Постанова № 138194337, 13.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8124/26

Провадження № 3/643/1561/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Гірське Луганської області, громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

13 квітня 2026 року о 06:40 год. у м. Харкові, пр. Героїв Харкова, буд. 135-А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota RAV4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 13.04.2026 приблизно о 02 год. 30 хв. працівники поліції вперше зупинили транспортний засіб під його керуванням. За його словами, після зупинки поліцейські не повідомили жодної конкретної законної підстави, яка б відповідала вимогам законодавства та давала їм право на зупинку транспортного засобу. Як зазначив ОСОБА_1 , замість повідомлення причини зупинки працівники поліції протягом близько тридцяти хвилин ставили йому різноманітні запитання, намагаючись знайти або сформулювати будь-які підстави, які могли б виправдати здійснену ними зупинку.

ОСОБА_1 пояснив, що під час спілкування поводився спокійно, виконував вимоги працівників поліції, надав відповіді на всі поставлені запитання та пред`явив для перевірки посвідчення водія. Разом із тим він зазначив, що один із поліцейських, отримавши його посвідчення водія, одразу поклав документ до власної кишені та тривалий час не повертав його. При цьому, за словами ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразові запитання з його боку, працівники поліції так і не пояснили правових підстав для зупинки автомобіля та не надали будь-яких доказів, які б підтверджували законність своїх дій.

За твердженням ОСОБА_1 , лише після того, як він повідомив працівникам поліції про свій намір звернутися зі скаргою до Державного бюро розслідувань щодо їхніх дій, посвідчення водія було йому повернуто. Після цього, як пояснив ОСОБА_1 , один із працівників поліції повідомив, що цього разу він може продовжити рух, однак при цьому висловився, що вони все одно його «спіймають».

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що під час першої зупинки працівники поліції оглянули його автомобіль та звернули увагу на наявні механічні пошкодження кузова. У відповідь він пояснив, що зазначені пошкодження виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.01.2026 у місті Харкові, коли в його автомобіль здійснив зіткнення інший транспортний засіб. При цьому він повідомив поліцейських, що вказана дорожньо-транспортна пригода була належним чином оформлена працівниками поліції, а тому інформація про неї міститься у відповідних матеріалах.

За словами ОСОБА_1 , цього ж дня приблизно о 06 год. 30 хв. той самий екіпаж поліції вдруге зупинив транспортний засіб під його керуванням. Причиною повторної зупинки, як зазначили працівники поліції, були механічні пошкодження автомобіля, які вони вже оглядали кількома годинами раніше. ОСОБА_1 пояснив, що повторно повідомив поліцейських про походження цих пошкоджень, наголосивши, що вони виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 09.01.2026, про що він уже надавав пояснення під час попередньої зупинки.

Далі ОСОБА_1 зазначив, що після повторної зупинки працівники поліції одразу розпочали відеозйомку за допомогою власного мобільного телефону, а згодом повідомили йому, що, на їхню думку, він має ознаки алкогольного сп`яніння, оскільки у нього нібито тремтять пальці рук. З такими твердженнями він категорично не погодився та, за його словами, продемонстрував поліцейським свої руки, звернувши їхню увагу на те, що жодного тремтіння пальців немає. Проте, як пояснив ОСОБА_1 , працівники поліції не реагували на його пояснення та продовжували наполягати на власній оцінці його стану.

Щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 пояснив, що наразі не може достеменно пригадати, чи пропонували йому працівники поліції пройти такий огляд. Водночас він категорично заперечив факт відмови від його проходження, зазначивши, що не висловлював небажання пройти відповідний огляд. За його словами, він лише просив працівників поліції повідомити законну підставу повторної зупинки транспортного засобу, оскільки вважав їхні дії необґрунтованими. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що направлення для проходження медичного огляду працівниками поліції йому не вручалося та він такого документа не отримував.

