Рішення № 138193132, 13.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7501/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій просить:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_2 , щодо обчислення та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, учаснику ЧАЕС 1-категорії, як особі з інвалідністю II групи, у фіксованому розмірі 379,60 грн замість 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР, а також щодо відмови здійснити перерахунок та виплати пенсії із застосуванням частини 2 статті 56 Закону України № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_2 починаючи з 01.01.2026 року, перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, учаснику ЧАЕС 1- категорії, як особі з інвалідністю II групи відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_2 , починаючи з 01.01.2026 року, перерахунок та виплату пенсії з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній на час призначення пенсії (23.12.2002 року), а саме - збільшити пенсію на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік роботи понад установлений стаж 20 років (загалом на 9 відсотків від стажу 29 років), виходячи з розміру середньомісячного заробітку Позивача, визначеного відповідно до чинного законодавства на момент проведення перерахунку, з наступним перерахунком цієї надбавки у разі зміни розміру середньомісячного заробітку на відповідний рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 нарахованих сум пенсії в повному обсязі фактичного нарахування, однією сумою, без застосування постанови КМУ № 821 від 14.07.2025 (яка втратила чинність від 08.06.2026 року) та будь-яких обмежень граничного розміру виплат, графіків чи відстрочок виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у цій справі та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк (не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має II групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в ГУПФ України в Полтавській області та одержує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач нараховує до пенсії позивача додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі, визначеному підпунктом 1 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №1210, а саме - 379,60 грн. Однак, на переконання позивача, розмір додаткової пенсії має бути визначений на підставі приписів статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР) у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Також вказував, що йому протиправно відповідач виплачує пенсію відповідно до частини 1 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з обмеженням її максимальним розміром.

Також стверджує, що оскільки призначення пенсії позивачу відбулося у 2002 році, тобто ще до внесення відповідних змін до Закону №796-XII, то на нього розповсюджується дія статті 56 Закону №796-XII у редакції до внесення змін згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017, з огляду на що перерахунок пенсії має здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

08.07.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Донецькій області в якому представник відповідача прохає відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Розгляд справи судом, відповідно до частини другої статті 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_2 , має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 1 категорії.

Позивач є пенсіонером та до 22.11.2019 перебував на обліку в ГУПФУ в Полтавській області як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Крім основного розміру пенсії, позивачу до 22.11.2019 також виплачувалася додаткова пенсія згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказані обставини учасниками справи не заперечуються.

Рішенням Полтавського окружного адмністративного суду від 25.06.2020 по справі № 440/2582/20 Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не призначення з 22 листопада 2019 року ОСОБА_2 основної державної пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України №796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як військовослужбовцю, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Визнано протиправним та скасувати рішення від 18 грудня 2019 року за №164250001078, винесене Відділом з питань перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про призначення ОСОБА_2 з 22 листопада 2019 року державної основної пенсії по інвалідності згідно статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону №76-VІІІ від 28.12.2014 із застосуванням підпункту 1 пункту 11, пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, як особі з інвалідністю ІІ групи. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити призначення з 22 листопада 2019 року ОСОБА_2 основної державної пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести виплату такої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скасувати запис у пенсійній справі ОСОБА_2 про причини інвалідності "Каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС в період проходження ВС" та внести запис, який зазначений у довідці МСЕК про групу та причину інвалідності, яка пов`язана із виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1986 році №0141271 та виписці із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках від 01 грудня 2005 року №0141271 про встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

18.05.2026 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ, у якій просив здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні, натомість шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та 26.05.2026 прийнято рішення №164250001078, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01.10.2017, без застосування двоскладової формули при її обчисленні, натомість шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж.

Відмовляючи у проведенні вказаного перерахунку відповідач вказує на те, що доплата за понаднормовий стаж не встановлюється в пенсіях по інвалідності, призначених відповідно до статті 54 Закону №796.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії протиправними, позивач через представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 50 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Так, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону №3328-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону № 796-XII та викладено статтю 50 Закону № 796-XII в такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.».

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону № 107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону № 796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28.12.2014 прийнято Закон №76-VIII, яким статтю 50 Закону №796-XII викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.».

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив Порядок №1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112), особам з інвалідністю ІІ групи встановлюється щомісячна додаткова пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 379,60 грн.

Отже, змінивши Законом №76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону №3328-ХІІ.

При цьому, законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 № 1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Зі змісту протоколу перерахунку пенсії з 08.06.2026 встановлено, що додаткова пенсія інвалідам другої групи з числа ліквідаторів ЧАЕС нарахована у розмірі 379,60 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, констатувала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону №796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у вищезгаданій постанові зазначила, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми статті 50 Закону № 796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону № 230/96-ВР.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

За таких обставин, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону №3328-ХІІ, зокрема, особам з інвалідністю ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилося, внаслідок чого Закон №796-ХІІ у чинній редакції вже пов`язує підстави для збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону, лише у разі призначення пенсії на умовах, визначених частиною другою статі 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак у контексті спірних правовідносин суд звертає увагу на конституційний принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними, зокрема у рішенні від 12.02.2019 №5-р(I)/2019, Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Окрім того, у рішенні від 26.01.2011 №1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини).

У рішенні від 13.05.1997 №1-зп Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Тож враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, суд стверджує про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статі 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною другою статі 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що держава гарантувала, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень. Тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Тож щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її розрахунок мав здійснюватися згідно з пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, визнана норма має застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи) і ця норма права зберігає юридичну силу як для пенсіонера, так і для органу, який призначає пенсію. Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від обставин призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі №300/3435/21 відступила від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, у яких було сформульовано правовий висновок щодо розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції змін, внесених Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно з пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж та сформувала наступні висновки:

(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.

У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII.

Враховуючи висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі №300/3435/21, суд формулює у цій справі власний висновок про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону 796-XII без урахування змін, внесених Законом №2148-VIII, який набрав чинності з 11.10.2017.

Обираючи належний спосіб захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.05.2026 №164250001078; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_2 починаючи з 01.01.2026 перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, учаснику ЧАЕС 1- категорії, як особі з інвалідністю II групи відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_2 , починаючи з 01.01.2026, перерахунок пенсії з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній на час призначення пенсії, а саме - збільшити пенсію на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік роботи понад установлений стаж 20 років (загалом на 9 відсотків від стажу 29 років), виходячи з розміру середньомісячного заробітку ОСОБА_2 , визначеного відповідно до чинного законодавства на момент проведення перерахунку, з наступним перерахунком цієї надбавки у разі зміни розміру середньомісячного заробітку на відповідний рік.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання саме ГУ ПФУ в Донецькій області провести виплату перерахованої пенсії, оскільки це відноситься до повноважень ГУ ПФУ в Полтавській області, де на обліку перебуває позивач.

Отже, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Вирішуючи клопотання щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести позивачу перерахунок і виплату пенсії починаючи з 01.01.2026 без застосування Порядку виплати пенсії, передбаченого постановою КМУ № 821, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині судового рішення зазначається порядок і строк його виконання.

Згідно з частиною першою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні, а також на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення його виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що визначення судом способу, порядку та строків виконання рішення є правом суду, яке реалізується виключно у разі наявності об`єктивної необхідності, зокрема коли виконання рішення у загальному порядку є ускладненим або потребує додаткової конкретизації.

Разом з тим, суд зазначає, що на момент розгляду даного клопотання відсутні підстави вважати, що виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивача) буде ускладненим або неможливим у загальному порядку, визначеному законодавством. Доводи позивача щодо необхідності незастосування положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, ґрунтуються на припущеннях про можливу поведінку відповідача у майбутньому та не підтверджують наявності реального порушення прав позивача на стадії виконання судового рішення.

Крім того, станом на дату розгляду справи постанова втратила чинність.

Таким чином, заявлене клопотання фактично спрямоване на врегулювання правовідносин, які можуть виникнути у майбутньому під час виконання судового рішення, та не обґрунтовує необхідності визначення судом спеціального порядку його виконання на даному етапі.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 382 КАС України передбачено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Предметом спору у цій справі були правовідносини щодо здійснення суб`єктом владних повноважень виплати перерахунку пенсії, а тому здійснення заходів судового контролю, за наявності відповідного волевиявлення заявника, є безальтернативним для суду.

Згідно з частинами другою та третьою статті 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішення суду подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 у справі №440/7501/26.

Підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, проспект Соборний, 126-а, м. Олександрія, Кіровоградська область, 49008), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.05.2026 №164250001078.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_2 починаючи з 01.01.2026 перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, учаснику ЧАЕС 1- категорії, як особі з інвалідністю II групи відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_2 , починаючи з 01.01.2026, перерахунок пенсії з урахуванням положень частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній на час призначення пенсії, а саме - збільшити пенсію на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік роботи понад установлений стаж 20 років (загалом на 9 відсотків від стажу 29 років), виходячи з розміру середньомісячного заробітку ОСОБА_2 , визначеного відповідно до чинного законодавства на момент проведення перерахунку, з наступним перерахунком цієї надбавки у разі зміни розміру середньомісячного заробітку на відповідний рік.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішення суду подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 у справі №440/7501/26.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя С.О. Удовіченко