Рішення № 138195495, 13.07.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1309/26

Провадження № 2/459/566/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судових засідань Ганас К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицький за правилами спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором відкриття кредитної лінії №1182-0581 від 02.04.2023 у розмірі 33211,60 грн, вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.04.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1182-0581. Згідно умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 7900,00 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, знижена % ставка 1,20 % в день, стандартна % ставка 1,50 % в день.

Вказує, що ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору про відкриття кредитної лінії. Відповідач не виконала в повному обсязі свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем, станом на 06.02.2026 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 37090,50 грн, з яких: 7268,00 грн заборгованість за кредитом, 29822,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами.Однак, позивачем частково списано заборгованість відповідача за нарахованими процентами у сумі 3878,90 грн за умови погашення останнім решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 33211,60 грн, з яких: 7268,00 грн заборгованість за кредитом, 25 943,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Тому просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

За клопотанням відповідача, розгляд справи 13.05.2026 відкладено на 01.07.2026.

18.05.2026 надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечила позовні вимоги, вказала, що позивач в позовній заяві посилається на те, що кредитний договір був укладений шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також зазначає про накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника Товариства. Разом з тим, із переліку додатків до позовної заяви вбачається відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт належного підписання договору саме відповідачем та існування оригіналу електронного документа. Зокрема, вважає, що позивачем не надано: ??журналів подій (лог-файлів) інформаційно-комунікаційної системи; ??технічних даних авторизації користувача; ??доказів введення одноразового ідентифікатора саме Відповідачем; ??відомостей щодо ІР-адреси, Device ID чи іншої технічної інформації;??протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису; ??сертифіката КЕП уповноваженої особи кредитодавця; ??кваліфікованої електронної позначки часу підписання договору зі сторони кредитодавця.

Вказує, що всупереч вимогам ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» позивачем не надано документів, які б підтверджували наявність усіх обов?язкових реквізитів електронного договору. Також зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів проходження відповідачем процедури належної електронної ідентифікації та верифікації особи під час укладення спірного договору, у тому числі заяви-анкети, яка б містила підтвердження волевиявлення відповідача та була підписана у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронні довірчі послуги». Окрім цього, акцентує увагу на тому, що у паспорті споживчого кредиту відсутні часові межі неможливо визначити, коли був підписаний даний документ та він є відокремленим файлом від основного договору, що не підтверджує цілісності такого.

Вважає, що умови договору не відповідають принципам добросовісності, розумності, справедливості, є несправедливими в силу вимог ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Встановлення процентної ставки в розмірі 29 215,00 % річних є проявом нечесної підприємницької практики та вводить споживача в оману щодо реальної вартості кредиту. оскільки розрахунок заборгованості здійснено станом на 06.02.2026, то вважає, що відсотки нараховані поза межами встановленого строку кредитування. Також вказує, що час підписання договору та видачі грошових коштів на підставі договору є однаковими, а оскільки фізично неможливо одночасно зробити дві окремі юридичні дії у той самий час, вважає, що квитанції про перерахування коштів не є належним та допустимим доказом підтвердження отримання коштів.

З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 01.07.2026 року учасники не з`явилися.

У матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, свої доводи відносно позову навели у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях.

Відповідно до реч.2 ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку висновку про задоволення позову частково, з огляду на наступне.

02.04.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1182-0581.

Згідно з пунктом 2.2. Договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів (кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 3.1. Договору).

Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця та які необхідні для укладення даного Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних (пункт 3.2. Договору).

При поданні інформації відповідно до п.3.2. цього Договору позичальником вперше, відбувається реєстрація Позичальника на веб-сайті Кредитодавця та формується Позичальнику його особистий розділ на веб-сайті Кредитодавця (Особистий кабінет). Доступ до Особистого Кабінету здійснюється Позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником відповідно до п.3.2. на веб-сайті Кредитодавця, і який має юридичне значення ідентифікації позичальника в розумінні ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 3.3. Договору).

Відповідно до пункту 3.7.Договору після прийняття Кредитодавцем рішення про можливість укладення цього Договору, Позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надання такої інформації через Особистий кабінет (оферта).

Відповідно до пункту 3.9. Договору безпосередньо після отримання акцепту від Позичальника, що є укладенням цього Договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», Кредитодавець накладає на Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфіковану електронну печатку Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Безпосередньо після цього Кредитодавець направляє Позичальнику підтвердження вчинення (укладення) Договору у формі електронного документа та примірник Договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфіковану електронну печатку Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані електронні документи направляються в Особистий кабінет Позичальника та на електронну адресу Позичальника, вказану ним у порядку, встановленому п. 3.2. Договору.

Згідно з пунктом 4.1. Договору загальний розмір кредиту - 7900,00 грн. Дата видачі кредиту 02.04.2023.

Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту (пункт 4.2. Договору).

У пункті 4.6. Договору сторони узгодили, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на суму виданого Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права на користування Кредитом за Зниженою ставкою).

За умовами п.10.2 договору, знижена процентна ставка становить 1.20% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою з першого дня користування Кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту. У разі несплати Позичальником нарахованих згідно умов Договору процентів за користування Кредитом або комісії за видачу Кредиту не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Стандартною процентною ставкою до дати повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів та комісії за видачу Кредиту (включаючи дату погашення заборгованості). 3 дати, наступної за днем повного погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів та комісії за видачу Кредиту нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Зниженою процентною ставко.

Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого Кредиту (п.4.7 договору).

У п. 4.9. сторони узгодили, що строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 26.01.2024. Строк кредиту є рівним строку кредитування.

Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає двадцять дев?ять тисяч двісті п?ятнадцять цілих, нуль сотих процентів (4.10. договору).

Цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (пункт 11.1. Договору).

У розділі 12 «Реквізити Сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача № НОМЕР_1 та використаний одноразовий пароль «А2959» як електронний підпис.

Крім того, відповідач підписав одноразовим ідентифікатором - паролем А2959 (електронний підпис) Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1182-0581 та паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені умови кредитування.

Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту за договором № 1182-0581 від 02.04.2023, видача коштів за кредитним договором здійснювалася за допомогою системи LiqPay на карту відповідача № НОМЕР_1 у розмірі 7900,00 грн 02.04.2023.

Із квитанції LiqPay №2268215188 встановлено, що 02.04.2023 перераховані кошти в розмірі 7900,00 грн, призначення платіжної операції видача кредитних коштів за договором № 1182-0581 від 02.04.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1182-0581 від 02.04.2023, у відповідача ОСОБА_2 за договором виникла заборгованість в сумі 37090,50 грн, з яких: 7268,00 грн заборгованість за кредитом, 29822,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Однак, позивачем частково списано заборгованість відповідача за нарахованими процентами у сумі 3878,90 грн за умови погашення останнім решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 33211,60 грн, з яких: 7268,00 грн заборгованість за кредитом, 25 943,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Підписання договору ОСОБА_1 підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові відповідачки, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання. Доказів підписання договорів від імені відповідача іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Також із належним чином засвідченої копії договору кредитної лінії №1182-0581 від 02.04.2023 вбачається, що договір підписаний директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Що стосується заперечень відповідача з приводу відсутності у матеріалах справи: журналів подій (лог-файлів) інформаційно-комунікаційної системи; технічних даних авторизації користувача; доказів введення одноразового ідентифікатора саме Відповідачем; відомостей щодо ІР-адреси, Device ID чи іншої технічної інформації; протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису; сертифіката КЕП уповноваженої особи кредитодавця; кваліфікованої електронної позначки часу підписання договору зі сторони кредитодавця, доказів проходження відповідачем процедури належної електронної ідентифікації та верифікації особи під час укладення спірного договору, то відповідач, як учасник справи, не заявляла клопотань про витребування таких доказів. Відтак посилання відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів ідентифікації відповідача, підписання кредитного договору є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами.

Доводи щодо відсутності в матеріалах справи доказів перерахування коштів за договором відхиляються судом, як безпідставні, і спростовуються таким. Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1182-0581 від 02.04.2023 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що підписаний електронним підписом позичальника та яким передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на його банківський рахунок зазначений відповідачем у кредитному договорі.Факт отримання коштів підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту за договором № 1182-0581 від 02.04.2023 на карту відповідача № НОМЕР_1 та квитанцією LiqPay №2268215188.Також варто зазначити, що відповідач не заперечила належності їй банківської карти № НОМЕР_1 та не подала виписки щодо відсутності зарахувань платіжну карту 02.04.2023 кредитних коштів.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору відповідачем, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 7900 грн.

Згідно ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчить як про отримання відповідачем кредитних коштів так і користування ними. При цьому відповідачем не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7268,00 грн.

Що стосується вимоги про стягнення відсотків, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача окрім простроченої заборгованості за кредитом, прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 25 943,60 грн, що у три рази перевищує розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту. Суд вважає, щовизначений розмір процентів (реальна річна процентна ставка двадцять дев?ять тисяч двісті п?ятнадцять цілих, нуль сотих процентів (4.10. договору)), які просить стягнути позивач з відповідача не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, має наслідком дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг, тому підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 у спорі з цих же правовідносин з цим же позивачем - ТОВ "Укр Кредит Фінанс", але до іншого боржника, в якій зазначено таке.

Позиція суду також кореспондується з позицією Верховного Суду викладеною як зазначалось вище у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З усього зазначеного слід зробити висновок, що кредитор передбачив такі положення в укладеному між сторонами договорі, які однозначно призвели до порушення прав споживача - відповідача і хоча, остання не заявляла зустрічного позову про визнання таких положень договору недійсними, однак, суд вважає, що задоволення таких вимог призведе до отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором та порушення прав споживача.

Крім цього, положення кредитного договору повинні бути сформульовані таким чином, щоб вони були зрозумілі усім споживачам, оскільки, якщо такі положення будуть незрозумілі пересічним громадянам без відповідної юридичної чи економічної освіти, то такі положення будуть спрямовані на введення споживача в оману. Схожі висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

З огляду на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором №1182-0581 від 02.04.2023 по процентам в розмірі 25943,60 грн. не є співрозмірною сумі кредиту за договором в розмірі 7900 грн, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами сторони відповідача, наведених у письмових поясненнях на позовну заяву та вважає за необхідне зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру тіла кредиту, тобто до 7900 грн.

Щодо тверджень відповідача про нарахування відсотків поза межами строку кредитування, то такі не заслуговують на увагу, оскільки нарахування відсотків здійснено за період з 02.04.2023 по 26.01.2024, тобто у межах строку кредитування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №1182-0581 від 02.04.2023 в розмірі 15168 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 7268,00 грн. та з простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 7900 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1215,94 грн, виходячи з наступного розрахунку 15168 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 33211,60 грн. (сума заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598, бульв.Лесі Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ) заборгованість за кредитним договором №1182-0581 від 02.04.2023 в розмірі 15168 грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 7268,00 грн. та з простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 7900 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 1215,94 грн судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.07.2026.

Суддя: А. І. Жураковський