Після складання адміністративного протоколу, як пояснив ОСОБА_1 , за автомобілем приїхав інший чоловік, який сів за кермо транспортного засобу, тоді як сам він став пасажиром. Проте невдовзі їхній автомобіль був утретє зупинений вже іншим екіпажем поліції. За словами ОСОБА_1 , працівники поліції запропонували водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, який той пройшов. За результатами проведеного огляду ознак алкогольного сп`яніння у водія встановлено не було, після чого жодних претензій до нього не висловлювалося та вони продовжили рух.

Підсумовуючи свої пояснення, ОСОБА_1 зазначив, що вважає дії працівників поліції упередженими та такими, що були спрямовані на притягнення його до адміністративної відповідальності незалежно від наявності законних підстав. На його переконання, неодноразові зупинки транспортного засобу одним і тим самим екіпажем поліції без належного повідомлення законних підстав, висловлювання працівника поліції про те, що вони його «все одно спіймають», а також подальше складання адміністративного протоколу свідчать про упереджене ставлення працівників поліції та їхнє прагнення у будь-якому випадку оформити щодо нього матеріали про адміністративне правопорушення.

Захисник Фахрадова Е.А. просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, посилаючись на те, що:

- з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається підтвердження наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі ознак алкогольного сп`яніння, зокрема тремтіння рук. Натомість, з відеозапису чітко вбачається, що рухи ОСОБА_1 є координованими, він стоїть та рухається впевнено, без ознак порушення моторики. Відсутнє будь-яке тремтіння пальців рук, яке прямо зазначене поліцейським у протоколі як одна з ознак сп`яніння. Спілкування з працівниками поліції відбувається без ознак підвищеної жвавості, сповільненості мовлення або неадекватної поведінки. Таким чином, обставини, викладені поліцейським у протоколі щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння, не підтверджуються жодними об`єктивними даними відеофіксації та носять характер припущень. Поліцейські, які зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , не виявили та не довели наявність у нього жодних ознак алкогольного сп`яніння, але всупереч вимог п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, без будь яких законних підстав змушували водія пройти огляд на стан сп`яніння, чим порушили вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 та положення ст. 266 КУпАП України. Отже, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності у ОСОБА_1 жодних об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння, направлення його працівниками поліції для проходження медичного огляду відбулося без належних правових підстав, передбачених чинним законодавством, та свідчить про упереджене ставлення до особи;

- ОСОБА_1 фактично було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння в усній формі, без попереднього вручення належним чином оформленого письмового направлення. За таких обставин, з урахуванням висновків, викладених у постанові Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 211/6921/24, можна дійти обґрунтованого висновку, що дотримання письмової форми направлення є обов`язковою передумовою законності подальших дій поліцейських, а її відсутність свідчить про порушення встановленої процедури та ставить під сумнів правомірність інкримінованої «відмови» від проходження огляду;

- у даному випадку вимога працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду є незаконною, а будь-які висновки про його відмову від такого огляду не можуть бути покладені в основу притягнення до адміністративної відповідальності;

- транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції близько 06 год. 40 хв. Однак із відеозапису вбачається, що працівники поліції фактично очікували появу транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Так, на відеозаписі зафіксовано, як один із працівників поліції звертається до свого напарника, який перебував за кермом службового автомобіля, із проханням: «здай назад, щоб він нас не помітив». Зазначені обставини свідчать про те, що працівники поліції заздалегідь очікували саме транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , що ставить під сумнів неупередженість їх дій та об`єктивність подальшого документування нібито адміністративного правопорушення. Далі із відеозаписів вбачається, що працівники поліції під`їхали до транспортного засобу у той момент, коли він вже перебував у нерухомому стані. Таким чином, безпосереднього факту керування транспортним засобом працівники поліції не зафіксували;

- законних підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не було. У даному випадку, працівники поліції посилались на наявність ознак дорожньо-транспортної пригоди на транспортному засобі. Однак із фактичних обставин справи та відеозаписів вбачається, що пошкодження були наявні на бампері транспортного засобу, тобто у місці, яке фактично неможливо було роздивитися з того місця, де перебували працівники поліції до початку контакту із водієм. Таким чином, наведені працівниками поліції підстави для зупинки транспортного засобу не підтверджуються матеріалами справи та виглядають формальними й надуманими, що у сукупності із попереднім очікуванням транспортного засобу ОСОБА_1 свідчить про упереджений характер дій працівників поліції та ставить під сумнів законність усієї процедури документування нібито адміністративного правопорушення. Більше того, із письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих останнім під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ще до складання вказаного протоколу ОСОБА_1 вже мав взаємодію з цими ж працівниками поліції. Так, 13.04.2026 року близько 02 год. 30 хв. ОСОБА_1 вже було зупинено тим самим екіпажем працівників поліції без повідомлення законних та конкретних підстав для зупинки транспортного засобу. Під час спілкування працівники поліції повідомили, що здійснюється відеофіксація на боді-камеру, при цьому саме спілкування тривало близько 30 хвилин та мало бути повністю зафіксоване технічними засобами відеозапису. У ході вказаного спілкування ОСОБА_1 надав відповіді на всі поставлені працівниками поліції запитання, а також надав для ознайомлення посвідчення водія. Разом із тим, посвідчення водія тривалий час не поверталося працівниками поліції та було повернуто лише після того, як ОСОБА_1 повідомив про намір оскаржувати неправомірні дії працівників поліції до Державного бюро розслідувань. Після цього один із працівників поліції повідомив ОСОБА_1 , що «вони все одно його впіймають», що свідчить про упереджене ставлення до особи та попередньо сформовану позицію працівників поліції щодо необхідності будь-яким способом притягнути його до відповідальності. Крім того, під час першої зупинки працівниками поліції було оглянуто транспортний засіб та виявлено пошкодження автомобіля. На це ОСОБА_1 пояснив, що пошкодження виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09 січня 2026 року у м. Харкові, про що ним раніше вже повідомлялося працівникам поліції у встановленому порядку. Після цього працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що він може продовжити рух. Однак уже через кілька годин, а саме близько 06 год. 40 хв., ОСОБА_1 повторно зупинив той самий екіпаж працівників поліції. Під час повторної зупинки працівники поліції знову посилалися на п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» як на підставу для зупинки транспортного засобу. При цьому із відеозапису вбачається, що працівники поліції повторно ставлять ОСОБА_1 питання щодо наявності дорожньо-транспортної пригоди. Так, на 03 хв. 15 сек. вказаного відеозапису ОСОБА_1 прямо повідомляє: «Я ж вам сьогодні вже це казав». У подальшому ОСОБА_1 неодноразово наголошує працівникам поліції на тому, що вже повідомляв їм усі запитувані відомості раніше цього ж дня. Зазначене прямо свідчить про те, що працівники поліції вже контактували із ОСОБА_1 до моменту складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, були обізнані щодо обставин пошкодження транспортного засобу та фактично повторно зупинили його без наявності нових обставин чи законних підстав. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про упереджене ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 , цілеспрямоване переслідування останнього одним і тим самим екіпажем поліції, а також про відсутність об`єктивності та неупередженості під час документування нібито адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- з урахуванням відсутності безпосередньо зафіксованого факту керування транспортним засобом, незаконності та безпідставності зупинки транспортного засобу, попередньої взаємодії працівників поліції із ОСОБА_1 у той самий день, а також обставин, за яких працівники поліції фактично очікували появу транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , вбачається очевидна упередженість дій працівників поліції та їх зацікавленість у будь-який спосіб задокументувати відносно останнього адміністративне правопорушення. Сукупність наведених обставин свідчить не про випадкову перевірку транспортного засобу в межах виконання працівниками поліції своїх службових повноважень, а про цілеспрямоване переслідування конкретної особи після попереднього конфлікту, який виник між ОСОБА_1 та працівниками поліції під час першої зупинки. Такі дії працівників поліції не відповідають принципам законності, об`єктивності та неупередженості діяльності органів державної влади, а також суперечать завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначеним ст. 245 КУпАП, відповідно до якої завданням провадження є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи;

