Ухвала суду № 138195405, 14.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №591/6574/26

пр № 2/464/3189/26

У Х В А Л А

14 липня 2026 року м.Львів

Суддя Сихівського районного суд м.Львова Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и л а:

Позивач через електронний кабінет звернувся до Зарічного районного суду м.Суми із даним позовом у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зарічний районний суд м.Суми ухвалою від 10 червня 2026 року справу направив за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.

За результатами автоматизованого розподілу судову справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов переконання про необхідність направлення цивільної справи за підсудністю з наступних підстав.

За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2024 року у справі № 463/1178/23, яка у силу приписів ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає при застосуванні норм права, територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Згідно із вимогами ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою. Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) - ст.ст.3, 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Відповідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст.5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.

За відомостями Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу фактична адреса проживання відповідача: м.Львів, вул.Бой-Желінського, 2, що згідно із територіально-адміністративним поділом відноситься до Франківського району м.Львова.

Беручи до уваги, що зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача територіально не відноситься до Сихівського районного суду м.Львова, правові підстави для розгляду та відкриття провадження у справі даним судом відсутні, у зв`язку із чим суд передає справу за підсудністю Франківському районному суду м.Львова.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу (ч.9 ст.187 ЦПК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відомості, які б спростовували даний висновок, відсутні, а Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 752/22030/18 виснував, що недотримання правил територіальної підсудності є безумовною та достатньою правовою підставою для скасування судового рішення (ст.378 ЦПК України).

Постановлення даної ухвали жодним чином не порушує право позивача доступу до правосуддя, оскільки передача справи до належного суду не обмежує процедуру вирішення спору.

Керуючись ст.ст.31, 258-260 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и л а :

Цивільну справу № 591/6574/26 передати за підсудністю Франківському районному суду м.Львова

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 14 липня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Передачу справи здійснити не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення (ч.3 ст.31 ЦПК України).

Суддя Олена ТІМЧЕНКО