Рішення № 138194328, 09.07.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3626/26

Номер провадження 2/629/1622/26

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначає, що 19.09.2025 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 556123-КС-001, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 12000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

30.10.2025 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № ДУ№1 до Договору № 556123-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої сторони внесли зміни в п. 1 Договору «Термін дії договору», та погодили термін дії договору до 05.03.2026 р.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 12000 грн. шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором № 556123-КС-001 в розмірі 26314,20 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» суму заборгованості за кредитним договором № 556123-КС-001 від 19.09.2025 р. в розмірі 26314,20 грн; стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн.

26.05.2026 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив при ухвалені рішення та остаточному розрахунку суми заборгованості врахувати часткову оплату заборгованості у розмірі 5168 грн. (платежі на суму 3040 грн. та 2128 грн.), зменшити розмір нарахованих позивачем відсотків, пені та штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, правових позицій Верховного Суду та вимог законодавства щодо дії воєнного стану, обмеживши загальну суму стягнення, у разі задоволення позовних вимог, розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості та судового збору строком на 12 місяців рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування вказав, що факт укладення кредитного договору № 556123-КС-001 від 19.09.2025 р. та Додаткової угоди № ДУ №1 від 30.10.2025 р. ним не оспорюється. Разом з тим, він ніколи не мав наміру ухилятися від виконання своїх зобов`язань, він є добросовісним позичальником, однак через об`єктивні життєві обставини та настання непрацездатності опинився у скрутному фінансовому становищі. Невиконання зобов`язань у повному обсязі було спричинене об`єктивними життєвими обставинами, а саме різким погіршенням стану здоров`я, втратою працездатності та суттєвим погіршенням матеріального становища. Попри значні матеріальні труднощі, він вживав заходів для добровільного погашення заборгованості. Зокрема, ним було здійснено часткові платежі на загальну суму 5168 грн., а саме: 3040 грн. та 2128 грн. Крім того, він неодноразово звертався до представників ТОВ «Бізнес Позика» з метою мирного врегулювання спору та недопущення судового процесу. Однак позивач виявив максимальну негнучкість та відмовив йому у наданні реальних умов реструктуризації. Вказав, що позивач вимагає стягнути заборгованість у розмірі 26314,20 грн, що більше ніж удвічі перевищує суму отриманого кредиту Нарахована сума є неспівмірною з реальними збитками кредитора та має ознаки кабальності. Зауважує, що відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплачувати на користь кредитора пеню, штраф та інші штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Щодо розстрочення виконання рішення суду, то посилається, на тяжке матеріальне становище, яке пов`язане з різким погіршенням стану здоров`я та встановлення інвалідності (непрацездатність). Надання судом розстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців рівними частинами збалансує інтереси сторін та дозволить йому поступово та в повному обсязі погасити борг (а.с. 39-40).

01.06.2026 р. представником позивача подано до суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких останній вказав, що всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процента ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором безпосередньо були встановлені у самому договорі, який позичальник уклав шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Уклавши кредитний договір позичальник погодився з у мовою кредитного договору щодо того, що процента ставка за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості позичальника за тілом кредиту, та не заперечував проти цього протягом строку (терміну) дії кредитного договору. Також погодився з умовою кредитного договору щодо того, що кредитним договором встановлена знижена процента ставка, яка застосовується у випадку дотримання позичальником графіку платежів, та стандартна процента ставка, яка застосовується у випадку недотримання позичальником графіку платежів (у випадку встановлення кредитним договором декількох процентних ставок), та не заперечував проти цього протягом строку (терміну) дії кредитного договору. Вказав, що позивачем не нараховувалися проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) дії кредитного договору. Зауважив, що чинне законодавство не наділяє суд правом зменшення саме суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм ЦК України. Вказав, що ОСОБА_1 у період дії кредитного договору здійснювалася часткова сплата заборгованості на загальну суму 11209,60 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Також представник вказує, що всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані при розрахунку заборгованості за вказаним договором. Якщо сторона відповідача вважає, що позивач начебто не врахував всі платежі відповідача за кредитним договором у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості (у випадку здійснення позичальником платежів за Кредитним договором), вона не була позбавлена можливості, у відповідності до принципу змагальності сторін, надати суду належні та достатні докази здійснення тих платежів відповідача за кредитним договором, які начебто не були враховані у наданому позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 47-58).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданих до суду додаткових поясненнях у справі просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 58).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, за наявними у справі матеріалами, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, а також просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки їхній розмір є неспівмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та його матеріальним становищем. Вказав, що має статус особи з інвалідністю ІІ групи, а тому у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору (а.с. 82-83).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 19.09.2025 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 556123-КС-001 (Споживчий кредит. Електронна форма). Договір був укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора (а.с. 12-21).