- з наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачається, що фактичної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не було. Так, протокол про адміністративне правопорушення був складений саме за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто за нібито відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Разом із тим, на відеозаписі зафіксовано, що після пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 повідомив: «Я вважаю незаконною підставу для проходження». Після цього працівник поліції одразу зазначив, що йому «все зрозуміло» та повідомив про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, який передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, із самого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював прямої та однозначної відмови від проходження огляду, не заявляв про небажання проходити огляд, а лише висловив сумнів щодо законності підстав для його проведення. Фактично працівник поліції самостійно зробив висновок про наявність відмови, без отримання чіткої та недвозначної відповіді від водія щодо небажання проходити огляд у встановленому законом порядку. Водночас сама по собі незгода особи із законністю вимоги працівника поліції або висловлення сумніву щодо підстав проведення огляду не є безумовною та однозначною відмовою від проходження огляду в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого законом порядку, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІV. Оцінка суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 13.04.2026 серії ЕПР1 № 639404, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- наявними в матеріалах справи відеозаписами працівників поліції, на яких зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.04.2026;

- рапортом працівника поліції.

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вимоги статей 256, 266, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Доводи сторони захисту про те, що ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , не відповідають дійсності і не були належним чином встановлені працівниками поліції суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначено вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Інспектором поліції у протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук.

Посилання в протоколі на ознаки сп`яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз`ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я.

Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, належить до дискреційних повноважень.

На стадії прийняття рішення про направлення особи на огляд поліцейський не встановлює стан алкогольного сп`яніння, а лише оцінює наявність зовнішніх ознак, які можуть свідчити про такий стан.

Отже, обов`язок поліцейського полягає не у проведенні медичного дослідження чи використанні спеціальних методів діагностики, а у фіксації виявлених ним ознак поведінки особи, що викликали обґрунтовану підозру у перебуванні останньої у стані сп`яніння.

У даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння про що останньому і було повідомлено, а тому правомірно запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності законних підстав для зупинки ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Частина 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції врегульовано ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тоді як підстави для зупинення поліцейським транспортного засобу визначені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що незгода водія з причинами зупинки, або його необізнаність про це, не нівелює його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.

У постановах Харківського апеляційного суду від 01.11.2023 у справі № 953/7013/22, від 14.08.2024 у справі № 643/5827/24, від 10.07.2024 у справі № 638/17211/23, Закарпатського апеляційного суду від 02.09.2024 у справі № 297/3000/23, Сумського апеляційного суду від 02.09.2024 у справі № 583/3020/23 та ін. також зазначено, що підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Аналогічних висновків дійшла Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, яка у п.п. 30-33 рішення № 33/3дп/15-26 від 14.01.2026 зазначила, що з буквального змісту цих законодавчих положень випливає, що наявність підстав для зупинення поліцейським транспортного засобу, як-от і допущення водієм порушення ПДР, не перебуває у будь-якому причинно-наслідковому зв`язку з обов`язком поліцейського зафіксувати факт перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння за наявності ознак такого, скласти відповідний адміністративний матеріал у встановленому порядку. Інтерпретація зазначених положень як таких, що стосовно водія, щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, може бути проведено огляд лише за наявності визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинення транспортного засобу, є ірраціональною та такою, що суперечить чіткому та зрозумілому змісту статей 130 і 266 КУпАП. Адже такий підхід до інтерпретації цих положень передбачає, що водій, який дійсно перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, може безперешкодно продовжувати рух транспортним засобом за умови ситуативного дотримання вимог ПДР; що водій, який перебуває у стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння, має право керувати транспортним засобом без можливості бути притягнутим до адміністративної відповідальності якщо він не порушуватиме ПДР у часовому проміжку, в якому за ним спостерігає поліцейський. З огляду на викладене вимоги зазначених положень не визначають порушення водієм ПДР, як і взагалі наявність підстав для зупинення транспортного засобу з урахуванням положень ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», як передумови для можливості оформлення поліцейським адміністративних матеріалів щодо допущення правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд відхиляє доводи сторони захисту в частині того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з наступних підстав.

