Рішення № 138192941, 13.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 за результатом якого позивач просить:

стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 . Тел: НОМЕР_3 ., на користь держави в особі НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 ), Реквізити для зарахування коштів на спеціальний фонд інші джерела власних надходжень (1002030) (для здійснення відшкодування вартості привласненого майна). Розрахунковий рахунок UA 82 820172 0343 22 100 1 3020 01676 МФО 820172, банк Державна казначейська служба України ЄДРПОУ 45144484 Реквізити для зарахування коштів на загальний фонд (1002030) (для здійснення відшкодування за нараховану безпідставно заробітну плату) Розрахунковий рахунок UA 06 820172 0343 14 000 1 0000 01676 Державна казначейська служба України, м. Київ ЄДРПОУ 45144484) у розмірі заподіяної державі матеріальної шкоди на загальну суму 74 404 грн. 84 коп. (сімдесят чотири тисячі чотириста чотири грн. 84 коп.)

В обґрунтування позовних вимог представником позивача вказано, що внаслідок самовільного залишення відповідачем військової частини, за фактом чого відкрито кримінальне провадження, здійснено перерахунок грошового забезпечення, внаслідок чого утворилася переплата, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Крім того стягненню підлягає залишкова вартість військового майна втраченого позивачем.

Ухвалою суду від 06 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Станом на дату вирішення даної справи, відзиву на позов до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 17.01.2024 року №50-ОС, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зараховано наказом Голови Державної прикордонної служби України від 22.12.2023 №1870-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 17.01.2024 року.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 15.11.2024 року, №1587-ОС, призначено старшого солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії начальника першого відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації Мала Смілянка) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_4 . Вважати таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою з 15.11.2024 рок, згідно з підпунктом 5 пунктом 307 Положення.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 19.01.2025 року, №59-ОС, зараховано у розпорядження начальника загону старшого солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії начальника першого відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації Мала Смілянка) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_4 ), згідно підпункту 9 пункту 127 Положення (якщо військовослужбовець перебуває на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманням порання або хворобою, отриманою в особливий період), з 18.01.2025 року.

З рапорту начальника відділу медичного забезпечення майора медичної служби від 19.04.2025 №13/29645/25-Вн, відомо, що старший солдат ОСОБА_3 , який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону, відповідно до відпускного квитка №2013-ВДП/1551 від 15.03.2025, перебував у відпустці для лікування з 16.03.2025 по 17.04.2025, враховуючи дні на дорогу, відповідно до припису №2838-П/1551 від 12.04.2025 зобов`язався вибути 17.04.2025 та прибути 18.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_6 ) для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії. Станом на 18.04.2025 військовослужбовець до відділу медичного забезпечення м. Черкаси отримати документи для проходження військово-лікарської комісії не прибув.

До пункту тимчасової дислокації військовослужбовець не прибув. Місце перебування військовослужбовця встановити не вдалось.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 21.04.2025 року, №481-ОС, знято з усіх видів забезпечення: відповідно до абзацу 13 пункту 5 глави 2 розділу ІІ Інструкції обліку особового складу Державної прикордонної служби України: старшого солдата ОСОБА_2 (П-087653), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону (остання штатна займана посада - інспектора прикордонної служби 2 категорії навідника-оператора третього відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_4 ), з 17.04.2025 року.

Наказом НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про призначення службового розслідування» від 22.04.2025 №2130-АГ, з метою з`ясування причин та обставин викладених в рапорті начальника відділу медичного забезпечення-лікаря майора медичної служби ОСОБА_4 від 19.04.2025 №13/29645/25-Вн, щодо факту неприбуття до місця проходження військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України (м. Київ) старшим солдатом ОСОБА_5 , призначено службове розслідування.

За результатом проведеного службового розслідування підтверджено факт не з`явився вчасно на службу без поважних причин, після відпустки для лікування старшим солдатом ОСОБА_5 .

В діях зазначеного військовослужбовця вбачаються ознаки Кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

В ході проведення службового розслідування, проведено огляд місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_6 ) з метою перевірки наявності матеріальних цінностей та засобів виданих у тимчасове користування старшого солдата ОСОБА_2 .

У результаті перевірки місця тимчасової дислокації підрозділу на наявність майна старшого солдата ОСОБА_2 , згідно книги обліку матеріальних засобів виданих у тимчасове користування, виявлено нестачу наступного майна:

- Шолом балістичний ACH HELMED-MID 1шт.;

- Бронежилет з балістичним пакетом SLHIIIA (МТД № 4911-02) 1шт.;

- Жилет розвантажувальний 1 шт.;

- Килим польовий ізоляційний 1 шт.;

- Наколінники тактичні 1шт.;

- Налокітники тактичні 1 шт.;

- Мішок спальний 1 шт.;

- Окуляри-маска захисні балістичні 1шт.;

- Броне пластина RMA-1155 Level 4 1 шт.;

- Костюм вітровологозахисний 1шт.;

- Рюкзак бойовий індивідуальний 1шт.;

- Сидіння польове ізоляційне 1шт.

За результатами перевірки складено акт перевірки майна виданого у тимчасове користування та відпрацьовано рапорт коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковника ОСОБА_6 від 30.04.2025 №22.3/32081/25-Вн.

Відповідно до книги обліку матеріальних засобів, виданих у тимчасове користування першого відділу прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону, вищезазначене майно видано в тимчасове користування старшому солдату ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки №175-25 щодо визначення залишкової вартості військового майна на утримання коштів за втрачене майно старшим солдатом ОСОБА_5 , становить 54 262, 19 (п`ятдесят чотири тис. двісті шістдесят дві грн. 19 коп.).

Одночасно, в ході проведення службового розслідування, щодо факту неприбуття до місця проходження військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України (м. Київ) старшим солдатом ОСОБА_5 , встановлено факт безпідставного нарахування грошового забезпечення за період фактичного невиконання військовослужбовцем обов`язків військової на загальну суму 17 142, 65 (сімнадцять тисяч сто сорок дві грн. 65 коп.).

Підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) за період з 17.04.2025 по 30.04.2025 р. старшому солдату ОСОБА_7 , безпідставно виплачена грошове забезпечення на загальну суму 17 142, 65 (сімнадцять тисяч сто сорок дві грн. 65 коп.).

Таким чином, за період фактичної відсутності з 17.04.2025 по 30.04.2025 старшому солдату ОСОБА_7 , нараховано та сплачено щомісячне грошове забезпечення на загальну суму 17 142, 65 (сімнадцять тисяч сто сорок дві грн. 65 коп.).

Відповідно до довідки-розрахунку №496 від 23.04.2025 р., нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період 17.04.2025 р. по 30.04.2025 р. старшому солдату ОСОБА_7 , нараховано та сплачено щомісячне грошове забезпечення на загальну суму 17 142, 65 (сімнадцять тисяч сто сорок дві грн. 65 коп.), а саме грошове забезпечення у розмірі 12 061 грн. 08 коп. (дванадцять тисяч шістдесят одна грн. 06 коп.), компенсація ПДФО у розмірі 2 204 грн. 06 коп. (дві тисячі двісті чотири грн. 06 коп.), військовий збір у розмірі 183 грн. 67 коп. (сто вісімдесят три грн. 67 коп.) та нарахування та сплата ЄСВ у розмірі 2 693 грн. 85 коп. (дві тисячі шістсот дев`яносто три грн. 85 коп.) за період фактичного невиконання обов`язків військової служби у зв`язку з неприбуттям вчасно до місця служби після відпустки на лікування.

За результатами розгляду висновку та матеріалів службового розслідування, вину військовослужбовця повністю доведено, начальником органу Держприкордонслужби затверджено результати відповідним наказом «Про результати службового розслідування» від 08.05.2025 №1130-ОД.

До місця проходження служби старший солдат ОСОБА_3 , не повернувся, матеріальну шкоду завдану державі в особі НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), своїми неправомірними (протиправними) діями, що полягають у неприбутті вчасно до місця служби після відпустки на лікування, не відшкодував.

15 мобільним прикордонним загоном направлено лист про добровільне відшкодування завданих збитків державі від 31.10.2025 №10/22125-25-Вих, що підтверджується доказами направлення до ОСОБА_2 . 13.11.2025 цей лист було направлено Одержувачу, однак жодних дій щодо компенсації завданої державі шкоди ним вжито не було.

З метою відшкодування безпідставно набутих коштів та вартості привласненого майна, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Приписами частини першої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно із статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260).

Відповідно до пункту 15 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

За змістом частин першої - третьої статті 3 вказаного Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Закону особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Законодавство передбачає виключні випадки повернення набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти є грошовим забезпечення відповідача у розмірі 74 404 грн. 84 коп.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатом проведеного службового розслідування підтверджено факт не з`явився вчасно на службу без поважних причин, після відпустки для лікування старшим солдатом ОСОБА_5 .

Одночасно, в ході проведення службового розслідування, щодо факту неприбуття до місця проходження військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України (м. Київ) старшим солдатом ОСОБА_5 , встановлено факт безпідставного нарахування грошового забезпечення за період фактичного невиконання військовослужбовцем обов`язків військової на загальну суму 17 142, 65 (сімнадцять тисяч сто сорок дві грн. 65 коп.).

В ході проведення службового розслідування, проведено огляд місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_6 ) з метою перевірки наявності матеріальних цінностей та засобів виданих у тимчасове користування старшого солдата ОСОБА_2 .

У результаті перевірки місця тимчасової дислокації підрозділу на наявність майна старшого солдата ОСОБА_2 , згідно книги обліку матеріальних засобів виданих у тимчасове користування, виявлено нестачу наступного майна:

- Шолом балістичний ACH HELMED-MID 1шт.;

- Бронежилет з балістичним пакетом SLHIIIA (МТД № 4911-02) 1шт.;

- Жилет розвантажувальний 1 шт.;

- Килим польовий ізоляційний 1 шт.;

- Наколінники тактичні 1шт.;

- Налокітники тактичні 1 шт.;

- Мішок спальний 1 шт.;

- Окуляри-маска захисні балістичні 1шт.;

- Броне пластина RMA-1155 Level 4 1 шт.;

- Костюм вітро-волого захисний 1шт.;

- Рюкзак бойовий індивідуальний 1шт.;

- Сидіння польове ізоляційне 1шт.

За результатами перевірки складено акт перевірки майна виданого у тимчасове користування та відпрацьовано рапорт коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковника ОСОБА_6 від 30.04.2025 №22.3/32081/25-Вн.

Відповідно до книги обліку матеріальних засобів, виданих у тимчасове користування першого відділу прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону, вищезазначене майно видано в тимчасове користування старшому солдату ОСОБА_7 .

Відповідно до довідки №175-25 щодо визначення залишкової вартості військового майна на утримання коштів за втрачене майно старшим солдатом ОСОБА_5 , становить 54 262, 19 (п`ятдесят чотири тис. двісті шістдесят дві грн. 19 коп.).

Отже, дії відповідача призвели до отримання без належних правових підстав коштів у вигляді грошового забезпечення в розмірі 17 142, 65 грн. та залишкової вартості військового майна на утримання коштів за втрачене майно старшим солдатом ОСОБА_5 в розмірі 54 262, 19 грн., а отже за змістом зобов`язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманого відповідачем майна, і виник обов`язок відповідача повернути безпідставно одержане майно.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, визначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц та від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18.

Відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця. Позов пред`явлено військовою частиною до фізичної особи про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби, а саме внаслідок ухилення останнього від проходження військової служби.

Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 . Тел: НОМЕР_3 ., на користь держави в особі НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) (адреса: АДРЕСА_1 ),

Реквізити для зарахування коштів на спеціальний фонд інші джерела власних надходжень (1002030) (для здійснення відшкодування вартості привласненого майна).

Розрахунковий рахунок

UA 82 820172 0343 22 100 1 3020 01676

МФО 820172, банк Державна казначейська служба України

ЄДРПОУ 45144484

Реквізити для зарахування коштів на загальний фонд (1002030) (для здійснення відшкодування за нараховану безпідставно заробітну плату)

Розрахунковий рахунок

UA 06 820172 0343 14 000 1 0000 01676

Державна казначейська служба України, м. Київ

ЄДРПОУ 45144484) у розмірі заподіяної державі матеріальної шкоди на загальну суму 74 404 грн. 84 коп. (сімдесят чотири тисячі чотириста чотири грн. 84 коп.)

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко