Ухвала суду № 138194394, 09.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14441/26

Провадження № 1-кс/643/5572/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане у межах кримінального провадження № 42025220000000288 від 15.12.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, перебуває на посаді молодшого інспектора взводу реагування Управління поліції охорони у Харківській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова 06.07.2026 надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025220000000288 від 15.12.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обґрунтованою підозрою про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в Україні, будучи достовірно обізнаним про особливий правовий режим воєнного стану, який введено в Україні з 24.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією рф, та настанням з моменту оголошення рішення про мобілізацію особливого періоду, який передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який триває і до теперішнього часу, вчинив злочинні дії за таких обставин.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить службу в органах Національної поліції та перебуває на посаді молодшого інспектора взводу реагування Управління поліції охорони у Харківській області.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, ОСОБА_4 , як працівник органу державної влади, зобов`язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_4 , як поліцейський, був представником держави, законні вимоги якого є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. При виконанні покладених на нього обов`язків ОСОБА_4 повинен керуватись тільки законом, діяти в його межах і підпорядковуватись тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.

Так, в невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, проте не пізніше 13.04.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді молодшого інспектора взводу реагування Управління поліції охорони у Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення протиправним шляхом, вступив у злочинну змову з поліцейським-водієм взводу реагування батальйону № 2 Управління поліції охорони у Харківській області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами вчинили закінчений замах на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період за наступних обставин.

Так, в лютому 2026 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 в ході особистої бесіди повідомила знайомому ОСОБА_4 , що її товариша ОСОБА_11 , нещодавно автоматично було знято з розшуку з бази «Резерв+». Однак, ОСОБА_4 пояснив, що автоматичне зняття з розшуку не свідчить про унеможливлення подальшого оголошення у розшук такої особи та призову на військову службу, і він дізнається про можливість працевлаштування ОСОБА_11 на підприємство у м. Харкові, де надається бронювання, з метою уникнення мобілізації останнього.

В подальшому, 13.04.2026 приблизно о 15:00, перебуваючи поблизу будинку №8-А по вул. Машиністів в м. Харкові, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, під час зустрічі з ОСОБА_12 повідомив останній, що він зі своїми знайомими готовий організувати фіктивне працевлаштування ОСОБА_11 на одне з підприємств м. Харкова, де буде надано бронювання, при цьому не потрібно буде відвідувати робоче місце і виконувати будь які функціональні обов`язки за посадою, та за надання таких послуг необхідно надати приблизно 4000 доларів США. При цьому, на вимогу ОСОБА_4 останньому було надано номер телефону ОСОБА_11 для особистого спілкування.

Після чого, 15.04.2026 приблизно о 22:00 ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, в ході телефонної розмови у месенджері «WhatsApp» повідомив ОСОБА_11 , що він є знайомим ОСОБА_4 та запропонував зустрітись для обговорення питання номінального працевлаштування на одне з комунальних підприємств м. Харкова з метою отримання бронювання з метою уникнення від мобілізації на військову службу.

В подальшому, 16.04.2026 приблизно о 12:00 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , перебуваючи поблизу ТЦ «Екватор» за адресою м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 256 Б, діючи на виконання спільного злочинного плану з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, повідомили ОСОБА_11 про можливість фіктивного працевлаштування на підприємство для отримання бронювання від мобілізації після надання їм грошових коштів у сумі 4500 доларів США, при цьому не буде необхідності відвідувати робоче місце і виконувати будь які функціональні обов`язки за посадою.

Водночас, ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправність наведених вище дій ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , з метою викриття та припинення злочинної діяльності вказаних осіб, звернувся до правоохоронного органу із відповідною заявою.

28.04.2026 приблизно о 12:30 ОСОБА_8 , діючи умисно та протиправно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, перебуваючи поблизу ТЦ «Екватор» за адресою м. Харків, пр-т Героїв Харкова 256-Б, одержав від ОСОБА_11 для себе, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, грошові кошти у сумі 4500 доларів США за вирішення питання щодо фіктивного працевлаштування ОСОБА_11 до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», при якому останньому фактично не потрібно буде відвідувати робоче місце і виконувати обов`язки за посадою, однак це буде підставою для отримання бронювання від призову на військову службу під час мобілізації. Також під час вказаної зустрічі ОСОБА_13 запевнив ОСОБА_11 , що протягом одного місяця буде вирішено питання щодо зазначеного працевлаштування, та одержав особисті документи останнього для оформлення працевлаштування на КП «Комплекс з вивозу побутових відходів».

Крім того, в той же час ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб в ході телефонної розмови з ОСОБА_14 підтвердив останній про вищевказані умови фіктивного працевлаштування ОСОБА_11 до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів».

В подальшому 30.04.2026 приблизно о 16:40 ОСОБА_8 , діючи за спільним злочинним планом, перебуваючи поблизу станції метро «Палац Спорту» в м. Харкові, для фіктивного працевлаштування на підприємство отримав від ОСОБА_11 його особисті документи, а саме витяг про місце реєстрації та реєстраційний номер облікової картки платника податків

07.05.2026 приблизно о 12.30 годин в ході телефонної розмови ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 , що процесу його оформлення на підприємство триває, вони все контролюють та документи пройшли перевірку і почався процес працевлаштування на підприємство.

Однак злочинний умисел, спрямований на фіктивне працевлаштування ОСОБА_11 та подальше незаконне оформлення його бронювання від призову на військову службу під час мобілізації, не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки невстановлена в ході досудового розслідування особа, якій були передані отримані від ОСОБА_11 кошти для їх подальшої передачі службовим особам підприємства з метою забезпечення фіктивного працевлаштування, після отримання зазначених коштів припинила зв`язок із співучасниками, а її місцезнаходження досудовим розслідуванням не встановлено, що унеможливило завершення реалізації спільного злочинного умислу, та злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

06.07.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме в закінченому замаху на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 15.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 15.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 28.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 22.06.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 16.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 16.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 08.05.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 20.05.2026; протоколом огляду, копіювання, вручення а помітки заздалегідь ідентифікованих грошових купюр від 28.04.2026; протоколом за результатом проведення НСРД контролю за вчиненням злочину від 28.04.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,-відеоконтроль особи від 15.04.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,-відеоконтроль особи від 26.05.2026; протоколом за результатами проведення НСРД аудіо,-відеоконтроль особи від 26.05.2026; відповідями на доручення; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Водночас в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 працює на посаді молодшого інспектора взводу реагування Управління поліції охорони у Харківській області, але усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, понятих, експертів по вказаному кримінальному провадженню, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, у тому числі:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що може бути виражено у неявці підозрюваного на виклики до відповідних органів;

незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності,

знищення, спотворення будь-яких з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, через необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, про що подав письмові заперечення.

Підозрюваний підтримав позицію захисника, а також повідомив, що суть підозри йому зрозуміла.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання з додатками, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, встановив таке.

Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025220000000288 від 15.12.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України обґрунтована. Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, існує на тій підставі, що ОСОБА_4 не має у власності нерухомого майна та транспортних засобів, а тому не має міцних соціальних зв`язків (неодружений, дітей немає), і відтак отримає умови, за яких зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними, ніж покарання і процедура його виконання. Вказані обставини створюють передумови уникнути підозрюваному від кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органу досудового розслідування або суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні існує на тій підставі, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх колег, здійснити вплив на заявників, свідків, понятих, можуть погрожувати їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

Підозрюваний чітко усвідомлює коло осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення ним та іншими причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення особами, таким чином може впливати на цих свідків шляхом їх залякування, або схиляти до дачі завідомо неправдивих показань, як стосовно нього так і стосовно інших фігурантів кримінального правопорушення.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризики, передбачені п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не доведені.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії, однак має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ст. 178 КПК України судом враховано, що ОСОБА_4 раніше не судимий, неодружений, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, за місцем служби характеризується позитивно. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані слідчим суддею, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені вище ризики.

За змістом ст. 131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 114-2, 258 258-6, 260, 261, 437 442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, передбачає застосування виключного запобіжного заходу, слідчий суддя доходить висновку про неможливість застосування іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з тримання під вартою.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 114-2, 258 258-6, 260, 261, 402 405, 407, 408, 429, 437 442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, за місцем проходження служби характеризується позитивно, суд доходить висновку про відсутність перешкод для визначення ОСОБА_4 застави, в межах визначених ч. 5 ст. 182 КПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Відтак, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, правову підставу для застосування виключного запобіжного заходу, а саме вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, а також, характеризуючі дані про особу підозрюваного, його сімейний та матеріальний стан, наявність офіційного працевлаштування, слідчий суддя доходить висновку, що на цій стадії кримінального провадження клопотання слідчого обґрунтоване та наявні підставі для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я чи з інших підстав слідчому судді не надано.

При цьому, слідчий суддя наголошує, що відповідно до положень ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 196, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 06.09.2026, включно.

Строк тримання під вартою рахувати з 09:30 год 09.07.2026.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст. 111, 112 КПК України.

Визначити суму застави у розмірі 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 09.07.2026 у справі № 643/14441/26 (провадження № 1-кс/643/5572/26) відносно ОСОБА_4 . Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 16:55 13.07.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_17