Рішення № 138193161, 10.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5669/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І.? розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 163750034197 від 28.04.2026 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.04.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.04.2026 позивач подав заяву на призначення пенсії через портал ПФУ. Відповідач своїм рішенням відмовив у призначенні пенсії «у зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років». Дану відмову позивач вважає протиправною, через що звернувся до суду з цим позовом.

Стислий зміст заперечень відповідачів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що оспорюване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Заяви, клопотання учасників справи.

14.05.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі; звільнено позивача від сплати судового збору за подання позову у цій справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано докази у відповідача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.04.2026 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Так, пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи позивача в електронному вигляді було передано на розгляд відповідачу - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Розглянувши заяву позивача від 20.04.2026 відповідач прийняв рішення № 163750034197 від 28.04.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу.

Так, у рішенні №163750034197 від 28.04.2026 зазначено, зокрема:

Дата звернення засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) 20.04.2026.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.

Фактичні обставини справи: Пенсійний вік становить 65 років.

Необхідний страховий стаж становить 15 років.

Вік заявника 65 років 1 місяць.

Страховий стаж заявника складає 14 років 0 місяців 18 днів.

Під час розгляду заяви були використані наступні документи:

1. паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2. документи про роботу, навчання, військову службу, зокрема, трудова книжка від 30.07.1979 НОМЕР_1 ;

3. довідка про період роботи від 14.09.2010 № 158;

4. індивідуальні відомості застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу згідно з трудовою книжкою від 30.07.1979 НОМЕР_1 не зараховано:

- 13.03.1987-01.11.1992, оскільки запис про звільнення не завірено підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства (відділу кадрів), що порушує п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162.

- 09.08.1995-20.01.1999, оскільки в даті наказу про звільнення наявне виправлення, яке не завірене належним чином, що порушує п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58.

Довідка від 14.09.2010 № 158 видана ВАТ «Полтавським автотранспортним підприємством» про період роботи 06.05.1991-30.12.1992 у Полтавському автотранспортному підприємстві 15327 потребує перевірки, оскільки запис у трудовій книжці відсутній. Зарахувати зазначений період роботи можливо після проведення зустрічної перевірки щодо факту роботи.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує....

Вирішено: відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

Відповідно до записів трудової книжки серії від 30.07.1979 НОМЕР_1 позивач:

- 13.03.1987-01.11.1992 - працював слюсарем по обслуговуванню автомобілів у Полтавському нафтопідприємстві;

- 09.08.1995-20.01.1999 - працював у відділі охорони на посаді старшого контролера спортивно-технічного комплексу "Лтава".

У трудовій книжці серії від 30.07.1979 НОМЕР_1 відсутній запис про період роботи 06.05.1991-30.12.1992.

Відповідно до даних Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.09.2010 № 158, що видана ВАТ «Полтавським автотранспортним підприємством 15327» позивач виконував роботу прибиральника та працював на повну ставку за сумісництвом у «Полтавському автотранспортному підприємстві 15327» з 06.05.1991 по 30.12.1992, (наказ про прийняття на роботу №60/91-ОК, від 06.05.1991), 30.12.1992 звільнений за власним бажанням (наказ № 132/92-ОК, від 30.12.1992). Відповідно до наказу № 302 від 16.07.1997 ФДМ України по Полтавській області «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» перетворено у «Відкрите акціонерне підприємство «Полтавське АТП 15327»».

У матеріалах справи відсутні будь-які матеріали перевірки даної довідки.

Позивач не погоджуючись рішенням відповідача № 163750034197 від 28.04.2026 , звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 45 Закону № 1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З аналізу наведених норм випливає, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.

Поряд з цим, як визначено статтею 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.

При цьому періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу, визначаються законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058-IV, а саме - статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Так, згідно з приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до записів трудової книжки серії від 30.07.1979 НОМЕР_1 позивач:

- 13.03.1987-01.11.1992 - працював слюсарем по обслуговуванню автомобілів у Полтавському нафтопідприємстві;

- 09.08.1995-20.01.1999 - працював у відділі охорони на посаді старшого контролера спортивно-технічного комплексу "Лтава".

У трудовій книжці серії від 30.07.1979 НОМЕР_1 відсутній запис про період роботи 06.05.1991-30.12.1992.

Відповідно до даних Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.09.2010 № 158, що видана ВАТ «Полтавським автотранспортним підприємством 15327» позивач виконував роботу прибиральника та працював на повну ставку за сумісництвом у «Полтавському автотранспортному підприємстві 15327» з 06.05.1991 по 30.12.1992, (наказ про прийняття на роботу №60/91-ОК, від 06.05.1991), 30.12.1992 звільнений за власним бажанням (наказ № 132/92-ОК, від 30.12.1992). Відповідно до наказу № 302 від 16.07.1997 ФДМ України по Полтавській області «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» перетворено у «Відкрите акціонерне підприємство «Полтавське АТП 15327»».

У матеріалах справи відсутні будь-які матеріали перевірки даної довідки.

Відповідно до змісту оспорюваного рішення відповідач не зарахував зазначені періоди роботи. Так, відповідач зазначив, що за доданими документами до страхового стажу згідно з трудовою книжкою від 30.07.1979 НОМЕР_1 не зараховано періоди роботи позивача: - 13.03.1987-01.11.1992, оскільки запис про звільнення не завірено підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства (відділу кадрів), що порушує п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162; - 09.08.1995-20.01.1999, оскільки в даті наказу про звільнення наявне виправлення, яке не завірене належним чином, що порушує п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 № 58. Довідка від 14.09.2010 № 158 видана ВАТ «Полтавським автотранспортним підприємством» про період роботи 06.05.1991-30.12.1992 у Полтавському автотранспортному підприємстві 15327 потребує перевірки, оскільки запис у трудовій книжці відсутній. Зарахувати зазначений період роботи можливо після проведення зустрічної перевірки щодо факту роботи.

Суд наголошує, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи з 13.03.1987 по 01.11.1992; з 09.08.1995 по 20.01.1999, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його страхового стажу за вказаний період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа №275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблені чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підробок, у зв`язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу з моменту призначення пенсії.

Також суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення/перерахунку пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині спірних періодів містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні/перерахунку пенсії.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці або у довідках можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у наданих документах.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Щодо незарахування позивачу періоду роботи 06.05.1991-30.12.1992 відповідно до даних Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.09.2010 № 158, що видана ВАТ «Полтавським автотранспортним підприємством 15327», згідно з якою позивач виконував роботу прибиральника та працював на повну ставку за сумісництвом у «Полтавському автотранспортному підприємстві 15327» з 06.05.1991 по 30.12.1992, (наказ про прийняття на роботу №60/91-ОК, від 06.05.1991), 30.12.1992 звільнений за власним бажанням (наказ № 132/92-ОК, від 30.12.1992). Відповідно до наказу № 302 від 16.07.1997 ФДМ України по Полтавській області «Полтавське автотранспортне підприємство 15327» перетворено у «Відкрите акціонерне підприємство «Полтавське АТП 15327»», суд зазначає, що через відсутній у трудовій книжці позивача записів про даний період роботи, дана довідка є належним доказом на підтвердження страхового стажу за 06.05.1991-30.12.1992 згідно з абз.1 п.3 Порядку №637.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача відповідно до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.09.2010 № 158.

У спірному рішенні лише зазначено, що довідка потребує перевірки, оскільки запис у трудовій книжці відсутній, зарахувати зазначений період роботи можливо після проведення зустрічної перевірки щодо факту роботи.

При цьому, відповідач не надав суду доказів проведення будь-яких перевірок документів позивача, доказів витребування відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб, що видані для оформлення пенсії, доказів перевірки обґрунтованості їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 13.03.1987 по 01.11.1992; з 09.08.1995 по 20.01.1999; з 06.05.1991 по 30.12.1992, та, як наслідок, для відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача згідно з заявою від 20.04.2026.

Таким чином, оскаржуване рішення № 163750034197 від 28.04.2026 в частині відмови позивачу зарахувати до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 13.03.1987 по 01.11.1992; з 09.08.1995 по 20.01.1999; з 06.05.1991 по 30.12.1992 винесено протиправно.

Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 163750034197 від 28.04.2026 в частині відмови позивачу зарахувати до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 13.03.1987 по 01.11.1992; з 09.08.1995 по 20.01.1999; з 06.05.1991 по 30.12.1992, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 13.03.1987 по 01.11.1992; з 09.08.1995 по 20.01.1999; з 06.05.1991 по 30.12.1992 та повторно розглянути заяву позивача 20.04.2026 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Отже, позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Сторонами не понесені судові витрати, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (49008, Кіровоградська обл., м. Олександрія, просп. Соборний, 126-А, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 163750034197 від 28.04.2026 в частині відмови ОСОБА_1 зарахувати до загального страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 13.03.1987 по 01.11.1992; з 09.08.1995 по 20.01.1999; з 06.05.1991 по 30.12.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.03.1987 по 01.11.1992; з 09.08.1995 по 20.01.1999; з 06.05.1991 по 30.12.1992 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 20.04.2026 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза