по 02.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Луганській області Сєвєродонецького району селищі Білогорівка (підстава: журнал бойових дій за 02.03.2024 (р/з № 3т/ПУ) арк № 108).

Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 1520/32/23.16-59 від 27.05.2026 складено письмову відмову у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю документів, визначених частиною 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5 (зі змінами).

Відповідно до частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.

Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом статті 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, і триває по даний час.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У відповідності з частин 3, 4 статті 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У відповідності до правового висновку викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 в справі №490/6057/19-ц - встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

За приписами частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 у даній справі свідчить про те, що представник заявника просить суд встановити факт смерті сина заявника ОСОБА_2 (військовослужбовця) під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, з метою отримання свідоцтва про його смерть.

Матеріалами справи підтверджується, що разом із заявою про встановлення факту смерті, представником заявника надано копії з витягів із акту службового розслідування командира військової частини НОМЕР_2 та наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 309 від 22 червня 2024 року.

В акті службового розслідування від 21 червня 2024 року зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 22 годині 15 хвилин під час пересування до позиції «ПЕРСИК», що розташована поблизу селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, група евакуації потрапила під щільний мінометний обстріл, в результаті якого стрілець-снайпері 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , який перебував в групі евакуації, отримав поранення несумісні з життям, але через інтенсивність бойових дій тіло солдата ОСОБА_2 не вдалося евакуювати.

Службове розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого виводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 завершено (наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) № 309 від 22 червня 2024 року).

Також представником заявника надано наступні копії документів: сповіщення сім`ї № 25 від 17 квітня 2024 року про те, що ОСОБА_2 слід вважати зниклим безвісті 12 квітня 2024 року при виконанні бойового завдання; витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 22 жовтня 2025 року з якого слідує те, що військовослужбовець ОСОБА_2 набув правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин 24.06.2024; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060470000124 про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 12 квітня 2024 року зник безвісти під час бойових дій в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району.

Крім того, з досліджених судом копій матеріалів про результати службового розслідування, наданих військовою частиною НОМЕР_1 на запит суду вбачається, що тіло, ймовірно солдата ОСОБА_2 знаходиться на підконтрольній території бойового зіткнення, з-за поточної інтенсивності бойових дій евакуація тіла станом на 13.04.2024 не проведена, у зв`язку із чим останній вважається зниклим безвісти (доповідь командира військової частини НОМЕР_2 за фактом безвісти зниклого під час виконання завдання за призначенням військовослужбовця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 та рапорт командира механізованої роти військової частини НОМЕР_2 ).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки, пов`язані з ним.

Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час чи внаслідок ведення бойових дій, суди беруть до уваги обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України, та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Також необхідно брати до уваги обов`язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема, письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Такі висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Правовий аналіз наведених вище норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють зробити висновок про те, що надані представником заявника докази та з урахуванням обставин загибелі ОСОБА_2 , є обґрунтованим твердження представника заявника про смерть сина заявника та підтверджують об`єктивну неможливість зареєструвати його смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану та отримати свідоцтво про смерть, встановленого законодавством України зразка.

Доводи представника Міністерства оборони України щодо обрання неналежного способу захисту заявником є неприйнятними, оскільки на підставі незаперечних доказів достовірно встановлено факт смерті військовослужбовця ОСОБА_2 у певний час і за певних обставин, а також неможливість здійснення заявником реєстрації цього факту державним органом.

Відтак, застосуванню норми матеріального права, передбачені положеннями статті 46 ЦК України, щодо оголошення особи померлою, на що звертає увагу представник Міністерства оборони України, у даному випадку не підлягають.

Виходячи з викладеного та аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 315-319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) про встановлення факту смерті, заінтересовані особи Романівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса місцязнаходження: вул. Графа Ілінського, 1 селище Романів Житомирський район Житомирська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 20407732), військова частина НОМЕР_1 (адреса місцязнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), Міністерство оборони України (адреса місцязнаходження: проспект Повітряних Сил, 6 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 00034022), задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Старочуднівська Гута Романівського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який помер в населеному пункті Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Копію рішення направити до Романівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя М.В. Ковальчук