Рішення № 138195382, 13.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2066/26

пр.№ 2/464/1994/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13.07.2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТзОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

директор ТзОВ «ФК «ЕЙС» О.Поляков 26.03.2026 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором №342055498 від 16.10.2021 в розмірі 44 078,05 грн, а також судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №342055498 (далі Кредитний договір) з використанням електронного підпису, згідно з умовами якого, відповідачу надано кредитні кошти. На виконання умов договору ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було перераховано на банківську картку відповідача грошові кошти в сумі 1 000 грн, а відповідач в свою чергу зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами, відповідно до умов Кредитного договору. Надалі, відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 18 000 грн. Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним вище кредитним договором перейшло до ТзОВ «Таліон Плюс». Згідно з договором факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 право вимоги за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс»). ТзОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2026. Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №342055498 утворилась заборгованість у розмірі 44 078,05 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 11 882,91 грн, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 32 195,14 грн, відтак представник позивача просить стягнути цю суму з відповідача на користь позивача.

Ухвалою від 14.04.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, було задоволено клопотання про витребування в Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформації по банківській картці № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 .

На виконання ухвали від 14.04.2026 на адресу суду 08.09.2026 надійшла витребувана інформація від Акціонерного товариства «Універсал Банк».

Ухвалою від 18.06.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію по банківській картці № НОМЕР_2 .

На виконання ухвали від 18.06.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» 06.07.2026 надійшла витребувана судом інформація.

Представник позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві директор ТзОВ «ФК «ЕЙС» - Поляков О.В. просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

У зазначений відповідачу ОСОБА_1 строк останній не скористався своїм правом для подання відзиву на позов, відповідно до ст.178 ЦПК України, у судове засідання не з`явився повторно.

У зв`язку з наведеним, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.10.2021 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №342055498, згідно з умовами п.1.1. якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 22 000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Кредитного договору сума кредитного ліміту, вказана в п.1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 1 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 15.12.2021.

Пунктом 1.7 Кредитного договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 15.12.2021.

Згідно з п.1.8 Кредитного договору сторони погодили, що встановлений у п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та відповідно строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п.1.9 Кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: п.1.9.1 виключно за період строку, визначеного в п. 1.7. договору, нарахування процентів за користування здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 % річних, що становить 1,98 % від суми кредиту за кожен день користування ним; п.1.9.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,75 % від суми кредиту за кожен день користування ним; п.1.9.3 якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Згідно з п. 1.11 Кредитного договору основна сума кредиту має бути повернута не пізніше закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернута не пізніше дати, визначеної за правилами п. 1.12.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору.

Пунктом 1.12 Кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: п.1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається на кожен один календарний день, але не більше ніж на 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду; п.1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.7. договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1 цього договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до їх повного виконання.

Кредитний договір №342055498 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV6Т55Р.

Згідно з платіжними дорученнями від 16.10.2021, 17.10.2021, 19.10.2021, 22.10.2021, 16.11.2021, 17.11.2021, 21.11.2021, 01.12.2021 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 18 000 грн на карткові рахунки № НОМЕР_1 та № 4449-43ХХ-ХХХХ-7637.

Відповідно до наданої Акціонерним товариством «Універсал Банк» інформації на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 16.10.2021, 17.10.2021, 19.10.2021, 22.10.2021, 16.11.2021, 17.11.2021 та 21.11.2021 було здійснено переказ коштів в загальному розмірі 13 000 грн,

Згідно з виписки по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на такий було зараховано грошові кошти в загальному розмірі 4 000 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 18.01.2022 заборгованість за кредитним договором №342055498 від 16.10.2021 становить 31 348,81 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 11 882,91 грн, за процентами - 19 465,90 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТзОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №342055498 від 16.10.2021 за період з 18.01.2022 по 03.03.2022 нараховано 12729,24 грн процентів за користування кредитними коштами.

Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на умовах строковості, платності та поворотності надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в сумі 18 000 грн, шляхом перерахування йому грошових коштів на карткові рахунки № НОМЕР_1 та № 4449-43ХХ-ХХХХ-7637. Свої зобов`язання за кредитним договором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало. В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував.

Щодо переходу права вимоги за Кредитним договором від первісного кредитора до позивача слід зазначити таке.

Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28.11.2018 укладено Договір факторингу №28/1118-01.

Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року укладено додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 до договору факторингу № 28/1118-01, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року та 31 грудня 2024 року відповідно.

Відповідно до п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору - реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

На виконання п. 2.1. договору факторингу №28/1118-01 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано Реєстр прав вимоги №169 від 18.01.2022, де визначено, що ТзОВ «Таліон Плюс» набуває право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №342055498.

Таким чином, Реєстр прав вимоги №169, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором, був укладений між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» вже після укладення кредитного договору №342055498 від 16.10.2021. Окрім цього, строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово продовжувався додатковими угодами та був чинним станом на 18.01.2022 (день складання реєстру прав вимоги №169).

Між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 23.02.2024 укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до умов якого, з урахуванням витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024, ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №342055498.

Надалі, між позивачем ТзОВ «ФК «ЕЙС» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 15.07.2025 укладено договір факторингу №15/07/25-Е, згідно з умовами якого, з урахуванням витягу з реєстру боржників від 15.07.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників, ТзОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №342055498.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитора на підставі укладених договорів факторингу, а тому до ТзОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право вимоги за кредитним договором №342055498 від 16.10.2021, укладеного між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Щодо нарахування процентів за кредитним договором №342055498 від 16.10.2021 слід зазначити таке.

Згідно із ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Як вбачається з розрахунків заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», нарахування процентів за користування кредитом за договором здійснювалось до 03.03.2022, заборгованість за договором становить 44 078,05 грн, з яких 11 882,91 грн заборгованість за тілом кредиту та 32 195,14 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Оскільки 15.11.2021 строк дії договору було продовжено на 28 днів, у зв`язку зі сплатою відповідачем процентів за користування кредитом, а станом на 19.12.2021 була наявна заборгованість за кредитом, відтак строк дії договору продовжено на період, що не може перевищувати 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто до 03.03.2022.

Таким чином, проценти за користування кредитними коштами за Кредитним договором нараховано в межах строку дії цього договору з урахуванням пролонгації та за процентною ставкою, передбаченою умовами цього договору.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, а позивач отримав право вимоги за таким кредитним договором, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №342055498 від 16.10.2021 в розмірі 44 078,05 грн, з яких 11 882,91 грн заборгованість за тілом кредиту та 32 195,14 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості послуг та Додаткова угода №25771097315 до Договору про надання правничої допомоги 20/08/25-01 від 20.08.2025, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018, виданого Соломку О.В. на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 19.10.2018 №82.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2025 адвокатським бюро «Соломко та партнери», в особі керуючого бюро адвоката Соломка О.В. надано юридичні послуги ТзОВ «ФК «ЕЙС» на суму 7 000 грн.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 44 078,05 грн, тобто справа відноситься до малозначних, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Окрім цього, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №342055498 від 16.10.2021 в розмірі 44 078 (сорок чотири тисячі сімдесят вісім) грн 5 коп, з яких 11 882,91 грн заборгованість за тілом кредиту та 32 195,14 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, а всього 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, м.Київ, вул.Ю.Поправки, буд.6, каб.13.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК