Рішення № 138200546, 14.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/5682/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Альони Шлапак, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТзОВ «Споживчий центр») звернулося до ОСОБА_1 з позовом в якому просило стягнути з останньої заборгованість в загальній сумі 24 800 грн.

У обґрунтування заявленого ТзОВ «Споживчий центр» повідомило, що у 2025 році між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір на підставі якого остання отримала грошові кошти. Водночас, ОСОБА_1 самоусунулася від виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у зв`язку із чим виникла заборгованість, яку заявник бажає стягнути із відповідачки за наслідками розгляду цієї справи.

ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У подальшому, 19 січня 2026 року судом в межах цього провадження постановлено заочне рішення, яке скасовано відповідною ухвалою суду від 04 березня 2026 року і новий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачка ОСОБА_1 , скориставшись своїм процесуальним правом, подала відзив на позовну заяву в якому заперечила проти задоволення цього позову. Свою позицію остання обґрунтувала тим, що за умовами кредитного договору строк кредитування складає 365 днів, а тому цей позов є передчасним і заявником не наведено жодних обставин, які б надавали йому право вимагати дострокового виконання зобов`язання. Також відповідачка переконана, що розмір процентів, який облікований позивачем, є завищеним і не відповідає засадам розумності та співмірності.

У відповіді на відзив на позовну заяву ТзОВ «Споживчий центр» підтримало свою позицію, висловлену в позовній заяві.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

30 квітня 2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 30.04.2025-100002410 (далі Договір) за умовами якого остання отримала кредит в сумі 8 000 грн (п. 2 Договору) строком на 140 днів, тобто до 16 вересня 2025 року (п. 3-4 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами на рівні 1% на день (п. 6 Договору) (а.с. 16-22).

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 48-2910 від 29 жовтня 2025 року останнім на картковий рахунок № НОМЕР_1 на підставі договору № ФК/П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, укладеним між ним та ТзОВ «Споживчий центр», перераховано 8 000 грн із призначенням платежу «видача за договором кредиту № 30.04.2025-100002410» 9а.с. 12).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості останнім на підставі Договору за ОСОБА_1 обліковується борг в загальній сумі 24 800 грн із яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 11 200 грн заборгованість за процентами; 1 600 грн заборгованість за комісією; 4 000 грн заборгованість за неустойкою (а.с. 13).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА СУДОВА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Так, позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачкою умов кредитного договору та взятих на себе зобов`язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов`язань у причинно-наслідковому зв`язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.

Водночас, щодо вимог позивача стосовно стягнення заборгованості за комісією суд звертає увагу на таке.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відтак, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім цього, Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року по справі № 686/14530/15 виснувано, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Відтак, ураховуючи норми законодавства, якими врегульоване питання комісії при наданні кредиту, а також зважаючи на усталену судову практику з цього приводу, суд уважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення із позивача комісії, так як це прямо суперечитиме законодавству України, оскільки суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку позикодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Щодо питання нарахування ОСОБА_2 процентів у порядку ст. 625 ЦК України суд уважає за необхідне звернути увагу позивача на таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан, який триває й досі.

Таким чином, в силу вищевказаних норм цивільного законодавства проценти, нараховані ОСОБА_1 в порядку ст. 625 ЦК України, не можуть бути стягнуті з останньої.

Щодо решти вимог ТзОВ «Споживчий центр» суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22 викладений правовий висновок, відповідно до якого Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 8 000 грн (п. 2 Договору) строком на 140 днів, тобто до 16 вересня 2025 року (п. 3-4 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами на рівні 1% на день (п. 6 Договору) (а.с. 16-22).

Таким чином, розмір заборгованості, який належить стягнути з ОСОБА_1 становить 19 200 грн із яких 8 000 грн заборгованість за тілом кредитом та 11 200 грн заборгованість за процентами (із розрахунку: 8 000 х 1% х 140 днів).

Щодо доводів відповідачки про передчасність позову, суд звертає увагу останньої на те, що за умовами Договору ОСОБА_1 отримала кредит з кінцевим строком погашення 16 вересня 2025 року. Водночас, цей позов скерований до суду представником позивача 04 листопада 2025 року, тобто майже через півтора місяці після закінчення строку виконання ОСОБА_1 її зобов`язання. За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідачки про передчасність вимог заявника, як безпідставні.

Стосовно посилань ОСОБА_1 на те, що розмір процентів, які останній слід сплатити за користування кредитними коштами, є несправедливим, то суд зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1%.

Тобто, на переконання законодавця, максимальна процентна ставка за користування кредитними коштами на рівні не вищому за 1 % на день в розумінні законодавця є розумною і справедливою.

Відтак, оскільки у спірних правовідносинах кредитування ОСОБА_1 відбувалося саме за процентною ставкою 1% на день, то суд також відхиляє доводи відповідачки щодо несправедливості умов кредитного договору в частині визначення процентів за користування кредитними коштами як безпідставні.

За таких обставин, суд уважає за необхідне задовольнити цей позов частково.

VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Так, на підставі приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогами слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати за розгляд цієї цивільної справи, які складаються із витрат по сплаті судового збору в сумі 1 875,17 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 30.04.2025-100002410 від 30 квітня 2025 року в загальній сумі 19 200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати за розгляд даної справи у розмірі 1 875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) гривень 17 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14 липня 2026 року.

Суддя Віктор Мокрецький