Рішення № 138193610, 14.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Справа № 480/871/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/871/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить, з урахуванням уточненої позовної заяви:

1. Визнати протиправним рішення від 13.01.2026 № 183450012981 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2. Визнати протиправним рішення від 23.01.2026 № 183450012981 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 28.09.1993 по 16.06.2004 року, призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, проте відповідачем прийнято рішення про відмову у такій виплаті, оскільки на день досягнення пенсійного віку в неї не було необхідного спеціального стажу роботи за вислугу років, що, на думку відповідача, не дає право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування". Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, адже на день настання пенсійного віку її стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, становив понад 30 років. При цьому позивач наголошував, що відповідач протиправно не зарахував до спеціального стажу період роботи з 28.09.1993 по 16.06.2004 на посаді лікаря Сумського обласного Центру медико-соціальної та трудової реабілітації інвалідів з ураженням нервової системи для дітей та підлітків.

Ухвалою від 16.02.2026 року позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. На виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки та приведено позовну заяву у відповідність до ст. 160 КАС України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області додаткові докази, а саме належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача (РНОКПП НОМЕР_1 ), в тому числі, протокол про призначення пенсії за віком, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.01.2026 №183450012981 та від 23.01.2026 №183450012981, розрахунок стажу до них, заяву щодо призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій та розписку-повідомлення.

На виконання вимог ухвали суду Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надало витребувані докази.

Відповідач, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, зазначивши, що 27.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області з заявою про призначення одноразову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій як працівнику охорони здоров`я згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV. Після реєстрації заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності була розглянута головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.12.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, з посиланням на наступне.

Пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV (далі - Закон № 1058) передбачено, що при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України від 05.11.1991 року № 1788 - XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Отже, грошова допомога надається за умов, якщо страховий стаж на зазначених посадах становить 30 років для жінок.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі Перелік №909).

Відповідно до п. 4 Порядку №1191, страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років у розділі «Охорона здоров`я» зазначені: лікарі та середній медичний (незалежно від найменування посад).

Відповідно до уточнюючої довідки від 14.08.2020 № 714, ОСОБА_1 в період з 27.09.1993 по 14.06.2004 працювала на посаді лікаря в Сумському обласному центрі комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю.

Таким чином, стаж ОСОБА_1 на посадах, які дають право на нарахування та виплату вищезазначеної допомоги складає 25 років 6 місяці 26 днів.

Згідно наданої позивачем довідки від 14.08.2020 № 714, позивач у період роботи з 27.09.1993 по 14.06.2004 працювала на посаді лікаря в Сумської обласному центрі комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю, який не відносяться до закладів освіти Міністерства освіти та науки, однак Постановою № 909 центри соціальної реабілітації дітей - інвалідів не передбачені.

Таким чином, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 27.09.1993 по 14.06.2004 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому позовна вимога про зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 28.09.1993 по 16.06.2004, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, задоволенню не підлягає.

Оскільки у ОСОБА_1 відсутній необхідний спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", то право на призначення грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування також відсутнє.

Представник відповідача звернув увагу на те, що головним управлінням рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій ОСОБА_1 прийнято 30.12.2025, що вказано у третьому абзаці другої сторінки рішення. 13.01.2026 та 23.01.2026 головним управлінням рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги не приймалися.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити та виплатити грошову допомогу, представник відповідача зазначив, що адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо підрахунку стажу та вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Питання про наявність підстав для призначення позивачу допомоги відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.

Представник відповідача подав до суду відповідь на відзив, в якій з аргументами відповідача не погодився, наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", про що зазначено у позовній заяві та не заперечувалось представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.03.1985 ОСОБА_1 у період з 27.09.1993 працювала на посаді лікаря невропатолога в Сумському міському центрі медико-соціальної реабілітації ДЦП, 15.04.1996 переведена на посаду лікаря-рефлексотерапевта, 04.04.1996 Сумський міський центр медико-соціальної реабілітації ДЦП перейменовано на Сумський обласний центр медико-соціальної реабілітації хворих з ураженням нервової системи та психіки, 31.12.1997 звільнена із займаної посади у зв`язку із ліквідацією закладу, 01.01.1998 прийнята по переводу на посаду лікаря невропатолога в Сумський обласний центр медико-соціальної та трудової реабілітації хворих з ураженням нервової системи для дітей та підлітків, 04.01.1999 переведена на посаду лікаря-рефлексотерапевта, 10.07.2000 призначена на посаду лікаря-невролога за сумісництвом, 02.01.2001 призначена на посаду лікаря-невролога за сумісництвом, 02.01.2003 призначена на 0,25 посади лікаря функціональної діагностики за сумісництвом, 14.06.2004 звільнена з займаної посади за угодою сторін (а.с. 123 зв. бік - а.с. 128).

Вищевказані обставини підтверджуються також довідкою КУ СОР Сумський обласний центр комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю від 14.08.2020 № 714 (а.с. 117-118).

27.11.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком (а.с. 122).

Після реєстрації заява ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.12.2025 № 183450012981 відмовлено позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", оскільки на день досягнення пенсійного віку у позивача недостатньо необхідного спеціального стажу роботи за вислугу років. При цьому, відповідачем до спеціального стажу позивачу не зараховано період роботи з 27.09.1993 по 14.06.2004 в Сумському обласному центрі комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю, оскільки такий заклад не передбачений переліком закладів охорони здоров`я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Не погоджуючись із рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 183450012981 про відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення).

Частиною 1 ст. 9 Закону України №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями ст. 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями пункту "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно з п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.

Тобто, для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій необхідна наявність одночасно трьох умов:

- наявність в особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах (посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення");

- вихід особи на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- відсутність в особи будь-якого іншого виду пенсії на момент її виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з обставин даної справи, після призначення пенсії за віком позивач, вважаючи, що має право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй такої грошової допомоги.

Проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено позивачу у призначенні грошової допомоги, у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. При цьому, відповідачем до спеціального стажу позивачу не зараховано період роботи з 27.09.1993 по 14.06.2004 в Сумському обласному центрі комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю, оскільки такий заклад не передбачений переліком закладів охорони здоров`я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Таким чином, не зарахування відповідачем періоду роботи позивача з 27.09.1993 по 14.06.2004 фактично і слугувало єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком.

Як зазначалось вище, порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України (абз.3 п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV).

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначені Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок №1191).

Пунктами 5-7 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 (далі Перелік №909), установлено, що право на отримання пенсії за вислугу років мають право ті, які працюють закладах охорони здоров`я, зокрема на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посади) в лікарняних закладах та лікувально-профілактичних закладах особливого типу.

Отже, посада лікаря в лікарняних закладах та лікувально-профілактичних закладах особливого типу дійсно передбачена Переліком № 909.

Так, у розділі 2 "Охорона здоров`я" цього Переліку № 909 визначено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" № 2108-ХІІ від 19.11.1992 року, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Водночас, даною статтею визначено поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

У контексті викладених пунктів Порядку №1191 та Переліку № 909, суд приходить до висновку, що стаж осіб, які працювали на посадах лікарів у лікарняних закладах, в тому числі в центрах медико-соціальної реабілітації, відноситься до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої статтею 55 частиною 1 пунктом "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов`язане не тільки з місцем роботи - закладом охорони здоров`я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018у справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ). Аналогічне положення містить стаття 48 КЗпП України.

Як встановлено судом вище, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04.03.1985 ОСОБА_1 у період з 27.09.1993 працювала на посаді лікаря невропатолога в Сумському міському центрі медико-соціальної реабілітації ДЦП, 15.04.1996 переведена на посаду лікаря-рефлексотерапевта, 04.04.1996 Сумський міський центр медико-соціальної реабілітації ДЦП перейменовано на Сумський обласний центр медико-соціальної реабілітації хворих з ураженням нервової системи та психіки, 31.12.1997 звільнена із займаної посади у зв`язку із ліквідацією закладу, 01.01.1998 прийнята по переводу на посаду лікаря невропатолога в Сумський обласний центр медико-соціальної та трудової реабілітації хворих з ураженням нервової системи для дітей та підлітків, 04.01.1999 переведена на посаду лікаря-рефлексотерапевта, 10.07.2000 призначена на посаду лікаря-невролога за сумісництвом, 02.01.2001 призначена на посаду лікаря-невролога за сумісництвом, 02.01.2003 призначена на 0,25 посади лікаря функціональної діагностики за сумісництвом, 14.06.2004 звільнена з займаної посади за угодою сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до спеціального стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), період роботи з 27.09.1993 по 14.06.2004 в Сумському обласному центрі медико-соціальної та трудової реабілітації хворих з ураженням нервової системи для дітей та підлітків, що, в свою чергу, слугувало підставою для помилкового висновку про відсутність необхідного спеціального стажу роботи за вислугу років та відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження періодів роботи позивача в інших лікарняних закладах на різних посадах, які, на її думку, зараховуються до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"). В оскаржуваному рішенні відповідач не відмовляв позивачу у зарахуванні зазначених вище періодів роботи до спеціального стажу, а тому судом не надається оцінка відповідним періодам роботи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області «Про відмову в проведенні перерахунку» № 183450012981 від 30.12.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу на те, що оскаржуване рішення було прийняте 30.12.2025, а 13.01.2026 та 23.01.2026 було виготовлено його копії, які видані позивачу.

Отже, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування рішень від 13.01.2026 та від 23.01.2026, оскільки рішень щодо позивача з такими датами відповідач не приймав.

Суд вважає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 27.09.1993 по 14.06.2004 в Сумському обласному центрі медико-соціальної та трудової реабілітації хворих з ураженням нервової системи для дітей та підлітків, зауважуючи при цьому, що період, який не був зарахований до спеціального стажу позивача, становить саме з 27.09.1993 по 14.06.2004, а не з 28.09.1993 по 16.06.2004, як зазначено у позовній заяві.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, то суд вважає її передчасною, оскільки відповідач не здійснив усіх дій щодо обрахунку достатнього стажу, тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

На переконання суду належним та ефективним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025 про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача не свідчать про законність вчинених ним дій.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі судовий збір у розмірі 2129,92 грн., сплачений згідно платіжної інструкції від 11.02.2026 (а.с. 28).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.12.2025 № 183450012981 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 27.09.1993 по 14.06.2004 в Сумському обласному центрі медико-соціальної та трудової реабілітації хворих з ураженням нервової системи для дітей та підлітків.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2025 про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61022, ідентифікаційний код 14099344) судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек