Ухвала суду № 138193005, 10.07.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3213/26

Провадження № 2-с/317/10/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Качан А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 Запорізьким районним судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» - 1175грн. 58 коп. заборгованості за надання послуг з розподілу природнього газу та 266,24грн. сплаченого судового збору.

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 08.07.2026 звернулась до суду із заявою про скасування вказаного судового наказу до якого додала квитанції про сплату боргу за судовим наказом у сумі 1175грн. 58 коп. та стягнутого судовим наказом з боржника суми судового збору у розмірі 266,24 грн.

Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2012, у заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не лише про оспорення наказу, а й про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог. Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, сама по собі заява про скасування судового наказу не є достатньою підставою для скасування судового наказу, а повинна містити обґрунтовані обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Разом з цим, такі обставини мають існувати до видачі судового наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2026 суддею Запорізького районного суду Запорізької області Ачкасовим О.М. видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» - 1175грн. 58 коп. заборгованості за надання послуг з розподілу природнього газу та 266,24 грн. сплаченого судового збору.

Судовий наказ за положеннями ст. 172 ЦПК України не набрав законної сили.

Відповідно до доданих Заявником до заяви про скасування судового наказу копії платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» № 9420-0334-8555-4102 від 02.07.2026 боржник ОСОБА_2 сплатила суму 1175,58 грн. та а відповідно до копії квитанції АТ «Акцент Банк» від 06.07.2026 сплатила суму 266,24 грн. на рахунок одержувача АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз».

Таким чином, сплачена заявником сума покриває стягнуту судовим наказом заборгованість за розподіл природнього газу.

З огляду на викладене, обставини відсутності у заявника заборгованості настали фактично після того, як судовий наказ вже було видано, що суд розцінює як сплату заборгованості та виконання судового наказу.

Судовий наказ є одним з видів судового рішення (п. 4 ч. 1 ст. 258 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом.

Таким чином, добровільна сплата суми заборгованості за виданим судовим наказом є не підставою для скасування судового наказу, а обставиною, за якою судовий наказ не буде направлено стягувачем для примусового виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, у скасуванні судового наказу слід відмовити.

Керуючись ст. ст.170, 259, 260, 261, 263, 268 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 29.06.2026 у справі №317/3213/26 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Качан