Ухвала суду № 138195294, 08.07.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/284/26 Справа №447/2396/26

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

08.07.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2026 за №12026141250000181,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старий Самбір, Львівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисниці ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року на розгляд судді Миколаївського районного суду Львівської області ОСОБА_1 передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2026 за №12026141250000181, щодо ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України.

Ухвалою суду від 30.06.2026, обвинувальний акт призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 08.07.2026.

В підготовче судове засідання 08.07.2026 з`явилися прокурор, обвинувачений та його захисниця.

Потерпілий ОСОБА_6 в підготовче засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд кримінального провадження без його участі.

Прокурор, обвинувачений та його захисниця проти проведення підготовчого судового засідання без участі потерпілого ОСОБА_6 , не заперечили.

Відповідно до ч.2 ст.314 КПК України, законодавцем встановлено, що підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Оскільки потерпілий подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, інші учасники не заперечують проти проведення підготовчого засідання без участі потерпілого, та його неявка не перешкоджає вирішенню питань, які суд вирішує у підготовчому судовому засіданні, суд вважає за можливе провести підготовче засідання без участі потерпілої.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України.

Копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинувачений та його захисник отримали 26.06.2026.

В підготовчому засіданні встановлено, що вказане кримінальне провадження підсудне Миколаївському районному суду Львівської області, підстав для повернення обвинувального акта немає, та відповідних клопотань не поступало.

Під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, клопотання про затвердження угоди відповідно до ст.ст. 468-475 КПК України, у кримінальному провадженні не заявлялось.

Підстав для закриття провадження, що передбачені пунктами 4-8, 10 ч.1 та ч.2 ст.284 КПК України, на даній стадії судового провадження не встановлено.

Прокурор, обвинувачений та його захисниця не заперечили проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Прокурор заявив клопотання про надання доручення органу пробації щодо підготовки досудової доповіді відносно особи обвинуваченого.

Інші учасники кримінального провадження не заперечили проти надання доручення органу пробації щодо підготовки досудової доповіді відносно обвинуваченого.

Відповідно до положень ч.5 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Відповідно до ч.1,2 ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України, нижня межа санкції за які не перевищує п`яти років позбавлення волі, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також ухвалення судового рішення щодо виду покарання, необхідно доручити представнику органу пробації скласти досудову доповідь в порядку, визначеному законодавством.

Окрім того, прокурором подано клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке у відповідності до ст.186 КПК України, слід вирішити в даному підготовчому засіданні.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтвердили, що отримали відповідне клопотання про продовження запобіжного заходу, в межах строків визначених ч.2 ст. 184 КПК України.

Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що на розгляді Миколаївського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України.

Згідно обвинувального акту, досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 25.08.2025 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України та в подальшому направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №303 від 25.10.2025 солдат ОСОБА_3 , переведений до військової частини НОМЕР_2 та зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення даної військової частини.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 126, 127 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил поведінки військовослужбовців; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.

Окрім того, відповідно до ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України солдат ОСОБА_3 , зобов?язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, солдат ОСОБА_3 , у порушення вимог вказаних нормативних актів, 10 листопада 2025 року, близько 07 годин 00 хвилин, діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив місце тимчасового перебування військової частини НОМЕР_2 з дислокацією у АДРЕСА_2 , обов?язки військової служби не виконував до 17.02.2026 - моменту повернення в розташування військової частини НОМЕР_2 .

02 березня 2026 року, близько 18 години 00 хвилин, солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив місце тимчасового перебування військової частини НОМЕР_2 з дислокацією у АДРЕСА_3 , обов?язки військової служби не виконував до 11.05.2026 - моменту затримання останнього на підставі ст. 208 КПК України (у місті м. Новий Розділ Стрийського району Львівської області) за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а отже останній у такий спосіб незаконно припинив виконувати свій конституційний обов?язок, щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності, а службовий час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його, з виконанням обов?язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості для цього.

Крім того, солдат ОСОБА_3 11.05.2026 близько 20:50 гол. перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_4 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кухонним ножем три удари, а саме один удар в область серця, один в область 6 ребра та один в область правого передпліччя.

Унаслідок вказаних умисних дій потерпілому ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, а самс: проникаючу в ліву плевральну порожнину колото-різану рану з ушкодженням серцевої сорочки перикарла та крововиливом у її порожнину, тобто гемоперикаром: непроникаючу рану з локалізацією в ділянці 6-го ребра справа: різану рану в ділянці правого передпліччя.

Зазначає, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_7 показаннями свідка ОСОБА_8 , протоколом огляду місця події від 12.05.2026. протоколом затримання та особистого обушуку підозрюваного ОСОБА_3 , матеріалами службових розслідувань військової частини НОМЕР_2 стосовно відсутності на військовій службі ОСОБА_3 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Також, прокурор зазначає, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати і на теперішній час, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів за які, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв?язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які є сусідами потерпілого ОСОБА_6 , та які у своїх показах зазначають про причетність підозрюваного ОСОБА_3 до спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що об?єктивно створює ризик здійснення на них незаконного впливу з боку підозрюваного з метою зміни або відмови від наданих показів, у тому числі шляхом психологічного тиску, залякування чи застосування насильства; вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, шо ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, двічі самовільно залишав військову частину в умовах воєнного стану, крім того вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КК України, саме під час незаконного перебування поза розташуванням військової частини. При цьому ОСОБА_3 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у вигляді позбавлення волі.

Також, прокурор вважає, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, окрім, як тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти наведеним вище ризикам.

В судовому засіданні прокурор в повному обсязі підтримав клопотання з підстав що викладені в ньому. Додатково зазначив, що на стадії досудового розслідування обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв`язку із наявністю ризиків передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати на даний час. Просить подане клопотання задовольнити. Також вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисниця адвокат ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають, що наведені прокурором ризики, є недоведені. Посилаються на те, що обвинувачений співпрацює із слідством, вину визнає, та не має наміру переховуватись від суду чи впливати на свідків. Просять визначити інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме у виді цілодобового домашнього арешту. Також зазначили, що якщо суд дійде висновку про доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просять визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України законодавцем визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В силу вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 .

Як вбачається із ухвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 12.05.2026 в ході досудового розслідування кримінального провадження №12026141250000181 від 11.05.2026, обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10.07.2026 із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів.

30.06.2026 обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України скеровано до Миколаївського районного суду Львівської області для розгляду.

Ухвалою суду від 30.06.2026, вказаний обвинувальний акт призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

На даний час, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 перебуває на розгляді в суді, судове слідство ще не розпочато, жодні докази не досліджувались, свідки не допитувались. Завершити судовий розгляд до 10.07.2026, не видається можливим.

При розгляді клопотання судом встановлено, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України. Як вбачається з обвинувального акту, доданого до нього реєстру, ОСОБА_3 на підставі зібраних доказів обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України, які відноситься до категорії тяжких злочинів.

При цьому, перевіряючи обґрунтованість підозри (обвинувачення), суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

Згідно хвали слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 12.05.2026, при обранні на той час підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання; ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При розгляді клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурором доведено що встановлені при обранні запобіжного заходу ризики передбачені у п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а саме ОСОБА_3 може: переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв?язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності останній може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які є сусідами потерпілого , які ще судом не допитувались; вчиняти інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, шо ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану, та у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України, саме заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому під час незаконного перебування поза розташуванням військової частини.

Також, при вирішенні цього клопотання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість дійти висновку про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Стосовно того, чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (частина 1 статті 184 Кримінального процесуального кодексу України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .

Поряд з тим, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, в розмірі, встановленому ч.5 ст.182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст.194 КПК України обов`язків у разі внесення застави та звільнення з - під варти.

Так, відповідно до ч.ч.4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як вбачається з ухвали суду від 12.05.2026, при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було визначено обвинуваченому заставу в розмірі 266240,00 гривень, що відповідає 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) та узгоджується зі змістом ст.182 КПК України. Сторонами не надано суду доказів, які б давали підстави для зміни визначеного судом розміру застави.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі Стрийського району Львівської області, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну (у разі їх наявності/відновлення).

Згідно з ч.7 ст.194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Керуючись статями 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 194, 197, 314-316, 331, 369-372, 392, 395 КПК України, суд,

постановив:

кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України, призначити до судового розгляду суддею одноособово на 17.07.2026 о 12 год. 00хв.

Судове засідання, відбудеться в приміщенні Миколаївського районного суду Львівської області (вул. Мазепи, буд. 29, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область).

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Доручити персоналу Стрийського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області скласти та подати суду в строк до 17.07.2026 року досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.5 ст.407 КК України.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», що за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 20.

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 12год. 50хв. 08 липня 2026 року по 12год. 50хв. 05 вересня 2026 року, включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Миколаївського районного суду Львівської області (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк отримувача: ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA918201720355299001500000757).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 на строк до 05 вересня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі Стрийського району Львівської області, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну (у разі їх наявності/відновлення).

Роз`яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4

Копію ухвали направити до Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19», для її виконання в частині утримання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 10.08.2026.

Суддя ОСОБА_9