Відповідно до умов Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 12000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, у порядку та на умовах, визначеним цим Договором (п. 2.1.). Строк, на який надається кредит - 16 тижнів, до 09.01.2026 р. (п.п. 2.3, 2.8, 2.14). Стандартна процентна ставка за кредитом становить 1% в день, фіксована (п. 2.4.) Комісія за видачу кредиту - 2400 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п. 2.5.). Крім того, умовами договору передбачено, що у разі прострочення виконання ппозичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% (Сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотка від неповернутої Позичальником суми Кредиту (п. 7.5).

Того ж дня, 19.09.2025 р. ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови (а.с. 22-24).

30.10.2025 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 556123-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якої було проведено реструктуризацію зобов`язань за договором та продовжено строк кредитування до 05.03.2026 р. (а.с. 28-30).

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Із підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів убачається, що на підставі платіжної інструкції ТОВ «Бізнес Позика», ТОВ «ПрофітГід» 19.09.2025 р. було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача № НОМЕР_2 у сумі 12000 грн., емітент платіжної картки отримувача PUMB, призначення переказу: перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. № 556123-КС-001 від 19.09.2025 р. (а.с. 32).

За інформацією АТ «ПУМБ» за вих. № КНО-07.8.5/10048БТ від 08.06.2026 р., наданої на запит суду, видно, що на ім`я ОСОБА_1 в банку була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_4 , на яку 19.09.2025 р. здійснено переказ коштів у сумі 12000 грн., що підтверджується випискою по рахунку, наданим банком в електронному вигляді на диску (а.с. 70-72).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої надані споживачем при укладанні кредитного договору, що також не заперечується відповідачем.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом та довідкою про стан заборгованості ТОВ «Бізнес Позика», ОСОБА_1 станом на 13.04.2026 р. має заборгованість за договором № 556123-КС-001 про надання кредиту від 19.09.2025 р. в сумі 26314,20 грн., з яких: 9582,36 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10731,84 грн. заборгованість по процентах; 6000 грн. - заборгованість за штрафом (а.с. 25-26, 27).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, вищезазначений договір про надання кредиту та додаткова угода до вказаного договору, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронними договорами, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказується особа, яка створила замовлення».

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Проаналізувавши вказані норми закону та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що надані позивачем докази доводять факт укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договору № 556123-КС-001 про надання кредиту від 19.09.2025 р. та додаткової угоди у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір, додаткова угода між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем не були би укладені. Укладення кредитного договору, додаткової угоди у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Також знайшло своє підтвердження фактичного отримання позичальником кредитних коштів у сумі 12000 грн. Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Отже, заявлені вимоги щодо наявності заборгованості відповідача перед кредитором в частині нарахування заборгованості за тілом кредиту, відсотками у розмірі 20314,20 грн., в судовому засіданні доведені, оскільки її розмір та період нарахування відповідає умовам кредитного договору та додаткової угоди.

Щодо доводів відповідача про здійснення часткової оплати заборгованості за кредитом у розмірі 5168 грн (платежем на суму 3040 грн та 2128 грн), суд ставиться критично. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати вказаних сум (платіжних доручень, квитанцій тощо), у зв`язку з чим, суд не бере їх до уваги при ухваленні рішення.

Щодо позиції відповідача, викладеної у відзиві щодо застосування ст. 551 ЦК України та зменшення розміру нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зазначила наступне, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 вказала, що на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом.

Таким чином, застосування ст. 551 ЦК України для зменшення розміру нарахованих відсотків не заслуговує на увагу, з огляду на те, що вказана норма закону надає можливість суду при вирішенні спору зменшити розмір нарахованої пені (неустойки), а не відсотків за користування кредитом, які мають іншу правову природу та є платою за користування кредитними коштами, на відміну від пені (неустойки), що є відповідальністю за невиконання своїх зобов`язань, зокрема за кредитним договором.

Укладаючи договір відповідач погодився на сплату відсотків в розмірі, визначеному умовами договору на момент підписання кредитного договору, тому відповідно до положень статей 1054, 1048, 1049 ЦК України зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Що стосується вимог про стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 6000 грн., суд вважає, що вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник не в повному обсязі сплачував заборгованість за кредитним договором позивачу, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором № 556123-КС-001 про надання кредиту від 19.09.2025 р. в розмірі 20314 грн 20 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9582,36 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 10731,84 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 26314,20 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 20314,20 грн.

Отже з відповідача на користь позивача підлягав би стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2055,34 грн.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Відповідно до довідки відділу організації надання та забезпечення соціальних послуг Управління соціального захисту населення Дрогобицької міської ради Львівської області від 29.06.2026 р. № 64, відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 83).

Оскільки відповідач, звільнений від сплати судового збору, його слід компенсувати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України та повернути з державного бюджету ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір, сплачений при подачі позову до суду у розмірі 2055,34 грн.

Що стосується клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду терміном на 12 місяців суд доходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і ускладнюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 викладено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи доводи відповідача щодо його скрутного матеріального стану у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я, встановлення ІІ групи інвалідності, що підтверджується медичними виписками, наданими разом із відзивом, ураховуючи неодноразові звернення відповідача до товариства з можливістю реструктуризації заборгованості, а також бажання боржника повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, беручи до уваги завдання справедливого вирішення даної справи на засадах добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе задовольнити частково клопотання відповідача та розстрочити виконання даного рішення суду на строк 6 місяців.

Всього за цим рішенням відповідач має сплатити на користь позивача заборгованість у розмірі 20314,20 грн, а тому в разі щомісячної розстрочки платежів з часу передбачуваного набрання рішенням законної сили до січня 2027 року щомісячний платіж відповідача на користь позивача має складати 3385,70 грн.

Таке розстрочення виконання рішення суду спонукатиме відповідача до добровільного виконання рішення суду, позивач не витрачатиме фінансовий ресурс на примусове виконання рішення суду, та таке розстрочення в цілому не призведе до порушення права позивача на отримання присуджених коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за договором № 556123-КС-001 про надання кредиту від 19.09.2025 р. в розмірі 20314 (двадцять тисяч триста чотирнадцять) грн 20 коп., з яких: 9582,36 грн заборгованість за тілом кредиту; 10731,84 грн заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір, сплачений при подачі позову до суду, згідно з платіжною інструкцією № 12679 від 29.04.2026 р. у розмірі 2055 (дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн 34 коп.

Розстрочити виконання рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20314,20 грн щомісячним платежем в рівних частинах по 3385,70 грн. на строк 6 місяців з дня набрання рішенням законної сили, наступним чином: серпень 2026 року - 3385,70 грн; вересень 2026 року - 3385,70 грн; жовтень 2026 року - 3385,70 грн; листопад 2026 року - 3385,70 грн; грудень 2026 року - 3385,70 грн; січень 2027 року - 3385,70 грн.

Оплата кожного платежу повинна бути здійснена до останнього календарного дня кожного місяця, починаючи з місяця, коли рішення суду набере законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 14.07.2026 року.

Суддя: І.С. Солодовник