Ухвала суду № 138193827, 13.07.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/2179/26

Провадження № 4-с/401/9/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2026 р. м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючий суддя Макарова Ю.І.,

секретар судового засідання Горбатюк К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Світловодськ скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Деречина Олена Валеріївна, стягувач: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", на бездіяльність заступника начальника Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вікторії Щербини, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2026 року представник скаржника - адвокат Деречина Олена Валеріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність заступника начальника Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вікторії Щербини, стягувач: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит".

Свої вимоги обґрунтовує тим, що заявник є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що у червні 2026 року під час оформлення спадкових прав заявнику стало відомо про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження у виді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 9193666, зареєстрованого 29 жовтня 2009 року на підставі виконавчого листа № 2-1315 від 10 листопада 2008 року, виданого Світловодським міськрайонним судом. З метою встановлення підстав накладення арешту заявником отримано копію рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року у справі № 2-1315/08, яким з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором на користь ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит". При цьому, як зазначає скаржник, ОСОБА_2 був поручителем за кредитним договором, а не стороною кредитного договору.

Вказує, що заявник звернувся до Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області з проханням скасувати арешт нерухомого майна, однак 25 червня 2026 року отримав відмову у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження в рамках якого накладено арешт. Заявнику рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно із п. 1 Розділу 11 "Правил ведення діловодства та архіву в органах ДВС та приватними виконавцями", передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Виходячи з інформації про те, що виконавче провадження, в рамках якого внесено обтяження, є знищене, то відповідно це виконавче провадження є завершеним, отже, державним виконавцем не дотримано вимог закону про зняття всіх обтяжень з боржника, у момент закінчення виконавчого провадження. (а.с. 1-3)

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено на 13 липня 2026 року. (а.с. 21-22)

Скаржник та її представник у судове засідання не з`явилися, представник скаржника подала до суду заяву про розгляд скарги без їх участі. Заявлені вимоги підтримують в повному обсязі. (а.с. 28-30)

Представник стягувача у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. (а.с. 24)

Заступник начальника Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вікторія Щербина у судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, в якій не заперечує проти зняття арешту з нерухомого майна та просить вирішити справу на розсуд суду. (а.с. 26-27)

Враховуючи неявку сторін по справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, якими передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця, суд ухвалив розглянути скаргу за відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Світловодську Кіровоградської області, батьками якого записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . (а.с. 6)

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Світловодську Олександрійського району Кіровоградської області. (а.с. 7)

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2008 року у справі № 2-1315/08, задоволено позов ВАТ "Банк Фінанси та Кредит". Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 816 грн. 40 коп. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" судовий збір у сумі 458 грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 30 грн. (а.с. 8)

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 483682091 від 29 червня 2026 року, за ОСОБА_2 рахується обтяження у виді арешту нерухомого майна № 9193666 від 29 жовтня 2009 року, підставою обтяження є виконавчий лист № 2-1315, виданий 10 листопада 2008 року Світловодським міськрайонним судом. (а.с. 9)

Із відповіді Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 34041 від 25 червня 2026 року на звернення заявника про зняття арешту з майна боржника, слідує, що скаржнику відмовлено у знятті арешту, у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження в рамках якого накладено арешт на майно заявника, посилаючись на ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" якою визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Роз`яснено ч. 5 вказаної статті відповідно до якої у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. (а.с. 10)

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 83498092 від 04 грудня 2025 року, після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа за № 74964818 у реєстрі. (а.с. 11)

Згідно із Списком усіх позичальників, які не є керівниками та колишніми акціонерами АТ "Банк "Фінанси та Кредит", які ще мають повернути свої борги згідно з рішеннями суду, станом на 01 квітня 2026 року ПрАТ "Білоцеківська теплоелектроцентраль" має борг перед банком у розмірі 336 175,00 грн. (а.с. 12-16)

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру боржників від 03 липня 2026 року, у реєстрі інформації про ОСОБА_2 немає. (а.с. 19)

Згідно з Актом, складеним архіваріусом Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 липня 2026 року, цивільна справа № 2-1315/08 за позовом філії "Придніпровське регіональне управління" ВАТ "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - знищена відповідно до Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений Наказом Державної судової адміністрації України № 2 від 06 січня 2006 року у зв`язку із закінченням строку зберігання. (а.с. 25)

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Виконавчий лист у справі виданий за дії Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (стаття 371 ЦПК України 2004 року).

Такі ж положення містить статті 433 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

У частині 4 статті 59 Закону № 1404-VIII передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до листа Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 34041 від 25 червня 2026 року, виконавче провадження знищено за закінченням строку його зберігання.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 932/5808/25 сформульовано правовий висновок про те, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (далі - Постанова Пленуму від 07 лютого 2014 року № 6) роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму від 07 лютого 2014 року № 6, виходячи зі змісту ст. 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Так суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

З огляду на викладене та враховуючи, що на даний час виконавче провадження, у рамках якого накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , завершене та знищене у зв`язку із закінченням строку зберігання, суд погоджується з доводами скаржника, викладеними у скарзі, що такий арешт, на даний час з урахуванням відсутності підстав його застосування, порушує права скаржника і позбавляє його можливості реалізувати свої права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 79, 81, 89, 259-261, 353, 354, 447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Деречина Олена Валеріївна, стягувач: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", на бездіяльність заступника начальника Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вікторії Щербини - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вікторії Щербини, щодо вирішення питання про скасування арешту та обтяжень при закінченні виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Припинити обтяження у виді арешту нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за реєстровим номером обтяження:

- № 9193666, тип обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстровано 29.10.2009 за № 9193666, підстава обтяження: виконавчий лист, 2-1315, 10.11.2008, Світловодський міськрайонний суд, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

Зобов`язати заступника начальника Світловодського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Вікторію Щербину внести відомості про припинення обтяження у виді арешту нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за реєстровим номером обтяження:

- № 9193666, тип обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстровано 29.10.2009 за № 9193666, підстава обтяження: виконавчий лист, 2-1315, 10.11.2008, Світловодський міськрайонний суд, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України, безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.І. Макарова