Рішення № 138198981, 14.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року справа № 580/4858/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (далі ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК», позивач) подало позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі ГУ ДПС у Черкаській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 5028/23-00-04-03-01 від 24.03.2026 про застосування до позивача штрафу в сумі 8424 грн 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Строки погашення податкового боргу, встановлені Податковим кодексом України, не поширюється на відносини пов`язані з ліквідацією банку, а погашення податкового боргу банку здійснюється у порядку та строки передбачені саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою від 15 травня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.06.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що Головне управління ДПС у Черкаській області за даними інтегрованої картки Товариства з платежу «Земельний податок з юридичних осіб» (КБК 18010500) встановило, що несвоєчасну сплату ним узгоджених сум податкового зобов`язання до бюджету Смілянській ТГ. Наявність з боку позивача порушень норм чинного законодавства України виявлених контролюючим органом під час проведення перевірки повністю підтверджена належними доказами, дана обставина позивачем не спростована, чітких доводів які б ставили під сумнів наявність даних порушень не наведені, а тому податкове повідомлення-рішення від 24.03.2026 № 5028/23-00-04-03-01 на суму 8424,40 вважає правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що Правління Національного банку України прийняло рішення № 90-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Текст рішення опублікований на сайті НБУ (https://bank.gov.ua/ua/legislation/Decision_25022022_90_rsh_bt).

На виконання зазначеного рішення Правління Національного банку України рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року № 130 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Інформація про початок процедури ліквідації та призначення Уповноваженої особи Фонду опублікована в газеті «Голос України» від 09.03.2022 та на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням https://pib.fg.gov.ua/articles/51119-rozpochato-likvidaciyu-pat-akcionerniykomerciyniy-promislovo-investiciyniy-bank-ta-delegovano-povnovazhennya-likvidatora-banku.html.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2024 № 1162 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» та від 21.11.2024 № 1172 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.11.2024 № 1162 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Промінвестбанк» Караченцеву Артему Юрійовичу до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Промінвестбанк» перебуває в процедурі ліквідації з 25.02.2022 до цього часу.

Старший державний інспектор Головного управління ДПС у Черкаській області за результатами камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб склав Акт від 23.02.2026 № 2488/23-00-04-03-01/00039002, у якому встановив, що в порушення п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України позивачем протягом граничних строків сплати несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання по платі за землю з юридичних осіб за податкові періоди:

- за червень-грудень 2022 року, задекларовані платником згідно з податкової декларації з плати за землю (земельного податку) за 2022 рік від 11.02.2022 року № 9025316898;

- за січень, червень, липень 2023 року, задекларовані платником згідно з податкової декларації з плати за землю (земельного податку) за 2023 рік від 16.02.2023 року № 9026801201.

У зв`язку із встановленими порушеннями Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 24.03.2026 № 5028/23-00-04-03-01 та згідно з пунктом 124.1 ст. 124 ПК України застосувало до позивача штрафні санкції в розмірі 8% та 10% в сумі 8424,40 гривень.

Податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 (далі Закон № 4452-VI).

Згідно із статтею 1 Закону № 4452-VI цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (частина 3 статті 1 Закону № 4452-VI).

Пунктами 6, 16, 17 статті 2 Закону № 4452-VI визначені такі поняття:

виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону;

ліквідація банку процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства;

тимчасова адміністрація процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;

уповноважена особа Фонду працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 3 частини 5 статті 36 Закону № 4452-VI передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону № 4452-VI банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 5 статті 45 Закону № 4452-VI визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону № 4452-VI під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Отже, у спірних правовідносинах визначальним є період, під час якого не виникає жодних додаткових зобов`язань, а відтак не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції.

Суд вище встановив, що ліквідація банку-позивача розпочата з 25.02.2022. Позивач протягом граничних строків сплати несвоєчасно сплатив узгоджену суму податкового зобов`язання по платі за землю з юридичних осіб за податкові періоди:

- за червень-грудень 2022 року, задекларовані платником згідно з податкової декларації з плати за землю (земельного податку) за 2022 рік від 11.02.2022 року № 9025316898;

- за січень, червень, липень 2023 року, задекларовані платником згідно з податкової декларації з плати за землю (земельного податку) за 2023 рік від 16.02.2023 року № 9026801201.

Тобто, граничний строк сплати самостійно визначених зобов`язань з плати за землю настав вже після початку процедури ліквідації банку, у зв`язку із чим положення абз. 1 ч. 3 ст. 46 Закону № 4452-VI мало бути враховано контролюючим органом під час вирішення питання про застосування до позивача штрафних санкцій.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 46 Закону № 4452-VI у період здійснення ліквідації банківської установи не виникає жодних додаткових зобов`язань, у зв`язку із чим у спірних правовідносинах до позивача не може бути застосовано штрафні санкції.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 квітня 2026 року у справі № 160/23525/24.

Перевіряючи спірне рішення на предмет відповідності ст. 2 КАС України суд доходить висновку, що застосування штрафу за порушення строку сплати узгоджених зобов`язань у досліджуваних правовідносинах прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не пропорційно, у зв`язку із чим його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.03.2026 № 5028/23-00-04-03-01 про застосування штрафних санкцій у сумі 8424,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВОІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, код ЄДРПОУ 00039002);

2) відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 14.07.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК