Рішення № 138193779, 14.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 липня 2026 року справа №520/10862/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Фізкультури, 9, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №068217 від 29.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною та такою, що на думку позивача, підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці, з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024, з 23.12.2024 по 15.01.2025, з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Керуючись Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі Відділ) та направлення на перевірку №000282 від 30.01.2024, 01.02.2024 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/д Н-08, 477 км "Маріуполь-Бориспіль".

Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №422 від 20.05.2013 (далі Порядок № 422).

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку №422, був зупинений транспортний засіб марки MAN TGM 15.250, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , проте використовується позивачем у своїй господарській діяльності.

Зазначене було установлено на підставі наданої водієм товарно-транспортної накладної №18/12/1 від 29.01.2024, у графі "автомобільний перевізник" якої зазначено "ФОП ОСОБА_1 (3012414405)".

На момент проведення перевірки було встановлено: під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія карткою водія до цифрового тахографа, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № АР 009083 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2024.

Водій зі змістом акту № АР 009083 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2024 був ознайомлений, підписав його.

29.02.2024 відповідачем було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №068217 в розмірі 17 000,00 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач, не погодившись із прийнятою постановою, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт", нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Згідно статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Перелік документів згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Тахограф це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі Інструкція № 385).

Відповідно до п. 2.5. Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Окрім цього згідно п. 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3. до Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Згідно п. 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку -протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

За правилами п. 3.6. Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 Господарського кодексу України, адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про транспорт" №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

На підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт", основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону України "Про автомобільний транспорт", визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є адміністративно - господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", може бути лише суб`єкт господарювання.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19). Крім того, пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до ЗУ "Про автомобільний транспорт", Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі Відділ) та направлення на перевірку №000282 від 30.01.2024, 01.02.2024 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/д Н-08, 477 км "Маріуполь-Бориспіль".

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MAN TGM 15.250, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , проте використовується позивачем у своїй господарській діяльності.

Вказані обставини встановлені на підставі наданої водієм товарно-транспортної накладної № 18/12/1 від 29.01.2024, у графі "автомобільний перевізник" якої зазначено "ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 )".

Так, під час перевірки було встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами було складено акт №АР009083 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2024.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, а тому відповідно до чинного законодавства України позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Щодо доводів адміністративного позову про те, що ФОП ОСОБА_1 не була перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" під час складення постанови та не надавала послуги перевезення, а також не користувалась послугами перевезення під час складення оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Як зазначалося, відповідно до положень ЗУ "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", товарно-транспортна накладна обов`язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники.

Відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну можна оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до положень пункту 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відомості про автомобільного перевізника відображені, зокрема у товарно-транспортній накладній, яка відповідно до приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов`язкова для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є документом комерційно-господарського характеру, що складається суб`єктами підприємницької діяльності з метою розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до відомостей, які зазначені в товарно-транспортній накладній 18/12/1 від 29.01.2024, яка надана водієм посадовим особам відповідача, автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 (3012414405).

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі №120/554/23.

Суд зауважує, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Водночас надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах.

При вирішенні справи судом застосовані правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.10.2023 у справі № 120/554/23.

Таким чином, можна дійти висновку, що у вказаному випадку здійснювалось надання позивачем послуг з перевезення вантажу, що підпадає під визначення "автомобільний перевізник" у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", що, своєю чергою, спростовує наведені останнім доводи у позовній заяві.

З матеріалів справи судом встановлено, що у водія ОСОБА_2 вантажного автомобіля MAN TGM 15.250, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент проведення перевірки був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа, що є порушенням наведених вище норм законодавства, факт чого відображений у акті від 01.02.2024 №АР 009083 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Крім того, суд зауважує, що розірвання трудових відносин не впливає на визначення статусу автомобільного перевізника, оскільки такий статус визначається на підставі відомостей, які містяться у товарно-транспортній накладній, яку було надано для перевірки інспектору відповідача.

Щодо посиланя позивача на те, що ФОП ОСОБА_1 не була повідомлена про місце, дату та час слухання справи в Державній служби України з безпеки на транспорті, відділ державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях у встановленому законодавством порядку, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 25 Порядку, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

З матеріалів справи судом встановлено, що Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на адресу позивача: м. Харків, вул. Сумська 130Г, кв. 71 було направлено запрошення від 14.02.2024 для розгляду справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», виявленого під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі). У вказаному повідомлені, зокрема, зазначено, що розгляд справи відбудеться у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під`їзд, 7 поверх, 29 лютого 2024 року з 09:00 до 12:00.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а вказав про те, що повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим органом справи, яка її стосується.

Разом з тим, у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).

Як слідує з матеріалів справи, зазначене вище повідомлення було направлено на адресу позивача, яка визначена позивачем у позовній заяві в даній справі.

Тобто, позивач був повідомлений заздалегідь відповідачем про час та місце розгляду зазначеної справи, проте позивач не прибув до відділення для отримання відправлення відповідача та ознайомлення з його змістом. Додатково суд відзначає, що відповідач не може відповідати за безпосереднє доставлення кореспонденції позивачу, оскільки ці функції виконує підприємство пошти, а також не може нести відповідальність, в тому числі у випадку неотримання поштової кореспонденції саме з вини позивача, неотримання даної кореспонденції знаходиться саме у сфері відповідальності позивача, яку відповідач не може гарантувати.

Крім того, Порядок №1567 не містить конкретних вимог щодо строку повідомлення позивача про початок розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а чітко окреслює характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників діяти сумлінно. Це виявляється в добросовісному ставленні до наявних прав і їх реалізації таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання обов`язків, установлених законом.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17, в якій наведені обставини надіслання аналогічного повідомлення на адресу позивача, яке надійшло на відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

Суд з урахуванням наведених вище доказів вважає, що відповідач виконав установлений вимогами чинного законодавства обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи про порушення. Інших обов`язків з цього приводу наведений вище Порядок № 1567 на нього не покладає, адже в межах даних правовідносин законодавець передбачив лише повідомлення відповідної особи про час і місце розгляду справи про порушення, під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Суд вважає, що відповідачем не порушено процедури розгляду справи позивача про порушення ним вимог законодавства про автомобільний транспорт та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченої, зокрема, положеннями Порядку №1567, оскільки повідомлення було надіслано вчасно та до дати розгляду справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №068217 від 29.02.2024 за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю), у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Фізкультури, буд.9, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов