Рішення № 138198079, 14.07.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1635/26

2/683/1378/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/1635/26, 2/683/1378/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі ТОВ «ФК «Позика») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що 16 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (далі - ТОВ «ФК «Ірбіс») та ОСОБА_3 , яка на час розгляду справи змінила прізвище і стала ОСОБА_4 , був укладений в електронній формі договір кредиту №62315849 (далі кредитний договір), який підписано шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на її номер мобільного телефону. Підписанням договору відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами договору, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

За умовами договору 16 грудня 2021 року ТОВ «ФК «Ірбіс» надало ОСОБА_4 кредит в сумі 3100 грн., зарахувавши кошти на картковий рахунок відповідачки, зазначений нею у договорі, на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідачка отримала кредитні кошти, однак свої зобов`язання за договором належним чином не виконала.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_4 за договором кредиту №62315849.

Оскільки ОСОБА_4 всупереч умов договору не виконує взяті на себе зобов`язання, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.

З огляду на викладене, ТОВ «ФК «Позика» просить стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за договором кредиту, розмір якої на дату подачі позову становить 10170 грн., з яких: 3100 грн. заборгованість по тілу кредиту; 7070 грн. заборгованість за відсотками, а також 2662,40 грн. судового збору та 5500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач ТОВ «ФК «Позика», яке належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечило, у позовній заяві наявне клопотання позивача про розгляд справи у відсутності його представника та ухвалення заочного рішення у разі неявки до суду відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_4 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року постановлено провести по справі заочний розгляд.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_4 укладено договір про надання фінансового кредиту №62315849.

Вказаний договір, додаток №1 до нього Графік платежів, підписані ОСОБА_4 16 грудня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором «745897».

Відповідно до п.3.1, 3.2, 4.2 кредитного договору товариство зобов`язалось надати ОСОБА_4 кредит в розмірі 3100 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у строки та на умовах договору. Строк кредитування складається із пільгового періоду 30 календарних днів з 16.12.2021 по 15.01.2021, в межах якого застосовується пільгова процентна ставка 3% в день, та стандартного періоду 60 календарних днів з 16.01.2021 по 16.03.2022, в межах якого застосовується стандартна процентна ставка 3% в день; дата повернення кредиту 16 березня 2022 року.

У Графіку платежів, який є додатком №1 до кредитного договору, сторони узгодили, що дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 16 березня 2022 року, сума кредиту - 3100 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом 8370 грн., загальна вартість кредиту 11470 грн.

Відповідно до положень п.4.1 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватись з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначено клієнтом у особистому кабінеті, та яка визначена клієнтом в якості основної платіжної картки.

Відповідно до довідки №3152_251024114150 від 24 жовтня 2025 року, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», на підставі договору про переказ коштів №ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, укладеного з ТОВ «ФК «Ірбіс», через платіжну систему «іPay.ua» 16 грудня 2021 року о 13:39:56 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від імені ТОВ «ФК «Ірбіс» перерахувало кошти в сумі 3100 грн. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 .

15 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту №62315849 від 16 грудня 2021 року.

За умовами вказаного додаткового договору №1, з урахуванням запиту ОСОБА_4 щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що вона сплатила проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни до договору про надання фінансового кредиту №62315849 від 16 грудня 2021 року, а саме визначили, що строк наступного пільгового періоду за договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 15.01.2022 по 14.02.2022, строк стандартного періоду за договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 15.02.2022 по 15.04.2022.

У Графіку платежів, який є додатком №1 до додаткового договору №1, сторони узгодили, що дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 15 квітня 2022 року, сума кредиту - 3100 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом 8370 грн., загальна вартість кредиту 11470 грн.

Вказаний додатковий договір №1 та додаток №1 до нього Графік платежів підписані ОСОБА_4 15 січня 2022 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором «745897».

11 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір №2 до договору про надання фінансового кредиту №62315849 від 16 грудня 2021 року.

За умовами вказаного додаткового договору №2, з урахуванням запиту ОСОБА_4 щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що вона сплатила проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни до договору про надання фінансового кредиту №62315849 від 16 грудня 2021 року, а саме що строк наступного пільгового періоду за договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 11.02.2022 по 13.03.2022, строк стандартного періоду за договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 14.03.2022 по 15.05.2022.

У Графіку платежів, який є додатком №1 до додаткового договору №2, сторони узгодили, що дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 15 травня 2022 року, сума кредиту - 3100 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом 8370 грн., загальна вартість кредиту 11470 грн.

Вказаний додатковий договір №2 та додаток №1 до нього Графік платежів підписані ОСОБА_4 11 лютого 2022 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором «745897».

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №62315849 від 16 грудня 2021 року вбачається, що 15 січня 2022 року ОСОБА_4 сплатила 2790 грн., 11 лютого 2022 року - 2511 грн., 12 серпня 2022 року 500 грн., 17 жовтня 2022 року 500 грн., 05 грудня 2022 року 300 грн., які були зараховані на погашення процентів. Після цього будь-яких коштів на погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4 не вносила.

01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги до боржників, що вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 01 вересня 2025 року до договору факторингу №01092025/01 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_4 за договором №62315849 від 16 грудня 2021 року в сумі 10170 грн., з яких 3100 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7070 грн. заборгованість за процентами.

З моменту набуття права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Позика» жодних нарахувань процентів та штрафних санкцій за цим договором не здійснювало.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду

договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не

приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази вказують на те, що 16 грудня 2021 року ОСОБА_4 уклала з ТОВ «ФК «Ірбіс» в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідачки грошові кошти у розмірі 3100 грн.

Як вбачається зі змісту договору кредиту, він підписаний електронним підписом ОСОБА_4 , який відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора, який був надісланий на її номер мобільного телефону. При укладанні кредитного договору вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладення вказаного договору в електронній формі.

У подальшому за договором факторингу ТОВ «ФК «Позика» набуло права вимоги до ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором.

Тому, ОСОБА_4 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «Позика» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Представлений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідає умовам договору, в якому відображено інформацію стосовно розміру основного боргу 3100 грн., загального строку користування кредитом 90 днів, дати повернення кредиту (з урахуванням додаткових угод про продовження строку кредитування) 15 травня 2022 року, періоду нарахування процентів в межах строку дії договору кредиту з 16.12.2021 по 12.05.2022, розміру відсоткової ставки (3% в день). Враховано також і сплачені ОСОБА_4 протягом цього строку кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, які були зараховані первісним кредитором на погашення процентів.

У справі відсутні інші дані, які б давали достатні підстави для обґрунтованого сумніву щодо достовірності вказаного доказу і правильності нарахованої позивачем суми боргу за цим договором.

Оскільки ОСОБА_4 отримані кошти у визначений договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та процентами, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі підлягають задоволенню і з ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором кредиту №62315849 від 16 грудня 2021 року в розмірі 10170 грн., з яких: 3100 грн. заборгованість по тілу кредиту, 7070 грн. заборгованість по відсотках.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2026 року між ТОВ «ФК «Позика» та адвокатом Горобей Р.Г. укладено договір про надання правової допомоги №39493634/03.

Згідно додаткової угоди №62315849 від 08 травня 2026 року до договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02 січня 2026 року, акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08 травня 2026 року, детального опису виконаних робіт від 08 травня 2026 року вбачається, що вартість наданих адвокатом Горобей Р.Г. юридичних послуг у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 становить 5500 грн. Вказані послуги складаються з наступних дій: надання усної консультації 0,5 години вартість 500 грн., правовий аналіз обставин спірних правовідносин 1 година вартість 1500 грн., складання позовної заяви 2 години вартість 3000 грн., формування додатків до позовної заяви 0,5 години вартість 500 грн.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування не є співмірним із обсягом наданих послуг. Зокрема, такі послуги як надання усної консультації, а також правовий аналіз обставин спірних правовідносин охоплюється складанням позовної заяви, а тому враховуючи сталу практику таких категорій справ, які є нескладними, розглядаються у спрощеному провадженні, суд вважає, що обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу у даній справі становлять 3500 грн., які складаються з вартості підготовки позовної заяви для подання до суду та формування додатків до позовної заяви.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то з відповідачки на користь позивача слід також стягнути 2662,40 грн. судового збору та 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором кредиту №62315849 від 16 грудня 2021 року в розмірі 10170 грн., з яких: 3100 грн. заборгованість по тілу кредиту, 7070 грн. заборгованість по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 2662,40 грн. судового збору та 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри,21/1 м. Бровари Київської області, 07406, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Текст рішення складено 14 липня 2026 року.

Суддя: