Рішення № 138194310, 14.07.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Петренко Ю.С.,

Справа № 629/1863/26

Номер провадження 2/629/1088/26

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

ТОВ «Він Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.07.2024 загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «Він Фінанс». 01.02.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L083671. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок Відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості становив 18378,00 грн., яка складала з тіла кредиту в розмірі 7700,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 2978,00 грн., штрафами -2933,31 грн., комісією 4400,00 грн. 01.07.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено відступлення права вимоги №01072019, в тому числі за Договором кредитної лінії № L083671 від 25.07.2024 за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а на даний час ТОВ «Він Фінанс» набуло прав кредитора стосовно відповідача. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач нарахував за період з 23.02.2019 по 23.02.2022: 3% річних в розмірі 1390,871655,53 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4018,62 грн. На підставі вищевикладеного, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 24052,15 грн., а також понесені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідачка у наданому відзиві просив відмовити у задоволенні позову та відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку позовної давності. В обґрунтування посилається на те, що Кредитний договір №L0836717 укладено 07.03.2019. Загальна позовна давність становить три роки. Позивач звернувся до суду у 2026 році, тобто зі значним пропуском встановленого законом строку. Жодних платежів на виконання договору після березня місяця 2019 року відповідачем не здійснювалось, що підтверджується відсутністю відповідних відміток у розрахунку заборгованості позивача і про що навіть зазначено в самій позовній заяві. Право на позов у позивача виникло ще у 2019 році - задовго до запровадження карантинних обмежень чи воєнного стану. Позивач, будучи професійним учасником ринку фінансових послуг, виявив тривалу бездіяльність та не скористався своїм правом на судовий захист протягом встановлених законом трьох років. Посилання на форс-мажорні обставини вважає неспроможними, оскільки вони не заважали позивачу здійснювати свою діяльність у звичайному режимі протягом 2019-2021 років. Крім того, вказує, що позивач просить поновити строк, однак не вказує жодної об`єктивної поважної причини, яка б перешкоджала йому звернутися до суду протягом 2019-2022 років. ТОВ «Він Фінанс» як професійний учасник ринку фінансових послуг несе комерційні ризики, пов`язані з придбанням прав вимоги за договорами, строк давності за якими сплив. Карантин або воєнний стан не звільняють юридичну особу від обов`язку дотримуватися процесуальних строків за відсутності доказів реальної неможливості подання позову. Посилання позивача на карантин та воєнний стан, як на поважну причину пропуску строку є безпідставними, оскільки суди та поштові відділення працювали у штатному режимі, а позивач не надав доказів того, що існуючі обставини були непереборними саме для нього. Також, до моменту введення карантину (березень 2020 року) у фінансової установи вже було майже 10 місяців прострочення з боку відповідача. Фінансова установа мала можливість подати позов до пандемії. На момент початку повномасштабної війни (24.02.2022) до кінця строку давності у позивача залишалось всього орієнтовно 2 місяці. Поновлення строку можливе лише за наявності об`єктивних (поважних) перешкод (причин) (хвороба, непереборна сила тощо), які позивач повинен підтвердити. Те, що компанія ТОВ «Він Фінанс» купила цей борг пізно і довго готувала документи, не є поважною причиною. Тобто позивач просто «сидів і чекав» роками, а тепер ще просить поновити строк позовної давності у своїй позовній заяві. Позивач у позовній заяві зазначає про наявність заборгованості, проте до матеріалів справи не додано належним чином оформленого розрахунку заборгованості. Надана позивачем сума є лише цифрою в позовній заяві, яка не підтверджена первинними фінансовими документами (випискою по рахунку). Оскільки кредит взято ще 07.03.2019, відсутність розрахунку виглядає як спроба фінансової установи приховати факт пропуску строку. Вказує, що детальний розрахунок руху коштів відсутній, неможливо встановити дату останнього платежу. Це позбавляє суд можливості перевірити, чи не сплив трирічний строк позовної давності та свідчить про необґрунтованість позову. Також, згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів вважає, що сума 24052,15 грн. є несправедливою та непропорційною відносно тіла кредиту 7700 грн. Вимога про стягнення витрат на правничу допомогу є неспівмірною та необґрунтованою. Дана справа є малозначною, позовна заява є типовою, що не потребує значних витрат часу адвоката. Адже підготовка позову за шаблоном не коштує таких грошей. Позивач не надав доказів реальної оплати цих послуг саме за ведення цієї справи. А тому також просить суд, відмовити в повному обсязі у стягнення цих витрат з відповідача.

