Ухвала суду № 138193275, 14.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про витребування доказів

14 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4752/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бевзи В.І., розглянувши справу у письмовому провадженні за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ від 20.03.2026 року командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду відкрите провадження та витребувані докази від відповідачів.

Ухвалою суду від 08.07.2026 витребувані від відповідачів наступні докази: мобілізаційне розпорядження Генерального штабу Збройних України № 22389дск від 14.09.2025, а також повістку/мобілізаційне розпорядження, які вручені позивачу 18.03.2026.

Військова частина НОМЕР_1 подала заяву від 10.07.2026, в якому повідомила про відсутність мобілізаційного розпорядження № 22389дск від 14.09.2025 і зазначила про обмежений доступ до цього мобілізаційного розпорядження, на якому наявний гриф "ДСК".

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання від 13.07.2026, в якому повідомив про відсутність у нього мобілізаційного розпорядження Генерального штабу Збройних України № 22389дск від 14.09.2025.

Суд зазначає, що в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2026 №85 зазначене, що підставою для видання цього наказу є мобілізаційне розпорядження Генерального штабу Збройних України № 22389дск від 14.09.2025 та поіменний список № 10/744 від 18.03.2026.

Таким чином, суд констатує про наявність у військової частини мобілізаційного розпорядження Генерального штабу Збройних України № 22389дск від 14.09.2025, оскільки в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2026 №85 зазначена підстава із посиланням на відповідне мобілізаційне розпорядження.

Заяву військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2026 суд оцінює, як безпідставне невиконання ухвали суду від 08.07.2026 в частині надання копії мобілізаційного розпорядження, - тобто невиконання законного рішення суду.

Щодо грифу ДСК мобілізаційного розпорядження то суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані з охороною державної таємниці в Україні, врегульовані Законом України "Про державну таємницю", Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 18.12.2013 №939.

Зокрема, наведеним вище Порядком передбачено, що в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

До основних завдань РСО належить, зокрема, організація та ведення секретного діловодства.

Згідно з вимогами до організації та ведення секретного діловодства секретна кореспонденція, що надходить до установи, приймається тільки працівниками РСО.

У Полтавському окружному адміністративному суді наявний режимно-секретний орган.

Таким чином, документи, які містять інформацію, віднесену до державної таємниці, належить у встановленому порядку подавати до РСО суду.

Станом на дату постановлення ухвали, від відповідача військової частини НОМЕР_1 , документи до РСО суду не надходили.

Підстава для ненадання доказів суду, у тому числі, із посиланням на те, що доказ має обмежений доступ та містить гриф " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідач у відповіді на відзив наполягає на обставині того, що наказ військової частини є протиправним, оскільки до нього не долучене мобілізаційне розпорядження, яке зазначене у підставах видання оспорюваного наказу від 20.03.2026 №85 у цій справі.

Суд має право і можливість у передбаченій законом процедурі отримувати й досліджувати документи з обмеженим доступом.

Наявність у суду власного режимно-секретного органу дає учаснику справи можливість з дотримання усіх необхідних правил, спрямованих на збереження таємниці, направити до суду відповідні документи з обмеженим доступом.

Підставою для застосування судом процесуальних правил, спрямованих на збереження державної таємниці, є факт надходження відповідних документів до режимно-секретного органу суду. При цьому розгляд справи, частина доказів у якій має обмежений доступ, також цілком можливий у процедурі письмового провадження та обов`язкового проведення судового засідання з викликом учасників справи не потребує.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Згідно з частиною 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частин 3, 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

З метою офіційного з`ясування обставин справи, суд констатує необхідність в отриманні доказів та інформації (відомостей) від відповідача.

Керуючись статтями 9, 12, 77, 80, 171, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Витребувати повторно від відповідача військової частини НОМЕР_1 :

мобілізаційне розпорядження Генерального штабу Збройних України № 22389дск від 14.09.2025, яке зазначене в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2026 №85, як підстава для видання такого наказу;

витребувати пояснення від командира військової частини НОМЕР_1 , на якій правові підставі зазначене у наказі командира від 20.03.2026 №85, як підстава мобілізаційне розпорядження Генерального штабу Збройних України № 22389дск від 14.09.2025, якщо таке мобілізаційне розпорядження відсутнє у військової частини, відповідно до заяви представника військової частини від 10.07.2026, яка подана до суду.

Витребувані докази надати до суду у п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу або реагування, визначені Кодексом адміністративного судочинства України (окрема ухвала за невиконання рішення суду до вищих органів військового управління, виконавчої влади та правоохоронних органів, а також накласти штраф на командира військової частини).

Копію ухвали надіслати учасникам справи. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Головуючий суддя В.І. Бевза