Ухвала суду № 138195576, 14.07.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2497/26

Провадження № 6/466/231/26

У Х В А Л А

14 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення від 03 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

29 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2026 року, у справі №466/2497/26.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2026 року з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» стягнуто заборгованість за кредитним договором №607011490 від 09 грудня 2020 року у загальному розмірі 45 689 грн 82 коп., а також судові витрати.

ОСОБА_1 зазначає, що не заперечує проти виконання рішення суду, визнає обов`язок щодо погашення визначеної судом заборгованості та має намір виконати рішення добровільно. Разом з тим, вказує, що одноразове виконання рішення суду у повному обсязі є для неї складним у зв`язку із матеріальним становищем. Зазначає, що її особисті доходи є обмеженими та складаються з соціальних виплат, що підтверджується відповідними довідками. Відтак, просить розстрочити виконання рішення суду, шляхом сплачення 3 000 щомісячно до повного погашення заборгованості.

В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані на обґрунтування заяви, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сімї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов було задоволено частково та стягнуто із відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №607011490 від 09 грудня 2020 року у розмірі 45 689 грн 82 коп., а також судові витрати.

Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення, ОСОБА_1 не заперечує проти виконання судового рішення, визнає покладений на неї обов`язок щодо погашення заборгованості та просить лише визначити інший порядок його виконання шляхом сплати присудженої суми частинами.

На підтвердження своїх доводів заявницею подано документи, які свідчать про її матеріальний стан та обмежений рівень доходів, що об`єктивно ускладнює можливість одноразового виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості. При цьому суд враховує, що заявниця не ухиляється від виконання рішення суду, а добровільно звернулася із відповідною заявою, що свідчить про її намір виконати рішення у повному обсязі.

Суд бере до уваги, що розстрочення виконання рішення суду не змінює змісту встановленого рішенням обов`язку відповідачки, а лише визначає порядок його виконання. Надання розстрочки у даному випадку сприятиме реальному виконанню рішення суду, водночас не позбавляючи стягувача права на отримання присуджених йому коштів.

Разом з тим, суд вважає, що підстав для розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу не встановлено, оскільки наведені заявницею обставини стосуються неможливості одноразового погашення саме основної суми заборгованості за кредитним договором. Тому розстроченню підлягає лише виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості у розмірі 45 689 грн 82 коп.

Враховуючи матеріальний стан заявниці, характер присуджених до стягнення коштів, необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, а також те, що розстрочення сприятиме реальному виконанню рішення суду, суд вважає за можливе задовольнити заяву частково та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості строком на 12 (дванадцять) місяців.

При цьому суд враховує, що судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу не є предметом основного грошового зобов`язання сторін, а є процесуальними витратами, покладеними на відповідачку за результатами розгляду справи, тому підстав для їх розстрочення суд не вбачає.

Розстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2026 року в частині стягнення заборгованості терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою суду, встановивши порядок виконання шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 3 807 грн 49 коп. (45 689 грн 82 коп. / 12 = 3 807 грн 49 коп.).

На підставі викладеного та керуючись ст. 258, 259, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення від 03 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 червня 2026 року у справі №466/2497/26 в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором №607011490 від 09 грудня 2020 року у розмірі 45 689 грн 82 коп. терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 3 807 грн 49 коп. (три тисячі вісімсот сім гривень 49 копійок).

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя: І. Є. Зима