Рішення № 138200852, 04.06.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/681/26

Провадження №2/283/891/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

04 червня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором 2037046094-CARD від 29.07.2021 року, який укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , в розмірі 15595 гривень 48 копійок, яка складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 10000 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5595 гривень 48 копійок.

Позов мотивований тим, що 29.07.2021 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 2037046094-CARD. За умовами цього договору Акціонерне товариство «ОТП Банк» перерахувало ОСОБА_1 кредит, а відповідач зобов?язувався погасити кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Однак відповідач умови укладеного договору не виконав і у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у 15595 гривень 48 копійок, яка складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 10000 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5595 гривень 48 копійок.

21.10.2022 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 21/10/22 відповідно до якого право вимоги за кредитним договом 2037046094-CARD від 29.07.2021 року, який укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до позивача на суму заборгованості 15595 гривень 48 копійок.

За таких обставин просить позов задовольнити.

В позовній заяві позивач просить розглядати справу за відсутності свого представника.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та відзив на позов не подав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У зв`язку з цим справа розглядається за правилами статей 280-284 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.07.2021 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір 2037046094-CARD (а.с. 16-23).

Відповідно до умов даного договору Акціонерне товариство «ОТП Банк» зобов?язувалось надати відповідачу кредитну картку № НОМЕР_1 та встановити на ній кредитний ліміт в межах від 1000 до 500000 гривень строком на 12 місяців, а відповідач зобов?язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 5 відсотків в місяць.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що він використав кошти кредитного ліміту в розмірі 10000 гривень і на даний час його заборгованість по кредиту становить 15595 гривень 48 копійок, яка складається з (а.с. 11-12):

- заборгованості за кредитом в розмірі 10000 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5595 гривень 48 копійок.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 1050, частини 2 статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Положеннями статті 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

21.10.2022 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 21/10/22 за яким Акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли за кредитним договором 2037046094-CARD від 29.07.2021 року, який укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 9, 14, 31-38).

Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» у встановленому порядку набуло права та обов`язки кредитодавця за кредитним договором 2037046094-CARD від 29.07.2021 року, який укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Доказів сплати кредиту та відсотків за користування кредитом відповідач не надав.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором 2037046094-CARD від 29.07.2021 року, який укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , в розмірі 15595 гривень 48 копійок, яка складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 10000 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5595 гривень 48 копійок.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Вирішуючи питання про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правова (правнича) допомога ТОВ «Діджи Фінанс» надавалася адвокатом Білецьким Б.М.

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги в суді надано договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.07.2025 року (а.с. 28-30), додаткову угоду від 28.11.2025 року до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.07.2025 року (а.с. 39), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 44) та акт на підтвердження факту надання правничої допомоги від 27.11.2025 року (а.с. 10).

Згідно акту на підтвердження факту надання правничої допомоги від 27.11.2025 року правова допомога надана за загальну суму 7000 гривень з яких (а.с. 10):

- правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» 1 година 2000 гривень;

- складання позовної заяви в тому числі попередній розрахнок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести 2 години 4000 гривень;

- формування додатків до позовної заяви 0,5 години 500 гривень;

- подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням 0,5 години 500 гривень.

Оскільки позовна заява подана до суду через електронний кабінет, а не поштовим відправленням, то загальний розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами на суму 6500 гривень.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в описі наданих послуг, а також засади розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 4000 гривень судових витрат на правничу (правову) допомогу.

Керуючись ст. ст. 209-265, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 203, 512, 639, 1046, 1047, 1054 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором 2037046094-CARD від 29.07.2021 року, який укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , в розмірі 15595 гривень 48 копійок, яка складається з:

- заборгованості за кредитом в розмірі 10000 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 5595 гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746; місцезнаходження: Україна, 04112, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8).

Відповідач:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: А. О. Тимошенко