Ухвала суду № 138191823, 14.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12315/26

Провадження № 1-в/344/110/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представника КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_5 ,

особи, щодо якої вирішується питання про

припинення примусових заходів медичного

характеру в амбулаторних умовах ОСОБА_6 ,

опікуна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду клопотання представника КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» ОСОБА_5 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

До Івано-Франківського міського суду надійшло клопотання лікуючого лікаря та представника психіатричного закладу КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» ОСОБА_5 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах щодо ОСОБА_6 .

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 грудня 2025 року продовжено відносно ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. На даний час протягом 6 місяців спостерігався щомісяця, 6 разів у лікаря-психіатра диспансерного відділення консультативної поліклініки КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» у зв`язку із застосуванням примусових заходів медичного характеру у виді примусової психіатричної допомоги в амбулаторних умовах. В процесі лікування пацієнт регулярно звертається в амбулаторному порядку, дотримується рекомендацій, ліки приймає під контролем близьких чітко згідно призначень, скарг не формує, працює. Рекомендовано припинити застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання примусової психіатричної допомоги в амбулаторних умовах. Психічний стан при огляді ЛКК: Зовні спокійний. Поведінка впорядкована. Стриманий. Розмовному контакту доступний у повній мірі. Відповіді по суті, не багатослівний. Фон настрою в межах норми. Емоційно одноманітний. Мислення послідовне, нормальне за темпом. Маячні ідеї та переконання, порушення сприйняття заперечує. Коло інтересів розширилось. Про скоєне суспільно-небезпечне діяння шкодує. Відносини з опікуном та рідними достатньо добрі, налагоджена комунікація. Залучається до суспільно-корисних трудових активностей. Інтелект відповідає освіті та набутому досвіду. Пам`ять достатня. Увага збережена. Вночі спить добре, апетит задовільний. Критика достатня. Рішення ЛКК від 05.06.2026 року: клопотати перед судом про припинення застосування примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах.

У судовому засіданні лікар-психіатр КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» заяву підтримала та зазначила, що оскільки поведінка ОСОБА_6 впорядкована, останній спокійний, відкритий розмовному контакту, мислення послідовне, то згідно рішення ЛКК від 05.06.2026 просила припинити щодо ОСОБА_6 застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Зазначила, що ОСОБА_6 установлено діагноз: Параноїдна шизофренія, пацієнт не одужав. При цьому пояснила, що задовільний стан ОСОБА_6 зумовлений регулярним прийомом призначених медичних препаратів, а у разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру вона не може гарантувати, що останній і надалі продовжуватиме приймати препарати, оскільки це вже буде його особистою відповідальністю.

У судовому засіданні ОСОБА_6 та його опікун ОСОБА_7 підтримали клопотання лікаря, просили задовольнити.

Захисник не заперечила щодо задоволенні заяви лікаря-психіатра про припинення застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку щодо ОСОБА_6 .

Прокурор зазначила, що не вбачає підстав для відмови у задоволенні клопотання лікаря-психіатра, тому не заперечила щодо припинення застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку щодо ОСОБА_6 .

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно акту стаціонарної судової психіатричної експертизи № 30 від 12.02.2013 року ОСОБА_6 страждає хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії і не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом він у даний час не може правильно сприймати обставини по справі, приймати участь у проведенні слідчих дій та в судовому засіданні. У період інкримінованих дій ОСОБА_6 також перебував у хворобливому стані і не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У клінічних проявах його захворювання він становить суспільну небезпеку для оточуючих. ОСОБА_6 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду від 17.06.2013 року до ОСОБА_6 , який вчинив злочин, передбачений п.4 ч.2 ст.115 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді його госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.12.2025 року щодо ОСОБА_6 продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку на шість місяців.

Згідно з висновком комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру від 05.06.2026, у ОСОБА_6 встановлено діагноз: Параноїдна шизофренія, безперервний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром, змішаний тип дефекту. F 20.0. Однак, оскільки ОСОБА_6 регулярно звертається в амбулаторному порядку, дотримується рекомендацій, ліки приймає під контролем близьких чітко згідно призначень, скарг не формує, працює, рекомендовано припинити застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання примусової психіатричної допомоги в амбулаторних умовах.

Відповідно до ст.92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Відповідно до ч.2 ст.94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Згідно з ст.95 КК України та ст.514 КПК України, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Розгляд питання про зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру може також здійснюватися за письмовою заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи законного представника у разі, якщо така особа за своїм станом здоров`я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.

Відповідно до ч.2 ст.514 КПК України зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

Таким чином, єдиними підставами для припинення застосування примусових заходів медичного характеру згідно ч.2 ст.514 КПК України є видужання особи або відпадання потреби в раніше застосовуваних заходах медичного характеру внаслідок зміни стану її здоров`я.

З висновку комісії лікарів-психіатрів від 05.06.2026 вбачається, що ОСОБА_6 не видужав, його діагноз на даний час: параноїдна шизофренія, безперервний перебіг, галюцинаторно-параноїдний синдром, змішаний тип дефекту. F 20.0.

КПК України не передбачає такої підстави для припинення застосування примусових заходів медичного характеру, як те, що за час лікування стан пацієнта є досить стабільним, яку наведено у висновку комісії лікарів-психіатрів від 05.06.2026 як підставу клопотати перед судом про припинення застосування щодо ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги.

Крім того, суд враховує, що лікар-психіатр КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР», підтримуючи заяву, одночасно пояснила, що задовільний стан ОСОБА_6 зумовлений саме регулярним прийомом призначених препаратів, а не видужанням, і що гарантувати продовження їх прийому після припинення примусових заходів вона не може.

Таким чином, стабільність стану ОСОБА_6 забезпечується не видужанням, а контрольованим прийомом медикаментів у межах примусового порядку. Припинення такого порядку створює ризик самовільного припинення лікування та подальшої дестабілізації психічного стану особи, що не відповідає підставам, передбаченим ч.2 ст.514 КПК України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені лікарем обставини не свідчать про видужання або відпадання потреби в раніше застосованих заходах медичного характеру в розумінні ч.2 ст.514 КПК України, а, навпаки, підтверджують збереження такої потреби.

За встановлених обставин підстави, передбачені ч.2 ст.514 КПК України, для припинення застосування щодо ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відсутні, у зв`язку з чим заява представника КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР», лікаря-психіатра, задоволенню не підлягає, а застосування примусових заходів медичного характеру підлягає продовженню.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 92-95 КК України, керуючись ст.ст. 512, 514 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» лікаря-психіатра ОСОБА_5 про припинення застосування примусових заходів медичного характеру в амбулаторних умовах щодо ОСОБА_6 - відмовити.

Застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на шість місяців.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_8