Ухвала суду № 138194346, 09.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14440/26

Провадження № 1-кс/643/5571/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 м. Харків

Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, підполковника Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури ОСОБА_7 , подане у кримінальному провадженні №42025220000000288 від 15.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Терни, Недригайлівського району, Сумської області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -

встановив:

До слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання, в обґрунтування якого зазначено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025220000000288 від 15.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» (далі КП «КВПВ») належить до об`єктів критичної інфраструктури, оскільки здійснює діяльність у сфері поводження з побутовими відходами, що є складовою сектору житлово-комунального господарства згідно із законодавством України (відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру» №1882-IX від 16.11.2021; постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 №1109 «Про затвердження критеріїв віднесення об`єктів до критичної інфраструктури», постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №563 «Про затвердження Порядку віднесення об`єктів до критичної інфраструктури» та інше), оскільки здійснює діяльність у сфері вивезення твердих побутових відходів, обґрунтовано віднесене до об`єктів критичної інфраструктури та має право на бронювання окремих працівників, необхідних для забезпечення безперервної роботи підприємства.

При цьому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в Україні, будучи достовірно обізнаним про особливий правовий режим воєнного стану, який введено в Україні з 24.02.2022 у зв`язку зі збройною агресією рф, та настанням з моменту оголошення рішення про мобілізацію особливого періоду, який передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який триває і до теперішнього часу, вчинив злочинні дії за таких обставин.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить службу в органах Національної поліції та перебуває на посаді поліцейського-водія взводу реагування Батальйону №2 Управління поліції охорони у Харківській області.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, ОСОБА_4 , як працівник органу державної влади, зобов`язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_4 , як поліцейський, був представником держави, законні вимоги якого є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. При виконанні покладених на нього обов`язків ОСОБА_4 повинен керуватись тільки законом, діяти в його межах і підпорядковуватись тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.

Так, в невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, проте не пізніше 13.04.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді поліцейського-водія взводу реагування батальйону №2 Управління поліції охорони у Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення протиправним шляхом, вступив у злочинну змову з молодшим інспектором взводу реагування Управління поліції охорони у Харківській області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами вчинили закінчений замах на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період за наступних обставин.

Так, в лютому 2026 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 в ході особистої бесіди повідомила знайомому ОСОБА_9 , що її товариша ОСОБА_11 , нещодавно автоматично було знято з розшуку з бази «Резерв+». Однак, ОСОБА_9 пояснив, що автоматичне зняття з розшуку не свідчить про унеможливлення подальшого оголошення у розшук такої особи та призову на військову службу, і він дізнається про можливість працевлаштування ОСОБА_11 на підприємство у м. Харкові, де надається бронювання, з метою уникнення мобілізації останнього.

В подальшому, 13.04.2026 приблизно о 15:00, перебуваючи поблизу будинку №8-А по вул. Машиністів в м. Харкові, ОСОБА_9 , маючи злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, під час зустрічі з ОСОБА_12 повідомив останній, що він зі своїми знайомими готовий організувати фіктивне працевлаштування ОСОБА_11 на одне з підприємств м. Харкова, де буде надано бронювання, при цьому не потрібно буде відвідувати робоче місце і виконувати будь які функціональні обов`язки за посадою, та за надання таких послуг необхідно надати приблизно 4000 доларів США. При цьому, на вимогу ОСОБА_9 останньому було надано номер телефону ОСОБА_11 для особистого спілкування.

Після чого, 15.04.2026 приблизно о 22:00 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, в ході телефонної розмови у месенджері «WhatsApp» повідомив ОСОБА_11 , що він є знайомим ОСОБА_9 та запропонував зустрітись для обговорення питання номінального працевлаштування на одне з комунальних підприємств м. Харкова з метою отримання бронювання з метою уникнення від мобілізації на військову службу.

В подальшому, 16.04.2026 приблизно о 12:00 ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу ТЦ «Екватор» за адресою м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 256 Б, діючи на виконання спільного злочинного плану з ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період,повідомили ОСОБА_11 про можливість фіктивного працевлаштування на підприємство для отримання бронювання від мобілізації після надання їм грошових коштів у сумі 4500 доларів США, при цьому не буде необхідності відвідувати робоче місце і виконувати будь які функціональні обов`язки за посадою.

Водночас, ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправність наведених вище дій ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , з метою викриття та припинення злочинної діяльності вказаних осіб, звернувся до правоохоронного органу із відповідною заявою.

28.04.2026 приблизно о 12:30 ОСОБА_4 , діючи умисно та протиправно, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, перебуваючи поблизу ТЦ «Екватор» за адресою м. Харків, пр-т Героїв Харкова 256-Б, одержав від ОСОБА_11 для себе, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, грошові кошти у сумі 4500 доларів США за вирішення питання щодо фіктивного працевлаштування ОСОБА_11 до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», при якому останньому фактично не потрібно буде відвідувати робоче місце і виконувати обов`язки за посадою, однак це буде підставою для отримання бронювання від призову на військову службу під час мобілізації. Також під час вказаної зустрічі ОСОБА_13 запевнив ОСОБА_11 , що протягом одного місяця буде вирішено питання щодо зазначеного працевлаштування, та одержав особисті документи останнього для оформлення працевлаштування на КП «Комплекс з вивозу побутових відходів».

Крім того, в той же час ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб в ході телефонної розмови з ОСОБА_14 підтвердив останній про вищевказані умови фіктивного працевлаштування ОСОБА_11 до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів».

В подальшому 30.04.2026 приблизно о 16:40 ОСОБА_4 , діючи за спільним злочинним планом, перебуваючи поблизу станції метро «Палац Спорту» в м. Харкові, для фіктивного працевлаштування на підприємство отримав від ОСОБА_11 його особисті документи, а саме витяг про місце реєстрації та реєстраційний номер облікової картки платника податків

07.05.2026 приблизно о 12.30 годин в ході телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_11 , що процесу його оформлення на підприємство триває, вони все контролюють та документи пройшли перевірку і почався процес працевлаштування на підприємство.

Однак злочинний умисел, спрямований на фіктивне працевлаштування ОСОБА_11 та подальше незаконне оформлення його бронювання від призову на військову службу під час мобілізації, не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , оскільки невстановлена в ході досудового розслідування особа, якій були передані отримані від ОСОБА_11 кошти для їх подальшої передачі службовим особам підприємства з метою забезпечення фіктивного працевлаштування, після отримання зазначених коштів припинила зв`язок із співучасниками, а її місцезнаходження досудовим розслідуванням не встановлено, що унеможливило завершення реалізації спільного злочинного умислу, та злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме в закінченому замаху на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

06.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Слідчий, посилаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на заявника, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв`язку з чим сторона обвинувачення просить застосувати запобіжний захід у вигляді триманні під вартою без визначення розміру застави, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищенаведеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор виступив з промовою, у котрій підтримав клопотання, навівши тотожні аргументи, просив клопотання задоволити з підстав, у ньому наведених.

Захисник у судовому засіданні просив долучити копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно та службову характеристику на його підзахисного. Виступив з промовою, у котрій проти задоволення клопотання заперечив по причині необґрунтованості, на думку сторони захисту, заявлених стороною обвинувачення ризиків та необґрунтованості повідомленої підозри. Просив застосувати до його підзахисного нічний домашній арешт, а у випадку задоволення клопотання визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний в судовому засіданні позицію свого захисту підтримав повністю.

У порядку репліки прокурор просив звернути увагу на протоколи за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій на підтвердження інтелектуально-вольового аспекту суб`єктивної сторони складу інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.

Заслухавши прокурора, слідчого, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Нормами ст. 22 КПК України врегламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особи підозрюваного, тощо.

Наразі ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України; існування ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого судді доведені стороною обвинувачення.

Встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, (заява № 18731/19) від 28.10.1994).

Проте, у практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами (рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, № 12245/86, № 12383/86 від 30.08.1990, п.32; «Merabishvili v. Georgia», заява № 72508/13 від 28.11.2017, п.184), а також пов`язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.

Існування вказаних ризиків у сукупності з обґрунтованою підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, вказує на думку слідчого суді про обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на заявника, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (заява № 18731/91) від 28.10.1994 зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Нормою ч. 1 ст. 178 КПК України врегламентовано, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, і зокрема міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання.

У матеріалах клопотання не міститься доказів, які могли б стати об`єктом оцінки слідчим суддею на предмет можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту чи незадовільного майнового стану підозрюваного.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_4 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, і зокрема нічний домашній арешт, для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання, - з моменту затримання.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуючи норму ч. 3 ст. 182 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

За таких обставин слідчий суддя з урахуванням майнового становища підозрюваного, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, яке за своєю правовою кваліфікацією згідно ст. 12 КК України являється тяжким злочином, вчиненим в умовах воєнного стану, розглядає за можливе визначити ОСОБА_4 заставу у вигляді 53 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 176 384,00 грн, оскільки застава саме в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» (заява № 12050/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.

Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Тошев проти Болгарії» від 10.08.2006, заява № 56308/00, Судом було вказано, що під час визначення суми застави суд має оцінити матеріальний стан підозрюваного.

Водночас, заявляючи клопотання про визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, стороною захисту не надано слідчому судді доказів, які могли б стати предметом оцінки його актуального майнового стану.

Таким чином, слідчий суддя, враховуючи фактичні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, ознаки суб`єктивної сторони інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, в якому особа підозрюється, незакінченість складу інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, з метою виконання завдань кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального провадження, з метою застосування належної правової процедури, вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у вигляді 53 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 176 384,00 грн, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 177, 182, 183, 193-194, 196-198, 206, 309 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування, тобто до 11:45 06.09.2026.

Строк застосування запобіжного заходу обчислювати з моменту затримання, а саме з 11:45 09.07.2026, тобто з часу, коли ОСОБА_4 з`явився до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Строк дії ухвали встановити до 11:45 06.09.2026.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст. ст. 111, 112 КПК України.

Визначити суму застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі п`ятдесяти трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 176 384 (сто сімдесят шість тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, отримувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код отримувача: 26281249, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО отримувача: 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 09.07.2026 у справі № 643/14440/26 (провадження 1-кс/643/5571/26) відносно ОСОБА_4 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не виїжджати за межі міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками та понятими з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід Держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід Держави, слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена у дохід Держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 14.07.2026 о 10:55.

Слідчий суддя ОСОБА_1