Рішення № 138191642, 24.06.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 461/2233/26

Номер провадження 2/341/832/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого судді Островської Н. І., за участю секретаря судових засідань Гомерди Г.М., розглянувши позовну заяву ТОВ «Споживчий центр" (юридична адреса: м. Київ, вул.. Саксаганського, 133А) до ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

встановив:

27.03.2026 представник позивача Медвєдєва Н.О. звернулась до Галицького районного суду м. Львова з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 300,00 гривень та судових витрат.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.03.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Галицького районного суду Івано-Франківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 15.01.2026 вищевказана справа розподілена судді Островській Н. І.

Позов обґрунтовано тим, що 06.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 06.09.2025-100002073. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 грн, строком на 168 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту до 20.02.2026 року. ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 30 300,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 13 300,00 грн, заборгованості за комісіями в розмірі 500,00 грн., заборгованості за обслуговування в розмірі 1 500,00 грн., та відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України в розмірі 5 000,00 грн. Оскільки відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2026 року відкрито спрощене провадження по справі.

Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, за змістом позову просив розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр», на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, поштове повідомлення повернулось з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У Постанові від 01.12.2023у справі № 591/4832/22,провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 березня 2024 року у cправі № 922/1648/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 06 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №№ 06.09.05.2025-100002073 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору (а. с. 61-64).

За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 20.022026.

ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е764» (а.с. 69), а ТОВ «Споживчий центр» 06.09.2025 року перерахувало суму кредиту в розмірі 10 000,00 грн на вказану ОСОБА_3 платіжну картку номер НОМЕР_1 за допомогою системи іPay.ua- НОМЕР_2 , що підтверджується копією квитанції (а. с. 70).

Як наслідок, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту 10 000,00 грн, строк кредитування - 168 днів; дата надання/видачі кредиту 06.09.2025; дата повернення (виплати) кредиту 20.02.2026; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з надання кредиту 5% від суми кредиту та дорівнює 500,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 500, 00 грн.

Відповідно розрахунку за кредитним договором № 06.09.2025-100002073 від 06.09.2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 30 300,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн, заборгованість по відсотках в розмірі 13 300,00 грн., залишок комісій 2 000,00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України 5 000,00 грн. (а. с. 28-32).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом передбаченим статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування. В свою чергу, надіслав заяву, за якою позов визнав повністю.

В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону Україну «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд встановив, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах строку кредитування, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач доказів погашення суми кредиту за кредитним договором та процентів за користування ним суду не надав, а також не надав доказів щодо неправильності або необґрунтованості наданого позивачем розрахунку.

Отже суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків, передбачених умовами договору.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

За умовами кредитного договору № 06.09.2025-100002073 від 06.09.2025 передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 500,00 грн.

Зазначеним договором передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно, укладає договір. Позичальник підтверджує ознайомлення з інформацією, передбаченою законодавством України, зокрема ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Аналізуючи умови даного кредитного договору, суд дійшов висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії в сумі 500,00 грн. також підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з нього на користь ТОВ «Споживчий центр" заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 800,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1500,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

Позовна вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 5000.00 грн. задоволенню не підлягає в силу пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору з врахуванням задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, відповідно до ст.207, 526, 530,1048,1049,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.141, 263-265, 279, 282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр"(юридична адреса: м. Київ, вул.. Саксаганського, 133А) заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 800,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 13 300,00 грн.- заборгованість за процентами; 500,00 грн. - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр"(юридична адреса: м. Київ, вул.. Саксаганського, 133А) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 091,25 грн.

Рішення може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА