Рішення № 138192001, 14.07.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/921/26

Провадження № 2/385/493/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 16995,00 грн заборгованості за договором кредиту № 26842-03/2025 від 12.03.2025 та судових витрат.

Стислий виклад позицій сторін

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 12.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 26842-03/2025 за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 5500,00 грн на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом, процентна ставка 0,90 % в день та комісії за видачу кредиту в сумі 550,00 грн. ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало в повному обсязі, надавши їй кредит на домовлену суму, натомість відповідачка не виконала умови Кредитного договору. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 16995,00 грн, з яких: 5500,00 грн - за тілом кредиту, 5940,00 грн - за процентами, 550,00 грн - за комісією, 5005,00 грн -за штрафом.

19.06.2025 ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 19062025, відповідно до умов якого та відповідно до ст.512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», в тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 26842-03/2025 від 12.03.2025.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити, стягнути суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та 8000 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не подала, хоча копія ухвали від 29.05.2026, що була надіслана рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації відповідачки, вважається врученою їй 05.06.2026, відповідно до положення п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, оскільки рекомендоване поштове відправлення повернуто суду з відміткою "адресат відсутній". Таким чином відповідачка свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою від 29.05.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Кредит-Капітал» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача, встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів, мотиви суду

Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Стар Файненс Груп" з заявою про надання кредиту, підтвердженням чого є заявка-анкета на отримання фінансового кредиту від 12.03.2025 (а.с. 7-8), що підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W133.

Перед укладенням кредитного договору первісний кредитор ТОВ "Стар Файненс Груп" надав ОСОБА_1 для ознайомлення паспорт споживчого кредиту (а.с. 9 зворот-10), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W133, що підтверджує виключно факт виконання первісним кредитором переддоговірного зобов`язання, що визначене Законом України "Про споживче кредитування"

12.03.2025 між ТОВ "Стар Файненс Груп" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 26842-03/25 в якому сторони такого домовились про надання клієнту фінансового кредиту в розмірі 5500,00 грн на умовах строковості, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, комісію та сплатити проценти. Згідно п. 1.2 договору кредит надається строком на 120 днів, дата надання - 12.03.2025 та такий слід погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів, кінцева дата погашення - 09.07.2025. В п. 1.4 сторони домовились про розмір процентної ставки - 0,90 %в день на залишок заборгованості, а також про встановлення комісії за видачу кредиту в сумі 550,00 грн (10 % від суми кредиту). Відповідно до п. 1.4.1 денна процентна ставка 0,98 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту 11990,00 грн, загальні витрати по кредиту 6490,00 грн. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_4 (п. 1.6). В п. 3.1 сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів та комісії здійснюється згідно графіку платежів. Відповідно до п. 5.3 договору - у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежів, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

Договір в графі "реквізити та підписи сторін" містить анкетні дані ОСОБА_1 , РНОКПП, реквізити паспорту, адресу проживання, контактні номери телефонів, номер картки НОМЕР_1 хххххх-2194 та відомості про підписання ОСОБА_1 електронним підписом Y737.

Додаток № 1 до договору - графік платежів містить інформацію про необхідність погашення кредиту чотирма платежами - 2035,00 грн 10.04.2025, 10.05 і 09.06.2025 -1485,00 грн та 6985,00 грн 09.07.2025, загальна вартість кредиту 11990,00 грн, з яких тіло кредиту 5500,00 грн, проценти 5940,00 грн, комісія 550,00 грн. (а.с. 18 зворот - 19).

З довідки про ідентифікацію, що надана ТОВ "Стар Файненс Груп" (а.с. 20-21), вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір № 26842-03/2025 від 12.03.2025 ідентифікована ТОВ "Стар Файненс Груп", акцепт договору (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) Y737, що відправлений позичальниці 12.03.2025 о 15:35 на номер телефону НОМЕР_3 .

З листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 17.02.2026 вбачається, що на підставі договору від 22.02.2022 на переказ коштів між ТОВ "УПР" та ТОВ "Стар Файненс Груп" 12.03.2025 о 15:40 год було перераховано кошти на суму 5500,00, маска картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 678220482, призначення платежу: зарахування 5500,00 грн на карту № НОМЕР_5 , клієнт ОСОБА_1 (а.с. 21 зворот).

З листа АТ КБ "Приватбанк" від 15.06.2026, що наданий на виконання ухвали суду від 29.05.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 на яку 12.03.2025 відбулось зарахування коштів в сумі 5500,00 грн.

З розрахунку заборгованості (а.с. 22), що виконаний ТОВ "Стар Файненс Груп" за кредитним договором № 26842-03/2025 від 12.03.2025 ОСОБА_1 загальна сума заборгованості на 03.03.2025 16005,00 грн, з яких: 5500,00 грн за тілом кредиту, за відсотками 495,00 грн, за простроченими відсотками 4455,00 грн, 550,00 грн за простроченою комісією, 5005,00 грн - штрафи. Відповідачкою кошти на погашення платежів за кредитом не вносились.

19.06.2025 між ТОВ "Стар Файненс Груп" (клієнт) та ТОВ "ФК "Кредит Капітал" (фактор) укладено договір факторингу № 19062025 (а.с. 23-28), за яким фактор передає грошові вимоги в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2026, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами (п. 13.1).

З витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 вбачається, що в такому за № 1794 міститься інформація про кредитний договір № 26842-03/2025 від 12.03.2025 з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 16005,00 грн (а.с. 28 зворот).

З акту приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 19.06.2025 до Договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 19.06.2025, кількість відступлених прав грошової вимоги 5374 на суму 73671224,27 грн (а.с. 29).

З платіжної інструкції № 11887 від 19.06.2025 вбачається, що ТОВ "ФК "Кредит Капітал" сплатило на користь ТОВ "Стар Файненс Груп" 6622433,48 грн на оплату суми фінансування під відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 (а.с. 29 зворот).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26842-03/2025 від 12.03.2025 (а.с 30), що виконаний ТОВ "ФК "Капітал-Кредит" станом на 09.07.2025, за період з 20.06.2025 вбачається, що заборгованість на дату відступлення вимоги 19.06.2025 16005,00 грн, з яких: 5500,00 грн за тілом кредиту, за відсотками 495,00 грн, за простроченими відсотками 4455,00 грн, 550,00 грн за простроченою комісією, 5005,00 грн - штрафи, з 20.06.2025, заборгованість на дату закінчення строку кредитування - 16995,00 грн, з яких : 5500,00 грн - за тілом кредиту, 5940,00 грн - за процентами, 550,00 грн - за комісією, 5005,00 грн -за штрафом. Відповідачкою кошти на погашення платежів за кредитом не вносились

Аналізуючи наведені докази суд вказує, що договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно дост. 207 ЦК УкраїнитаЗакону України «Про електронну комерцію»прирівнюється до письмової форми.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначеністаттею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третястатті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК Українидає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першоїстатті 638 ЦК Українидоговір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначенимиЗаконом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина першастатті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другоюстатті 78 ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено, 12.03.2025між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 26842-03/2025. Відповідно до довідки про ідентифікацію такий укладено за допомогою підписання позичальницею аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Y737.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей12,81 ЦПК Україниє її процесуальним обов`язком.

Відповідачці були перераховані кошти, відповідно до умов п. 1.6 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується листами ТОВ "УПР" та АТ КБ "Приватбанк", що доповнюють один одного та відповідають умовам договору щодо часу надання коштів в кредит, та номеру картки, на яку надано кредитні кошти.

Позивачем надано належні та допустимі докази переходу права вимоги до відповідачки від первісного кредитора - договір факторингу, витяг з реєстру боржників, докази оплати за договором факторингу та акт прийому передачі реєстру боржників.

Суд звертає увагу, що згідно з положенням ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходить права вимоги первісного кредитора в повному обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше прямо передбачено договором або законом. Суд бере до уваги, що позивач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", згідно долученої виписки з ЄДРПОУ (а.с. 31) видом економічної діяльності має, в тому числі 64.92 інші види кредитування (основний) та 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення. У зв`язку з наведеним вважає правомірним продовження нарахування позивачем процентів в межах строку кредитування на умовах, встановленим договором у зв`язку з переходом прав вимоги на підставі укладеного договору факторингу.

Досліджуючи надані розрахунки заборгованості, що сформовані ТОВ "Стар Файненс Груп" за період з 12.03.2025 по 19.06.2025 (а.с 22) та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" за період з 20.06.2025 по 09.07.2025 суд вказує на те, що останній є продовженням першого, що відповідає строку кредитування (кінцева дата погашення кредиту) згідно п. 1.2 кредитного договору і Додатку № 1 до кредитного договору (графік платежів).

Суд погоджується з такими частково.

Так суд вважає обґрунтованими розрахунки в частини тіла кредиту, процентів, комісії.

