Ухвала суду № 138200449, 02.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13584/25

Категорія 75

2/295/1992/26

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

02.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Біднини О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мотінової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Професійного політехнічного коледжу міста Житомира, правонаступником якого є Професійний колеж технічних інновацій міста Житомира про незаконне звільнення,-

встановив:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за вказаною позовною заявою, в якій позивач просить «розглянути факти та дії відповідача про невиконання судового рішення і порушення процедури, які призвели до незаконного звільнення, встановити порушення відповідачем чинного законодавства України при його звільненні, визнати виникнення вимушеного прогулу з 17.07.2025 з вини відповідача по дату поновлення його на роботі, скасувати наказ про його звільнення з 01.09.2025 та захистити його права на працю, поновити його на роботі, скасувати наказ про його звільнення з 01.09.2025, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 17.07.2025 по день поновлення на роботі».

28.06.2026 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

02.07.2026 сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду без додержання правил підсудності і підлягає передачі Корольовському районному суду м. Житомира з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У ст. 28 ЦПК України закріплені правила визначення альтернативної підсудності.

Так, ч. 1 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови, які виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 6 ст. 28 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що застосуванню правил альтернативної підсудності передує визначення територіальної підсудності за загальними правилами в порядку ст. 27 ЦПК України.

При цьому, у відповідності до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01.03.2013 № 3 право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Наведений висновок кореспондується із положеннями ч. 16 ст. 28 ЦПК України, відповідно до змісту якої право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, належить позивачу.

Враховуючи викладене, реалізація права на застосування альтернативної підсудності належить до дискреційних повноважень позивача та не може самостійно застосовуватися судом.

У позові відсутнє посилання позивача на те, що він, звертаючись з цим позовом до суду, реалізував своє право на застосування альтернативної підсудності, тому підсудність цієї справи слід визначати за правилами загальної підсудності.

Встановлено, що ОСОБА_1 подано в Богунський районний суд м. Житомира позовну заяву до юридичної особи - Професійного політехнічного коледжу міста Житомира, який знаходився за адресою: м. Житомир, Корольовський район, вул. Селецька, 5 і правонаступником якого є Професійний коледж технічних інновацій міста Житомира, що також знаходиться за вказаною адресою.

Отже, справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Богунського районного суду м. Житомира.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини також висловив у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Крім того, недотримання судом правил територіальної юрисдикції є порушенням процесуального закону та є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (ч. 1 ст. 378 ЦПК України, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що позов підлягає розгляду судом, юрисдикція якого поширюється на адміністративно-територіальний район, в межах якого знаходилась юридична особа відповідач, а тому з метою дотримання правил підсудності матеріали цивільної справи, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, підлягають передачі до Корольовського районного суду м. Житомир як до суду, який відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України, уповноважений на розгляд цього позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 27, 31, 32, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

постановив:

Цивільну справу № 295/13584/25 за позовом ОСОБА_1 до Професійного політехнічного коледжу міста Житомира, правонаступником якого є Професійний колеж технічних інновацій міста Житомира про незаконне звільненняпередати за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення.

Суддя: О.В. Біднина