Рішення № 138200645, 14.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/758/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Буткевича М.І., за участі секретаря судового засідання Беляєвої А.М., позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом, поданим представником позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частину спадкового майна, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_5 , а саме на:

-житловий будинок, літера «А», загальною площею 296,7 кв.м., житловою площею 74,4 кв.м., до якого належать господарська будівля, літера «Б», криниця, літера «К», огорожа, № 1, 2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2414483518220;

-земельну ділянку, кадастровий номер 1822085600:03:001:0080, площею 0,2500 га, цільове призначення: обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована - АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку, кадастровий номер 1822085600:03:001:0081, площею 0,1110 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку, кадастровий номер 1822085600:03:001:0082, площею 0,7867 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, вул. Молодіжна;

-транспортний засіб: марки (модель) Renault FCT, 2000 року випуску, VIN КОД - НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_2 , дата реєстрації 29 грудня 2005 року;

-транспортний засіб: марки (модель) ПАВАМ 112012С, 2020 року випуску, VIN код - НОМЕР_3 , державний номерний знак - НОМЕР_4 , дата реєстрації 06 серпня 2020 року;

-транспортний засіб: марки (модель) ІЖ 2715, VIN код - НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_6 ;

-сільськогосподарську та іншу спеціальну техніку:

Трактор колісний марки ЮМЗ-6АКЛ, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_7 , ДНЗ: НОМЕР_8 ;

Трактор колісний марки Т-150К, 1991 року випуску, заводський номер НОМЕР_9 , ДНЗ: НОМЕР_10 ;

Машина для внесення органічних добрив марки МЖТ-16, 1989 року випуску, заводський номер НОМЕР_11 , ДНЗ: НОМЕР_12 ;

Трактор колісний марки Беларус-920, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_13 , ДНЗ: НОМЕР_14 ;

Причіп-ємність саморобний 2020 року, заводський номер НОМЕР_15 , ДНЗ: НОМЕР_16 ;

Трактор колісний самостійно складений 2020 року, заводський номер НОМЕР_17 , ДНЗ: НОМЕР_18 ;

Трактор колісний самостійно складений 2020 року, заводський номер НОМЕР_19 , ДНЗ: НОМЕР_20 ;

Трактор колісний самостійно складений 2019 року, заводський номер НОМЕР_21 , ДНЗ: НОМЕР_22 ;

Трактор колісний самостійно складений 2019 року, заводський номер НОМЕР_23 , ДНЗ: НОМЕР_24 ;

Трактор колісний самостійно складений 2019 року, заводський номер НОМЕР_25 , ДНЗ: НОМЕР_26 ;

Трактор колісний марки МТЗ-82, 2019 року випуску, заводський номер НОМЕР_27 , ДНЗ: НОМЕР_28 ;

Трактор колісний марки Т-25А, 2018 року випуску, заводський номер НОМЕР_29 , ДНЗ: НОМЕР_30 ;

Трактор колісний марки Т-25А, 2017 року випуску, заводський номер НОМЕР_31 , ДНЗ: НОМЕР_32 ;

Трактор колісний марки МТЗ-82, 2015 року випуску, заводський номер НОМЕР_33 , ДНЗ: НОМЕР_34 ;

Трактор колісний марки МТЗ-82, 2014 року випуску, заводський номер НОМЕР_35 , ДНЗ: НОМЕР_36 ;

Трактор колісний марки Т-150К, 1991 року випуску, заводський номер НОМЕР_37 , ДНЗ: НОМЕР_38 ;

Напівпричіп одновісний тракторний причіп, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_39 , ДНЗ: НОМЕР_40 ;

-частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО», ідентифікаційний код юридичної особи 43509896.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Миролюбівка Житомирського району Житомирської області помер батько позивача ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої серед іншого входить нерухоме та рухоме майно, зазначене вище.

При житті батько позивача заповіт не складав, спадковий договір чи договір довічного утримання не укладав.

Житомирською державною нотаріальною конторою Житомирської області була заведена спадкова справа № 215/2022 щодо майна померлого ОСОБА_6 .

Відповідно до інформації, що міститься в матеріалах спадкової справи № 215/2022, крім позивача, наявні спадкоємці першої черги, а саме: ОСОБА_3 - дружина померлого, яка є спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину та ОСОБА_7 - син померлого, який є спадкоємцем за законом, який від прийняття спадщини відмовився на користь дружини померлого ОСОБА_3

В зв?язку з цим позивачем була подана до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав батьку позивача.

Проте державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вищевказане майно, про що була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01 травня 2023 року за № 783/02-31.

У зв?язку з тим, що відповідачка категорично відмовляється надати позивачу оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно з метою оформленні права на спадщину, останній вимушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 25.02.2025 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в загальному порядку та визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив (а.с. 53, 54).

21.03.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла зустрічна позовна заява, подана представником позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Житомирська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено шлюб 20.03.1993 року.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер 1822085600:03:001:0080, площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 890461, зареєстрований 19 листопада 2007 року за № 010720900247);

- земельна ділянка, кадастровий номер 1822085600:03:001:0081, площею 0,1110 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 423358, зареєстрований 19 листопада 2007 року за № 010720900246);

- земельна ділянка, кадастровий номер 1822085600:03:001:0082, площею 0,7867 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 423359, зареєстрований 19 листопада 2007 року за № 010720900245);

- сільськогосподарська та інша спеціальна техніка: трактори, причіпи, напівпричепи та машини в кількості 17 (сімнадцяти) одиниць згідно переліку наданим Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області;

- транспортний засіб: марки (модель) Renault FCT, 2000 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_41 , дата реєстрації 29 грудня 2005 року;

- транспортний засіб: марки (модель) ПАВАМ 112012С, 2020 року випуску, VIN код - НОМЕР_3 , державний номерний знак - НОМЕР_42 , дата реєстрації 06 серпня 2020 року;

транспортний засіб: марки (модель) ІЖ 2715, VIN код НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_6 ;

- корпоративні права на частку в статутному капіталі в розмірі 100 (сто) відсотків, розміром 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО», ідентифікаційний код юридичної особи 43509896;

- гаражі або майнові права на гаражі в Гаражному кооперативі «ПРОСТІР».

Зазначене вище майно було придбано ОСОБА_6 у період шлюбу із ОСОБА_1 . А тому, відповідачка за первісним позовом заявлені позивачем вимоги про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна вважає безпідставними, оскільки вважає, що спадщина відкрилася на частину спадкового майна, що належало ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року закрито підготовче судове засідання, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник просили задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом просила задовольнити зустрічну позовну заяву та визнати право власності на частину спадкового майна.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши думку учасників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_43 , виданого 17.05.2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).

Після смерті ОСОБА_6 Житомирською державною нотаріальною конторою Житомирської області заведено спадкову справу № 215/2022, відповідно до якої спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 є син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11).

Матеріали спадкової справи підтверджують, що ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_6 . Шлюб між ними зареєстровано 20.03.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_44 (а.с. 72).

Матеріали спадкової справи також підтверджують, що сином ОСОБА_6 є ОСОБА_7 , який відмовився від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_3 .

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_45 вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 (а.с.10).

07.06.2022 року ОСОБА_3 подала до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області заяву про прийняття спадщини (а.с. 173).

31.10.2022 року ОСОБА_7 подав до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області заяву про відмові від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_3 (а.с. 197).

02.11.2022 року ОСОБА_1 подав до Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області заяву про прийняття спадщини (а.с. 187).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 785 від 01.05.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 12).

14.03.2025 року державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Поліщуком А.І. видано свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 247).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16050775 від 25.09.2007 року земельна ділянка з кадастровим номером 1822085600:03:001:0080, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 на праві приватної власності (а.с. 227).

Відповідно до копії інформаційної довідки № 2852 від 24.09.2024 року, наданої ТСЦ МВС № 1841, ОСОБА_6 є власником таких транспортних засобів:

-ПАВАМ 112012С ПР-ЛЕГКОВИЙ-В, VIN код - НОМЕР_46 , ДHЗ - AM1762XО;

-RENAULT FCT, VIN код - НОМЕР_47 , НОМЕР_48 ;

- ІЖ 2715, VIN код - НОМЕР_5 , ДН3.- НОМЕР_49 (а.с.76).

Як вбачається з відповіді на запит, наданої Головним управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області, згідно Єдиного реєстру для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських. Дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, за ОСОБА_6 зареєстровано 17 одиниць сільськогосподарської та іншої спеціальної техніки:

Трактор колісний марки ЮМЗ-6АКЛ, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_7 , ДНЗ: НОМЕР_8 ;

Трактор колісний марки Т-150К, 1991 року випуску, заводський номер НОМЕР_9 , ДНЗ: НОМЕР_10 ;

Машина для внесення органічних добрив марки МЖТ-16, 1989 року випуску, заводський номер НОМЕР_11 , ДНЗ: НОМЕР_12 ;

Трактор колісний марки Беларус-920, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_13 , ДНЗ: НОМЕР_14 ;

Причіп-ємність саморобний 2020 року, заводський номер НОМЕР_15 , ДНЗ: НОМЕР_16 ;

Трактор колісний самостійно складений 2020 року, заводський номер НОМЕР_17 , ДНЗ: НОМЕР_18 ;

Трактор колісний самостійно складений 2020 року, заводський номер НОМЕР_19 , ДНЗ: НОМЕР_20 ;

Трактор колісний самостійно складений 2019 року, заводський номер НОМЕР_21 , ДНЗ: НОМЕР_22 ;

Трактор колісний самостійно складений 2019 року, заводський номер НОМЕР_23 , ДНЗ: НОМЕР_24 ;

Трактор колісний самостійно складений 2019 року, заводський номер НОМЕР_25 , ДНЗ: НОМЕР_26 ;

Трактор колісний марки МТЗ-82, 2019 року випуску, заводський номер НОМЕР_27 , ДНЗ: НОМЕР_28 ;

Трактор колісний марки Т-25А, 2018 року випуску, заводський номер НОМЕР_29 , ДНЗ: НОМЕР_30 ;

Трактор колісний марки Т-25А, 2017 року випуску, заводський номер НОМЕР_31 , ДНЗ: НОМЕР_32 ;

Трактор колісний марки МТЗ-82, 2015 року випуску, заводський номер НОМЕР_33 , ДНЗ: НОМЕР_34 ;

Трактор колісний марки МТЗ-82, 2014 року випуску, заводський номер НОМЕР_35 , ДНЗ: НОМЕР_36 ;

Трактор колісний марки Т-150К, 1991 року випуску, заводський номер НОМЕР_37 , ДНЗ: НОМЕР_38 ;

Напівпричіп одновісний тракторний причіп, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_39 , ДНЗ: НОМЕР_40 (а.с. 48, 49).

Державним актом серії ЯА № 423358, зареєстрованого 19.11.2007 року за № 010720900246, підтверджується право власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:03:001:0081, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 на праві приватної власності (а.с. 24).

Державним актом серії ЯА № 423359, зареєстрованого 19.11.2007 року за № 010720900245, підтверджується право власності за ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:03:001:0082, що знаходиться по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 на праві приватної власності (а.с. 31).

Як вбачається з копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу в ТОВ «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО» ОСОБА_1 становить 10 000,00 грн (а.с. 135 заворот 137).

З урахуванням заявлених вимог первісного та зустрічного позовів, предметом судового розгляду є визначення часток ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у праві власності на спадкове майно, а також права власності на відповідні частини спадкового майна в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Суд надає правову оцінку встановленим обставинам та застосовує такі норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 1296 ЦК України, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Відповідно до п. 4.14 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до п. 4.16 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

У главі 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 4.18 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Звертаючись із первісним позовом ОСОБА_1 вказав, що він є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема:

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка, кадастровий номер 1822085600:03:001:0080, площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 890461, зареєстрований 19 листопада 2007 року за №010720900247);

земельна ділянка, кадастровий номер 1822085600:03:001:0081, площею 0,1110 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 423358, зареєстрований 19 листопада 2007 року за №010720900246);

земельна ділянка, кадастровий номер 1822085600:03:001:0082, площею 0,7867 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 423359, зареєстрований 19 листопада 2007 року за № 010720900245);

сільськогосподарська та інша спеціальна техніка: трактори, причіпи, напівпричепи та машини в кількості 17 (сімнадцяти) одиниць згідно переліку наданим Головним Управлінням Держпродспоживслужби в Житомирській області;

транспортний засіб: марки (модель) Renault FCT, 2000 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_41 , дата реєстрації 29 грудня 2005 року;

транспортний засіб: марки (модель) ПАВАМ 112012С, 2020 року випуску, VIN код - НОМЕР_3 , державний номерний знак - НОМЕР_42 , дата реєстрації 06 серпня 2020 року;

транспортний засіб: марки (модель) ІЖ 2715, VIN код - НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_6 ;

корпоративні права на частку в статутному капіталі в розмірі 100 (сто) відсотків, розміром 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО», ідентифікаційний код юридичної особи 43509896.

Виходячи із наведеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спадкового майна, що залишилося після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_8 перебувала із ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі із 20.03.1993 року.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_8 , та сини ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Із спадкової справи №215/2022 вбачається, що 31.10.2022 ОСОБА_7 написав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_3 .

В період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 придбали та створили спільно майно:

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 1822085600:03:001:0080, площею 0,2500 га;

транспортний засіб: марки (модель) Renault FCT, 2000 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_41 , дата реєстрації 29 грудня 2005 року;

транспортний засіб: марки (модель) ПАВАМ 112012С, 2020 року випуску, VIN код - НОМЕР_3 , державний номерний знак - НОМЕР_42 , дата реєстрації 06 серпня 2020 року;

транспортний засіб: марки (модель) ІЖ 2715, VIN код - НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_6 ;

корпоративні права на частку в статутному капіталі в розмірі 100 (сто) відсотків, розміром 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок Товариства з обмеженою відповідальністю ідентифікаційний код юридичної особи 43509896 «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО».

Таким чином, вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, в якій 1/2 його частина належить позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 .

Відтак, спадкоємцями щодо майна померлого ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_3 , якій, з урахуванням відмови від прийняття спадщини іншого спадкоємця, належить 2/3 частки у спадковому майні, та син ОСОБА_1 якому належить 1/3 частка у спадковому майні.

Оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 увійшла 1/2 частка спадкового майна, частка ОСОБА_3 у праві власності на все спадкове майно становить 1/3 частину, тобто 2/3 від 1/2 частки майна.

Водночас частка ОСОБА_1 у праві власності на спадкове майно становить 1/6 частину, тобто 1/3 від 1/2 частки майна.

Відтак, згідно чинного законодавства, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 може успадкувати лише 1/6 частину зазначеного вище спадкового майна, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 79-81 ЦПК України належність спадкодавцю ОСОБА_6 наступного рухомого майна:

Трактор колісний марки ЮМЗ-6АКЛ, 1990 року випуску, заводський номер НОМЕР_7 , ДНЗ: НОМЕР_8 ;

Трактор колісний марки Т-150К, 1991 року випуску, заводський номер НОМЕР_9 , ДНЗ: НОМЕР_10 ;

Машина для внесення органічних добрив марки МЖТ-16, 1989 року випуску, заводський номер НОМЕР_11 , ДНЗ: НОМЕР_12 ;

Трактор колісний марки Беларус-920, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_13 , ДНЗ: НОМЕР_14 ;

Причіп-ємність саморобний 2020 року, заводський номер НОМЕР_15 , ДНЗ: НОМЕР_16 ;

Трактор колісний самостійно складений 2020 року, заводський номер НОМЕР_17 , ДНЗ: НОМЕР_18 ;

Трактор колісний самостійно складений 2020 року, заводський номер НОМЕР_19 , ДНЗ: НОМЕР_20 ;

Трактор колісний самостійно складений 2019 року, заводський номер НОМЕР_21 , ДНЗ: НОМЕР_22 ;

Трактор колісний самостійно складений 2019 року, заводський номер НОМЕР_23 , ДНЗ: НОМЕР_24 ;

Трактор колісний самостійно складений 2019 року, заводський номер НОМЕР_25 , ДНЗ: НОМЕР_26 ;

Трактор колісний марки МТЗ-82, 2019 року випуску, заводський номер НОМЕР_27 , ДНЗ: НОМЕР_28 ;

Трактор колісний марки Т-25А, 2018 року випуску, заводський номер НОМЕР_29 , ДНЗ: НОМЕР_30 ;

Трактор колісний марки Т-25А, 2017 року випуску, заводський номер НОМЕР_31 , ДНЗ: НОМЕР_32 ;

Трактор колісний марки МТЗ-82, 2015 року випуску, заводський номер НОМЕР_33 , ДНЗ: НОМЕР_34 ;

Трактор колісний марки МТЗ-82, 2014 року випуску, заводський номер НОМЕР_35 , ДНЗ: НОМЕР_36 ;

Трактор колісний марки Т-150К, 1991 року випуску, заводський номер НОМЕР_37 , ДНЗ: НОМЕР_38 ;

Напівпричіп одновісний тракторний причіп, 2011 року випуску, заводський номер НОМЕР_39 , ДНЗ: НОМЕР_40 .

Відповідно до п. 5 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 року № 694, на кожну зареєстровану машину видається свідоцтво про реєстрацію машини або талон тимчасового обліку машини (далі - реєстраційний документ), зразки яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1992 р. № 47 (ЗП України, 1992 р., № 3, ст. 57; Офіційний вісник України, 2000 р., № 1, ст. 10; 2010 р., № 8, ст. 394), та номерний знак, що виготовляється згідно з державними стандартами.

Позивачем за первісним позовом не надано суду правовстановлюючих документів, які свідчили б про право власності на вищевказані транспортні засоби.

Відтак, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та недоведеними.

З огляду на наведені вище обставини за ОСОБА_1 слід визнати право власності в порядку спадкування на наступне майно:

1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822085600:03:001:0080, площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 890461, зареєстрований 19 листопада 2007 року за №010720900247);

1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822085600:03:001:0081, площею 0,1110 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 423358, зареєстрований 19 листопада 2007 року за №010720900246);

1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822085600:03:001:0082, площею 0,7867 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 423359, зареєстрований 19 листопада 2007 року за № 010720900245);

1/6 частину у праві власності на транспортного засіб: марки (модель) Renault FCT, 2000 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_41 , дата реєстрації 29 грудня 2005 року;

1/6 частину у праві власності на транспортний засіб: марки (модель) ПАВАМ 112012С, 2020 року випуску, VIN код - НОМЕР_3 , державний номерний знак - НОМЕР_42 , дата реєстрації 06 серпня 2020 року;

1/6 частину у праві власності на транспортний засіб: марки (модель) І 2715, VIN код - НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_6 ;

1/6 частину корпоративних прав на частку в статутному капіталі в розмірі 100 (сто) відсотків, розміром 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО», ідентифікаційний код юридичної особи 43509896.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За життя ОСОБА_6 не звертався до суду з позовом про поділ майна подружжя чи про визнання майна, набутого подружжям за час шлюбу, особистою приватною власністю.

Право спільної сумісної власності спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. А тому, за загальним правилом, частки співвласників у майні спільної сумісної власності є рівними.

Виходячи із засад рівності часток, розмір часток у спільній сумісній власності є рівним, обставини, які свідчать про необхідність відступу від принципу рівності часток при визначенні їх розміру судом, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 12 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Положеннями ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив.

Земельна ділянка із кадастровим номером 1822085600:03001:0080 та цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, належала померлому ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 890461 від 19.11.2007 та надана була останньому на підставі рішення 13 сесії 5 скликання Оліївської сільської ради від 26.10 2007 року.

В період шлюбу подружжям ОСОБА_9 на вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 .

Із копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за ОСОБА_6 13.07.2021 року було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказаний будинок розміщений на земельній ділянці із кадастровим номером 1822085600:03001:0080.

Після смерті чоловіка ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на підставі статті 63 СК України отримала Свідоцтво про право власності на майно, а саме на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване в реєстрі 14.03.2025 року, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 14.03.2025, зареєстровано в реєстрі №469 та копією витягу з Державного реєстру речових прав від 14.03.2025 року № 41799672.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі 2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.

Виходячи із наведеного, ОСОБА_3 , яка набула право спільної сумісної власності та є співвласником нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 , має також і право на земельну ділянку, на якій це майно розташовано, та необхідну для обслуговування нерухомого майна, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених в постанові від 09 травня 2024 року справа № 760/21748/19, що є релевантною даним правовідносинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, провадження № 12-143гс18 (пункт 8.17); від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, провадження № 14-458цс18 (пункт 61); від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, провадження № 14-438цс19 (пункт 42)).

Таким чином, існують підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки із кадастровим номером 1822085600:03001:0080 та цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 890461 від 19.11.2007, що є пропорційним її частці у праві власності на будинок згідно Свідоцтва про право власності від 14.03.2025.

Крім того, у період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також були придбані наступні транспортні засоби, що підтверджується копією листа ТСЦ МВС №1841 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (Додаток 7): - марки (модель) Renault FCT, 2000 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_41 , дата реєстрації 29 грудня 2005 року; - марки (модель) ПАВАМ 112012С, 2020 року випуску, VIN код НОМЕР_3 , державний номерний знак - НОМЕР_50 , дата реєстрації 06 серпня 2020 року; - марки (модель) ІЖ 2715, VIN код - НОМЕР_5 , державний номерний знак- НОМЕР_51 ;

Вказані транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя згідно наведених вище норм сімейного законодавства, а тому ОСОБА_3 належить 1/2 (одна друга) частина у праві власності на перелічене вище рухоме майно.

Також, згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців та громадських формувань 13.02.2020 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО», ідентифікаційний код юридичної особи 43509896, засновник ОСОБА_6 , розмір частки статутного капіталу 10 000 грн.

19 вересня 2012 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі № 1-8/2012 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України. Виснував, що статутний капітал і майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10 квітня 2024 року по справі № 760/20948/16-ц виснувала, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Відтак, ОСОБА_3 має право на 1/2 (одну другу) частину вартості частки в статутному капіталі, що відповідає половині розміру внеску ТзОВ «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО» в сумі 5 000 грн.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Оскільки позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, то на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За первісним позовом загальна оціночна вартість нерухомого майна становить 1 518 940,50 грн, при цьому вартість його 1/6 частини становить 253 156,76 грн. З огляду на це, сума, яку потрібно стягнути з відповідача на користь позивача за первісним позовом становить 2 278,41 грн, що пропорційно задоволеним позовним вимогам. Варто також зазначити, що позивачем за первісним позовом був сплачений судовий збір у розмірі 4 556, 82 грн, що на 504, 49 грн менше від необхідного. З урахуванням вищевикладеного, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 773,92 грн.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн.

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як передбачено у статті 26 вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, вимоги до якого, в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 (справа №1 23/2009) щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Таким чином, системний аналіз наведених вище положень дозволяє зробити наступні висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також- чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Не співмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу у визначеному представником позивача розмірі, адже такий розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 31.07.2020 у справі №301/2534/16-ц тощо.

У попередньому розрахунку суми судових витрат, ОСОБА_1 вказує, що розмір правової допомоги, пов`язаний із складанням позовної заяви становить 10 000 грн., правова допомога, пов`язана із представництвом у суді - 32 000 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява та наступні заяви підписані особисто Гуменюком Юрієм, тому відсутні підстави вважати, що подані процесуальні документи були складені та подані адвокатом. Крім того, жодних письмових додаткових пояснень, заперечень чи пропозицій адвокатом не подавалося, а відтак стягнення витрат за складання позовної заяви та інших процесуальних документів є безпідставним.

Водночас, в Житомирському районному суді Житомирської області у судових засіданнях представництво інтересів здійснював адвокат Козлов А.І. був присутній лише у 2 судових засіданнях. А тому заявлена позивачем сума витрат на адвоката, пов`язана із представництвом його інтересів в суді є неспівмірною та надто завищеною.

Відтак, враховуючи характер виконаної адвокатом Козловим А.І. роботи, типовість даної справи, принципи співмірності, реальності та розумності судових витрат, зокрема, вартості адвокатських послуг, виходячи з конкретних обставин даної справи і вартості спірного спадкового майна, суд вважає за доцільне, стягнути з відповідачки на користь позивача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

З огляду на те, що зустрічна позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, то на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, на відповідача за зустрічним позовом покладаються судові витрати у розмірі 1 129,68 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Первісну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області про визнання права власності на частину спадкового майна в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на наступне майно:

-1/6 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822085600:03:001:0080, площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 890461, зареєстрований 19 листопада 2007 року за №010720900247);

-1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822085600:03:001:0081, площею 0,1110 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 423358, зареєстрований 19 листопада 2007 року за №010720900246);

-1/6 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1822085600:03:001:0082, площею 0,7867 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, на території АДРЕСА_1 (державний акт серії ЯА № 423359, зареєстрований 19 листопада 2007 року за № 010720900245);

-1/6 частину у праві власності на транспортного засіб: марки (модель) Renault FCT, 2000 року випуску, VIN код - НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_41 , дата реєстрації 29 грудня 2005 року;

-1/6 частину у праві власності на транспортний засіб: марки (модель) ПАВАМ 112012С, 2020 року випуску, VIN код - НОМЕР_3 , державний номерний знак - НОМЕР_42 , дата реєстрації 06 серпня 2020 року;

-1/6 частину у праві власності на транспортний засіб: марки (модель) ІЖ 2715, VIN код - НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_6 ;

-1/6 частину корпоративних прав на частку в статутному капіталі в розмірі 100 (сто) відсотків, розміром 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО», ідентифікаційний код юридичної особи 43509896.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 773,92 грн.

Зустрічну позовну заяву, подану представником позивачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Житомирська державна нотаріальна контора Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право спільної власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822085600:03001:0080 та цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право спільної власності на 1/2 частину наступного майна:

- автомобіль марки (модель) Renault FCT, 2000 року випуску, VIN код НОМЕР_1 , державний номерний знак - НОМЕР_41 , дата реєстрації 29 грудня 2005 року;

- причіп марки (модель) ПАВАМ 112012С, 2020 року випуску, VIN код НОМЕР_3 , державний номерний знак - НОМЕР_50 , дата реєстрації 06 серпня 2020 року;

- автомобіль марки (модель) ІЖ 2715, VIN код - НОМЕР_5 , державний номерний знак - НОМЕР_51 .

Визнати за ОСОБА_3 право спільної власності на 1/2 частину вартості частки в статуному капіталі, що відповідає половині розміру внеску ТзОВ «СПЕЦТЕХСЕРВІС ПРО» в сумі 5 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 129,68 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_52 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_53 .

Суддя М.І.Буткевич