Рішення № 138193206, 14.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3744/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:

- прийняти позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення;

- скасувати рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів від 18.03.2026 № 29.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за результатами проведеної перевірки складено Акт документальної перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів від 13.03.2026 № 1600-1002-3/29, яким зроблено висновок про наявність порушень вимог законодавства та визначено неправомірні витрати коштів Фонду соціального страхування України у сумі 19271,14 грн. Відповідач при проведенні документальної перевірки не встановив конкретного суб`єкта, на якого згідно його посадових обов`язків покладено відповідальність щодо дотримання положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII зі змінами та доповненням, що діяли на час досліджуваного періоду, Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV в редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-IX, "Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням" затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266, Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку із тимчасовою втратою непрацездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13.

Представник позивача не погоджується з ухваленим рішенням та звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року після усунення недоліків у позовній заяві, позовну заяву прийнято до провадження відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч.5 ст. 262 КАС України.

22 квітня 2026 через "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що Відповідно до пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин щодо встановлення особам інвалідності та діяло до 01.01.2025), датою встановлення інвалідності вважається день надходження документів до МСЕК. З 01.01.2025 цю функцію виконують експертні команди, а датою встановлення є день огляду. Отже, частиною 2 статті 15 Закону України від 23.09.1999 року № ХIV чітко визначено підставу, в зв`язку з якою припиняється надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме факт встановлення застрахованій особі групи інвалідності, або підтвердження раніше встановленої групи інвалідності. Таким чином, оскільки, відповідно до норм частини другої статті Закону України від 23.09.99 № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", допомога по тимчасовій непрацездатності надається за період тимчасової непрацездатності до встановлення інвалідності, то допомога за день встановлення інвалідності та за день огляду не надається. Вказана норма чітко визначена на законодавчому рівні, є чіткою, зрозумілою та неупередженою. Крім того, допомога по тимчасовій непрацездатності це компенсація втраченого заробітку особи у зв`язку із страховим випадком. У випадку встановлення особі групи інвалідності така особа вже розглядається як отримувач пенсії, оскільки пенсія по інвалідності встановлюється з дати встановлення інвалідності.

До особи не може бути застосовано дві соціальні виплати одночасно, тобто не може бути здійснено оплату допомоги за день встановлення інвалідності та за день огляду та пенсії по інвалідності, призначення якої здійснюється з дати встановлення інвалідності. У відповідності до статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV на застраховану особу покладається ряд зобов`язань, серед яких: 1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначаються страхові виплати та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону; 2) своєчасно повідомляти роботодавця та страховика про обставини, що впливають на умови або зміну розміру страхових виплат та соціальних послуг. Частиною 3 статті 9 закріплено, що застраховані особи несуть відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з їх вини (підроблення, виправлення в документах, надання недостовірних відомостей тощо) страхових виплат та соціальних послуг за соціальним страхуванням. Таким чином, на застраховану особу покладається обов`язок щодо своєчасного повідомлення роботодавця та страховика про обставини, що

впливають на умови або зміну розміру страхових виплат та соціальних послуг, оскільки в подальшому це також може вплинути на розвиток інших, пов`язаних із страховими виплатами, правовідносин. Такими обставинами є саме настання інвалідності.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Суд встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання плану-графіку проведення документальних планових перевірок страхувальників від 15.02.2026 направлено Головному управлінню Держпроспоживслужби в Полтавській області лист з повідомленням про проведення документальної планової перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів від 11.02.2026 № 1600-1001-8/11773 за період з 01.01.2022 по 31.12.2025.

Відповідачем за результатами проведеної перевірки складено Акт документальної перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів від 13.03.2026 № 1600-1002-3/29, яким зроблено висновок про наявність порушень вимог законодавства та визначено неправомірні витрати коштів Фонду соціального страхування України у сумі 19 271,14 грн.

Відповідно частини 5 розділу ІІІ Порядку у разі незгоди страхувальника з результатами перевірки, викладеними в акті перевірки, страхувальник має право подати заперечення із додатковими документами (за наявності) до відповідного територіального органу Фонду, який проводив перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем підписання, відмови від підписання та/або отримання акта.

Позивачем за результатами незгоди були поданні до канцелярії Відповідача заперечення від 17.03.2026 на акт 13.03.2026 № 1600-1002-3/29.

Не погоджуючись із рішенням від 18.03.2026 № 29 Позивач подав керівнику Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області скаргу № Вих-01-27/11.2/1302, з огляду на необґрунтованість результатів перевірки, невідповідність фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

Не погодившись з ухваленим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи №16/98-ВР) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Статтею 4 Основ № 16/98-ВР визначено залежно від страхового випадку види загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Положеннями статті 25 Основ №16/98-ВР передбачено надання за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням видів соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Уповноважений орган управління є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1105-XIV основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є:

- здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (п. 2);

- проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів (п. 4);

- здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів (п. 5).

Частиною другою ст. 5 Закону №1105-XIV встановлено, що уповноважений орган управління та його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань:

- здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами в межах коштів соціального страхування, затверджених Кабінетом Міністрів України, управління майном (п. 1);

- проводять розслідування страхових випадків, перевірку обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності та документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів (п. 2);

- забезпечують функціонування інформаційно-аналітичної системи соціального страхування (п. 4);

- здійснюють контроль за використанням страхових коштів, перевірку правильності їх використання страхувальниками із застосуванням ризик-орієнтованих підходів, контроль за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують у встановленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи (п. 6).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління та його територіальні органи мають право:

- перевіряти обґрунтованість видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів (п. 2);

- одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від органів доходів і зборів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності відомості щодо використання страхових коштів (п. 3).

- перевіряти достовірність відомостей, поданих страхувальником для отримання страхових коштів, дотримання порядку використання страхувальником наданих йому страхових коштів, відмовляти у фінансуванні виплат у разі відмови або перешкоджання страхувальником проведенню перевірки, виявлення фактів подання страхувальником до уповноваженого органу управління недостовірних відомостей або порушення порядку використання страхових коштів (п. 4);

- отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки (п. 5);

- накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону (п. 6);

- вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування (п. 7).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 23.09.99 № 1105- XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 1105) передбачено, що підставою для призначення застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність, листок непрацездатності.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 2 розділу II Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.04.2008 № 189, до внесених змін згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я № 2067 від 10.12.2024 було передбачено положення про те, що "у разі наявності в пацієнта стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності, що засвідчена медичними висновками, не пізніше ніж через 120 днів (а у випадках, коли випадок тимчасової непрацездатності переривався, то не пізніше, ніж через 156 днів) із дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням, лікуючий лікар суб`єкта господарювання ініціює питання перед ЛКК щодо направлення хворого на МСЕК шляхом заповнення форми первинної облікової документації № 088/0 Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 088/о Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК), затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 695/21008".

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 № 2067 "Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров`я України" внесено зміни до Пунктом 2 розділу II Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.04.2008 № 189 та викладено його у наступній редакції: "У разі наявності в пацієнта станів або захворювань, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, лікуючий лікар суб`єкта господарювання формує електронне направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи в електронній системі для оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338".

Відповідно до пункту 3 Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.04.2008 № 189, до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Відповідно до пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин щодо встановлення особам інвалідності та діяло до 01.01.2025), датою встановлення інвалідності вважається день надходження документів до МСЕК. З 01.01.2025 цю функцію виконують експертні команди, а датою встановлення є день огляду.

Отже, частиною 2 статті 15 Закону України від 23.09.1999 року № ХIV чітко визначено підставу, в зв`язку з якою припиняється надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме факт встановлення застрахованій особі групи інвалідності, або підтвердження раніше встановленої групи інвалідності.

Таким чином, оскільки, відповідно до норм частини другої статті Закону України від 23.09.99 № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", допомога по тимчасовій непрацездатності надається за період тимчасової непрацездатності до встановлення інвалідності, то

допомога за день встановлення інвалідності та за день огляду не надається.

Вказана норма чітко визначена на законодавчому рівні, є чіткою, зрозумілою та неупередженою.

Суд зазначає, що допомога по тимчасовій непрацездатності це компенсація втраченого заробітку особи у зв`язку із страховим випадком. У випадку встановлення особі групи інвалідності така особа вже розглядається як отримувач пенсії, оскільки пенсія по інвалідності встановлюється з дати встановлення інвалідності.

До особи не може бути застосовано дві соціальні виплати одночасно, тобто не може бути здійснено оплату допомоги за день встановлення інвалідності та за день огляду та пенсії по інвалідності, призначення якої здійснюється з дати встановлення інвалідності.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV на застраховану особу покладається ряд зобов`язань, серед яких: 1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначаються страхові виплати та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону; 2) своєчасно повідомляти роботодавця та страховика про обставини, що впливають на умови або зміну розміру страхових виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 статті 9 закріплено, що застраховані особи несуть відповідальність згідно із законом за незаконне одержання з їх вини (підроблення, виправлення в документах, надання недостовірних відомостей тощо) страхових виплат та соціальних послуг за соціальним страхуванням.

Таким чином, на застраховану особу покладається обов`язок щодо своєчасного повідомлення роботодавця та страховика про обставини, що впливають на умови або зміну розміру страхових виплат та соціальних послуг, оскільки в подальшому це також може вплинути на розвиток інших, пов`язаних із страховими виплатами, правовідносин. Такими обставинами є саме настання інвалідності.

Згідно із частинами п`ятою та шостою статті 8 Закону роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Надміру виплачені суми страхової виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім`ї стягуються з таких осіб у судовому порядку, абзац 3 пункту 4 статті 24 Закону.

Рішення про призначення страхової виплати, відповідно до частини третьої статті 22 Закону, приймається страхувальником або уповноваженими ним особами.

Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Отже, страхувальнику при прийнятті рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі сформованого листка непрацездатності необхідно з`ясувати чи була встановлена зазначеній особі група інвалідності, шляхом звернення до закладу охорони здоров`я, лікарем якого був сформований медичний висновок про тимчасову непрацездатність, або страхувальник може звернутися до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем обліку як страхувальника щодо проведення перевірки обґрунтованості видачі електронного листка непрацездатності, яка підтвердить факт огляду працівника МСЕК / ЕКОПФО та її рішення.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України 17 червня 2021 року № 1234 затверджено "Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності", який визначає механізми видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстру листків непрацездатності (далі - Реєстр) закріплено, що листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Дати відкриття та закриття листка непрацездатності відповідають датам початку строку дії та закінчення строку дії медичного висновку, на підставі якого сформований цей листок непрацездатності. Листок непрацездатності вважається виданим через сім днів після дати закриття листка непрацездатності та набуває статусу "готовий до сплати (виданий)".

Враховуючи вказану норму, роботодавець мав достатньо часу для з`ясування причин непрацездатності особи та забезпечити правильність призначення та нарахування листка непрацездатності. Фактично було порушено норми Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 12.

На підставі даних медичних висновків, що складають один випадок тимчасової непрацездатності, формуються листки непрацездатності в порядку черговості створення медичних висновків, кожен наступний із яких створюється як продовження першого та складають один страховий випадок.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Положенням про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13 закріплено, що Комісія (уповноважений) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, створюється (обирається) та діє на підприємстві, в установі, організації, що використовує найману працю, незалежно від форм власності і господарювання.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства діє відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і в своїй діяльності керується вказаним Законом, Статутом Фонду соціального страхування України, цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Комісія із соціального страхування підприємства створюється при чисельності застрахованих осіб понад 15 працюючих за наймом. При чисельності на підприємстві застрахованих осіб 15 і менше на загальних зборах працівників обирається уповноважений із соціального страхування підприємства. Уповноважений здійснює свої повноваження відповідно до цього Положення.

На підприємстві, де нарахування і виплата заробітної плати, а також виплата матеріального забезпечення по соціальному страхуванню, здійснюються у його структурних підрозділах, комісії із соціального страхування створюються у цих підрозділах підприємства.

На підприємствах, в установах, організаціях, де нарахування і виплата заробітної плати, а також виплата матеріального забезпечення по соціальному страхуванню, здійснюються централізовано, створюється центральна комісія із соціального страхування підприємства, установи, організації (далі - центральна комісія підприємства).

Відповідно до вказаного положення, а саме пункту 2.2 Комісія (уповноважений) із соціального страхування зобов`язана: здійснювати контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам роботодавцем за рахунок коштів Фонду як за власною ініціативою, так і у зв`язку зі зверненням застрахованих осіб; брати участь у перевірках, що здійснюються на підприємствах робочими органами виконавчої дирекції Фонду з питань правильності використання страхових коштів, надавати контролюючим органам необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок: здійснювати заходи по усуненню виявлених комісією (уповноваженими) із соціального страхування підприємства та контролюючими органами порушень з питань матеріального забезпечення, використання страхових коштів.

Крім того, здійснено пункту 3.1.2 Комісія (уповноважений) здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам.

Веде облік осіб, які часто та довго хворіють (особи, які останні 12 місяців були непрацездатними з приводу одного захворювання не менше трьох випадків із загальною кількістю днів непрацездатності 30-40 днів або з приводу різних захворювань не менше чотирьох випадків за останні 12 місяців із загальною кількістю днів непрацездатності 40-50 днів), а також осіб, які отримали листки непрацездатності у зв`язку з невиробничими травмами, аналізує, інформує та вносить пропозиції з питань зниження рівня захворюваності роботодавцю та представнику застрахованих осіб.

Відповідності до пункту 3.1.4 здійснює контроль за своєчасним направленням до відділення робочого органу виконавчої дирекції Фонду заяв-розрахунків про нараховані застрахованими особами суми матеріального забезпечення. Проводить щоквартально аналіз використання коштів Фонду на підприємстві.

З огляду на наведене вище, Комісія (уповноважений) має здійснювати контроль як за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам роботодавцем за рахунок коштів Фонду, за обліком осіб, які часто та довго хворіють чи перебувають на лікарняному, здійснення контролю за правильністю та своєчасністю направленням до відділення робочого органу виконавчої дирекції Фонду заяв-розрахунків, а також з`ясовувати причини непрацездатності особи.

Порядок перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.10.2025 № 33-1 (далі Порядок № 33-1), яка регламентує проведення та оформлення даних перевірок.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІІ Порядку № 33-1, акт перевірки складається у двох примірниках та підписується в останній день перевірки посадовими особами територіального органу Фонду, які проводили документальну перевірку, керівником або уповноваженою особою страхувальника, головним бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку, на кожній сторінці із зазначенням на останній сторінці загальної кількості сторінок.

Згідно пункту 5 Розділу ІІІ Порядку № 33-1, у разі незгоди страхувальника з результатами перевірки, викладеними в акті перевірки, страхувальник має право подати свої заперечення із додатковими документами (за наявності) до відповідного територіального органу Фонду, який проводив перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем підписання, відмови від підписання та/або отримання акта.

Згідно пункту 7 Розділу ІІІ Порядку № 33-1, якщо акт перевірки підписано без заперечень або впродовж передбаченого абзацом першим пункту 5 цього розділу строку заперечення до акта перевірки не надійшли, або були надіслані з порушенням зазначеного строку, акт перевірки вважається узгодженим.

У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавець відшкодовує уповноваженому органу управління в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

У випадку, коли страхувальник самостійно виявив факт неправомірного використання коштів при нарахуванні та виплаті страхових виплат, то він повинен повернути ці кошти до Пенсійного фонду України.

Відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону та пункту 8 Порядку фінансування страхувальників для надання страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.08.2025 № 28-1, у разі, якщо сума отриманих страхувальником від Пенсійного фонду України страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання страхових виплат, невикористані страхові кошти повертаються на рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в уповноваженому банку, протягом 3 робочих днів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області відповідно до наказу № 1340 від 17.12.2025 року та повідомленням про проведення документальної перевірки від 11.02.2026 року № 1600-1001-8/11773 проведено документальну перевірку дотримання чинного законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (юридична адреса: Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 40358617) за період з 01.01.2022 по 31.12.2025. За результатами вказаної перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області оформлено акт документальної перевірки використання страхувальниками страхових коштів від 13.03.2026 № 1600-1002-3/29, в якому встановлено ряд порушень вимог законодавства при наданні страхових виплат, в тому числі порушення порядку використання коштів Фонду, що виразилось у призначенні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності; не здійснення контролю за правильним нарахуванням страхових виплат, що передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року, порушення норм законодавчих та нормативно-правових актів у сфері здійснення страхових виплат, при призначені та виплаті допомоги на поховання пенсіонера (окрім поховання пенсіонерів).

Також Головним управлінням Пенсійного фонду України за результатами проведеної документальної перевірки дотримання порядку використання страхових коштів Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області складено Протокол у справі про адміністративне правопорушення від 13.03.2026 №23.

Рішення про повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів від 18.03.2026 №29, вручено 18.03.2026.

Кошти по Рішенню від 18.03.2026 №29 частково відшкодовані, а саме: неправомірно витрачені кошти: нараховано - 19271,14 грн, сплачено - 19271,14 грн (проведено Державною казначейською службою 01.04.2026). Платіжне доручення від 01.04.2025 №54 на суму 19271,14 грн (додаток - виписка по рахунку UA623314670000025605300004501); штраф (50%): нараховано -9635,57 грн, сплачено - 0 грн.

Згідно реєстру бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників бюджетних коштів від 31.03.2026 №79 (одержано Державною казначейською службою України 31.03.2026), кошти на оплату штрафу надійдуть згідно третьої черги.

За результатами перевірки було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення від 18.03.2026 №23 на загальну суму 136,00 грн.

Заперечення до Акту перевірки від страхувальника Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходило.

До Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області надійшла скарга на дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та вимога про скасування рішення від 18.03.2026 № 29.

Суд зазначає, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання тимчасової непрацездатності.

Встановлення ж інвалідності в свою чергу означає визнання стійкої непрацездатності, а не тимчасової.

Порядком формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066, не передбачено обмежень щодо формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність терміном понад 120 календарних днів або завершення випадку непрацездатності після отримання рішення про встановлення інвалідності.

У акті перевірки від 13.03.2026 в описі виявлених порушень вимог законодавства чітко зазначено вимоги законодавства, які було порушено, із зазначенням відповідних статей, а також чітко здійснено детальний опис виявлених порушень, що спростовує твердження позивача про необґрунтованість акту перевірки.

Згідно поданої звітності - "Податкового розрахунку з ПДФО, ЄСВ та військового збору", а саме Додатку 1 " Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам", страхувальник Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, зазначає у звітності з кодом категорії ЗО "2", тобто вказує працівників як осіб з інвалідністю і застосовує ставку нарахування ЄСВ 8,41%, а саме: - з жовтня 2024 року по ОСОБА_1 (група інвалідності встановлена з 06.09.2024). ОСОБА_1 група інвалідності встановлена

вперше з 06.09.2024, призначена пенсія за вислугу років з 18.07.2017; з травня 2025 року по ОСОБА_2 встановлена група інвалідності встановлена вперше з 05.03.2025, призначено пенсію по інвалідності згідно заяви від 02.05.2025; з вересня 2025 року по ОСОБА_3 (група інвалідності встановлена з 22.08.2025), ОСОБА_3 група інвалідності встановлена вперше з 22.08.2025, призначено пенсію по інвалідності згідно заяви від 05.09.2025.

Під час проведення перевірки, страхувальником були надані копії документів, які підтвердили факт встановлення інвалідності вищезазначеним особам.

Вищенаведені факти підтверджують те, що роботодавець знав про наявність у вказаних осіб інвалідності, а отже мав реальну можливість контролювати лікарняні листки, які надаються вказаною особою.

Страхувальник у разі самостійного виявлення факту неправомірного використання коштів при нарахуванні та виплаті страхових виплат, повинен повернути ці кошти до Пенсійного фонду України.

Відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону та пункту 8 Порядку фінансування страхувальників для надання страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.08.2025 № 28-1, у разі, якщо сума отриманих страхувальником від пенсійного фонду України страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання страхових виплат, невикористані страхові кошти страхові кошти повертаються страхувальником протягом трьох робочих днів на окремий рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в АТ Ощадбанк НОМЕР_1 (UAH) (ЄДРПОУ одержувача 00035323) та до головного управління Пенсійного фонду України в області за місцем обліку, як страхувальника, надсилається письмове пояснення причин повернення коштів.

У разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавець відшкодовує уповноваженому органу управління в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. Виплата допомоги на поховання пенсіонера. Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону №1105 (в редакції на дату вчинення), одним із видів матеріального забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога на поховання, окрім поховання пенсіонерів.

У відповідності до норм ч. 3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін у заявах по суті спору матеріалами справи, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, відповідно до чинного законодавства є роботодавцем та страхувальником при прийнятті рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності працівникам застрахованим особам на підставі сформованого листка непрацездатності, мав можливість з`ясувати чи встановлена зазначеній особі група інвалідності, шляхом звернення до закладу охорони здоров`я, лікарем якого сформований медичний висновок про тимчасову непрацездатність, також мав можливість звернутися до територіального управління органу Пенсійного фонду України за місцем обліку, як страхувальника, щодо проведення перевірки обґрунтованості видачі електронного листка непрацездатності, за результатом якої підтверджується юридичний факт огляду працівника МСЕК та її рішення.

Аналізуючи викладені вище норми законодавства у їх системному взаємозв`язку, суд висновує, що у разі встановлення працівнику інвалідності, листок непрацездатності підлягає закриттю, а оплаті підлягає період тимчасової непрацездатності, визначений в листку непрацездатності, до дня встановлення інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), тобто день встановлення групи інвалідності оплаті не підлягає.

Оскільки позивачем призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності працівнику, то такі дії здійснені не у публічному порядку правомірного нарахування та витрачання страхових виплат, що встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Доводи позивача в частині здійснення виплат на підставі листків непрацездатності не спростовують викладених вище судом вимог законодавства, відповідно до яких період тимчасової непрацездатності підлягає оплаті допомогою виключно до дня встановлення інвалідності застрахованій особі.

Посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.07.2022 у справі №826/7354/18, є помилковим, оскільки за суб`єктним, об`єктним та змістовним критеріями не є подібними до обставин даної справи, стосуються інших спірних правовідносин.

Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи доводи сторін, суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13), Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

При цьому, згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на те, що у позові судом відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (вул. Воскресенський узвіз, буд. 7, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 40358617) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення ,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Г.В. Костенко