При цьому суд зважає, що розрахунки, зокрема кінцевий, що виконаний ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" відповідає умовам кредитного договору та додатку до нього (графік платежів) за якими орієнтовна вартість кредиту складає 11990,00 грн, з яких 6490,00 грн - проценти.

Так суд зазначає, що позивач довів надання первісним кредитором відповідачці кредиту в сумі 5500,00 грн та непогашення нею такого. Відповідачка цього не спростувала.

Розмір процентів, які просить стягнути позивач, відповідає розміру встановленому договором та зазначеному в графіку платежів.

Окремо суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України "Про споживче кредитування"загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другоїстатті 8 Закону України "Про споживче кредитування"до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином,Законом України "Про споживче кредитування"безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Як вбачається з умов договору № 26842-03/2025, в такому передбачено умову щодо встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 550,00 грн (п. 1.4).

Тому суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення 5500,00 грн тіла кредиту, 5940,00 грн процентів та 550,00 грн комісії за надання кредиту

Однак суд не погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за штрафом.

Так позивач просить стягнути 5005,00 грн нарахованого штрафу.

Суд відзначає, що умовами кредитного договору (п. 5.3) передбачено нарахування неустойки у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий період та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

З розрахунку заборгованості станом на 19.06.2025 (а.с. 22) вбачається, що штрафи нараховані за період з 11.04.2025 по 10.06.2025

Суд виходить з того, що відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Така обставина є загальновідомою.

Оскільки штрафи за кредитним договором нараховані в період дії воєнного стану то відповідач звільняється від обов`язку їх сплати на користь ТОВ«ФК «Кредит-Капітал».

Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Тому в стягненні штрафу в розмірі 5005,00 грн слід відмовити.

Суд не в змозі надати оцінку аргументам відповідачки, яка відзиву не подала.

Таким чином, аналізуючи надані докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у частково та з відповідача слід стягнути 5500,00 грн тіла кредиту, 5940,00 грн процентів і 550,00 грн комісії, що в сумі складає 11990,00 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн (судовий збір сплачено з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку поданням позову в електронній формі) пропорційно розміру задоволених вимог - 1878,33 грн (11990,00/16995,00х2662,40).

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 2ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До позовної заяви позивачем долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Усенко М. І., ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, детальний опис наданих послуг від 11.05.2026, акт наданих послуг № 51 від 11.05.2026, ордер на надання правничої допомоги.

Згідно з договором про надання правової допомоги між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та АО «Апологет», сторони визначили предмет договору у виді юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та вартість за 1 кредитну справу - 8000 грн.

Згідно з детальним описом наданих послуг, виконаних АО «Апологет», сторони погодили надання правових послуг у виді усної консультації клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором: час - 30 хв; ознайомлення з матеріалами кредитної справи: час 2 год; погодження правової позиції клієнта у справі: час - 30 хв; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта: час - 3 год 30 хв. Всього 6 год 30 хв.

З акту № 51 наданих послуг від 11.05.2026 вбачається, що АО «Апологет» в особі адвоката Усенка М. І. надано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, боржникСосніцька Т. О., кредитний договір № 26842-03/2025 від 12.03.2025.

Відповідно до ч. 4, 5ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід вказати, що відповідного клопотання відповідачка не подавала.

За умовами акту №51 наданих послуг від 14.04.2026 (п. 6) клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту.

Суд враховує, що компенсації підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а і витрати, які вона має здійснити у майбутньому в силу досягнутих домовленостей з адвокатом.

Таким чином суд вважає, що позивач довів розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд керується постановоюВПВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, де Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

«141.У частині третійстатті 141 ЦПК Українивизначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьоюстатті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.".

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Однак на підставі ч. 3ст. 141 ЦПК України, ураховуючи критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета позову адвокатських витрат суд вважає правильним присудити позивачу витрати на правничу допомогу частково - в розмірі 4000,00 грн.

У зв`язку частковим задоволення позову такі витрати пділягаюсть стягненню пропорційно - в сумі 2822,01 грн (11990,00/16995,00х4000,00).

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 26842-03/2025 від 12.03.2025 в розмірі 11990,00 грн, з яких: 5500,00 грн тіла кредиту, 5940,00 грн процентів і 550,00 грн комісії, 1878,33 грн сплаченого судового збору та 2822,01 грн витрат на правничу допомогу, а всього 16690 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто) грн 34 коп.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 14.07.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 14.07.2026