Рішення № 138195353, 13.07.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2722/26

Провадження № 2/450/2401/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором № 176645951 від 17.08.2024 у розмірі 34614,50 грн, а також понесені судові витрати, мотивуючи позовні вимоги тим, що 17.08.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 176645951 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, яким відповідачу надано кредит у розмірі 10700,00 грн на умовах, визначених договором. Вказує, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Зазначає, що на підставі договору факторингу № МВ-ТП/5 від 22.10.2024 право вимоги за договором № 176645951 від 17.08.2024 перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс». Крім цього, на підставі договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025 право вимоги за договором № 176645951 від 17.08.2024 перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача ТОВ «Юніт Капітал». Вказує, що заборгованість відповідача за договором № 176645951 від 17.08.2024 у загальному становить 39964,50 грн, з яких: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23914,50 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 5350,00 грн - заборгованість за неустойкою, однак позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором без врахування неустойки у розмірі 34614,50 грн, з яких: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23914,50 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом. Просить позовні вимоги задовольнити, а також відшкодувати понесені судові витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою від 16.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 16.06.2026 клопотання позивача ТОВ «Юніт Капітал» про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ «КредоБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

03.07.2026 АТ «КредоБанк» подано до суду витребувані докази про зарахування коштів на банківську картку відповідача.

Відповідач повідомлялася про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У визначений судом строк відповідач не скористалася правом подачі відзиву, а тому розгляд справи проводиться на підставі наявних доказів в порядку частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 17.08.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем укладено договір № 176645951 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір кредитної лінії № 176645951 та Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 176645951 від 17.08.2024 підписані сторонами, а позичальником зокрема одноразовими ідентифікаторами 5789, VCMX.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 10700,00 грн, строком на 1826 днів з 17.08.2024 до 16.09.2029, дисконтний період становить 30 днів, зі сплатою ставки 0,56% протягом дисконтного періоду та ставки 1,5% після дисконтного періоду.

На підтвердження укладення договору позивачем надано платіжне доручення від 17.08.2024 та довідку ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», де зазначено, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» успішно здійснено переказ грошових коштів 17.08.2024 о 16:41:53 год у розмірі 10700,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , що належить відповідачу ОСОБА_1 .

Крім цього, АТ «КредоБанк» подано до суду витребувані докази, де зазначили, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку НОМЕР_1 , на яку 17.08.2024 здійснено зарахування коштів у розмірі 10700,00 грн, підтверджено, що фінансовий номер НОМЕР_2 належить відповідачу та надано виписку по особовому рахунку за 17.08.2024.

Так, судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, здійснив переказ коштів на загальну суму 10700,00 грн згідно договору № 176645951 від 17.08.2024.

Як вбачається із розрахунків заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за договором № 176645951 від 17.08.2024, станом на 30.09.2025, заборгованість становить 34614,50 грн, з яких: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23914,50 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 5350,00 грн - заборгованість за неустойкою. Судом встановлено, що нарахування процентів здійснювалося за період з 17.08.2024 по 30.09.2025.

22.10.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/5.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 22.10.2024 до договору факторингу № МВ-ТП/5 від 22.10.2024 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 176645951 від 17.08.2024 у розмірі 26643,00 грн, з яких: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10593,00 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 5350,00 грн - заборгованість за неустойкою. Судом встановлено, що ТОВ «Таліон Плюс» самостійно здійснило нарахування процентів відповідно до умов кредитного договору.

30.09.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 30/0925-01.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 30.09.2025 до договору факторингу № 30/0925-01 від 30.09.2025, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 176645951 від 17.08.2024 у розмірі 39964,50 грн, з яких: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23914,50 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 5350,00 грн - заборгованість за неустойкою. Однак, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором без врахування неустойки у розмірі 34614,50 грн, з яких: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23914,50 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

У пункті 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовими ідентифікаторами - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 у справі № 234/7723/20.

Судом встановлено, що 17.08.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 176645951 у формі електронного документу. Договір кредитної лінії № 176645951 та Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 176645951 від 17.08.2024 підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами 5789, VCMX.

Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг».

Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна договір № 176645951 з ним не був би укладений.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу у розмірі 10700,00 грн згідно договору № 176645951 від 17.08.2024, що підтверджується платіжним дорученням від 17.08.2024 та довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов договору.

Разом з цим, відповідач свого зобов`язання за договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Щодо набуття ТОВ «Юніт Капітал» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Наданий позивачем договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що договір оскаржувався в судовому порядку відсутні.

За наведених обставин, суд вважає, що позивач ТОВ «Юніт Капітал» як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за договором № 176645951 від 17.08.2024.

Як вбачається із розрахунків заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за договором № 176645951 від 17.08.2024, станом на 30.09.2025, заборгованість становить 39964,50 грн, з яких: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23914,50 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом, 5350,00 грн - заборгованість за неустойкою.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правонаступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34614,50 грн, що складається з: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23914,50 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Статтею 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено терміни, зокрема 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, позивач незважаючи на те, що кредитний договір № 176645951 від 17.08.2024,що укладено після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування процентної ставки і нарахував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі базової ставки 1,5%, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З огляду на вказане, зазначені вище дії позивача безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування відсоткової ставки у розмірі базової ставки 1,5% значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1% та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд погоджується із умовами кредитного договору щодо нарахування відповідачу за період з 17.08.2024 по 16.09.2024 відсотків за користування кредитом у розмірі 0,56% на день.

Звідси, заборгованість відповідача за наведений вище період становить 1857,52 (10700,00 грн * 0,56%* 31 день).

Однак, суд не погоджується з нарахованими процентами за період з 17.09.2024 по 13.01.2025 за базовою ставкою 1,5%.

Починаючи з 17.09.2024 щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 1 % за відсутності домовленості сторін про менший розмір відсотків.

Таким чином, позивач, виходячи з розміру кредиту 10700,00 грн, мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі 107 грн (10700,00 грн * 1%) на день, а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище термін, право на стягнення яких має позивач, складає 12733,00 грн (199 днів * 107 грн).

Так, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за процентами за кожен день користування кредитом № 176645951 від 17.08.2024 становить 14590,52 грн (12733,00 грн + 1857,52 грн).

Звідси, заборгованість відповідача за договором № 176645951 від 17.08.2024 у загальному становить 25290,52 грн, з яких: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14590,52 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача 7000,00 грн понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зі змісту поданих на підтвердження вказаних обставин документів вбачається, що договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026, додаткова угода № 25771387438 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 від 21.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026, підписані директором позивача ТОВ «Юніт Капітал» та керуючим адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» Тимошенком Олександром Олександровичем, у той час як скерована до суду позовна заява підписана не останнім, а представником ТОВ «Юніт Капітал» Куксою Кариною Олександрівною, яка представляє інтереси позивача, тому надання ОСОБА_2 правничої професійної допомоги позивачу у цій справі є не доведеним належними доказами, що позбавляє суд можливості стягнути такі витрати з відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивував позовні вимоги, знайшли частково своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 176645951 від 17.08.2024 у розмірі 25290,52 грн, з яких: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14590,52 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1945,20 грн, виходячи з наступного розрахунку 25290,52 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (ставка судового збору) : 34614,50 грн (сума заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 25290,52 грн (двадцять п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень п`ятдесят дві копійки) заборгованості за договором № 176645951 від 17.08.2024, що складається з: 10700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14590,52 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 1945,20 грн (одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять гривень двадцять копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, який не був присутній при оголошенні рішення має право на поновлення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга буде подана в 30-денний строк з дня отримання копії судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 13.07.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська