Рішення № 138195665, 14.07.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3474/26

Провадження № 2/591/1273/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» м. Київ, площа Арсенальна, 1Б, код ЄДРПОУ 39861924 в особі представника Ткаченко Юлії Олегівни до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості,

установив:

30.03.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 19.10.2025 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45517226 та договір кредитної лінії (надійний) №6713654. Згідно умов даних договорів відповідач отримав кредитні кошти, однак своїх зобов`язань по їх поверненню та сплаті процентів належним чином не виконав, внаслідок чого станом загальна заборгованість за кредитними договорами становить 46898,70 грн. Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів не виконав, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 08.04.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначений у судовому засіданні на 18.03.2026, який в подальшому відкладався до 14.07.2026.

07.07.2026 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, у якому він не погоджується з позовними вимогами у заявленому розмірі, позивачем не доведено, що саме він є належним кредитором.

Позивачем 09.07.2026 подана відповідь на відзив, а також заява про зменшення позовних вимог, а саме в частині позовних вимог за договором №45517226 була виключена позовна вимога про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування, в частині вимог за договору №6713654 була виключена позовна вимога про стягнення заборгованості за пенею/неустойкою.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у заяві від 09.07.2026 просив суд розглядати справу за його відсутності, просив задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в його електронний кабінет.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

19.10.2025 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45517226.

Згідно пункту 2.2 договору, сума кредиту 28000,00 грн, строк кредитування 30 днів, процентна ставка/день 0,093% (фіксована), комісія за надання кредиту 3,20% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 896,00 грн.)

Орієнтовна реальна річна процентна ставка 107,96%, орієнтовна загальна вартість кредиту -29677,20 грн, загальні витрати за кредитом 1677,20 грн.

Порядок надання кредиту, порядок нарахування, сплати процентів, комісії та інших платежів, порядок повернення кредиту визначені у розділі 4 та 6 даного договору.

У реквізитах позичальника відповідачем вказаний номер електронного платіжного засобу для перерахування кредиту картка НОМЕР_2 .

Також 19.10.2025 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір кредитної лінії (надійний) №6713654.

Згідно умов підпунктів 2.2.1 2.2.4 пункту 2.2 договору, сума кредиту 9000.00 грн, строк кредитування 357 днів, розмір Першого обов`язкового платежу 3006.00 грн., період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 17 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 17 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 17 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів становить 20.

Згідно підпункту 2.2.8. пункту 2.2. договору, комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1552.50 грн).

Денна процентна ставка визначена у розмірі 0,95%.

Згідно пункту 2.5. договору максимальний кредитний ліміт, доступний для позичальника відповідно до умов цього договору, становить 9000.00 гривень. Даний ліміт є максимальною сумою коштів, яку Кредитодавець може надати Позичальнику в рамках цього Договору на умовах повернення, сплати процентів, комісій за надання кредиту та інших передбачених Договором платежів. Позичальник має право використовувати кошти в межах встановленого кредитного ліміту протягом строку дії Договору.

Порядок надання кредиту, порядок нарахування, сплати процентів, комісії та інших платежів, порядок повернення кредиту визначені у розділі 4 та 6 даного договору.

Зокрема пунктом 6.13 договору передбачено право кредитодавця вимагати повного дострокового повернення кредиту.

У реквізитах позичальника відповідачем вказаний номер електронного платіжного засобу для перерахування кредиту картка НОМЕР_2 .

Згідно довідок ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» вих. № КД-000034551 від 13.02.2026 та вих. № КД-000036747 від 16.02.2026, платіжних квитанцій № d1c5b273-e93b-404b-b34f-179bc818979e та № de10dd68-6c9d-40a1-ae32-57d113283fa7, підтверджується факт перерахування відповідачу кредитних коштів, а також факт періодичних оплат ним у рахунок погашення заборгованості.

05.01.2026 позивач направив відповідачу досудову вимогу про повернення кредиту.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за укладеними між сторонами договорами у відповідача перед позивачем виникла заборгованість яка, з урахуванням зменшених позовних вимог складається з наступного:

- заборгованість за договором №45517226, становить 29 677,20 грн, з яких: 28 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 781,20 грн заборгованості за процентами, 896,00 грн сума заборгованості за комісією;

- заборгованість за договором №6713654 становить 17 221,50 грн. з яких: 9 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 6 669,00 грн заборгованості за процентами, 1552,50 грн сума заборгованості за комісією.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов`язань, відповідальності за порушення зобов`язання, а також питання, пов`язані з кредитом.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Щодо форми укладених договорів суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відтак суд робить висновок, що кредитні договори підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірних правочинів.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідач згідно укладених договорів отримав у користування кредитні кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок, повідомлений ним при укладанні договорів, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів своєчасно та у повному обсязі не повернув, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення договорів між сторонами та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення договорів між позивачем та відповідачем, факт надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідач, вважаючи позовні вимоги недоведеними, жодних доказів на спростування правомірності вимог позивача не надав, не навів контр розрахунку заборгованості у разі незгоди із сумами, заявленими до стягнення позивачем, тому суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу та нарахованими відсотками.

Щодо позовних вимог в частині стягнення комісії за надання кредиту за вищевказаними договорами, суд зазначає наступне.

Умовами договору №45517226, а саме підпунктом 2.2.4. пункту 2.2. договору, сторонами узгоджена сплата комісії за надання кредиту 3,20% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 896,00 грн.).

Умовами договору №6713654, а саме підпунктом 2.2.8. пункту 2.2. договору, сторонами узгоджена сплата комісії за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1552.50 грн).

Відповідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За змістом частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Враховуючи, що при укладенні договорів сторонами узгоджена сплата комісії за надання кредитів, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн наданий договір №20-08/25 про надання правничої допомоги від 20.08.2025, Витяг з Акту №4-МК про отримання правової допомоги від 20.08.2025, з якого вбачається, що позивач отримав послуги від адвоката з вивчення документації, консультування клієнта, складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та інших клопотань для подачі до суду.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Відповідач з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не звертався.

Проаналізувавши подані на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу докази, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність заявлених витрат із предметом спору, значення вчинених процесуальних дій для розгляду справи, а також критерії реальності, необхідності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» м. Київ, площа Арсенальна, 1Б, код ЄДРПОУ 39861924 , заборгованість за договором №45517226 у розмірі 29 677,20 грн, з яких: 28 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 781,20 грн заборгованості за процентами, 896,00 грн заборгованості за комісією; заборгованість за договором №6713654 у розмірі 17 221,50 грн, з яких: 9 000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 6 669,00 грн заборгованості за процентами, 1552,50 грн заборгованості за комісією; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн, 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» м. Київ, площа Арсенальна, 1Б, код ЄДРПОУ 39861924 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю. О. Зеря