Рішення № 138199003, 13.07.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1448/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Лопух Сергій Володимирович до Міністерства культури України про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Міністерства культури України (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати Припис Міністерства культури України від 05.02.2026 № 5/56/26.

В обґрунтування поданого позову вказував, що він є власником земельної ділянки площею 0,0514 га з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , яка знаходиться в межах комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу м Чернівці, а також буферної зони пам`ятки, занесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Будівельні роботи на вказаній земельній ділянці виконуються на підставі Будівельного паспорту забудови земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 на об`єкт будівництва Реконструкція індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 та повідомлення про початок будівельних робіт. Проектна документація для реконструкції індивідуального житлового будинку не розроблялася. Окрім того зазначав, що питання погодження проектної документації вже вирішувалося Чернівецьким окружним адміністративним судом у справі №600/2836/25-а.

Також позивач вказував, що з точки зору оцінки впливу на об`єкт ЮНЕСКО, слід зазначити, що як фізичний, так і візуальний вплив є вкрай обмеженим, по різними показникам нульовий. Відстань між об`єктами становить близько 155 м, що перевищує межі зони можливого технічного або конструктивного впливу. З наведеного вбачається, що оскаржуваний Припис Міністерства культури України про негайне припинення проведення будь-яких будівельних робіт є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти їх задоволення, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Так, земельна ділянка по вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці розташовується в межах комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу м. Чернівців, а також в межах буферної зони об`єкта культурної спадщини "Резиденція митрополитів Буковини і Далмації", занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. За результатами перевірки системи електронного документообігу Міністерства культури України встановлено, що погоджень відповідної проектної документації за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавалося.

Крім того, проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні передує інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні є обов`язковими для виконання при проведенні таких робіт. Враховуючи викладене, припис Міністерства культури України від 05.02.2026 № 5/56/26 щодо припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція індивідуального житлового будинку на вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці" було видано правомірно та з дотриманням норм Закону України "Про охорону культурної спадщини" відповідно до повноважень Міністерства культури України.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд продовжив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Позивач є власником земельної ділянки площею 0,0514 га з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав від 01.08.2024 №389286657. Також, позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа 151,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав від 01.08.2024 №389285292.

12.05.2025 позивач звернувся до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради із заявою про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки 7310136300:13:001:0037 на об`єкт будівництва Реконструкція індивідуального житлового будинку на вул. Дергача Леоніда, 23 в м. Чернівці.

За результатами розгляду заяви Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надіслано позивачу повідомлення про відмову в наданні будівельного паспорта від 03.06.2025 № А3643733514517480667.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.07.2025 у справі №600/2836/25-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, позов ОСОБА_1 до Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, оформлене у формі повідомлення про відмову ОСОБА_1 в наданні будівельного паспорта від 03.06.2025 року № НОМЕР_1 (реєстраційний номер документу в НОМЕР_2 ). Зобов`язано Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 на об`єкт будівництва Реконструкція індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 .

25.11.2025 Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради видано ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 на об`єкт будівництва Реконструкція індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 , а 26.11.2025 позивачем подано повідомлення про початок будівельних робіт.

15.12.2025 до Міністерства культури України надійшла колективна скарга мешканців будинку по АДРЕСА_1 щодо знесення житлового будинку по АДРЕСА_1 та облаштування котловану впритул до існуючої забудови та проїзної частини, що створюють загрозу прилеглій забудові та порушують режим використання території історичного ареалу.

Листом від 29.12.2025 № 11429/Ко-2946/25-ЗВГ Міністерство культури України надало відповідь заявникам та звернулося до Чернівецької обласної військової адміністрації та виконавчого комітету Чернівецької міської ради з проханням доручити відповідним структурним підрозділам розглянути вищезазначене звернення, провести перевірку дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини, зокрема належне обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 , у разі необхідності вжити у межах компетенції відповідних заходів реагування, та за результатами проінформувати автора звернення та Міністерство культури України з обов`язковим наданням акта обстеження та матеріалів фотофіксації, а також повної інформації з копіями підтверджуючих документів щодо замовника й виконавця робіт.

Листом від 16.01.2026 № КО-2301-01/10-09/79 Чернівецька міська рада поінформувала Міністерство культури України, зокрема наступне. Управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради 20.12.2024 розглянуто Ескізні пропозиції "Реконструкція індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 " з врахуванням витягу з протоколу консультативної ради при управлінні від 18.04.2024. За результатами розгляду надано позитивний висновок. 13.01.2026 фахівцями управління спільно з фахівцями Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації (Чернівецької обласної військової адміністрації), Управління правового забезпечення питань земельних відносин та будівництва, юридичного департаменту Чернівецької міської ради, Управління містобудування та архітектури департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, Інспекції державного архітектурно будівельного контролю Чернівецької міської ради в присутності ОСОБА_2 власника об`єкта містобудування за адресою АДРЕСА_1 проведено візуальне обстеження та перевірку з дотримання вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини". За результатами обстеження складено акт візуального обстеження території проектованої забудови за адресою: АДРЕСА_1 .

У висновку зазначено, що: власнику території за адресою вул. Дергача Леоніда, 23 замовити та погодити відповідно до чинного законодавства документацію про вплив виконаних та передбачених робіт на пам`ятку архітектури національного значення - Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації, 1866-1874 років, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 49 "Про внесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" (охоронний № 240019-Н) її охоронної та буферної зон. Надати управлінню зазначену документацію з відповідними висновками органу управління об`єктом всесвітньої спадщини та інженерно-геологічні дослідження даної території. Управлінню вжити заходи адміністративного впливу за статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, фахівцями управління 13.01.2026 до власника об`єкта містобудування за адресою вул. Леоніда Дергача, 23 - Миколи Двірничука вжито заходи адміністративного впливу, а саме складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення та направлено на розгляд адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради.

Про проведення вказаних заходів Чернівецька обласна державна адміністрація листом від 21.01.2026 № КО-1556.25-вих.49 поінформувала Міністерство культури України.

Міністерство культури України за результатами опрацювання матеріалів, надісланих листом Чернівецької обласної військової адміністрації від 21.01.2026 № КО-1556.25-вих.49 щодо проведення будівельних робіт на земельній ділянці за адресою вул. Леоніда Дергача, 23 у м. Чернівцях замовнику будівництва (позивачу) видало припис від 05.02.2026 № 5/56/26 про припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція індивідуального житлового будинку на вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці".

Листом від 05.02.2026 № 06/129/921-26 Міністерство культури України звернулося до Чернівецької обласної військової адміністрації та виконавчого комітету Чернівецької міської ради з проханням у межах компетенції та наданих повноважень врахувати вказану інформацію в подальшій роботі та прийнятті відповідних управлінських рішень, забезпечити вручення копії вказаного припису замовнику, здійснити контроль за виконанням вимог центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, викладених у зазначеному приписі, у разі необхідності вжити у межах компетенції відповідних заходів реагування та за результатами поінформувати Міністерство культури України.

Листом від 19.03.2026 № 03-14/322 Управління культури Чернівецької обласної військової адміністрації поінформувало Міністерство культури України, що з метою недопущення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини ОСОБА_1 20.02.2026 вручено копію припису Міністерства культури України від 05.02.2026 № 5/56/26 щодо припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті: "Реконструкція індивідуального житлового будинку на вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці" .

Не погоджуючись із прийнятим приписом, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень

Частинами 4 та 5 ст. 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

19 вересня 2013 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства, підписану Україною 31 жовтня 2007 року, шляхом прийняття Закону України № 581-VII.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції щодо:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти "b", "c", "d" статті 1 Конвенції).

Сторони Конвенції зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції (пункти "a", "b", "e", "f", "g" статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства).

Аналогічні зобов`язання також передбачені статтею 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікованої Указом Президії Верховної Ради № 6673-XI від 4 жовтня 1988 року), відповідно до якої кожна держава сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що перебуває на її території, покладається насамперед на неї.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III).

У преамбулі Закону № 1805-III також закріплено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону № 1805-III визначено, що охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Історичний ареал населеного місця - це частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Отже, держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, зокрема, території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Відповідно до статті 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 18 частини 2 статті 5 Закону №1805-ІІІ визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885 затверджено Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.10.2025 № 1396 "Про перейменування Міністерства культури та стратегічних комунікацій України" вказаний орган перейменовано на Міністерство культури України.

Так, до повноважень Міністерства культури України згідно з пунктами 94-15, 94-16 пункту 4 Положення відносяться, зокрема: видача розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, у зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проєктів, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини", без дозволів або з відхиленням від них; здійснення відповідно до закону нагляду за виконанням робіт з дослідження, консервації, реабілітації, реставрації, ремонту, пристосування та музеєфікації пам`яток, об`єктів всесвітньої спадщини та інших робіт на них.

Крім того, пунктом 2 перехідних положень постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2019 № 805 "Деякі питання охорони та збереження об`єктів всесвітньої спадщини", Міністерство культури України забезпечує управління об`єктами всесвітньої спадщини (до визначення або утворення у встановленому порядку органів управління об`єктами всесвітньої спадщини).

Так, функції органу управління усіма об`єктами всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що знаходяться на території України, покладено на Міністерство культури України.

Отже, Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері охорони культурної спадщини. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 823/1154/18, від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17, від 21.08.2019 у справі № 826/12524/18, від 14.02.2023 у справі № 640/22377/18 та від 23.05.2023 у справі № 380/9773/21, від 29.01.2024 у справі №380/6862/22.

Відповідно до статті 30 Закону №1805-ІІІ, органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

Органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування зобов`язані повідомляти відповідні органи охорони культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам`ятці.

Відповідно до частини 4 статті 32 Закону №1805-ІІІ, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проєктною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 за №318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі - Порядок №318).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови. Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об`єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам`яток).

Порядком №318 передбачено, що відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Міністерство та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини (п.4); межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проєктною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (п.5); визначені науково-проєктною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Міністерством (п.12).

Відповідно до статті 4 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, до якої Україна приєдналась відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 04.10.1988 № 6673-ХІ "Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини", кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї.

Статтею 5 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини передбачено, що Держави - сторони цієї Конвенції з тим, щоб забезпечити якомога ефективнішу охорону і збереження та якомога активнішу популяризацію культурної і природної спадщини, розміщеної на її території, прагнуть в умовах, властивих кожній країні, зокрема, вживати відповідних правових, адміністративних і фінансових заходів щодо виявлення, охорони, збереження, популяризації й відновлення цієї спадщини.

Суд установив, що згідно з містобудівною документацією "Коригування історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам`яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Чернівців", затвердженою рішенням Чернівецької міської ради від 28.02.2007 № 252 та наказом Міністерства культури та туризму України від 16.06.2007 № 661/0/16-07, земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 за адресою: вул. Леоніда Дергача, 23, яка належить позивачу, розташована в межах комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу міста, а також у буферній зоні пам`ятки, занесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На цій ділянці позивач здійснює будівельні роботи з реконструкції індивідуального житлового будинку, що ним не заперечувалося в позовній заяві.

З матеріалів справи убачається, що до відповідача, Міністерства культури України, надійшла колективна скарга мешканців будинку на вул. Леоніда Дергача, 21 у м. Чернівцях. У зверненні йшлося про знесення житлової будівлі на вул. Леоніда Дергача, 23 та облаштування котловану впритул до існуючої забудови й проїзної частини, що створює загрозу для суміжних об`єктів нерухомості та порушує режим використання території історичного ареалу.

За результатами опрацювання цих матеріалів, надісланих листом Чернівецької обласної військової адміністрації від 21.01.2026 № КО-1556.25-вих.49, Міністерство культури України видало замовнику будівництва (позивачу) припис від 05.02.2026 № 5/56/26 про припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція індивідуального житлового будинку на вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці".

Як вказано вище, земельна ділянка площею 0,0514 га з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 знаходиться в межах комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу м Чернівці, а також у буферній зоні пам`ятки, занесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Пунктом 14 ч. 2 ст. 5 Закону №1805-ІІІ визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, в тому числі погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Частиною першою статті 32 Закону №1805-ІІІ визначено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2024 на засіданні консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Управлінні культурної спадщини Чернівецької міської ради було розглянуто та погоджено робочий проект щодо реконструкції індивідуального житлового будинку по вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці, результати якого оформлені протоколом №2.

В подальшому 20.12.2024 Управлінням охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради винесено висновок щодо розгляду ескізних пропозицій "Реконструкція індивідуального житлового будинку по вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці за 12/02-04/503/634, згідно якого Управління не заперечувало щодо реконструкції індивідуального житлового будинку по вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці. Окрім того, у вказаному висновку звернено увагу позивача на необхідність погодження проектної документації Міністерством культури та стратегічних комунікацій України, яке в подальшому перейменовано у Міністерство культури України.

Позивачем у поданому позові не заперечується, що погоджень відповідної проектної документації за вказаною адресою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини ним не отримувалося, оскільки вказана проектна документація ним не розроблялася, а всі будівельні роботи виконуються виключно на підставі Будівельного паспорта забудови земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 та повідомлення про початок будівельних робіт.

Як убачається із матеріалів справи, 25.11.2025 Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради позивачу видано Будівельний паспорт забудови земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 на об`єкт будівництва Реконструкція індивідуального житлового будинку на вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці, а 26.11.2025 ним подано повідомлення про початок будівельних робіт.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Пунктом 11 ч.1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 4 ст. 26 Закону № 3038-VII).

Частиною 5 вказаної статті Закону № 3038-VII визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

У разі якщо у складі об`єкта будівництва є майбутні об`єкти нерухомості, у повідомленні про початок виконання будівельних робіт зазначається реєстраційний номер проектної документації на будівництво в Реєстрі будівельної діяльності, крім об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Дійсно, оформлення будівельного паспорту виключно за ескізними намірами, без розроблення повноцінної проєктної документації, не вимагає погодження з Міністерством культури України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суб`єкт містобудування зобов`язаний додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Тобто, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач під час проектування та безпосереднього будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 повинен був також дотримуватися містобудівної документації "Коригування історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам`яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Чернівців", затвердженої рішенням Чернівецької міської ради від 28.02.2007 № 252 та наказом Міністерства культури та туризму України від 16.06.2007р. №661/0/1607

Так, відповідно до вказаної містобудівної документації визначено, що на території комплексної охоронної зони (в тому числі по вул. Л. Дергача) повністю зберігаються пам`ятки та об`єкти культурної спадщини, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, тобто ландшафту, історично сформованих розпланування, парцеляції, забудови, цінних елементів історичного благоустрою, які мають бути виявлені й обліковані при проведенні історико-архітектурної інвентаризації території зони. Вся містобудівна документація, що розробляється на цю територію чи на її частини, підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до чинного законодавства. В межах комплексної охоронної зони забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідних органів охорони культурної спадщини. Проектуванню має передувати історико-містобудівне обґрунтування зі всебічним композиційним обґрунтуванням рішень, що приймаються.

Для всіх територій зон регулювання забудови режим використання територій передбачає здійснення реконструкції будівель і споруд. Ступінь реконструкції визначається цінністю наявних об`єктів культурної спадщини, розташуванням зони в історичному ареалі, особливостями об`ємно-просторового устрою. В зоні регулювання забудови зберігаються цінні історичні розпланування і забудова, озеленення та упорядження, виразні елементи ландшафту; закріплюється та відтворюється значення пам`яток в архітектурнопросторовій організації історичного середовища; забезпечуються сприятливі умови огляду пам`яток та історичного ареалу в цілому. На всіх ділянках зони регулювання забудови слід забезпечувати відповідність будівель і споруд архітектурному середовищу за масштабними параметрами.

Реконструкція існуючих будівель і споруд регламентується відповідно до їх культурної та містобудівної цінності, а також відповідно до вимог збереження традиційного характеру середовища.

Таким чином враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, в тому числі по вул. Л. Дергача, 23 в м. Чернівці встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівництва (реконструкції) без попереднього погодження проектної документації в органах охорони культурної спадщини Міністерства культури України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Суд критично розцінює посилання позивача, що у справі № 600/2836/25-а вже вирішувалось питання погодження проектної документації центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, з огляду на наступне.

Так, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду в справі № 600/2836/25-а від 18.07.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, позов ОСОБА_1 до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради, оформлене у формі повідомлення про відмову ОСОБА_1 в наданні будівельного паспорта від 03.06.2025 №А3643733514517480667 (реєстраційний номер документу в НОМЕР_2 ). Зобов`язано Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради видати ОСОБА_1 будівельний паспорт забудови земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 на об`єкт будівництва Реконструкція індивідуального житлового будинку на вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці.

Суд звертає увагу на те, що предмет вказаної справи стосується видання Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради ОСОБА_1 будівельного паспорту забудови земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 на об`єкт будівництва "Реконструкція індивідуального житлового будинку на об`єкт по АДРЕСА_1 " та жодним чином не стосується предмету розгляду справи № 600/1448/26-а щодо скасування припису Міністерства культури України, який виданий у зв`язку з недотриманням позивачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у вказаному рішенні у справі № 600/2836/25-а від 18.07.2025 зазначено, що проєктна документація не розроблялась саме для видачі будівельного паспорту та зауважено, що у разі розроблення проєктної документації її необхідно погодити із Міністерством культури України.

Загальновідомою також є обставина, що на 35-й сесії Комітету світової спадщини ЮНЕСКО 28 червня 2011 року Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації внесено до Списку всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини. Сторонами не заперечувався той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:13:001:0037 за адресою: вул. Дергача Леоніда, 23 в м. Чернівці знаходиться також в межах буферної зони пам`ятки, занесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Згідно абз 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 1805-III, визначено, що буферна зона - територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону № 1805-III, територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки. Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень. Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення.

Згідно із статтею 172 Провідних настанов ЮНЕСКО щодо втілення у життя Конвенції про всесвітню спадщину передбачено, що обов`язком країни-учасниці Конвенції є інформування Комітету Всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, яка охороняється Конвенцією, значні роботи по відновленню чи новому будівництву, які можуть вплинути на цінність об`єкта всесвітньої спадщини.

Частиною першою статті 37-2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об`єкт всесвітньої спадщини має правовий статус пам`ятки національного значення з урахуванням особливостей, встановлених Конвенцією, цим Законом і планом управління об`єктом всесвітньої спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 37-2 Закону №1805-ІІІ проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні передує інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проєктів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні є обов`язковими для виконання при проведенні таких робіт.

Згідно із пунктом 3 Порядку інформування Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини про наміри здійснити містобудівні перетворення на території об`єкта культурної спадщини, включеного до Списку всесвітньої спадщини, та/або в межах його буферної зони, затвердженого наказом Міністерства культури України від 20 квітня 2018 року №345, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за №786/32238, замовник містобудівних перетворень подає до Міністерства інформацію у чотирьох примірниках, два з яких складено українською мовою, два англійською або французькою мовою, в письмовій формі та на електронних носіях.

Міністерство, як орган управління об`єктом всесвітньої спадщини "Резиденція митрополитів Буковини і Далмації" відповідно пункту 13 частини першої статті 37-4 Закону №1805-ІІІ, надає висновки до науково-проєктної документації містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні щодо їх впливу на видатну універсальну цінність об`єкта всесвітньої спадщини.

Частиною 2 ст. Закону №1805-ІІІ визначено висновки органу управління об`єктом всесвітньої спадщини, визначені пунктами 12, 13, 14 частини першої цієї статті, є обов`язковими при проведенні відповідних робіт.

На замовлення позивача розроблено сертифікованою архітекторкою ОСОБА_3 та архітекторкою ОСОБА_4 . Історико-містобудівне дослідження "Вплив запланованої реконструкції житлового будинку на вул. Дергача Леоніда, 23 на об`єкт ЮНЕСКО". Разом з тим, доказів того, що позивач звертався до органу управління об`єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, функції якого на даний час виконує відповідач, з метою погодження відповідно до чинного законодавства документації про вплив виконаних та передбачених робіт на пам`ятку архітектури національного значення Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації, у матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання позивача на порушення Закону України "Про адміністративну процедуру", суд зазначає наступне.

15.12.2023 набрав чинності Закон України від 17.02.2022 №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон №2073-ІХ), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2073-IX, цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Частиною 2 статті 1 Закону № 2073-IX визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції (крім справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання); 3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до преамбули наведеного Закону України "Про охорону культурної спадщини" цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" прийняття, набрання чинності, доведення до відома, оскарження в адміністративному порядку, виконання та припинення дії адміністративних актів у сфері охорони культурної спадщини здійснюються відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".

Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, а також надані ними погодження і висновки, якими справа врегульовується по суті, є адміністративними актами. Відносини щодо їх прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання та припинення дії регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що самого лише посилання на порушення процедури повідомлення про час та місце розгляду справи недостатньо для визнання постанови протиправною. Така особа може навести суду свої заперечення та надати відповідні докази, які така особа мала наміри подати до уповноваженої особи, для доведення дотримання законодавства у своїй діяльності тощо. Крім того, Верховний Суд зазначив, що під час оцінки рішень суб`єктів владних повноважень на їх відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суди повинні уникати надмірного формалізму, а констатуючи порушення відповідачем процедури розгляду справи також перевірити доводи позивача щодо суті виявлених порушень.

Верховний Суд у постанові від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17 зазначив, що формальні порушення процедури повідомлення суб`єкта господарювання про проведення перевірки та про розгляд справи про порушення містобудівного законодавства не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатом проведення такої перевірки та розгляду справи.

Окрім того, суд звертає увагу, що п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про адміністративну процедуру" визначено, що під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи, адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта.

Статтею 60 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлено, що якщо задоволення заяви не потребує додаткових документів та відомостей, залучення учасників адміністративного провадження чи осіб, які сприяють розгляду справи, проведення експертизи чи вчинення інших підготовчих дій, справа повинна бути вирішена невідкладно, крім випадку, якщо невідкладне вирішення справи впливає на об`єктивність і законність рішення або потребує невиправданих витрат часу та інших ресурсів.

Таким чином, суд зауважує, що норма статті 47 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлює, що Міністерство культури України повинно було залучити до участі в адміністративному провадженні позивача лише за необхідності.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 722 "Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану", погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини здійснюється Міністерством культури України виключно через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 25.10.2022 № 401 "Про внесення змін до деяких наказів МКІП щодо надання адміністративних послуг у сфері охорони культурної спадщини" затверджено інформаційну картку адміністративної послуги з погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини, у період дії правового режиму воєнного стану.

Умовами отримання зазначеної адміністративної послуги є подання заяви про погодження програми або проекту, у якій зазначаються:

- відомості про заявника: для фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання, електронна адреса;

- вид та місце запланованого перетворення або робіт;

- планувальні обмеження згідно виданих містобудівних умов та обмежень.

До заяви додаються: науково-проектна, проектна документація; копія висновку органу охорони культурної спадщини щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; рекомендації Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Доказів того, що позивач звертався до відповідача із вказаним пакетом документів у матеріалах справи відсутні.

Забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у цій справі полягає у необхідності дотримання позивачем під час виконання будівельних робіт на земельній ділянці, що знаходиться у межах комплексної охоронної зони Центрального історичного ареалу м. Чернівців, а також в межах буферної зони об`єкта культурної спадщини "Резиденція митрополитів Буковини і Далмації", занесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом № 1805-III.

У постанові від 11 липня 2022 року у справі № 1.380.2019.006107 Верховний Суд зазначив, що оскільки судами у цій справі було встановлено проведення робіт з будівництва на території історичного ареалу міста Львова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 9 грудня 2005 року № 1311, за відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, то такі дії містять ознаки порушень частини третьої статті 6-1, частини третьої статті 32 та частини першої статті 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Аналогічні правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №813/840/18, від 07.12.2021 у справі №380/142/20, від 28.03.2021 у справі №813/2581/17, від 15.02.2023 у справі №640/14385/19, від 15.03.2023 у справі №813/1431/18 та від 23.05.2023 у справі №380/9773/21.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази погодження позивачем необхідної проектної документації, документації про вплив виконаних та передбачених робіт на пам`ятку архітектури національного значення Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації з Міністерством культури України та Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, то суд приходить до висновку, що припис №5/56/26 від 05.02.2026 щодо припинення проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція індивідуального житлового будинку на вул. Леоніда Дергача, 23 в м. Чернівці" було видано відповідачем правомірно, з дотриманням норм Закон України "Про охорону культурної спадщини".

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача свідчать про законність оскаржуваного у даній справі рішення.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Лопух Сергій Володимирович до Міністерства культури України про визнання протиправними та скасування рішення, - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 КАС України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Представник позивача - Лопух Сергій Володимирович ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач - Міністерство культури України (вул. Франка 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43220275).

Суддя В.О. Григораш