Представник позивача у наданих додаткових поясненнях зазначив, що з метою укладення Договору кредитної лінії № L0836717 року та отримання коштів, Відповідач надав ТОВ «ФК «Дінеро» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання. Відповідні особисті дані зазначені в Кредитному договорі № L0836717 від 01.02.2019. В свою чергу ТОВ «ФК «Дінеро» була надана Довідка про ідентифікацію, де зазначаються особисті дані Відповідача, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону Відповідача із зазначенням дати та суми банківського переказу. Зокрема для підтвердження заборгованості разом із позовом було надано виписку з рахунку, надану ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро» яка відображає : Видачу кредитних коштів Нарахування процентів Здійснені платежі Залишок боргу на відповідні дати Також хочу зазначити ,що ТОВ «ВІН ФІНАНС » здійснює свою діяльність на підставі договору відступлення прав вимоги ,укладеного з ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро». Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору Тому всі документи ,включаючи виписку по рахунку, розрахунки та інші матеріали ,були отримані нами виключно від ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро» при підписанні договору. Копія договору відступлення прав вимоги додана до матеріалів справи. Розрахунок заборгованості або довідка, за тілом кредиту, відсотками та ін. не є складовою кредитної справи, а формується окремо відповідальною особою банку за допомогою ліцензованого програмного забезпечення. що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Договір факторингу не передбачає формування таких розрахунків та не передбачає передачу програмного забезпечення, що здійснює таке нарахування. Тому ТОВ «ВІН ФІНАНС» зазначена сума заборгованості, яка розрахована ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро». Відповідно Товариство не має доступу до додаткової документації ,внутрішніх сервісів або облікових систем ТОВ «Фінансова Компанія «Дінеро»,а отже, можемо оперувати лише тими документами та відомостями ,які були нам передані. Заборгованість відповідача за договором № L0836717 розрахована станом дату укладання до договору факторингу № 01072019 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та зафіксована у реєстрі боржників від 30.10.2019 до Договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, де і зазначені суми заборгованості (витяг з реєстру додано до позовної заяви). У випадку відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору. Інформація про стан рахунку відповідача є недоступною для ТОВ «Він Фінанс» оскільки не є стороною кредитного договору. Тому позовні вимоги ТОВ «Він Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором № L0836717 заявлені у розмірі розрахованому ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро». Так, станом на дату подачі позову до суду загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить у загальному розмірі розмірі 24052,15 грн., яка складається з: суми заборгованості - 18 378,00 грн., суми інфляційних втрат - 4018,62 грн., суми 3% річних - 1655,53 грн. Щодо застосування строку позовної давності відповідачем зазаначає, що згідно розділу « Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Також, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Судом встановлено, що 07.03.2019 між ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №АG8382581. Договір укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом. Цей договір складається з загальних та спеціальних умов.

Відповідно до довідки кредитора ТОВ «Дінеро» про ідентифікацію позичальника, ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію за відповідними ідентифікуючими даними. Прийняття та підтвердження умов договору, його підписання позичальником відбулося, шляхом використання підпису одноразовим ідентифікатором (отп-пароль) відповідно до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сума отриманих коштів 07.03.2019 - 7700 грн.

Згідно з п. 3.1 Загальних умов Договору кредитної лінії Кредитодавець зобов`язується надати Кредит (Кредити) Позичальнику в межах Ліміту Кредитної лінії, на основі Заяви (Заяв) Позичальника та за умови їх схвалення, і Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю Суму наданого Кредиту та сплатити всі відповідні Договірні компенсації до останнього дня Терміну оплати.

Відповідно до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG8382581 від 07.03.2019, сума кредиту склала 8900 грн., відсоткова ставка 1,30% в день. Комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день: 82,50 грн. Загальна вартість кредиту: 7645 грн. Дата повного погашення: 06.04.2019. Штраф, якщо є: 50 %. Період продовження: 7 днів, 14 днів, 30 днів, комісія за організацію продовження, відповідно 627 грн., 1100 грн., 12035 грн.

Згідно Паспорту споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) сума кредиту - 8900 грн. Короткостроковий кредит з терміном оплати від 7 днів до 30 днів.

Також, згідно Паспорту споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) сума кредиту - 7700 грн. Короткостроковий кредит з терміном оплати від 7 днів до 30 днів.

Зокрема, сторонами будо укладено ряд додаткових угод, згідно з якими кредитний ліміт становить 7700 грн., дата повного погашення відкладалася - 13.04.2019, 21.04.2019, 02.05.2019, 09.05.2019, 16.05.2019.

Згідно із договором відступлення прав вимоги № 01072019, укладеним 01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Дінеро», на умовах, встановлених цим договором ТОВ «ФК «Дінеро» відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» приймає права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрах боржників, укладеними між ТОВ «ФК «Дінеро» та боржниками (п.1.1 договору).

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25 липня 2024 року змінено назву товариства з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

Згідно реєстру боржників від 30.10.2019 до договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 18378,00 грн., з яких: 7700 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 2978 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7700 грн. - сума заборгованості по штрафах/ пені. У позові також позивач просить стягнути окрім суми заборгованості за кредитом у розмірі 18378,00 грн., ще й суму інфляційних втрат у розмірі 4018,62 грн. та 3% річних у розмірі 1655,53 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. (ч. 2ст. 639 ЦК України).

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Договір про споживчий кредит підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові у справі №524/5556/19 від 12.01.2021.

Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (п.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками не повідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Кредитний договір та додаткові угоди укладено в електронному вигляді за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується із ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Позивачем надані належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів за вищевказаним договором, а саме з довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим.

Як вбачається з виписки за договором № б/н за період 07.03.2019-08.03.2019, на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти 07.03.2019 у розмірі 5500 грн., 08.03.20196 - 2200 грн.

З наданого суду відзиву не вбачається факт заперечення ОСОБА_1 підписання кредитного договору та вчинення дій, спрямованих на безпосереднє виконання умов договору, тривале виконання зобов`язань за договором кредиту. Позивачка не довела тих обставин, які б вказували на відсутність її волевиявлення на отримання кредиту у розмірі 7700 грн.

З позовом про визнання недійсним кредитного договору №L0836717 від 07.03.2019 та додаткових угод відповідач не зверталася.

Крім того, судом встановлено, що на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували правильність нарахування позивачем відсотків у розмірі 2978 грн. за кредитними договорами, зокрема в частині визначення періоду такого нарахування, а також сум, з яких виходив первісний кредитор, нараховуючи такі відсотки.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушив взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 7700 грн., законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по штрафам/пені в розмірі 7700 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається розрахунку заборгованості пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором пеня та штрафи за кредитним договором № L0836717 від 25.07.2024 становить 7700,00 грн.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1)в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2)в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3)у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Разом з тим, частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою; правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (частина перша статті 547 ЦК України); різновидом неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша, друга статті 549 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, зокрема розрахунок заборгованості та правильність його здійснення, перевірити їх, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково навести у рішенні відповідні мотиви та власний розрахунок.

Водночас у даній справі суд позбавлений можливості виконати зазначений процесуальний обов`язок, оскільки позивачем не надано належного та деталізованого розрахунку заборгованості, який би давав можливість перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення сум, зокрема штрафу/пені, періоду нарахування.

Проте зазначені докази позивачем суду не надано, що позбавляє суд можливості перевірити правильність та обґрунтованість заявлених до стягнення суми штрафу/пені, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

У ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 дійшов висновків, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

У цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК.

Щодо нарахування позивачем інфляційних та 3% річних на суму процентів та штрафу, суд також зазначає, що стягнення неустойки є самостійною мірою відповідальності, а тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України. Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №915/14/14.

Також Верховний Суд у постанові від 12.03.2018 у справі №914/712/16 зробив висновок, що базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за період з 23.02.2019 до 23.02.2022, але лише на суму основного боргу 7700 грн.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають стягненню з відповідача за період з 23.02.2019 до 23.02.2022, а саме: 3 % річних в сумі 693,64 грн., інфляційні втрати в сумі 1683,72 грн.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, яка набула прав вимоги за вказаним кредитним договором, за договором відступлення прав вимоги, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_1 надала заяву, в якій просила суд застосувати позовну давність.

Статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257,258, 362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023.

Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 02.04.2020 по 30.06.2023.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 03.09.2025.

Як встановлено судом, позивачем пред`являється вимога про стягнення заборгованості за період з 07.03.2019 по 16.05.2019, тобто строк позовної давності почав перебіг із 17.05.2019. При цьому, позивач звернувся із позовом 09.03.2026, а отже трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3,4,5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Судом встановлено, що 25.04.2024 року між Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в особі директора Романенка Михайла Едуардовича укладений договір про надання правничої допомоги № 36.

Згідно додаткової угоди до договору № 36 про надання правової допомоги від 25.04.2024 укладеної 25.04.2024 сторони розширили розділ «1 Предмет договору» та доповнили новим пунктом такого змісту: «1.2 Адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ».

Відповідно до детального опису робіт (надання послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК Довіра та гарантія» щодо стягнення кредитної заборгованості вбачається, що загальна вартість робіт наданих послуг і виконавчих робіт на підготовку позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості з додатками становить 5000 грн.

Враховуючи наявність укладеного між позивачем та Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської» Договору про надання правової допомоги № 36 від 25.04.2024, додаткової угоди до договору № 36 про надання правової допомоги від 25.04.2024 укладеної 25.04.2024, детального опису робіт (надання послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої (правової) допомоги, відповідно до якого сума наданих послуг відповідно до Договору складає 5000, 00 грн., суд вважає достатньою та обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати банку по сплаті судового збору за подачу позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість у розмірі 10077 /десять тисяч сімдесят сім/ гривень 36 копійок.

В іншій частині задоволення позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1115 гривень 49 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження за адресою: місто Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