Так, правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Суд, дослідивши відеозапис із нагрудних камер працівників поліції у сукупності з іншими матеріалами справи, дійшов висновку, що поведінка ОСОБА_1 після висловлення йому законної вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за своїм змістом та спрямованістю свідчила не про намір виконати таку вимогу, а про свідоме ухилення від її виконання, що за своїми юридичними наслідками є пасивною відмовою від проходження огляду.

Отже, суд виходить із того, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, може виражатися не лише у прямій словесній відмові особи від проходження огляду, а й у такій поведінці водія, яка фактично унеможливлює проведення огляду у встановленому законом порядку. При цьому визначальне значення має не формальне використання особою слова «відмовляюсь», а реальний зміст її поведінки, спрямованість її дій та їх наслідки для виконання законної вимоги працівника поліції.

Як убачається з дослідженого відеозапису, працівником поліції ОСОБА_1 було повідомлено про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, після чого йому було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку на місці зупинки або у медичному закладі. Проте замість надання чіткої та однозначної відповіді щодо своєї згоди або незгоди на проходження огляду ОСОБА_1 почав ставити зустрічні запитання щодо підстав виникнення у поліцейських відповідних підозр та вимагав надання пояснень щодо законності причин зупинки.

Суд звертає увагу, що закон не ставить виконання водієм обов`язку пройти огляд у залежність від реалізації ним інших процесуальних прав чи від вирішення будь-яких супутніх питань. Навіть якщо особа вважає дії працівників поліції незаконними або припускає наявність неправомірної поведінки з їх боку, такі обставини не звільняють її від обов`язку виконати законну вимогу щодо проходження огляду, а відповідні заперечення чи скарги можуть бути реалізовані після виконання цієї вимоги в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, суд оцінює поведінку ОСОБА_1 як фактичну відмову від виконання законної вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поведінка ОСОБА_1 була спрямована не на виконання законної вимоги працівників поліції, а на ухилення від її виконання. Така поведінка за своєю правовою природою є пасивною відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що повністю охоплюється диспозицією частини першої статті 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про підстави проведення огляду, порядок його проходження та правові наслідки відмови від нього, свідомо не виконав законну вимогу працівників поліції щодо проходження такого огляду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стосовно доводів сторони захисту про упередженість працівників поліції суд зазначає, що ОСОБА_1 та його захисник не надали жодних доказів на підтвердження того, що вони зверталися зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб.

Отже, суд встановив, що сторона захисту не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції або їх упередженості під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення за відмову від проведення огляду на стан сп`яніння, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, що обумовлюють невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування судом доводів сторони захисту в цій частині.

Також суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства, направлення особи на огляд є процесуальною дією, спрямованою на забезпечення можливості встановлення стану сп`яніння. Водночас, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку відмови від проходження огляду, пов`язується не з фактом вручення чи невручення письмового направлення, а з фактом невиконання особою законної вимоги працівника поліції пройти такий огляд.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить у залежність наявність складу адміністративного правопорушення від обов`язкового вручення особі копії направлення під підпис. Вирішальним є те, чи була особа належним чином поінформована про необхідність проходження огляду та чи мала реальну можливість його пройти.

З матеріалів справи, зокрема з відеозапису події, вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 було неодноразово повідомлено про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння, а також роз`яснено порядок його проведення, у тому числі в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, доводи про те, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння і ОСОБА_1 не був обізнаний зі змістом направлення або не розумів суті запропонованої йому процесуальної дії, спростовуються дослідженими судом доказами.

Доводи захисника про те, що працівниками поліції не було зафіксовано факту керування ОСОБА_1 автомобілем судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявними у матеріалами справи доказами, в т.ч. письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , які ним були надані безпосередньо під час складання протоколу і в яких він зазначив що 13.04.2026 близько 06:30 год. він вдруге був зупинений працівниками поліції. Крім того, одночасні твердження сторони захисту щодо відсутності законних підстав для зупинки і відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є взаємовиключними з точки зору формальної логіки та розцінюються судом як обраний спосіб захисту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.

V. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Згідно зі статтею 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

VІ. Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.

Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 130, 251, 256, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2.Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

3.Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп на користь держави (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

4.Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

5.У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

6.Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

7.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Н.В. Новіченко