Рішення № 138198826, 14.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року справа № 580/5533/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

установив:

26 травня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Міністерства оборони України, в якій просить:

1) визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги як члену сім`ї (батьку) та ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) як члену сім`ї (матері) загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , викладену в пункті 11 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 102/в від 06.11.2025, затвердженого Заступником Міністра оборони України 10.11.2025.

2) зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 - (рнокпп НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу як членам сім`ї (батьку та матері) загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- військовослужбовця, померлого (загиблого) ІНФОРМАЦІЯ_2 , Комісією Міністерства оборони України від 06.11.2025 року № 102/в, відмовлено у призначенні і виплаті ОГД та компенсаційних сум.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відмова батькам загиблого військовослужбовця на ОГД є правомірною, оскільки сплив трирічний термін для реалізації членам сімї загиблого права на ОГД та за наявності адміністративного правопорушення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син позивачів, за

власною ініціативою був призваний 10.04.2022 на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_3 і проходив військову службу на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення у військовій частині НОМЕР_3 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 24.06.2022 № 188 ОСОБА_4 була надана відпустка за сімейними обставинами до м. Києва на 2 доби з 25.06.2022 по 26.06.2022. 26.06.2022 стало відомо про факт загибелі (смерті) ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної події.

Відповідно до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених Наказом Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року, позивачі - батьки загиблого військовослужбовця звернулись із заявою через ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою отримання одноразової грошової допомоги (далі одноразова грошова допомога або ОГД).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2243/5/386 від 26.02.2026 надіслано копію витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних сум від 06.11.2025 № 102/в, затвердженого Заступником Міністра оборони України 10.11.2025. Відповідно до п. 11 зазначеного протоколу (спірного рішення), відмова відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги обґрунтована таким:

«Розглянувши подані документи, Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги:

Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 р. № 975: Батьку ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) та матері ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), оскільки термін з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги та дня звернення за призначенням одноразової

грошової допомоги становить більше трьох років.

Відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Оскільки батько та мати померлого військовослужбовця ОСОБА_3 звернулись із заявою для призначенням одноразової грошової допомоги 03.07.2025 року, а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , вони не мають права на призначення одноразової грошової допомоги.

Окрім цього, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Головного управління Національної поліції у м. Києві від 28.07.2002 № 12022100000000445, водій ОСОБА_3 керуючи мотоциклом, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, дії водія не відповідали п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Смерть ОСОБА_3 є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

Стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність учасників дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення.»

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно частин першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин першою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Крім того, на виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 № 2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю 16-2 Закону № 2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, норма частини третьої статті 16-2 Закону № 2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.

З огляду на зміст наведених норм права, після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ № 168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі ніж це було визначено Постановою КМУ № 975.

Тому, починаючи з 24.02.2022 особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, виплачується така допомога саме у розмірі, визначеному абз.1 пункту 2 Постанови №168, тобто у розмірі 15000000 гривень, а не у розмірах, визначених підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та абз. 2 пункту 5 Порядку №975.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», указами Президента України (частина 3 статті 16 Закону №2011-XII).

Статтею ст.16-4 Закону №2011-ХІІ передбачено підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються:

а ) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Дані норми кореспондуються з положеннями п.29 Порядок №975, згідно з якою призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги. У разі подання заяви в паперовій формі до неї додаються копії документів разом з оригіналами (для посвідчення цих копій), а у разі подання заяви засобами електронної пошти заява та копії документів подаються з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Чинним законодавством України, яке регулює питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблих військовослужбовців встановлено чіткий порядок звернення таких осіб до уповноважених органів за призначенням згаданої виплати.

Так, відповідно до пунктів 4.1-4.6 Розділу ІV Порядку № 45, члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2. Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням. Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2).

Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).

В подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони. Після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_7 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення - готує

проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.

Районні (міські) ТЦКСП, які здійснювали оформлення документів для призначення ОГД повідомляють заявників (з дотриманням вимог чинного законодавства щодо захисту персональних даних) про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання).

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача як суб`єкта владних повноважень суд зауважує таке.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що Постановою слідчого управління ГУ НП у м. Києві НП України від 28 липня 2022 року кримінальне провадження за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, відомості про який 26.06.2022 внесені до ЄРДР за № 12022100000000445, закрито у зв`язку з відсутністю в діях гр. ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Актом спеціального розслідування, затвердженого командиром ВЧ НОМЕР_4 28.09.2022, встановлено, що смерть солдата ОСОБА_3 , водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення настала під час відпустки і тому повязана із виконанням обовязків військової служби та участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку із військовою агресією російської федерації проти України.

Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27 березня 2025 року № 2025-0327-1025 встановлено, що Травма солдата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : "Переломи кісток скелету. Ушкодження внутрішніх органів, Травмований мотоцикліст", яка стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть Київського МКБ СМЕ від 27.06.2022 № 010-3811, висновком експерта від 21.07.2022 № 011-3811-2022, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане 27.06.2022. Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Постановою про закриття кримінального провадження від 28.07.2022, військово-обліковою документацією, - ТРАВМА, ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ (дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування), ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

З аналізу вищенаведених документів, суд зауважує про хибність висновку відповідача в частині невідповідності дій загиблого війсковослужбовця - водія п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затвердженого постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, оскільки підставами для відмови у виплаті ОГД законодавець передбачив притягнення до адміністративної відповідальності, натомість матеріалами справи підтверджено, що протокол про адміністративного правопорушення не складався. Факт закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав дає підстави стверджувати протилежне, тобто про відсутність в діях загиблого ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

Також рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі № 580/11333/25, що набрало законної 30.01.2026 за наслідками перегляду рішення судом апеляційної інстанції, встановлено, що загибель (смерть) військовослужбовця ОСОБА_3 не є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу щодо строків звернення позивачів за виплатою ОГД. Так у листі ІНФОРМАЦІЯ_8 від 09.04.2026 № 224315/698 (а.с.37) зазначено, що заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для отримання ОГД були подані 26.05.2025 та направлені до ІНФОРМАЦІЯ_9 26.05.2025 вих. № 983. Відповідно до супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_9 від 12.06.2025 №1021/8/9/6279 документи повернулися на доопрацювання. Повторно документи були направлені до ІНФОРМАЦІЯ_9 від 02.07.2025 №1208, .що повністю спростовує мотиви відмови відповідача щодо пропуску трирічного строку батьками на звернення за виплатою ОГД.

Таким чином суд висновує, що батьки загиблого військовослужбовця вчасно звернулася та подала всі документи, які необхідні для отримання ОГД та від незалежних від них причин та обставин ці документи надійшли до відповідача понад термін встановлений законом.

Водночас суд наголошує, що відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили (стаття 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»)

Суд відхиляє посилання відповідача на порушення загиблим військовослужбовцем Правил дорожнього руху та вважає хибними аргументи відповідача щодо пропуску трирічного строку на реалізацію права на звернення позивачів про виплату ОГД.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачі не пропустили строк, визначений статтею 16-Закону №2011-XII, хоча фактично з дня смерті загиблого військовослужбовця на даний час пройшло більше трьох років, суд вважає з іншого боку термін порушений з поважних, незалежних від поведінки позивачів причин та обставин за наявності поважних причин, які призупинили процесуальний строк на реалізацію права позивачів на виплату ОГД, натомість відповідачем винесено протиправне рішення, яке порушує права батька та матері загиблого військовослужбовця на виплату ОГД.

Далі суд підкріплює свою позицію практикою Верховного Суду щодо строків звернення до уповноважених органів для осіб, які мають право на отримання ОГД.

Так, Верховний Суд у постанові від 05 березня 2024 року у справі №380/6620/20 зазначив, що законодавцем встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.

Встановлення обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Застосування трирічного строку було предметом розгляду Верховного Суду також у постановах від 23.10.2018 у справі № 161/69/17 та від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а, в яких Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість у будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, в яких зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.

У рішенні Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №440/14216/23 зазначені такі правові висновки:

«У цих рішеннях Конституційний Суд України також вказав на необхідність з боку Держави посиленого соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також на неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.

Вже у період дії воєнного стану в Україні Конституційний Суд України у правовідносинах щодо соціального захисту сформував та розвинув юридичну позицію, суть якої зводиться до того, що Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсації в односторонньому порядку безвідносно до її фінансових можливостей не може відмовитися від зобов`язання щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.»

З аналізу вищезазначених норм законодавства, на підставі вказаних висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а відповідач не підтвердив свою позицію і не спростував доводи позивачів щодо пропуску строку на отримання одноразової грошової допомоги та ознак адміністративного правопорушення в діях загиблого військовослужбовця.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивачів та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги як члену сім`ї (батьку) та ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) як члену сім`ї (матері) загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , викладену в пункті 11 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 102/в від 06.11.2025, затвердженого Заступником Міністра оборони України 10.11.2025.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу як членам сім`ї (батьку та матері) загиблого сина військовослужбовця ОСОБА_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі у сумі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі у сумі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА